Один з проблемних моментів «кримського» Закону № 1636 (див. «ВД», 2014, № 20, с. 3) — це податок на нерухомість відносно кримської нерухомості, оскільки підпункт 265.9.1 ПКУ вимагає сплачувати його за місцезнаходженням об’єктів оподаткування, і кошти зараховуються до місцевого бюджету.
У листі ДФСУ від 20.08.2014 р. № 2108/6/99-99-17-04-15 пропонувала до остаточного врегулювання питання сплати місцевих податків у Криму подавати звітність до контролюючого органу за місцем свого перебування і сплачувати податок до місцевого бюджету за місцем свого знаходження.
І ось з’явився довгоочікуваний Закон № 1636. Щодо податку на нерухомість вирішилося два моменти:
1) на території ВЕЗ «Крим» можуть справлятися місцеві податки (пункт 5.9 Закону), тобто й податок на нерухомість;
2) фізичні особи (!), прописані на території материкової України (у тому числі ФОП), які мають у власності об’єкти житлової нерухомості на території ВЕЗ «Крим», повинні задекларувати нерухомість для того, щоб «материкові» податківці могли визначити загальну базу оподаткування на нерухомість згідно з пунктом 265.3 ПКУ та врахувати пільги згідно з пунктом 265.4 ПКУ (п. 5.10 Закону).
Про юридичних осіб узагалі не йдеться.
Як уявляється, це означає, що за кримську нерухомість можна податок не сплачувати, однак у фізичних осіб відповідні площі мають бути враховані для правильного застосування ставки податку та пільги з податку на нерухомість.
