Платник чи неплатник
Насамперед нагадаємо, що з 1 квітня 2014 року завдяки антикризовому Закону № 1166 лави платників плати за користування надрами для видобутку корисних копалин поповнилися. До них, зокрема, додалися землевласники, які провадять господарську діяльність з видобутку підземних вод на підставі дозволів на спеціальне водокористування (підпункт 263.1.5 ПКУ).
Зверніть увагу
Дозвіл на використання надр не можна плутати з дозволом на спеціальне водокористування — це два різні документи. На відміну від дозволу на користування надрами, дозвіл на спецводокористування необхідно мати завжди (при заборі води безпосередньо з водних об’єктів) незалежно від об’ємів викачаної води.
Відповідно до статті 48 ВКУ забір води з водних об’єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, її використання і скиди забруднюючих речовин у воду є спеціальним водокористуванням. А спеціальне водокористування здійснюється лише на підставі дозволів (стаття 49 ВКУ).
Погодження та видача дозволів на використання води регулюються Порядком № 321. Дозволи на спецводокористування видаються безоплатно і, як правило, через єдиний дозвільний центр.
Відповідно якщо раніше ті, хто не отримував спеціальний дозвіл на користування надрами, могли уникнути плати за надра, то тепер критерії змінилися.
Важливо
Для нарахування та внесення плати за надра потрібно не лише входити до лав платників цієї плати, а й мати об’єкт оподаткування. А відповідно до підпункту 263.2.3 ПКУ не є об’єктом оподаткування прісні підземні води глибиною видобутку до 20 м.
Отже, якщо підприємець добуває прісну підземну воду зі свердловини, глибина якої менше 20 м, то сплачувати цей податок він не повинен через відсутність об’єкта оподаткування.
Решта суб’єктів господарювання, які добувають воду навіть без дозволу на користування надрами, повинні сплачувати плату за надра за тими самими правилами, що й інші гірничодобувні підприємства.
Правила розрахунку плати за надра
Далі розберемося з правилами розрахунку плати за надра в разі видобутку водних ресурсів. З II кварталу 2014 року вони також зазнали істотних змін. Тепер для всіх користувачів ставки встановлені лише у відносному виразі, тобто у відсотковому або кратному відношенні до бази оподаткування (пункт 28.2 ПКУ).
Раніше діяли й абсолютні ставки у фіксованих величинах, наприклад у гривнях за одиницю видобутих природних ресурсів. Відповідно розрахувати плату за надра, коли діяли абсолютні ставки, було легко: достатньо було перемножити абсолютну ставку плати (при видобутку прісних підземних вод вона складала 8,95 грн. за 100 м3) на об’єм видобутої води.
Тепер же зобов’язання з плати за надра слід визначати зовсім інакше, а саме як добуток відносної ставки, установленої у відсотках (5 % — для підземних вод), і вартості об’ємів видобутих в податковому періоді корисних копалин, розрахованої окремо для кожної ділянки надр.
Таким чином, нову ставку плати за надра, виражену у відсотках, не потрібно множити на об’єм видобутої води в кубометрах. Для розрахунку податкового зобов’язання з плати за надра починаючи з II кварталу 2014 року потрібно мати іншу величину — вартість товарної продукції, тобто вартість видобутих корисних копалин (мінеральної сировини).
Про те, як же обчислити цю саму вартість, якщо йдеться про видобуток підземних вод для власного споживання, ви довідаєтеся далі.
Зверніть увагу
Для того щоб платник плати за надра міг визначити вартість обсягів видобутих у податковому періоді корисних копалин, він повинен вести окремий облік витрат і доходів за кожним видом корисних копалин, на які отримано спеціальний дозвіл (підпункт 263.1.3 ПКУ).
Правила визначення бази оподаткування при видобутку води прописані в пункті 263.6.1 ПКУ. Спочатку визначають вартість корисної копалини (води) за більшою з таких величин:
1) фактичними цінами реалізації відповідного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини);
2) розрахунковою вартістю відповідного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), крім вуглеводневої сировини.
Від чого ж відштовхуватися підприємцю зі свердловиною? Так, суб’єкти господарювання, які використовують видобуту воду лише для власних господарських потреб, як у нашій ситуації, не мають інформації про фактичні ціни реалізації таких ресурсів, адже зазвичай жодної реалізації видобутої води «на сторону» вони не здійснюють.
Тому виходячи з цих правил платники плати за надра, які видобувають воду для власних господарських потреб, для визначення бази оподаткування повинні використовувати розрахункову вартість (пункт 2).
Важливо
У ПКУ йдеться про порівняння двох величин і визначення більшої, але про те, що робити, якщо одна з величин невідома, не зазначено. Податківці також із цього приводу не висловлювалися.
А поки рішення немає, залишається розраховувати податкові зобов’язання, спираючись лише на відому інформацію (розмір розрахункової вартості видобутої води), і сподіватися, що здоровий глузд і логіка переможуть.
Рухаємося далі. Правила обчислення розміру розрахункової вартості видобутої води описані в підпункті 263.6.5 ПКУ. Згідно з нормами цього підпункту розрахункова вартість видобутої сировини складається з витрат, понесених на її видобування за податковий період. Інакше кажучи, вона складається з «податкової» собівартості видобутої сировини (води). До витрат, які формують розрахункову вартість, включаються:
а) матеріальні витрати, що належать до додаткових витрат згідно з розділом III ПКУ, за винятком матеріальних витрат, пов’язаних із зберіганням, транспортуванням, упаковкою та проведенням інших операцій із видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), а також виробництвом і реалізацією інших видів продукції, товарів (робіт, послуг).
Майте на увазі: видобута сировина використовується для господарських потреб, а не для реалізації. Тому всі матеріальні витрати, понесені на видобування такої сировини, уключатимуться до розрахункової вартості;
б) витрати на оплату праці, які визнаються податковими витратами згідно з розділом III ПКУ, крім витрат на оплату праці працівників, не зайнятих у господарській діяльності з видобутку води;
в) витрати на ремонт основних засобів, які належать до податкових згідно з розділом III ПКУ, крім витрат на ремонт основних засобів, не пов’язаних технічно і технологічно з видобутком води;
г) інші витрати, які входять до складу витрат.
Крім того, при обчисленні розрахункової вартості відповідного виду видобутої корисної копалини також ураховується сума амортизації, нарахованої за правилами, визначеними в розділі III ПКУ, крім амортизації активів, не пов’язаних технічно та технологічно з госпдіяльністю з видобутку корисної копалини.
Розрахунок зобов’язань з плати за надра
Після того як ми з’ясували, як визначити вартість товарної продукції, видобутої за звітний період, переходимо до розрахунку податкових зобов’язань. Враховується не вся вартість товарної продукції, а лише вартість одиниці відповідного виду корисної копалини (підпункт 263.6.9 ПКУ). Щоб розрахувати вартість одиниці відповідного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) (далі — ЦР), у нашому випадку (вода) потрібно скористатися такою формулою:
де Вмп — витрати, обчислені згідно з підпунктами 263.6.5 — 263.6.8 ПКУ, у гривнях. Про те, як їх визначити, ви довідалися вище;
Vмп — об’єм (кількість) видобутих корисних (мінеральної сировини) копалин за податковий (звітний) період;
Крмпе — коефіцієнт рентабельності, який для користувачів свердловини дорівнює 15 % (листи Міндоходів від 07.07.2014 р. № 16034/7/99-99-15-04-01-17; від 21.07.2014 р.).
Після цього переходимо до головного розрахунку — визначаємо податкові зобов’язання з плати за надра. Однак для цього слід скористатися ще однією формулою (пункт 263.7 ПКУ):
Пзн = Vф х Вкк х Свнз х Кпп,
де Vф — об’єм (кількість) відповідного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) у податковому (звітному) періоді (в одиницях маси або об’єму);
Вкк — вартість одиниці відповідного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини). Це і є показник Цр з попередньої формули;
Свнз — величина ставки плати за користування надрами для видобутку корисних копалин, у відсотках. При видобутку підземних вод вона становить 5 %;
Кпп — коригуючий коефіцієнт, установлений у пункті 263.10 ПКУ, але для видобутку підземних вод його немає.
Далі залишиться лише заповнити Податковий розрахунок за квартал і подати його у встановлений строк до податкової інспекції за місцезнаходженням свердловини.
Обов’язковість вимірювальних приладів
Водокористувачі знають, що для розрахунку та сплати водозбору зовсім не обов’язково мати вимірювальний прилад обліку об’ємів витраченої води. За відсутності вимірювальних приладів він визначається на підставі технологічних даних (тривалість роботи агрегатів, обсяг виробленої продукції або наданих послуг, витрати електроенергії, пропускна спроможність водопровідних труб за одиницю часу тощо). Однак за відсутності вимірювальних приладів, якщо можливість їх встановлення існує, водокористувачі повинні будуть сплачувати спецводозбір у двократному розмірі (пункт 326.10 ПКУ).
А що ж робити з платою за надра в такому разі? На жаль, у розділі XI ПКУ такої поблажки немає, а отже, без лічильника не обійтися. Крім того, введення в дію експлуатаційних свердловин на воду без оснащення їх водорегулюючими та контрольно-вимірювальними пристроями забороняє частина 6 статті 98 ВКУ. Ураховуючи це, Порядок № 963 вимагає від водокористувачів облаштовувати артезіанські свердловини, які експлуатуються, засобами виміру об’єму видобутих підземних вод, які пройшли в установленому порядку державну метрологічну атестацію та повірку.
До того ж саме за об’ємами витраченої води визначається, чи можна водокористувачеві працювати без спеціального дозволу. Таке право надано підприємцям за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 м3 на добу, а надра використовуються для господарських і побутових потреб, як у нашому випадку.
Єдиноподатники, будьте обережні!
Як відомо, перехід на спрощену систему оподаткування закритий для суб’єктів господарювання, які здійснюють видобування, реалізацію корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення (пункт 5 підпункту 291.5.1 ПКУ).
Переліки корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення затверджені постановою № 827. Причому підземні води віднесені до «заборонених для єдиноподатників» корисних копалин загальнодержавного значення.
Виходить, що формально працювати на єдиному податку власнику свердловини не можна. Проте податківці на практиці єдиноподатників зі свердловинами «не виганяють» зі спрощеної системи на загальну. А ось чи перешкоджатимуть переходу загальносистемників зі свердловинами на єдиний податок, залишається запитанням.
Додамо, що реалізовувати (або, наприклад, випускати та реалізовувати) товари з корисних копалин загальнодержавного або місцевого значення, придбаних у сторонніх суб’єктів господарювання, які здійснюють їх видобування, єдиноподатники можуть. Тому, купивши, наприклад, воду у «видобувачів», торгувати нею (зокрема продавати у фасованому вигляді) або використовувати якось інакше на свій розсуд, єдиноподатникам не заборонено.
Висновки
З II кварталу 2014 року сплачувати плату за надра повинні підприємці, які видобувають зі свердловин підземні води без дозволу на видобування корисних копалин (лише на підставі дозволів на спецводокористування). Приємний виняток — видобування прісної води зі свердловини глибиною менше 20 м.
Для розрахунку плати за надра при видобутку води слід помножити нову відносну ставку (5 %) на вартість одиниці товарної продукції, визначену за розрахунковою ціною, і на кількість видобутої сировини за період.
Для розрахунку необхідні значення потрібно підставити до формули.
Також, щоб визначити всі необхідні показники для плати за надра, потрібно мати вимірювальний прилад кількості фактично видобутої води.
Документи консультації
ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.
ВКУ — Водний кодекс України від 06.06.95 р. № 213/95-ВР.
Закон № 1166 — Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.14 р. № 1166-VII.
Постанова № 827 — постанова КМУ «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значень» від 12.12.94 р. № 827 (у редакції від 28.12.2011 р. № 1370).
Порядок № 321 — Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затверджений постановою КМУ від 13.03.2002 р. № 321.
Порядок № 963 — Порядок державного обліку артезіанських свердловин, облаштування їх засобами виміру об’єму видобутих підземних вод, затверджений постановою КМУ від 08.10.2012 р. № 963.
