Теми
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Ясно, як у тумані: взаємовідносини з бюджетом підприємців у зоні АТО

Хмелевська Оксана, консультант газети «Власне Діло»
Власне Діло Жовтень, 2014/№ 20
Друк

Ситуація. Підприємець на єдиному податку (група 3) проживає на території проведення антитерористичної операції (АТО). У зв’язку з бойовими діями він зупинив діяльність, не провадить її і не збирається її відновлювати.

У підприємця значаться двоє працівників, які не з’являються на роботу. Як вчинити зі сплатою податків, звітністю, виплатою зарплати?

Що робити, якщо звітувати та сплачувати податки неможливо

Ви знаєте, що в загальному випадку зупинення діяльності не звільняє підприємця від обов’язку сплачувати податки («ВД», 2014, № 7, с. 9). Але що робити, якщо таке відбувається не з волі платника податків, а через форс-мажор, до якого призвело проведення антитерористичної операції (далі — АТО).

Головна відмінність такої вимушеної бездіяльності від звичайної паузи полягає в тому, що у підприємця може не бути коштів на сплату податків або неможливим є фізичне переміщення населеним пунктом і за його межами, може не бути або нерегулярно подається електрика, відсутній Інтернет, не працює пошта тощо.

На жаль, законодавці не дуже поспішали, тому конкретних норм для платників податків із зони проведення АТО досі немає. Як кажуть, поки грім не вдарить, мужик не перехреститься. Деякі зрушення в цьому напрямку нещодавно відбулися, однак, на жаль, поки лише у вигляді законопроектів. У разі прийняття вони саме й розв’яжуть багато моментів. Зокрема, від сплати податків, ЄСВ і штрафних санкцій у зоні проведення АТО пропонується звільнити підприємців у законопроектах № 4295а від 17.07.2014 р. і № 4295а-1 від 18.07.2014 р., що вносять зміни до ПКУ.

Але поки що ними керуватися підприємці не можуть, статусу законів вони не набули. Що ж їм робити, невже людей, яких спіткало лихо, поставлять в один ряд зі злісними неплатниками? Ні, поки ДФСУ зглянулася на становище жителів зони проведення АТО та шукає засоби «звільнення» їх від податків на підставі чинних положень ПКУ.

Платники податків можуть скористатися листами Міндоходів від 01.07.2014 р. № 915472/7/99-99-25-01-17 і від 07.07.2014 р. № 16042/7/99-99-19-03-02-17 і роз’ясненнями в «ЗІР» ДФСУ. Крім того, корисна інформація є на сайті ДФСУ у спеціальному розділі «Інформація для Сходу України» (http://sfs.gov.ua/baneryi/informatsiya-dlya-shodu-ukraini).

Почнемо з подання звітності. Насамперед зазначимо: підприємців з гарячих точок ДФСУ перевела до податкових органів на територіях, де не ведуться бойові дії. Так, згідно з наказом № 381 виконання функціональних обов’язків податківців покладено в межах компетенції з обслуговування платників податків з:

— м. Донецька — на контролерів Маріупольської ОДПІ та Жовтневої ОДПІ м. Маріуполя;

— м. Луганська та деяких районів Луганської області — на податківців Старобільської ОДПІ.

Зауважимо: ці переведення не є остаточними, ДФСУ періодично оновлює список ДПІ-замісників на своєму сайті.

Однак ця інформація є актуальною для тих, хто зміг переїхати з «гарячої точки», у тому числі прихопивши з собою все, що потрібне для подання електронної звітності. А що ж робити тим платникам податків, кому менш поталанило?

Для них ДФСУ запропонувала такий варіант — продовжити строк подання на підставі підпункту 102.6.4 ПКУ — у зв’язку з обставинами непереборної сили.

Для цього підприємцю потрібно:

1) звернутися до Торгово-промислової палати України (далі — ТПП) і отримати там документальне підтвердження того, що на його території велися бойові дії (воно не є безоплатним, але для підтвердження форс-мажору через АТО ціну зменшено, на сайті ТПП зазначена вартість 240,00 грн. (http://www.ucci.org.ua/ru/fmconfirm.html));

2) протягом 30 календарних днів, наступних за днем закінчення обставин непереборної сили, подати до податкового органу заяву в довільній формі. У ній слід чітко та стисло обґрунтувати продовження граничних строків і послатися на висновок, отриманий від ТПП.

Вимоги до змісту заяви викладено в пункті 8 Порядку № 1044.

Якщо «добро» від податківців отримане, то штрафи протягом строків продовження подання декларацій не застосовуватимуться (пункт 102.6 ПКУ). Якщо ж на момент подання заяви вже нарахували штрафи за несвоєчасне подання звітності, то їх можна буде визнати безнадійними та списати на підставі підпункту 101.2.4 ПКУ. Для цього знову ж таки потрібно подати відповідну заяву податківцям.

Таким чином, підприємець може спробувати діяти за цим алгоритмом, але після того, як мирне життя повернеться до його населеного пункту. Інакше нічого не залишається, крім як чекати на закінчення проведення АТО, тим більше що, можливо, ці питання будуть урегульовані ухваленими законами.

Також додамо таке: якщо підприємець переїхав в екстреному порядку і не зміг захопити з собою програмне забезпечення для подання звітності через Інтернет і накладення ЕЦП (особистий ключ), то йому просто потрібно звернутися до Акредитованого центру сертифікації ключів Інформаційно-довідкового департаменту (http://www.acskidd.gov.ua). Там його проінструктують, як заблокувати старий особистий ключ і створити новий. Адже, незважаючи на те що триває АТО, обов’язок подавати звітність залишається. Однак якщо діяльність не провадиться, то в ній будуть прокреслення та не будуть нараховані податкові зобов’язання.

Тепер перейдемо до сплати податків. Тим, хто декларацію подав своєчасно, але не може сплатити через відсутність діяльності і коштів розраховані податки або встановлену суму авансових платежів (наприклад, єдиноподатники групи 2), представники ДФСУ пропонують відстрочення (розстрочення) сплати податкових зобов’язань (стаття 100 ПКУ). Для цього потрібно:

1. Отримати в ТПП висновок про настання обставин непереборної сили, про який вже згадувалося вище.

2. Подати до податкового органу заяву за формою додатка 1 до Порядку № 574, а також економічне обґрунтування, яке складається з:

— переліку обставин, що свідчать про загрозу виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування цих обставин;

— аналізу фінансового стану;

— графіка погашення відстрочених сум;

— розрахунків прогнозних доходів платника, які гарантують виконання графіка погашення.

Після цього потрібно дочекатися рішення про надання (відмову в наданні) відстрочення, яке податківці приймуть протягом 30 днів. При позитивному рішенні з вами укладуть договір про розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) (форма його наведена в додатку 4 до Порядку № 574).

При цьому відстрочення надають окремо щодо кожного податку, збору, штрафної (фінансової) санкції, пені. З дати підписання договору та до закінчення його дії пеня та штрафи на відстрочені грошові зобов’язання (податковий борг) не нараховуються.

Водночас підприємцю доведеться сплатити проценти за кожний календарний день користування відстроченням (пункт 1.6 розділу I Порядку № 574).

Знову ж таки це керівництво підходить для тих, хто не має коштів, але може дістатися до ТПП, зокрема виїхав із зони АТО. А що ж робити тим, у кого склалися складніші обставини і вони не в змозі цього зробити?

Чіткої відповіді на це запитання поки що немає, але, судячи з усього, штрафні санкції за несплату до них не застосовуватимуться. Чи спишуть їм у мирний час податковий борг, поки не зрозуміло, однак сподіваємося, що цей момент проясниться після того, як ухвалять закони, необхідні потерпілим підприємцям.

До речі, корисним у цьому випадку для підприємців в зоні проведення АТО буде матеріал про мінімізацію податкових платежів у разі зупинення діяльності («ВД», 2014, № 7, с. 9).

Також додамо, що, на жаль, стосовно ЄСВ ні розстрочення боргу, ні його списання на сьогодні не передбачені. Про це йдеться і в роз’ясненні ДФСУ в «ЗІР».

 

Що робити з працівниками, які зникли

Безліч питань виникає у підприємців, в яких на момент проведення АТО в штаті значаться працівники.

Очевидно, вони не мають можливості виходити на роботу (діяльність не провадиться), до того ж багато хто з них міг переїхати до іншої місцевості. Як відомо, КЗпП дозволяє звільняти працівників за безпричинний невихід на роботу. А чи діє це правило в цьому випадку?

Відповідь на це запитання надана в листі Мінсоцполітики від 08.07.2014 р. № 7302/3/14-14/13. У ньому зазначено, що працівники, які не виходять на роботу у зв’язку з тим, що виїхали з районів проведення АТО, а також працівники, які залишаються в таких районах, але не мають можливості виходити на роботу у зв’язку з небезпекою для їх життя і здоров’я, не можуть бути звільнені за прогул на підставі пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП.

Щоб якось оформити невихід на роботу, «трудове» Міністерство рекомендує роботодавцям надавати працівникам на їх прохання оплачувані відпустки та відпустки без збереження зарплати — як ті, що надаються в обов’язковому порядку, так і ті, які надаються за угодою сторін. Нагадаємо, що порядок надання відпусток «за свій рахунок» визначений статтями 25 і 26 Закону про відпустки.

Водночас як підтвердити неможливість роботи та чи потрібно взагалі це робити? Про це Мінсоцполітики не розповіло.

На нашу думку, у цій ситуації докази не потрібні, працівник має право визначати наявність «загрози» на власний розсуд, тобто пізніше він може викласти причину невиходу на роботу в пояснювальній записці. Так, якщо у нього є щонайменші підозри, що вихід на роботу в районі проведення АТО буде пов’язаний з ризиком для його життя та здоров’я, він може прийняти рішення не виходити і навіть залишити населений пункт. Після того як такий ризик зникне, він повинен вийти на роботу та пред’явити роботодавцю пояснювальну, виклавши в ній, зокрема, причини своєї відсутності.

Що ж робити роботодавцю? Так, якщо працівник не з’являвся в робочий день, то в табелі обліку робочого часу проставляється позначка «НЗ» (нез’явлення з нез’ясованих причин). У нашій ситуації він, звичайно ж, заповнюватиметься тоді, коли в населеному пункті настане мирний час. Після виходу працівника на роботу і надання пояснювальної у роботодавця є два варіанти:

1) повірити працівникові та видати розпорядження про визнання причин невиходу на роботу поважними та внести зміни до табеля обліку робочого часу, проставивши в дні відсутності працівника позначки «І» (інші причини невиходу на роботу);

2) не повірити та звільнити працівника за прогул на підставі пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП. Дні відсутності при цьому також не оплачуються. Але попереджаємо: у цьому випадку працівник, який незаслужено постраждав, зможе звернутися до суду з вимогою про відновлення на роботі.

У цій ситуації виникає ще запитання: як довго працівник може не виходити на роботу? Строк невиходу на роботу через зазначені обставини нічим не обмежений. Усе залежить від тривалості АТО і, що ще важливіше, — існування загрози життю та здоров’ю. Як ми вже говорили, таку загрозу працівник повинен оцінювати на власний розсуд. При цьому, поки вона існує, працівник має право не виходити на роботу.

Чи потрібно оплачувати час відсутності працівника, зокрема, за правилами простою — не менше 2/3 його тарифної ставки? Ні, у листі Мінсоцполітики від 11.08.2014 р. № 8946/0/14-14/13 зазначено таке: якщо працівник не може вийти на роботу на підприємстві, яке знаходиться в зоні АТО, це не можна вважати простоєм. Тому в цьому випадку не працює і стаття 113 КЗпП, тобто роботодавець не повинен оплачувати такому працівнику час його відсутності за «простойними» правилами.

Оскільки інших правил оплати немає, то підприємцю взагалі не доведеться оплачувати період прогулів через проведення бойових дій, а, відповідно, сплачувати за працівників ЄСВ, ПДФО та військовий збір.

Водночас Федерація профспілок України (ФПСУ) вважає, що Мінсоцполітики розглянуло проблему не остаточно. На думку ФПСУ, у такій ситуації є всі підстави для того, щоб роботодавець оголосив про простій (http://www.fpsu.org.ua/napryamki-diyalnosti/pravovij-zakhist/5616-pro-zakhist-prav-pratsivnikiv-pid-chas-prostoyu-na-pidpriemstvakh-shcho-roztashovani-v-rajonakh-provedennya-ato).

Річ у тім, що простій — це припинення роботи, зумовлене не лише відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, а й невідворотною силою або іншими обставинами (стаття 34 КЗпП). Саме такими невідворотними (непереборними) обставинами є ведення бойових дій в зоні АТО: ці події не залежать від волі працівників і призводять до призупинення роботи на підприємстві заради збереження життя та здоров’я працівників.

Однак це лише рекомендації, керуватися ними підприємці не зобов’язані.

Майте на увазі: самий невихід одного або декількох співробітників на роботу ще не означає автоматичне запровадження простою у підприємця в зоні АТО.

Ще раз підкреслимо, що компромісний вихід — надати працівникам відпустку. Працівник може піти в щорічну відпустку, відпустку «за свій рахунок» за згодою сторін (стаття 26 Закону про відпустки) або з певної причини (стаття 25 Закону про відпустки)

Зверніть увагу

Поки що у статті 25 Закону про відпустки немає обставини для надання працівнику неоплачуваної відпустки, пов’язаної з проведенням воєнних дій, які загрожують життю працівника. Але це лише поки що. Мінсоцполітики повідомляє про проект Закону України «Про внесення зміни до статті 25 Закону України «Про відпустки». Якщо ця законодавча ініціатива дійде переможного кінця, то працівникам можна буде надавати відпустку «за свій рахунок» на весь період проведення АТО.

Висновки

Підприємець із зони АТО, який через загрозу життю та здоров’ю або відсутність грошових коштів не може подавати звітність або сплачувати податки, зможе без санкцій врегулювати питання після того, як воєнні дії в його населеному пункті закінчаться. Йому простять штрафи за неподання звітності, а, можливо, і спишуть податковий борг.

Якщо підприємець із зони АТО може встановити зв’язок з ДПІ без загрози життю та здоров’ю, однак він не має коштів на сплату податків, то він може розстрочити сплату податкових зобов’язань (штрафних санкцій).

У будь-якому разі підприємець повинен отримати в ТПП спеціальну довідку, вартість якої на сьогодні становить 240,00 грн., і надати її до податкового органу для продовження строку подання звітності або розстрочення сплати податкового боргу.

Інших поблажок на сьогодні на законодавчому рівні не передбачено, хоча ПКУ допускає і списання податкового боргу за форс-мажорних обставин. Сподіваємося, що чіткіші правки з’являться найближчим часом після внесення відповідних змін до законодавства.

Якщо у підприємця значаться працівники, які через воєнні дії не змогли виходити на роботу, то звільнити їх за прогули він не має права (якщо їх життю загрожувала небезпека). Однак і час відсутності за правилами простою не з вини працівника не оплатять. Водночас Мінсоцполітики рекомендує в таких випадках оформляти відпустку за свій рахунок. До речі, урегулювати ці правила також повинні зміни до Закону про відпустки.

Документи консультації

КЗпП Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. № 322-VIII.

Закон про відпустки Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР.

Наказ № 381 — наказ Міндоходів «Про встановлення простою в роботі територіальних органів Міндоходів» від 08.07.2014 р. № 381.

Порядок № 1044 — Порядок застосування норм пунктів 102.6 — 102.7 статті 102 Податкового кодексу України, затверджений наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. № 1044.

Порядок № 574 — Порядок розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) платників податків, затверджений наказом Міндоходів від 10.10.2013 р. № 574.

Теги АТО бюджет
Оформи передплату та читай все Передплатити журнал
stop

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Увійдіть, щоб читати більше! Авторизовані користувачі одержують безкоштовно 5 статей на місяць