Почнемо з того, що податківці стверджують, нібито раз недоплативши єдиний податок, а потім, сплачуючи його регулярно та в повному обсязі, у підприємця кожного місяця значиться недоплата. А отже, кожного місяця йому нараховують штраф у розмірі 50 % ставки єдиного податку (стаття 122 ПКУ). Але ж насправді недоплата відбулася один раз, як же можна штрафувати за неї щомісяця?
На «податковій кухні» пояснюють це так: поточний платіж з єдиного податку спочатку йде на погашення недоплати минулого місяця, а вже потім — на оплату заборгованості з єдиного податку поточного місяця. У результаті кожного місяця маємо недоплату, за яку і штрафують.
Аргументи проти такого абсурдного тлумачення наведемо далі.
Аргумент 1. Закон забороняє карати двічі за одне й те саме порушення.
По суті справи єдиноподатник здійснив недоплату єдиного податку всього один раз. Однак податківці застосовують до нього один і той самий податковий штраф за статтею 122 ПКУ не один, а багато разів. Такі їх дії порушують статтю 61 Конституції України:
«Стаття 61. Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.»
Отже, податківці, штрафуючи єдиноподатників таким чином, виходять за межі своїх повноважень, порушуючи статті 19 і 61 Конституції України.
Аргумент 2. Підприємець не знав про наявність податкового боргу (податківці його не повідомили), тому не погашав його. У такій ситуації податківці не мали права самостійно направляти поточний платіж з єдиного податку на погашення податкового боргу, що «висить».
У деяких випадках податківці дійсно мають право розподілити гроші, отримані від платника податків: у першу чергу, за їх рахунок погашається податковий борг, а вже потім, з частини, що залишилася, — поточне податкове зобов’язання (пункт 87.9 ПКУ).
Проте якщо виходити з системного тлумачення норм ПКУ, то слід зазначити, що ця норма регулює лише ту ситуацію, коли платник податків вже знає про наявність податкового боргу (отримав податкове повідомлення або вимогу), але не погашає його.
Адже в разі виникнення податкового боргу з метою його погашення спочатку застосовуються заходи, описані в статті 59 ПКУ (тобто платнику податків надсилається податкова вимога). І лише якщо вони не вплинули не платника податків, податковий борг стягується з нього у примусовому порядку (у тому числі й за допомогою заходів, описаних у статті 87 ПКУ). Адже не випадково стаття 59 у ПКУ розташована раніше, ніж стаття 87.
Крім того, у самому пункті 87.9 ПКУ зазначено, що платник податків не має права спрямовувати гроші на погашення поточного зобов’язання, оминувши при цьому погашення податкового боргу. Але для того, щоб виконати цей припис, потрібно як мінімум знати про наявність такого боргу. Якщо ж він виник у результаті помилки і підприємець навіть не здогадується про його існування, застосовувати цю норму і неможливо, і незаконно.
Аргумент 3. Штраф за статтею 122 ПКУ застосовується лише за несплату єдиного податку (коли підприємець взагалі його не сплатив) і не застосовується в разі недоплати (коли єдиний податок сплачений частково).
Давайте поглянемо на формулювання статті 122 ПКУ:
«Стаття 122. Порушення правил застосування спрощеної системи оподаткування фізичною особою — підприємцем
122.1. Несплата (неперерахування) фізичною особою — платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.»
Як бачимо, штраф накладається лише в разі несплати єдиного податку в порядку і у строк, зазначений у ПКУ. Порядок і строк сплати єдиного податку визначені у статті 295 ПКУ. Зауважте, в ній нічого не говориться про суму єдиного податку!
У нашому випадку єдиноподатник не порушив порядок і строк сплати єдиного податку: платіж був здійснений своєчасно. Той факт, що єдиний податок був сплачений не в повному обсязі, не порушує статтю 295 ПКУ.
Адже самі податківці розмежовують поняття «несплата єдиного податку» і «неповна сплата єдиного податку», вважаючи їх різними порушеннями (Узагальнююча податкова консультація від 22.11.2012 р. № 1046 (далі — Узагальнююча консультація № 1046), лист ДПС від 02.08.2012 р. № 21000/7/17-12/7). Наводимо цитату з цієї Консультації, щоб ви могли використовувати її формулювання в позовній заяві:
«Чітко визначеного поняття «повнота сплати сум єдиного податку» ні Кодексом, ні іншим податковим законодавством не передбачено, але його приписами розмежовується поняття: своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплата (наприклад: підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Кодексу).
За результатами аналізу приписів Кодексу під своєчасною сплатою слід розуміти сплату узгодженої суми грошового (податкового) зобов’язання та/або авансових внесків з відповідних податків протягом строків, визначених цим Кодексом. У статті 31 Кодексу закріплено загальне поняття строку сплати та несвоєчасної сплати податку. Також строки сплати податкового зобов’язання встановлюються в статті 57 Кодексу.
З огляду на наведене під поняттям «повна сплата» законодавець розуміє сплату податку у повному обсязі (стаття 38 Кодексу) — стовідсоткову сплату податку. Отже, за несвоєчасну сплату (неперерахування) фізичною особою — платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 Кодексу, авансових внесків єдиного податку застосовується відповідальність, передбачена статтею 122 Кодексу.»
Як бачимо, штраф за статтею 122 ПКУ застосовується саме за несвоєчасну сплату (або повну несплату) єдиного податку. При цьому він не поширюється на порушення, пов’язані з повнотою сплати єдиного податку*.
* Тобто коли єдиний податок сплачений своєчасно, але в розмірі меншому, ніж потрібно.
Справедливості ради слід зазначити, що в Узагальнюючій консультації № 1046 податківці самовіддано намагалися відхреститися від хорошої норми, яка в 2012 році звільняла єдиноподатників від штрафів за порушення повноти сплати єдиного податку до бюджету**. Проте абсолютно випадково вони зробили хороший висновок для нашої ситуації: оскільки повнота сплати єдиного податку не стосується порядку та строків його сплати, то недоплата з єдиного податку не штрафується за статтею 122 ПКУ.
** Пункт 7 підрозділу 10 розділу XX ПКУ.
Аргумент 4. Якщо норми ПКУ допускають неоднозначне їх тлумачення, то рішення приймається на користь платника податків (пункт 56.21 ПКУ).
Неоднозначне тлумачення норм ПКУ є наявним:
— з одного боку, податківці всіляко намагаються оштрафувати підприємця за статтею 122 ПКУ за неповну сплату єдиного податку (якщо справа дійде до суду, то підтвердженням цьому буде податкова вимога);
— з іншого боку, у своїх офіційних роз’ясненнях вони говорять про те, що штраф за статтею 122 ПКУ не застосовується в разі неповної сплати єдиного податку (див. аргумент 2).
Таким чином, податківці самі собі суперечать, а отже, висока ймовірність того, що судове рішення буде прийнято на користь підприємця.
Аргумент 5. Якщо буквально тлумачити норми ПКУ, то податківці зобов’язані щомісяця надсилати єдиноподатнику повідомлення-рішення із зазначенням суми єдиного податку. Лише після цього у нього виникає обов’язок сплатити єдиний податок*.
* Користуватися цим висновком ми рекомендуємо лише для того, щоб відбитися від неправомірних штрафів. У реальному житті краще не ризикувати та сплачувати єдиний податок, не чекаючи на повідомлення від податківців.
Це твердження цілком логічно випливає з норм ПКУ (див. рисунок):
Отже, якщо інспектор обмежувався лише усною (непідтвердженою) розмовою та не надсилав жодного «папірця» із сумою єдиного податку, то у підприємця не було обов’язку сплачувати єдиний податок. Тому не може йтися про жодний податковий борг.
А отже, ні штрафувати підприємця, ні направляти його платежі на погашення неіснуючого податкового боргу податківці не мають права.
Ось, власне, основні аргументи, які допоможуть вам у суді. Але не забувайте: у податковій також працюють люди, та інколи (хоча й не часто) зустрічаються такі, що співчувають. Отже, перш ніж звертатися до суду, спробуйте виправити помилку самостійно, а потім сходити до інспектора і перевірити, що у вас значиться на особовому рахунку. Можна чітко відстежити, коли виникла недоплата, показати, що ви її вже погасили, та попросити видалити з особового рахунка всі штрафи, які «неправомірно висять». Імовірно, вам вдасться все залагодити на місці. Чого вам і бажаємо!
Висновки
Якщо податківці нарахували вам величезний штраф за копійчану недоплату єдиного податку, потрібно з ними боротися. У цій ситуації є всі шанси перемогти. Отже, звертайтеся до суду, роблячи ставку на такі аргументи:
1) за разову недоплату єдиного податку податківці не мають права карати підприємця більше одного разу (одна недоплата = один раз штраф);
2) податківці не мають права направляти поточний платіж з єдиного податку на погашення податкового боргу, якщо заздалегідь не повідомили підприємця про наявність податкового боргу (повідомлення обов’язково має бути письмовим!);
3) штраф за статтею 122 ПКУ застосовується лише в разі повної несплати єдиного податку. За часткову недоплату він не застосовується взагалі!
4) якщо норми ПКУ тлумачаться неоднозначно і це породжує конфлікт інтересів між податківцями та платником податків, рішення приймається на користь платника податків;
5) якщо буквально тлумачити норми ПКУ, то податківці зобов’язані щомісяця надсилати єдиноподатнику повідомлення-рішення із зазначенням суми єдиного податку. Лише після цього у нього виникне обов’язок сплатити єдиний податок (а без такого повідомлення єдиний податок узагалі можна було не сплачувати).
Документи консультації
Конституція України — Конституція України від 28.06.96 р.
ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.
