Як продати програму за кордон

Звичайно, найвигідніше продавати ці програми від імені громадянина (тобто без згадки про підприємницький статус). У такому разі не доведеться реєструватися на митниці суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності (далі — ЗЕД) і сплачувати податки з проданих програмних продуктів.

Однак, як ви розумієте, це є незаконним. Продаж громадянином програм три та більше разів на рік має ознаки підприємницької діяльності (пункт 4 Постанови Пленуму ВСУ від 25.04.2003 р. № 3). А провадження такої діяльності без держреєстрації загрожує штрафом від 340 до 1700 грн. із конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини та грошей, отриманих у результаті такої діяльності (стаття 164 КУпАП).

Щоправда, з нинішнім рівнем розвитку технологій відстежити інтернет-продажі громадян практично неможливо. Наприклад, податківці не зможуть «засікти» громадянина, який пересилає покупцям готові програми через Інтернет, а гроші отримує за допомогою:

— електронних платіжних систем (WebMoney, Qiwi, PayPal, E-gold тощо)

— або систем міжнародних грошових переказів (WESTERN Union, MoneyGram тощо).

Однак проблема в тому, що такий варіант продажів влаштує далеко не всіх закордонних партнерів. У таких випадках програми доведеться продавати від імені підприємця. Як же це зробити?

Спочатку потрібно зареєструватися підприємцем та обрати систему оподаткування. Для цілей економії на податкових платежах найкраще стати єдиноподатником. Можна вибрати групу 3 або 5 (група 2 не підійде, бо єдиноподатники цієї групи не мають права надавати послуги нерезидентам, а розробка програм на замовлення якраз і є послугою). Види діяльності за КВЕД 2010:

— 62.01 «Комп’ютерне програмування»;

— 46.51 «Оптова торгівля комп’ютерами, периферійним устаткованням і програмним забезпеченням».

Зауважте: податківці не заперечують проти того, щоб єдиноподатники займалися ЗЕД, якщо вона не суперечить спрощенці (консультація в розділі 107.01 «ЗІР» ДФСУ):

Враховуйте: оскільки продаж програм, виконаних на замовлення, вважається послугою, немає необхідності проходити реєстрацію на митниці й отримувати картку суб’єкта ЗЕД, бо ніякі товари через кордон не переміщуються (стаття 455 МКУ). Зрозуміло, і ВМД на продані програми заповнювати не потрібно.

Що стосується розрахунків за продані програми, то тут потрібно бути дуже обережним. Річ у тім, що всім без винятку єдиноподатникам заборонені негрошові розрахунки (пункт 291.6 ПКУ). Тому вони не мають права використовувати для розрахунків електронні гроші (WebMoney, Qiwi, PayPal, E-gold тощо), оскільки електронні гроші — це зовсім не гроші*, і їх не можна прирівнювати до грошової одиниці України (лист НБУ від 07.07.2013 р. № 25-112/6750).

Які ж варіанти розрахунків може використовувати єдиноподатник? Оскільки підприємець має справу з продажем комп’ютерних програм, то, найімовірніше, йому зручно використовувати різні схеми інтернет-платежів. З них і почнемо.

Платіжна система WebMoney пропонує функцію «Без гаманця, без договору» («Адресні платежі»). Вона дозволить вам отримати від клієнтів оплату звичайним банківським переказом при тому, що самі клієнти зможуть оплатити товар електронними грошима. Як це працює? Дивимося рисунок:

Зручно, що в таких платежах відправником переказу значитиметься банк, неначе клієнт вніс на користь підприємця готівку через банківську касу**. Жодної технічної взаємодії між підприємцем і системою WebMoney не прослідковуватиметься.

Якщо покупець, оплачуючи товар своєю платіжною карткою, вводить дані на сторінці платіжної системи, то на рахунок торговця відразу надходять гривні (за вирахуванням комісії банку). При цьому не має значення той факт, що розрахунок пройшов через платіжний шлюз емітента електронних грошей. Адже на реальний банківський рахунок продавця надійшли реальні гроші (не електронні). Отже, вимога пункту 291.6 ПКУ виконана.

Єдиноподатник може намагатися не афішувати розрахунки через ті ж WebMoney, а проводити виручку як отриману до каси готівку. Але для розрахунків із закордонними покупцями цей спосіб незаконний, оскільки розрахунки з нерезидентами повинні бути проведені тільки через уповноважені банки (стаття 7 Декрету № 15-93).

Ну і найостанніший варіант — стандартний: єдиноподатник може отримувати оплату від закордонних покупців на свій банківський рахунок за допомогою звичайних банківських переказів.

До речі, при зарахуванні валютної виручки банк має право вимагати від підприємця копію договору з нерезидентом про продаж програми, копію інвойса, акт виконаних робіт і копії інших документів, необхідних для контролю за своє­часністю розрахунків (пункт 4.2 Інструкції № 136). У банку обов’язково проконтролюють, щоб виручка надійшла підприємцю протягом 90 календарних днів з дня підписання акта (стаття 1 Закону про інвалютні розрахунки, постанова НБУ від 20.08.2014 р. № 515 — див. с. 4).

Інакше податківці можуть нарахувати пеню за прострочення — 0,3 % виручки за кожен день затримки (стаття 4 Закону про інвалютні розрахунки).

І на закінчення нагадаємо ще один важливий момент. Якщо єдиноподатник є платником ПДВ, то при продажу комп’ютерних програм він звільняється від сплати цього податку. Таке звільнення діє до 2023 року (пункт 26¹ підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ).

Якщо ж він не є платником ПДВ, можна ним і не ставати, бо розроблення програм на замовлення нерезидентам — це послуга, яка не є об’єктом обкладення ПДВ.