Щодо застосування форм первинної документації № М-23 та № М-29
Лист Державного комітету статистики України від 04.12.2002 р. № 03-04-05/99
Держкомстат розглянув запит щодо застосування форм первинної облікової документації № М-23 та № М-29 та в межах своєї компетенції повідомляє.
Затверджена наказом Мінстату України від 21.06.96 № 193 типова форма первинного обліку № М-23 «Акт про витрату давальницьких матеріалів» призначена для обліку матеріалів замовника. Складання цієї форми для списання матеріалів з матеріально відповідальних осіб підприємств всіх форм власності є необов’язковим. Крім того, слід зазначити, що використання форми № М-23, що не містить нормативних показників, є недоцільним при здійсненні будівництва з залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ і організацій державної форми власності, коли списання матеріалів з матеріально відповідальних осіб проводиться на основі Державних будівельних норм України (ДБН).
Типова форма № М-29 «Звіт про витрати основних матеріалів у будівництві у співставленні з виробничими нормами» застосовується для співставлення фактичних витрат основних будівельних матеріалів на виконані будівельні та монтажні роботи з виробничими нормами витрат матеріалів і є підставою для списання цих матеріалів на собівартість будівельно-монтажних робіт. Використання підприємствами цієї форми для списання власних будівельних матеріалів, вкладених у будівництво, не суперечить постанові Верховної Ради України від 12.09.91 № 1545-ХII «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР».
Заступник начальника управління методології та планування А. Варнідіс
КОМЕНТАР
Система обліку багатьох українських будівельних компаній передбачає використання в документообігу форми № М-29 «Звіт про витрату основних матеріалів у будівництві в співставленні з виробничими нормами», затвердженої
наказом ЦСУ СРСР «Про затвердження типової міжвідомчої форми № М-29» від 24.11.82 р. № 613.Доля цієї форми вельми цікава.
Вона не набула офіційного українського статусу і застосовується нерідко в тому вигляді, який було надано їй системою статистичної звітності СРСР у далекому 1982 році. У цьому листі фахівці Держкомстату де-факто визнають
легітимність використання форми № М-29 у сьогоднішніх пострадянських реаліях. Зауважимо, що таке визнання зроблено на тлі констатації необов’язкового статусу іншої форми — № М-23 «Акт про витрату давальницьких матеріалів»1, котру, на відміну від форми № М-29, формально затверджено наказом українського Мінстату як типову.1 Форму № М-23 «Акт про витрату давальницьких матеріалів» затверджено наказом Мінстату від 21.06.96 р. № 193.
Багато хто з вітчизняних практиків вважають, що форма № М-29 дуже зручна в роботі. Особливо вона ефективна для цілей
управлінського обліку, коли необхідно порівняти фактичні та нормативні обсяги витрати будівельних матеріалів.Незважаючи на відсутність типового статусу, Держбуд визнає актуальність цієї форми, навіть називаючи її
«первинною обліковою документацією в будівництві» (лист Держбуду від 12.02.98 р. № 7/93).Мало того, податківці спокійно сприймають дані цієї форми як обґрунтування валових витрат у
податковому обліку2.2 Див. інтерв’ю Н. Хоцянівської // «Баланс», 2005, № 17.
Григорій Козаков
