Теми статей
Обрати теми

Дисконтні облігації в будівництві: особливості податкового обліку

Редакція ББ
Стаття

Дисконтні облігації в будівництві:особливості податкового обліку

Олег Дьяконов, бухгалтер-експерт

 

Податковий облік операцій погашення та викупу дисконтних облігацій неоднозначний, чому неабиякою мірою сприяють фіскальні роз'яснення податкових органів. Тому платник опиняється перед вибором — прислухатися до думки податківців і сплатити зайве чи діяти згідно з вимогами податкового законодавства, але готуватися до можливих судових розглядів. А тепер про це докладніше.

 

ДОКУМЕНТИ СТатті

Закон про ЦП

— Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 р. № 3480-IV.

Закон про податок на прибуток

— Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.

Закон про ПДВ

— Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР.

Закон про ПДФО

— Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV.

Методрекомендації з перевірки ЦП

— Методичні рекомендації щодо перевірок суб'єктів господарювання, які використовують цінні папери у фінансово-господарській діяльності, та порядку документування виявлених порушень податкового законодавства, додаток до листа ДПАУ від 23.06.2006 р. № 11927/7/23-1017.

 

 

Податковий облік операцій погашення та викупу дисконтних облігацій

 

Податок на прибуток — облік у емітента

Як відомо, облік операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями, до яких відносять і облігації, регламентується нормами

п. 7.9 Закону про податок на прибуток. Відповідно до п.п. 7.9.1 цього Закону, зокрема, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню грошові кошти і майно:

— залучені платником податку шляхом емісії (випуску) облігацій;

— повернені платнику шляхом погашення облігацій.

Відповідно на підставі

п.п. 7.9.2 Закону про податок на прибуток не включаються до валових витрат грошові кошти і майно, надані платником податку, у тому числі у зв'язку з їх:

— поверненням за допомогою погашення (викупу) облігацій;

— розміщенням шляхом придбання облігацій.

Стосовно ж дисконтних облігацій

п.п. 7.9.3 Закону про податок на прибуток установлює таке правило: «За дисконтними цінними паперами, емітованими платником податку, балансові збитки від їх розміщення відносяться до складу його валових витрат у податковий період, протягом якого відбулося погашення (викуп) таких цінних паперів».

Цим положенням співзвучний

п.п. 7.6.1 Закону про податок на прибуток, яким регламентується порядок оподаткування операцій з цінними паперами. Виходячи з норм його останнього абзацу він не поширюється на операції емісії корпоративних прав чи інших цінних паперів, а також на операції їх зворотного викупу чи погашення.

Здавалося б, облік таких операцій досить прозорий, зокрема в емітента облігацій:

1) операції емісії (випуску) облігацій не включаються до валових доходів (

п.п. 7.9.1 Закону про податок на прибуток);

2) при погашенні (викупі) звичайних (не дисконтних) облігацій такі суми не потрапляють до валових витрат (

п.п. 7.9.2 Закону про податок на прибуток);

3) у частині дисконтних облігацій збиток у вигляді різниці між сумою погашення (викупу) та сумою, отриманою при емісії облігації (дисконт) у періоді погашення, уключається до валових витрат (

п.п. 7.9.3 Закону про податок на прибуток).

Ми вважаємо, що саме так і слід відображати в обліку з податку на прибуток операції з дисконтними облігаціями, причому незалежно від того, за якими сумами здійснювався їх викуп (погашення) — за номіналом чи менше за номінал (у випадках дострокового погашення).

Тим часом представники податкових органів дотримуються іншої позиції з цього питання. Єдине, з чим податківці погоджуються останнім часом, — це те, що операції емісії та погашення (викупу) облігацій в емітента регулюються нормами

п. 7.9, а не п. 7.6 Закону про податок на прибуток* (див. листи ДПАУ від 05.05.2007 р. № 4390/6/15-0316, від 04.04.2007 р. № 6723/7/15-0517, від 11.09.2006 р. № 10148/6/15-0316, від 22.08.2006 р. № 15828/7/16-1517-26, Методрекомендації з перевірки ЦП).

* Нагадаємо, що раніше зустрічалися консультації, в яких норми п. 7.6 Закону про податок на прибуток приписувалось поширювати і на операції викупу цінних паперів (див., наприклад, лист ДПАУ від 15.01.2003 р. № 322/6/15-1316).

Але ці положення представники податкових органів трактують досить своєрідно, знаходячи валові доходи і там, де їх за визначенням бути не повинно. Так, у

Методрекомендаціях з перевірки ЦП ДПАУ спочатку зауважила, що «при викупі цінних паперів за ціною, що дорівнює або перевищує їх номінальну вартість, жодних податкових наслідків у платника податків, емітента таких цінних паперів не виникає». Виходячи з цього збитки за дисконтними облігаціями в обліку з податку на прибуток не відображаються.

А згодом податківці висловили думку, що в тих випадках, коли викуп цінних паперів здійснюється за ціною нижче номінальної, різниця включається до складу валового доходу згідно з

п.п. 4.1.6 Закону про податок на прибуток. Це якраз може статися в ситуації дострокового погашення дисконтної облігації, коли облігація погашатиметься (купуватиметься) за ціною нижче номінальної, але вище за суму її розміщення. Тож податківці при розгляді аналогічної ситуації приписали різницю між ціною викупу та номіналом уключати до складу валових доходів згідно з тим же п.п. 4.1.6 Закону про податок на прибуток (див. консультацію у журналі «Вісник податкової служби України», 2008, № 7).

Оскільки в зазначених вище роз'ясненнях податківці не обтяжили себе аргументацією, спробуємо розібратися, «звідки тут ноги ростуть», на підставі інших їх консультацій. Мабуть, такі висновки базуються на тому, що з точки зору ДПАУ в

пп. 7.9.1 і 7.9.2 Закону про податок на прибуток з-під оподаткування виводиться лише основна сума кредиту, якою за облігаціями вони вважають її номінальну вартість (див. листи ДПАУ від 04.04.2007 р. № 6723/7/15-0517, від 11.09.2006 р. № 10148/6/15-0316). Законодавчих підстав, що підтверджують таку позицію, немає, тож виходить, що це не більше ніж пусті вигадки. А далі, очевидно, ідеться про те, що така різниця підпадає під поняття доходу від позареалізаційних операцій, отриманого за рахунок того, що облігації було погашено в меншій сумі, ніж номінал.

З цього приводу можна зауважити таке. Випуск облігацій дійсно згідно з

п.п. 1.11.3 Закону про податок на прибуток вважається «кредитом під цінні папери», однак у пп. 7.9.1 і 7.9.2 цього Закону до поняття «основна сума» такі операції не потрапляють. Норми пп. 7.9.1 і 7.9.2 Закону про податок на прибуток сформульовано так: «<...> основної суми депозитів (вкладів) <...>, у тому числі шляхом погашення (викупу) облігацій». Але зрозуміло, що облігації депозитами не вважаються, тому поняття «основна сума» їх не стосується. Власне кажучи, це підтверджується й особливим порядком їх обліку в п.п. 7.9.3 Закону про податок на прибуток.

Таким чином, ми категорично не згодні із запропонованою податківцями концепцією оподаткування дисконтних облігацій, та й у представників податкових органів зустрічаються інші думки з цієї проблеми. Наприклад, у

консультації в газеті «Податковий, банківський, митний консультант», 2007, № 23 зроблено правильний висновок: «якщо облігації розміщуються з дисконтом (знижкою від номіналу), то згідно з п.п. 7.9.3 Закону про податок на прибуток балансові збитки від їх розміщення відносяться до складу валових витрат у податковому періоді, протягом якого відбулося погашення (викуп) таких цінних паперів. Це стосується і процентних облігацій, проданих з дисконтом».

А в

листі ДПАУ від 27.07.2000 р. № 325/4/15-1110 підкреслювалося: «з метою обкладення прибутку процентні цінні папери, що реалізуються емітентом за ціною нижче ніж їх номінальна вартість, вважаються дисконтними цінними паперами. Сума дисконту як балансові збитки від розміщення таких цінних паперів відноситься до складу валових витрат зазначеного платника в податковий період, протягом якого відбулося погашення (викуп) цінних паперів, а суми процентів уключаються до складу його валових витрат у податковий період, протягом якого було здійснено або мало бути здійснено виплату таких процентів».

Сподіваємося, що в майбутньому ДПАУ повернеться до цього підходу.

Зауважимо також: якщо емітент у майбутньому прийме рішення про продаж викуплених раніше облігацій, для цілей обкладення податком на прибуток такі операції вже, мабуть, регулюватимуться

п. 7.6 Закону про податок на прибуток. Пов'язане це з таким: норми цього пункту не поширюються тільки на операції емісії облігацій. У Законі про ЦП (ст. 1) під емісією розуміється встановлена законодавством послідовність дій з випуску та розміщення емісійних цінних паперів.

Випуском цінних паперів виходячи з наведеного в

Законі про ЦП визначення є не будь-які дії з цінними паперами, а сукупність цінних паперів одного емітента. А з нечіткого визначення терміна «розміщення» неможливо зробити однозначні висновки, чи підпадає під це поняття лише перше розміщення цінних паперів,чи й наступні розміщення.

Водночас необхідно звернути увагу, що у визначенні емісії йдеться про

встановлену законодавством послідовність дій, яку стосовно емісії облігацій наведено у ст. 28 Закону про ЦП. Із цієї процедури можна зрозуміти, що емісією в термінах Закону про ЦП є лише перше розміщення (випуск) цінних паперів.

Тож оскільки в емітента витрати на придбання облігацій відсутні (викуповуючи облігації, він фактично повертає запозичені раніше кошти), є ризик, що на всю суму залучення грошових коштів у нього за

п. 7.6 Закону про прибуток виникнуть доходи від операцій з облігаціями. Тому повторне використання облігацій з точки зору податку на прибуток може виявитися вкрай невигідним.

 

Податок на прибуток — облік у власника облігацій

На нашу думку, у власника облігацій операції їх придбання та погашення регулюються нормами

п.п. 7.9.1 Закону про податок на прибуток , оскільки в ньому йдеться, зокрема, про невідображення їх у складі валових доходів (витрат). Виходячи з викладеного вище, у власника облігацій операції їх придбання за умови подальшого погашення не відображаються в обліку з податку на прибуток.

Водночас зустрічаються інші підходи до податкового обліку таких операцій. Наприклад, незалежні фахівці та податківці (див.

п. 5 листа ДПАУ від 21.04.2005 р. № 3335/6/12-0216) звертають увагу, що в п.п. 7.6.1 Закону про податок на прибуток ідеться лише про емітента цінних паперів: «норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав чи інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також їх зворотного викупу чи погашення таким платником податку». А з цього робиться висновок, що у власника цінних паперів операції їх придбання та погашення регулюються загальними нормами п.п. 7.6.1 Закону про податок на прибуток. Тоді при погашенні дисконтних облігацій у власника різниця у вигляді дисконту підпаде під обкладення податком на прибуток.

Водночас нам такий підхід здається надто формальним. По-перше, з не зовсім чітких формулювань

п.п. 7.6.1 Закону про податок на прибуток не можна однозначно зрозуміти, на яких осіб він поширюється. Не виключено, що в ньому просто некоректно встановлюється перелік (склад) операцій — емісія та погашення цінних паперів, а не конкретизується, ким саме їх має бути здійснено. По-друге, тут спостерігається колізія норм, оскільки в пп. 7.9.1 і 7.9.2 Закону про податок на прибуток однозначно йдеться про операції придбання та погашення цінних паперів щодо їх власника. По-третє, не зовсім логічно звільняти від оподаткування, скажімо, доходи (витрати) емітента і не поширювати аналогічні правила на власника цінного папера. Можливо, колізію може бути вирішено так: п. 7.6 стосується всіх ЦП, він — для нашого випадку загальний. А п. 7.9 можна віднести лише до боргових ЦП. Тому цей пункт є спеціальнішим. Отже, має застосовуватися п. 7.9. Але при такому підході не зовсім зрозуміло, як регулювати оподаткування інших операцій з облігаціями (зокрема продаж).

Тим часом до операцій викупу (а не погашення) облігацій, про які щодо власника цінного папера в

п. 7.9 Закону про податок на прибуток не йдеться, може бути застосовано правила його п. 7.6, оскільки тут нема чим захищатися. У цьому випадку податківці приписують відображати витрати на придбання цінного папера в емітента в момент здійснення його продажу, коли виникає дохід (див. листи ДПАУ від 21.04.2005 р. № 3335/6/12-0216, від 14.05.2005 р. № 9265/7/15-1117, від 02.03.2005 р. № 1799/6/15-1116, від 16.07.2004 р. № 13292/7/15-1117). У такому разі під оподаткування фактично потрапить сума дисконту. Такої позиції можна дотримуватися при обережному підході, оскільки згідно з п. 7.6 Закону про податок на прибуток окремий облік ведеться в розрізі кожного виду цінних паперів, а не кожного цінного папера, як стверджують податківці (див. ухвалу ВАдСУ від 27.02.2007 р. у справі № 4/562).

Не можна також гарантувати, що податківці не поширять подібний підхід і на операції погашення облігацій та припишуть відображати дисконт, скажімо, у складі доходу з інших джерел (

п.п. 4.1.6 Закону про податок на прибуток). Деякі передумови для цього є, оскільки в п. 3 ст. 7 Закону про ЦП дисконт віднесено до доходу власника облігації.

Незалежні фахівці також висловлюють побоювання, що дисконт може потрапити до валових доходів на підставі

п.п. 4.1.4 Закону про податок на прибуток як проценти, до яких його зараховано в п. 1.10 цього Закону. Ми вважаємо, що в цьому випадку спостерігається колізія норм, і пріоритет повинні мати положення п.п. 7.9.3 Закону про податок на прибуток, в якому чітко розділяються процентні та дисконтні цінні папери. З цього можна дійти висновку, що в термінах п. 7.9 Закону про податок на прибуток дисконтні облігації до процентних не належать і, отже, дисконт у ньому процентом не є. Розділяють поняття «процент» і «дисконт» і податківці (див. лист ДПАУ від 27.07.2000 р. № 325/4/15-1110 ).

А загалом, ураховуючи неоднозначність ситуації, у безпечному підході суму дисконту краще все-таки оподаткувати.

 

Податок на додану вартість

Операції випуску (погашення) дисконтних облігацій не обкладаються податком на додану вартість на підставі декількох пунктів

Закону про ПДВ, зокрема п.п. 3.2.1, згідно з яким не є об'єктом оподаткування операції з випуску (емісії), розміщення в будь-якій формі управління та продажу (погашення, викупу) за грошові кошти цінних паперів, випущених в обіг (емітованих) суб'єктами підприємницької діяльності.

Оскільки дисконтні облігації розміщуються та погашаються за грошові кошти, то такі операції не є об'єктом обкладення ПДВ.

Тим часом можливий варіант, при якому викуп облігацій здійснюється в негрошовій формі (наприклад, за договором міни обмінюється на майнові права на квартиру).

Тут ситуація складніша, оскільки формально такі операції під норми

п.п. 3.2.1 Закону про ПДВ не підпадають, і податківці приписують нараховувати на них податкові зобов'язання (див. лист ДПАУ від 22.08.2006 р. № 15828/7/16-1517-26).

Однак, на нашу думку, ПДВ не повинен нараховуватися і в цих ситуаціях, оскільки облігації підпадають під поняття валютних цінностей за

ст. 1 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.93 р. № 15-93, що підтверджують і податківці (див. лист ДПАУ від 21.11.2007 р. № 23697/7/16-1517-04). І оскільки обіг валютних цінностей не обкладається ПДВ за п.п. 3.2.4 Закону про ПДВ, то й негрошові операції з облігаціями повинні виключатися з об'єкта обкладення ПДВ. Такої позиції щодо обігу цінних паперів дотримуються і суди (див. постанову ВГСУ від 03.11.2004 р. у справі № 3/10-н), хоча існують і протилежні рішення (див. постанову ВГСУ від 17.11.2004 р., скасовану постановою Судової палати у господарських справах ВСУ від 12.04.2005 р.).

Але, ураховуючи неоднозначність цього питання, з метою ненарахування ПДВ на дисконтні облігації можна порекомендувати уникати негрошових способів їх викупу. Інакше слід бути готовим до можливих претензій податкових органів із цього питання.

Ще один момент, на який необхідно звернути увагу емітентам облігацій, — це розподіл податкового кредиту при здійсненні оподатковуваних та неоподатковуваних операцій відповідно до норм

п.п. 7.4.3 Закону про ПДВ. Із цього підпункту не зрозуміло, які саме операції в ньому маються на увазі під неоподатковуваними, але з п.п. 7.4.2 Закону про ПДВ можна зрозуміти, що йдеться, зокрема, про операції, що не є об'єктом оподаткування за ст. 3 Закону про ПДВ. Операції з дисконтними облігаціями якраз підпадають під звільнення від ПДВ за цією статтею, у зв'язку з чим виникає запитання: а чи потрібно розподіляти податковий кредит, наприклад, щодо адміністративних витрат (оренда офісу, комунальні послуги тощо) при їх здійсненні?

Однозначно відповісти на це запитання дуже важко, але його рішення, на нашу думку, залежить від того, чи можна операції з цінними паперами віднести до операцій поставки товарів (послуг), адже об'єктом оподаткування є саме вони, а поняття «що не є об'єктом оподаткування» — своєрідна протилежність поняття «є об'єктом оподаткування».

У цьому контексті відразу виключаються операції з емісії та погашення (викупу) облігацій, оскільки на цьому етапі вони не є товарами (

п. 1.6 Закону про податок на прибуток). А от щодо інших операцій цінні папери в цьому пункті віднесено до товарів.

Виходячи з цього такі операції, зокрема з продажу облігацій, мають шанс підпасти до поняття операцій поставки товарів, тому тут імовірність проведення розподілу податкового кредиту досить велика. Тим більше що на цьому етапі вони не включаються до поняття кредиту під цінні папери з

п.п. 1.11.3 Закону про податок на прибуток.

Зауважимо також, що на сьогодні процедура такого розподілу регламентується листами ДПАУ (

лист ДПАУ від 01.12.99 р. № 18043/7/16-1220-16, від 26.05.2006 р. № 173/2/15-0310, п. 1 листа ДПАУ від 08.08.2007 р. № 3955/Т/16-1515-20, п. 3 листа ДПАУ від 07.11.2007 р. № 22703/7/16-1117).

Виходячи зі змісту цих листів за одним з варіантів розподілу при розрахунку коефіцієнта як пільговані операції братимуть участь операції з продажу облігацій.

 

Податок з доходів фізичних осіб — облік у власника облігації

У

Законі про ПДФО передбачено кілька норм, що регулюють оподаткування операцій з цінними паперами. Зокрема, згідно з п.п. 4.2.12 Закону про ПДФО дохід у вигляді процентів (дисконтних доходів), крім зазначених у п. 4.3, уключається до складу оподатковуваного доходу. Операції з облігаціями, емітованими звичайними суб'єктами господарювання, не підпадають під ці виключні норми та підлягають оподаткуванню. Проценти (у тому числі дисконтні доходи) відповідно до п. 7.2 Закону про ПДФО оподатковуються за зниженою ставкою 5 %, але оскільки дисконт за облігаціями в цій статті не названо, їх оподаткування здійснюється в загальному порядку за ставкою 15 % (п.п. 9.2.3 Закону про ПДФО).

Оподаткування операцій з інвестиційними активами регламентується нормами

п. 9.6 Закону про ПДФО, в якому погашення цінних паперів окремо серед операцій продажу не названо (п.п. 9.6.2 Закону про ПДФО). Однак, на нашу думку, такі операції теж можна віднести до продажу інвестактиву, що випливає з п.п. 9.6.10 Закону про ПДФО, в якому операції продажу прирівняно до операцій погашення.

Виходячи з цього облік операцій з дисконтними цінними паперами у їх власника матиме такий вигляд:

— операція придбання дисконтної облігації не відображається в обліку з ПДФО;

— при погашенні (викупі) дисконтної облігації розраховується інвестиційний прибуток у вигляді різниці між сумою погашення (викупу) облігації та сумою витрат, понесених на її придбання. Витрати на придбання цінного папера, на думку ДПАУ, має бути підтверджено цілим пакетом документів: договором купівлі-продажу цінних паперів, виписками зберігача (якщо вони задавалися на зберігання), засвідченими печаткою зберігача, актами приймання-передачі цінних паперів, касовими документами при розрахунку за цінні папери готівкою чи розрахунковими документами при безготівкових розрахунках (

лист ДПАУ від 19.06.2007 р. № 12451/7/17-0717).

Інвестиційний прибуток уключається до загального оподатковуваного доходу платника податків, що декларується за підсумками року ним самостійно. Хоча власник облігації може укласти договір з торговцем цінними паперами (якщо операції здійснюються через нього) щодо виконання функцій податкового агента.

Крім того, за

п.п. «а» п.п. 9.6.8 Закону про ПДФО не підлягає оподаткуванню дохід від операцій з інвестактивами, якщо його розмір не перевищує суми, до якої застосовується податкова соціальна пільга (у 2009 році — 940 грн.). Щоправда, стосовно облігацій, які використовуються для фінансування житла, отримання доходу в такому розмірі малоймовірне.

Зауважимо також, що в тих випадках, коли викуп дисконтної облігації здійснюється за договором міни з майновими правами на квартиру або на саму квартиру, існує імовірність нарахування ПДФО з різниці між фактичною (ринковою) вартістю такого майна та номінальною вартістю облігації, як це приписаго робити з цільовими облігаціями (лист ДПАУ від 22.08.2006 р. № 15828/7/16-1517-26). І хоча такий підхід є досить сумнівним і не ґрунтується на нормах чинного законодавства, його слід ураховувати й уникати операцій міни з власником облігації.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі