Верховна Рада: курс на легалізацію ДБН
Григорій Козаков, консультант
17 березня 2009 року постановою Верховної Ради № 1133-VI у першому читанні було прийнято за основу проект Закону «Про будівельні норми» (далі — Законопроект № 2587).
Мета
Депутати, які ініціювали прийняття цього
Законопроекту № 2587, визнають, що на сьогодні статус будівельних норм не є чітко визначеним, а роботи в цій сфері регулюються не прямо, а опосередковано через окремі положення різних законів: Закону України «Про стандартизацію» від 17.05.2001 р. № 2408-III, Закону України «Про підтвердження відповідності» від 17.05.2001 р. № 2406-III, Закону України «Про основи містобудування» від 16.11.92 р. № 2780-XII, Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.99 р. № 687-XIV.
Класифікація
Законопроект № 2587
розподіляє будівельні норми на три рівні: державні, галузеві та територіальні. Суб’єктами нормування виступають відповідно Мінрегіонбуд як центральний орган, галузеві міністерства та відомства, держадміністрації.Міністерства, відомства і держадміністрації можуть складати галузеві та територіальні норми тільки тоді, коли з якогось питання відсутні державні норми, або коли є необхідність
конкретизації тих чи інших державних норм.У будь-якому разі галузеві та територіальні норми підлягають
погодженню з центральним органом виконавчої влади, компетентним у будівельних питаннях.На наш погляд, істотним недоліком
Законопроекту № 2587 є те, що він зовсім ігнорує базовий рівень будівельної нормотворчості — внутрішньофірмове нормування.
Процедури
Щодо процедур прийняття норм, то
Законопроект № 2587 віддає ці питання на відкуп виконавчої влади:«
Порядок розроблення, погодження, затвердження, внесення змін до будівельних норм та визнання їх такими, що втратили чинність, встановлюється Кабінетом Міністрів України».Утім, деякі процедурні параметри законодавці збираються зафіксувати на рівні закону:
«
Затверджені державні будівельні норми, зміни до них набирають чинності не раніше ніж через 90 днів з дня їх опублікування в офіційному виданні центрального органу виконавчої влади з питань будівництва та архітектури».Також
Законопроект № 2587 передбачає обов’язкову реєстрацію всіх будівельних норм. Однак така реєстрація, за задумом авторів цього Законопроекту, має проводитися не Мін’юстом, а Мінрегіонбудом.У цьому сенсі вельми красномовно звучить думка експертів Верховної Ради, які висловили таке зауваження до
законопроекту:«
Оскільки згідно зі ст. 117 Конституції України нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом, то у зв’язку з цим вважаємо неприйнятною норму законопроекту, згідно з якою державні будівельні норми не підлягають реєстрації в міністерстві юстиції України. Це пояснюється тим, що будівельним нормам властивий нормативний характер, у зв’язку з чим вони нарівні з іншими нормативними актами повинні підлягати державній реєстрації в органах юстиції.У законопроекті доцільно було б передбачити можливість участі громадськості та інших осіб, які безпосередньо здійснюють діяльність у сфері будівництва, та їх об‘єднань у розробці будівельних норм
».Неприйняття експертів викликало також таке положення
Законопроекту № 2587:«
Закупівля робіт із нормування у будівництві за державні кошти здійснюється без проведення торгів (конкурсів, тендерів)».У висновку Головного експертного управління парламенту зазначається: «
подані документи не містять достатніх обґрунтувань доцільності повного незастосування конкурсних засад при закупівлі робіт із нормування у будівництві за державні кошти».Нам залишається тільки сподіватися, що Комітет Верховної Ради з питань будівництва, містобудування та житлово-комунального господарства і регіональної політики, який доопрацьовуватиме
законопроект до другого читання, не проігнорує раціональні думки, висловлені експертами.
