Теми статей
Обрати теми

Використання векселів у будівництві

Редакція ББ
Стаття

Використання векселів У будівництві

Василь Качерай, головний бухгалтер ТОВ «Фінансова компанія «ЕКО-ДІМ»; e-mail: poradnyk@gmail.com

 

В останні роки використання векселів для розрахунків у господарській діяльності було досить незначним. Це пояснювалося розвитком кредитування, яке нівелювало необхідність їх використання при розрахунках за товари чи послуги. Виключенням до недавнього часу були хіба що податкові векселі, але це зовсім інша тема. Проте часи змінилися, і сьогодні знову актуальними стають розрахунки з використанням векселів. Про особливості використання векселів в господарській діяльності підприємств, зокрема будівельної сфері, й піде мова у цій статті.

 

ДОКУМЕНТИ СТАТТІ

Конвенція про Унифікований закон про переказні та прості векселі

— Конвенція, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, підписана в Женеві 07.06.30 р.

Закон про обіг векселів

— Закон України «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.2001 р. № 2374-ІІІ.

Закон про цінні папери

— Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 р. № 3480-IV.

Закон про податок з прибутку

— Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР.

Закон про ПДВ

— Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР.

Указ про спрощену систему оподаткування

— Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» від 03.07.98 р. № 727/98.

Інструкція про план рахунків

— Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291.

Указ про державне мито

— Указ Президента України «Про сплату державного мита за вексельні бланки» від 02.11.93 р. № 504/93.

 

Поняття векселя та нормативне регулювання його обігу

Застосування векселів у практиці розрахунків бере свій початок у 1930 році з прийняттям

Женевської конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі та Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів. Можна сказати, що саме з цього часу й бере свій початок вексельне право. Зазначимо, що Україна приєдналася до цих конвенцій з прийняттям відповідних законів: Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні та прості векселі» від 06.07.99 р. № 826-XIV, Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі» від 06.07.99 р. № 827-XIV та Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів» від 06.07.99 р. № 828-XIV. Всі ці закони просто ратифікували відповідні конвенції в Україні.

Оскільки в Україні обіг векселів має свої особливості, то порядок та особливості їх обігу регулюється

Законом про обіг векселів. У ньому прописано виключення з Женевських конвенцій відповідно до чинного законодавства України.

Що ж таке вексель? Відповідь на це питання дає

Закон про цінні папери. У цьому Законі зазначено, що вексельцiнний папiр, який посвiдчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця або його наказ третiй особi сплатити пiсля настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

 

Види векселів

Згідно з чинним законодавством в Україні між господарюючими суб’єктами можуть застосовуватися два види векселів — переказні й прості.

Переказний вексель (тратта)

— наказ кредитора (трасанта) боржнику (трасату) про сплату у вказаний термін і в певному місці зазначеної у векселі суми третій особі (ремітенту) або самому кредитору, тобто кредитор може виступати одночасно і як ремітент.

В операціях з переказним векселем, як правило, беруть участь

три сторони: кредитор-трасант, боржник-трасат і одержувач-ремітент. Виписує і підписує переказний вексель кредитор. Щоб такий вексель мав законну силу, боржник-трасат повинен підтвердити свою згоду заплатити за векселем в письмовій формі на лицьовому боці векселя, тобто акцептувати вексель. Акцептант переказного векселя, як і векселедавець простого векселя, є головним вексельним боржником і несе відповідальність за оплату векселя в установлений термін.

Передача права за переказним векселем або гарантія платежу за векселем у разі неплатежу з боку платника оформлюється передавальним написом — індосаментом. Він повинен бути простим і нічим не обумовленим. Причому частковий індосамент не допускається. Індосамент учиняють на зворотньому боці векселя або на додатковому листі (алонжі), якщо зворотній бік векселя повністю списаний. Алонж приєднується до векселя за допомогою клею. При цьому індосамент, що розміщується першим на алонжі, має починатися на векселі і закінчуватися на алонжі, а печатку треба ставити на з’єднанні векселя і алонжа.

Простий вексель

— письмове, чітко встановленої форми абстрактне і безумовне боргове зобов’язання векселедавця векселедержателю сплатити зазначену у ньому суму у вказаний термін і в певному місці.

Тож у розрахунках простим векселем беруть участь дві сторони. Виписує і підписує його боржник. Разом з тим до простого векселя можуть застосовуватися положення переказного векселя, які стосуються індосаменту, терміну платежу, регресу у випадку неакцепту або неплатежу, платежу в порядку посередництва, копій, змін, терміну давності, святкових днів, обчислення термінів і заборони пільгових днів (святкових днів).

Залежно від емітента,

векселі поділяють на комерційні (торгові), казначейські та фінансові. Комерційні векселі застосовують при розрахунках між господарюючими суб’єктами за поставлені товари, виконані роботи й надані послуги. Казначейські векселі випускаються казначейством для мобілізації коштів до бюджету. Ними господарюючі суб’єкти можуть розрахуватися за обов’язковими платежами до бюджету, платежами за акцизними зборами й державним митом. В основі видачі фінансового векселя є отримання грошової позики проти виданого боргового зобов’язання. Його різновидом є переказний вексель, виставлений одним банком на інший.

 

Форма векселя

У країнах з розвиненим вексельним обігом вексельне законодавство не регламентує форму складання векселя і його реквізитів. Однак це не стосується України.

Постановою КМУ і НБУ від 10.09.92 р

. № 528 було затверджено правила виготовлення і використання вексельних бланків. Відповідно до них вексельні бланки стандартної форми виготовляються способом офсетного й високого друку, розміром 297 х 105 мм. Бланки можуть скріплюватися в блоки за допомогою клею по 25 або 50 примірників.

В Україні векселі складаються в документарній формі на бланках з відповідним рівнем захисту від підробок і не можуть бути переведені в бездокументарну форму. Вексельні бланки підприємства купляють в комерційних банках України. При купівлі бланків векселів підприємства, окрім плати банку за бланки векселів, зобов’язані сплатити в держбюджет держмито в розмірі 10 % від неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, якщо інше не передбачено законодавством. Це держмито встановлено

Указом про державне мито.

Вексельні бланки можна заповнювати як друкованим способом, так і від руки. Сума платежу за векселем обов’язково заповнюється як цифрами, так і прописом. Якщо вексель видається на території України і місце платежу за ним також знаходиться в Україні, то він виписується українською мовою. Найменування трасанта або векселедавця та інших обов’язкових за векселем осіб заповнюється тією мовою, якою визначено офіційні їх назви в установчих документах.

Вексель підписується від імені юридичної особи — власноручно керівником і головним бухгалтером (якщо цю посаду передбачено штатним розписом юридичної особи) або уповноваженими ними особами, підписи завіряються печаткою підприємства; від імені фізичної особи — особисто указаною в векселі фізичною особою або уповноваженою нею особою і завіряється печаткою, за наявності.

Зміни в текст векселя можуть вноситися за ініціативою векселедержателя виключно векселедавцем (трасантом) шляхом закреслення старого реквізиту і написання нового із зазначенням дати внесення змін і підписами осіб, які мають право підписувати вексель.

У векселі мають бути заповнені всі істотні реквізити.

Для переказного векселя це:

1. Найменування «переказний вексель», включене до самого тексту документа тією мовою, якою цей документ складено.

2. Проста і нічим не обумовлена пропозиція сплатити визначену суму.

3. Найменування того, хто повинен платити (платника).

4. Зазначення терміну платежу.

5. Зазначення місця, у якому має бути здійснено платіж.

6. Найменування того, кому або за наказом кого платіж має бути зроблено.

7. Зазначення дати і місця складання векселя.

8. Підпис того, хто видає вексель (векселедавця).

Простий вексель містить:

1. Найменування «вексель», включене до самого його тексту тією мовою, якою цей документ складено.

2. Проста і нічим не обумовлена обіцянка сплатити визначену суму.

3. Зазначення терміну платежу.

4. Зазначення місця, в якому має бути зроблено платіж.

5. Найменування того, кому або за наказом кого платіж має бути зроблено.

6. Зазначення дати і місця складання векселя.

7. Підпис того, хто видає документ (векселедавець).

Документ, в якому не заповнений хоча б один з перелічених вище реквізитів, не вважається векселем, за виключенням таких випадків:

— простий або переказний вексель, в якому не вказано місце його складання, розглядається як підписаний в місці, зазначеному поряд з назвою векселедавця;

— за відсутності особливого зазначення, місце видачі векселя вважається місцем платежу і разом з тим місцезнаходженням платника;

— за відсутності особливого зазначення місце, зазначене в переказному векселі поряд з найменуванням платника, вважається місцем платежу і разом з тим місцезнаходженням платника;

— якщо в переказному або простому векселі термін платежу не вказаний, то він розглядається таким, що підлягає оплаті на вимогу.

Векселедавець зобов’язаний вести реєстр виданих векселів в порядку, затвердженому ДКЦПФР.

 

Особливості розрахунків векселями

Разом із застосуванням Універсального вексельного законодавства (Женевських конвенцій) обіг векселів в Україні характеризується такими особливостями, передбаченими чинним законодавством, зокрема

Законом про обіг векселів:

1. Використовувати векселі, а також виступати векселедавцем, акцептантом, індосаментом і авалістом можуть як юридичні та фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, так і просто фізичні особи, тобто кожен громадянин України1.

1 До 2002 року в Україні фізичні особи не були суб’єктами вексельного обігу. В Україні навіть була судова практика, коли вексель визнавався недійсним лише тому, що його підписала фізична особа. Проблема в тому, що Уніфікований закон дає дуже розпливчасте тлумачення, може чи ні фізична особа видавати вексель. Висновки юристів з цього приводу в різних країнах різні.

2. Резиденти можуть видавати та індосатувати як переказні, так і прості векселі в іноземній та національній валютах для розрахунків з нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами відповідно до валютного законодавства України. Умови проведення розрахунків між резидентами і нерезидентами обов’язково мають бути передбачені у відповідних договорах (контрактах).

3. Платежі за векселями на території України здійснюються виключно в безготівковій формі.

4. У випадку зміни терміну платежу за переказним векселем держатель векселя повинен отримати згоду (акцепт) трасата на оплату векселя в нові терміни. Якщо ж акцепт вже був отриманий раніше, держатель векселя повинен отримати додаткову згоду акцептанта. Якщо держатель векселя, який погодився на внесення змін в текст векселя, бажає зберегти відповідальність попередніх індосантів, він повинен отримати їх згоду. Інакше попередні індосанти несуть таку ж відповідальність, як і до внесення змін.

5. Протест за платежем за векселем, який підлягає оплаті на конкретну дату або у визначений термін, повинен бути здійснений або в день погашення векселя, або в один із двох наступних днів.

6. Векселедержатель має право регресу у випадку порушення справи про банкрутство трасата, а також у випадку визнання його банкрутом, незалежно від того, чи акцептував він вексель2.

2 Стаття 4 Закону про обіг векселів зазначає, що видавати векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, роботи, послуги. Отже, зауважимо, що емітувати вексель у безтоварній формі не можна.

 

Бухгалтерський та податковий облік векселів

Для обліку векселів

Інструкція про план рахунків передбачила такі рахунки бухгалтерського обліку:

— рах. 162 — «Довгострокові векселі одержані»;

— рах. 34 — «Короткострокові векселі одержані»;

— рах. 51 — «Довгострокові векселі видані»;

— рах. 62 — «Короткострокові векселі видані».

Векселі, придбані з метою отримання інвестиційного доходу залежно від очікуваного терміну використання, обліковують на:

— рах. 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» — якщо векселі планується використовувати протягом більше 1 року;

— рах. 35 «Короткострокові фінансові інвестиції» — якщо векселі планується використовувати менше ніж 1 рік.

Для наочності відображення операцій з векселями в обліку розглянемо реальний приклад з діяльності будівельної компанії.

 

Приклад

За договором будівельного підряду було збудовано офісне приміщення. Загальна вартість договору 12 000 000,00 грн., у т.ч. ПДВ — 2 000 000,00 грн. Сума кредиторської заборгованості інвестора на момент передачі векселя становила 6 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ — 1 000 000,00 грн. На погашення заборгованості інвестором було видано простий вексель номіналом 6 000 000, 00 грн.

У

таблиці наведено, як ці операції будуть відображені в обліку як у інвестора, так і в підрядника.

 

№ з/п

Зміст операції

Бухгалтерський облік

Сума,грн.

Податковий облік

Дт

Кт

ВД

ВВ

Облік у інвестора будівництва (замовника)

1

Оприбутковано об’єкт капітальних інвестицій (офісне приміщення)

151

631

10 000 000,00

2

Відображено податковий кредит з ПДВ

641

631

2 000 000,00

3

Перераховано частину заборгованості підряднику

631

311

6 000 000,00

4

На решту заборгованості видано вексель з терміном погашення до 1 року

631

621

6 000 000,00

Облік у підрядника

1

Передано об’єкт будівництва інвестору

361

702

12 000 000,00

10 000 000,00

2

Відображено зобов’язання з ПДВ

702

641

2 000 000,00

3

Частково отримано заборгованість за виконані роботи

311

361

6 000 000,00

4

Отримано вексель в погашення решти заборгованості за об’єкт будівництва (офісне приміщення)

341

361

6 000 000,00

 

Особливості податкового обліку обігу векселів

Згідно зі

ст. 4 Закону про обіг векселів видавати прості і переказні векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, а сума зобов’язання за товари, роботи чи послуги має бути не меншою ніж сума платежу за векселем.

Важливо! Умова щодо проведення розрахунків із застосування векселів обов’язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У вищезазначеному прикладі — в договорі підряду.

 

Податок на прибуток

Видача (емісія) та отримання емітованого векселя не змінюють сум валового доходу і валових витрат у сторін договору поставки, які відображаються у них в обліку на момент першої події — відвантаження або отримання товарів (робіт, послуг).

Що стосується відображення емісії векселя та отримання його першим векселеотримувачем в окремому обліку згідно з

п. 7.6. Закону про податок з прибутку підприємств, то ні в емітента ні у векселеотримувача немає підстав для відображення операцій з таким векселем в окремому податковому обліку згідно з п. 7.6 Закону про податок з прибутку, оскільки вексель на даному етапі обігу (дані з прикладу) ще не є товаром. Адже вексель має подвійну природу: з одного боку, це платіжний документ (одна з форм безготівкових розрахунків), що ініціює переказ безготівкових коштів з рахунка платника на рахунок одержувача, а з іншого — цінний папір, який може придбаватися у власність і відчужуватися за плату.

Так от, емісія — це операція, при якій вексель передається не як товар (цінний папір), а як платіжний інструмент. У цей момент він являє собою своєрідну боргову розписку — обіцянку сплатити певну суму в застережений термін. А норми

п. 7.6. Закону про податок з прибутку поширюються на торгівців ЦП, тобто тих, у яких вексель розглядається тільки як цінний папір — товар.

Таким чином в окремому податковому обліку операція емісії (отримання) векселя не відображається ні у векселедавця, ні у першого векселедержателя.

 

Податок на додану вартість

У розглянутому нами прикладі при використанні векселів для розрахунків за виконані будівельні роботи ні у замовника будівництва, ні у підрядника не виникає жодних зобов’язань з ПДВ. Аналогічно і з податком на прибуток зобов’язання з ПДВ (у замовника податковий кредит, а у підрядника — зобов’язання з ПДВ) виникають за правилом першої події — в даному випадку передачі виконаних будівельних робіт.

Видача векселя також не є об’єктом оподаткування ПДВ згідно з

п.п. 3.2.1 Закону про ПДВ. А в ст. 4.8. Закону про ПДВ мова йде про те, що передача векселя на забезпечення заборгованості за товари не змінює сум податкового зобов’язання продавця і податкового кредиту покупця — в нашому випадку підрядника — замовника будівництва.

 

Єдиний податок

Відповідно до

Указу про спрощену систему оподаткування підприємства на єдиному податку не можуть використовувати вексельну форму розрахунків, але це не означає, що такі підприємства не можуть використовувати векселі в своїй діяльності взагалі. Вексель може потрапити на підприємство різними шляхами, не пов’язаними зі способом оплати за товари. Наприклад, вексель може потрапити на підприємство як цінний папір, або ще до моменту переходу на спрощену систему оподаткування.

У таких випадках отримана у рахунок погашення сума коштів для підприємства, яке використовує спрощену систему оподаткування, не розглядатиметься як виручка від реалізації товарів, робіт, послуг, тобто об’єкт обкладання єдиним податком не виникатиме. Але під час продажу векселя таким підприємством як цінного папера, єдиний податок буде справлятися з усієї суми виручки, отриманої від продажу на розрахунковий рахунок або до каси.

 

Переваги та недоліки використання векселів

Описавши особливості обігу та обліку векселів в Україні, спробуємо визначити плюси та мінуси їх використання в господарській діяльності будівельних компаній. Для цього розглянемо переваги та недоліки використання векселів як для компаній-емітентів, так і для компаній-векселедержателей.

Для компанії-емітента використання векселів у господарській діяльності має чимало переваг: використання векселів у розрахунках дозволяє реструктуризувати кредиторську заборгованість, що є особливо актуальним в часи економічних негараздів; векселі можуть використовуватися в компанії замість коштів; за допомогою векселів можна мінімізувати оподаткування; з моменту випуску векселя для розрахунку за отримані товари, роботи послуги — штрафи й пені за договорами не нараховуються, що також є досить актуальним для будівельних компаній в наш час.

Єдиним по суті недоліком використання векселів у розрахунках для емітента є той факт, що постачальник може й не прийняти вексель в рахунок оплати. Тому можливість розрахунку векселями бажано прописувати в господарських договорах у зобов’язання контрагента.

Для векселедержателя отримання векселя в погашення заборгованості за поставлені товари, роботи, послуги має такі переваги: погашення боргу за векселем є беззаперечним і не потребує підтвердження боргу в суді; вексель можна перепродати третій стороні, таким чином отримавши погашення боргу покупця.

Недоліками використання векселів при розрахунках для векселеотримувача є те, що вексель — це нічим не забезпечений цінний папір і відповідно у векселедержателя немає гарантії отримання грошей від емітента папера. А стягнення боргу через державну виконавчу службу може затягтися на кілька місяців, а то й років.

Проте основним мотивом для використання векселів є можливість уникнення податкових наслідків при завершенні термінів позовної давності по заборгованості (3 років), що дає змогу уникнути додаткового оподаткування. Зважаючи на кризовий період в будівництві, такі ситуації будуть частими. А відповідно використання векселів у будівництві буде знову досить актуальним.

 

Словничок термінів при використанні векселів

Акцептування

— проставлення акцепту на векселі.

Індосант

— векселедержатель, який передав вексель за індосаментом.

Аваліст

— особа, яка ручається за повний або частковий платіж за векселем шляхом взяття на себе вексельного зобов’язання за чужим вексельним боргом.

Трасат

— особа, зазначена як платник за переказним векселем.

Трасант

— векселедавець переказного векселя.

Індосація

— передача векселя іншій особі за індосаментом.

Регрес

— право зворотної вимоги.

Ремітент

— перший векселедержатель переказного векселя.

Акцептант

— особа, що бере на себе зобов’язання платежу за переказним векселем.

Індосамент

— спеціальний напис на векселі, за яким векселедержатель передає всі або тільки певні права набувачу векселя.

Акцепт

— засвідчена підписом трасата або іншої особи згода сплатити переказний вексель у такому вигляді, в якому він пред’явлений до платежу.

Аваль — напис про поручительство за векселем.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі