Проблемні аспекти обкладення податком на прибуток щодо операцій продажу облігацій: роз’яснює ДПАУ
Лист Державної податкової адміністрації України від 09.06.2009 р. № 12006/7/15-0217
Відповідно до Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»:
— емісія — це установлена законодавством послідовність дій емітента щодо випуску та розміщення емісійних цінних паперів;
— розміщення цінних паперів — відчуження цінних паперів емітентом або андерайтером шляхом укладення цивільно-правового договору з першим власником;
— облігація — цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов’язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити дохід за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення.
Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі — Закон) валовий дохід включає, зокрема, доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою доходністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до Закону).
Підпунктом 4.1.2 п. 4.1 ст. 4
Закону визначено, що до складу валового доходу включаються, зокрема, доходи від здійснення операцій з торгівлі цінними паперами, борговими зобов’язаннями та вимогами.Абзацом п’ятим п.п. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону
, яким визначено порядок оподаткування операцій з цінними паперами та деривативами, передбачено, що норми вказаного пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.Виходячи з викладеного, емітентом цінних паперів для оподаткування операцій з емісії та
зворотного викупу (погашення) облігацій застосовуються норми п. 7.9 ст. 7 Закону, оскільки відносини, пов’язані з емісією облігацій, розглядаються як кредит під цінні папери, що засвідчують відносини боргу.Проте у випадку, якщо емітент здійснює продаж
раніше викуплених облігацій власної емісії, то вказана операція вже не є операцією емісії (випуску, розміщення) таких облігацій, а є операцією з їх торгівлі, оподаткування якої регулюється п. 7.6 Закону.Зокрема, цим пунктом встановлено: якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від’ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному
ст. 6 цього Закону.Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від’ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.
При цьому в емітента фінансовий результат від
повторного продажу облігації власної емісії виникає за наявності доходів від її продажу і витрат на придбання (зворотній викуп). Тобто в цьому випадку емітент може відобразити у розділі 2 розрахунку фінансових результатів операцій з цінними паперами, корпоративними правами та деривативами додатка К3 до рядка 01.4 Декларації з податку на прибуток підприємства прибуток або збиток від операцій з такими облігаціями лише за наслідками звітного періоду, в якому цей платник їх продає.Одночасно повідомляємо, що аналогічна позиція викладена у
листі Комітету Верховної Ради України з питань фінансів та банківської діяльності від 05.03.2005 р. № 06-10/10-196.
Заступник голови С. Чекашкін
КОМЕНТАР
Операції з викупленими цінними паперами власної емісії традиційно характеризуються фахівцями як операції з підвищеними податковими ризиками.
Нещодавно в «Будівельній бухгалтерії» було опубліковано статтю, присвячену деяким проблемам обліку ПДВ за операціями продажу облігацій, викуплених емітентом (див. «Будівельна бухгалтерія», 2009, № 13, с. 11 — 15).
Цей лист ДПАУ роз’яснює проблемні аспекти обкладення таких операцій податком на прибуток.
Основна проблема полягає в тому, що в останньому абзаці
спеціального «ціннопаперового» п.п. 7.6.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (далі — Закон) ідеться про те, що цей підпункт не поширюється на операції зі зворотного викупу цінних паперів.А оскільки саме в цьому
підпункті Закону відображено головну специфіку податкового обліку продажу цінних паперів, у емітентів облігацій виникало слушне запитання: а чи має реалізація викуплених цінних паперів підпорядковуватися особливим правилам, регламентованим п. 7.6 Закону? Або таку операцію слід відображати за загальними правилами купівлі-продажу товарів?Інакше кажучи: чи повинні доходи і витрати за такою операцією відображатися в податковому обліку за першою подією, чи податковий облік може відобразити лише додатну різницю між ціною продажу та ціною викупу?
А найфіскальнішим варіантом інтерпретації податкової сутності операції було відображення за вказаною операцією лише доходів без урахування витрат, понесених при викупі, оскільки
п. 7.9 Закону не дозволяє включати до валових витрат суми, виплачені при викупі облігацій.Слід віддати належне фахівцям ДПАУ, які творчо інтерпретували положення
Закону щодо облігацій. На їхню думку, власне при викупі облігації норми п. 7.6 Закону дійсно не працюють. Однак це зовсім не означає, що емітент при викупі облігацій може за загальними правилами показати валові витрати за першою подією. Пояснюється це тим, що при викупі облігації спрацьовує інший спеціальний пункт Закону — п. 7.9, що не дозволяє їх покупцю показати валові витрати. Але коли емітент надумає знову продати раніше викуплені облігації, почне працювати «ціннопаперовий» п. 7.6. Закону. При цьому витрати на викуп облігації зменшать дохід від їх повторного продажу.І хоча, напевно, не всі фахівці погодяться з бездоганністю таких висновків, практикам з’ясування позиції ДПАУ щодо одного з проблемних питань, безумовно, здається корисним. Адже чітке роз’яснення точки зору ключового держоргану дозволяє адекватно зважити ризики застосування тієї чи іншої схеми податкового планування.
Григорій Козаков
