Теми статей
Обрати теми

Визначення прибутку: особливості методології обліку будівельних операцій

Редакція ББ
Стаття

Визначення прибутку: особливості методології обліку будівельних операцій

Олександр Лобанов, директор ТОВ «Видавничий будинок «Фактор»

 

Не є таємницею, що показник прибутку був і залишається одним з ключових індикаторів інвестиційної привабливості більшості компаній.

Проте розмаїття умов, які забезпечують появу зазначеного показника у звітності підприємства, інколи призводить до застосування в бухгалтерській практиці необґрунтованих методів, що можуть спричинити викривлення реального фінансового становища.

З цієї точки зору галузеві ризики будівництва є надзвичайно високими.

 

ДОКУМЕНТИ СТАТТІ

Інструкція з річного звіту

— Інструкція про порядок заповнення форм річного бухгалтерського звіту підприємства, затверджена наказом Мінфіну України від 18.08.95 р. № 139.

Інструкція про План рахунків

— Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291.

ПС(Б)О 12

— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 26.04.2000 р. № 91.

ПС(Б)О 18

— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 18 «Будівельні контракти», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2001 р. № 205.

 

Сума прибутку, як відомо, залежить від двох складових: від показника доходу та показника витрат.

Визнання витрат у фінансовій звітності за

принципом нарахування та відповідності залежить від відображення доходу. Тобто первинним для бухобліку відповідних показників є саме дохід. Отже, провідну роль у визнанні прибутку компанії відіграють процедури визнання доходу.

Зважаючи на галузеві особливості будівництва, саме ця сфера обліку є найбільш проблемною.

Критичним є принципове запитання:

коли і в якій сумі будівельна компанія повинна показати у своїй звітності дохід?

 

1.

Витоки

Розглядаючи реалії українського сьогодення не можна не враховувати певні облікові традиції, що властиві будівництву.

За радянських часів до будівництва зазвичай ставились як до однієї з індустріальних галузей, а головним завданням будівельного

виробництва вважалося не отримання прибутку і навіть не виконання будівельно-монтажних робіт, а «здавання замовникам готової будівельної продукції» 1.

1 Текст наведено в перекладі з російської мови. Джерело: Волков Н. Г. Бухгалтерский учет в строительстве. — М.: Финансы и статистика, 1990. — С. 212.

Звернемо увагу на те, що будівництво вважалося саме

виробничою галуззю, де в результаті виробництва утворювалася готова продукція. Такі підходи мали б наближати будівельний облік до промислового.

Результати діяльності будівельного підприємства визначалися таким чином:

«Дохід (прибуток) у цілому по будівельній організації утворюється як різниця між сумою

готової будівельної продукції та робіт, що виконуються власними силами, виручкою від реалізації на сторону продукції та послуг і вартістю матеріальних витрат (загальних витрат), пов’язаних з виробництвом цих робіт, продукції та послуг»2.

2 Текст наведено в перекладі з російської мови. Джерело: Управление экономикой строительства: Справочник / М. П. Педан, П. С. Рогожин, Н. А.Скурский. — К.: Вища школа, 1990 — С. 421.

Цікаво, що радянські фахівці, вивчаючи економіку будівельного підприємства, навіть не проводили чіткого розмежування між категоріями

доходу та прибутку. Це не здаватиметься дивним, якщо взяти до уваги, що ефективність діяльності підприємств у ті часи вимірювалася не фінансовим результатом, а переважно різноманітними натуральними (квадратні метри площ зданих об’єктів і т. д.) або відносними (наприклад, процент виконання міністерського плану) показниками.

Симптоматично, що виручку від реалізації будівельних

робіт тоді називали «сумою готової будівельної продукції».

Ми спеціально підкреслюємо те, що йдеться саме про

готову продукцію.

Це надзвичайно важливо з позиції бухгалтерського сприйняття базових фінансових показників. Адже коли тривалість будівельного контракту перевищує тривалість звітного періоду, перед бухгалтерією виникає питання своєчасності визнання доходу.

Якщо на звітну дату об’єкт, що є предметом контракту, ще не готовий, але певний обсяг робіт підприємство виконало, то чи має право бухгалтерія визнати у звітності дохід, витрати та прибуток?

У дореформену добу бухгалтерські інструкції для підприємств з тривалим циклом робіт для виходу з такої ситуації передбачали застосування доволі оригінального методу відображення контрактних показників у звітності.

Відповідно до

п. 2.13 Інструкції з річного звіту, за окремими виконаними етапами підприємство могло визнавати і дохід, і витрати, і прибуток. Утім, за допомогою використання транзитних рахунків (рахунок 36 «Виконані етапи за незавершеними роботами») у балансі підприємства сума всіх виконаних робіт з початку виконання контракту в цінах реалізації відображалася за статтею незавершеного виробництва, а всі отримані від замовника кошти накопичувалися в складі зобов’язань (рахунок 61 «Розрахунки за авансами»).

Таким чином, для визнання прибутку підприємства не мусили чекати повного закінчення робіт у цілому за договором. Нормативи дозволяли

поетапне визнання прибутку у Звіті про фінансові результати. Водночас баланс давав інформацію в цілому за контрактом зростаючим підсумком.

Такий вигляд до 2000 року мала схема обліку, яку можна назвати

підрядною.

Разом з цією схемою в деяких випадках будівельні компанії могли застосовувати й інший метод обліку господарських операцій.

У ситуаціях, коли будівельне підприємство споруджувало один об’єкт за замовленням одразу кількох замовників, бухгалтери часто використовували механізми так званого

пайового обліку.

Прикладом такої ситуації є будівництво одного багатоквартирного будинку на замовлення кількох невеликих держпідприємств, які в цих умовах вважалися пайовиками і фактично зводили об’єкт у складчину з метою подальшого розподілу квартир між собою.

Кошти, отримані від пайовиків, будівельне підприємство відображало в пасиві балансу, у складі

цільового фінансування, а всі витрати на будівництво протягом зведення об’єкта відображалися в активі за статтею незавершених капітальних вкладень. Жодних доходів, витрат та прибутків у ході спорудження об’єкта будівельне підприємство в своїй звітності не фіксувало.

Указана схема з інструкцій радянської доби перекочувала і до сучасних українських нормативів. Прикладом може бути опис рахунка 15 в

Інструкції про План рахунків.

Через те що вартість об’єкта, який після закінчення будівництва підлягає переданню пайовикам, відображається в складі

необоротних активів забудовника, багато хто з фахівців вважає цю схему анахронізмом в умовах, коли за основу сучасного українського обліку взято принципи міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ)3.

3 Див., наприклад «Будівельна бухгалтерія», 2009, № 4, с. 27.

Цікаво, що тим чи іншим чином елементи пайового методу є в сучасних облікових доктринах й інших пострадянських країн.

Наприклад, в обліковій практиці Російської Федерації цей механізм перетворився на облік у межах

спільної діяльності так званого простого товариства:

«Бухгалтерський облік операцій з

пайової участі в будівництві ведеться відповідно до Вказівок щодо відображення в бухгалтерському обліку операцій, пов’язаних із здійсненням договору простого товариства, затверджених наказом Мінфіну РФ від 24.12.98 р. № 68н (у ред. від 28.11.2001 р.), з використанням рахунків 58 «Фінансові вкладення», 75 «Розрахунки із засновниками», 76 «Розрахунки з різними дебіторами та кредиторами», 80 «Вклади товаришів»4.

4 Текст наведено в перекладі з російської мови. Джерело: Середа К. Н. Бухгалтерский учета в строительстве / Сериал «Библиотека бухгалтера и аудитора». — Ростов н/Д: «Феникс», 2004 — С. 374 — 375.

 

2. Підрядна методологія

Після того, як вітчизняна нормативна база взяла за основу бухгалтерської стандартизації систему МСФЗ, українські будівельники при визнанні доходу керуються головним галузевим стандартом —

П(С)БО 18 «Будівельні контракти».

За основу цього стандарту взято положення МСБО (IAS) 11 «Будівельні контракти».

Важливо те, що IAS 11 присвячений лише контрактам

підрядного типу, коли будівельна компанія виконує роботи за прямим замовленням та специфікаціями контрагента. Тобто будівельна компанія, є підрядником, який є виконавцем волі замовника. Тому деякі російські джерела перекладають назву IAS 11 Construction contracts не як «Строительные контракты», а як «Договоры подряда»5.

5 Див., наприклад, Международные стандарты финансовой отчетности: учебник / Под ред. проф. В. Г. Гетьмана. — М.: Финансы и статистика, 2009 — С. 37.

В основі МСБО 11 та

П(С)БО 18 лежить ідея про те, що протягом виконання робіт за будівельним контрактом підрядник мусить визнавати дохід поетапно, наводячи у фінансовій звітності суми доходу в оціночних розмірах.

Цей метод зазвичай називають

методом ступеня завершеності, або процента виконання (percentage-of-completion method).

Метод ступеня завершеності дозволяє будівельній компанії в кожному звітному періоді відображати

частину прибутку за контрактом.

Оскільки дохід, визнаний на поетапній основі, є фактично

оціночною категорією, його розмір значною мірою носить суб’єктивний характер, і базується на професійному судженні окремих фахівців. Адже сама компанія-підрядник обирає механізм, яким реалізується метод ступеня завершеності. Відтак, для користувачів фінансових звітів зростає ризик свідомого викривлення справжніх фінансових результатів підприємства:

«Однак метод обліку часткового завершення контрактів не позбавлений проблем та пасток. Аналітик зазвичай не має положення, на основі якого можна перевіряти виправдання керівництва, розподіл внутрішніх витрат або ступінь дійсного завершення контрактів»6.

6 Текст наведено в перекладі з російської мови. Джерело: Бернстайн Л. А. Анализ финансовой отчетности: теория, практика и интерпретация: Пер. с англ. / научн. ред. перевода чл.-корр. РАН И. И. Елисеева. Гл. редактор серии проф. Я. Соколов. — М.: Финансы и статистика, 2002 — С. 257.

Зважаючи на високі ризики невизначеності, притаманні тривалому циклу будівельного виробництва, і МСБО 11, і

П(С)БО 18 містять дві важливі норми, які покликані попередити занадто оптимістичні оцінки доходу:

1. Вимога негайного визнання в поточній фінансовій звітності

прогнозних збитків у цілому за контрактом.

2. Вимога визнати дохід тільки в розмірі фактичних витрат у випадку, коли кінцевий фінансовий результат за контрактом не може бути спрогнозованим достовірно (

метод нульової прибутковості).

Для вирішення проблеми неможливості достовірної оцінки кінцевого фінансового результату світова практика інколи застосовує

метод виконаного контракту (completed-contract metod), відповідно до якого підрядник не визнає протягом будівництва ані доходів, ані витрат. У його балансі у процесі будівництва накопичуються активи у вигляді вартості незавершеного будівельного виробництва, та зобов’язання перед замовником за отриманими від останнього коштами.

Прибуток за методом виконаного контракту визнається лише

в кінці будівництва, коли підрядник має змогу співставити загальну суму фактичних доходів та фактично понесених витрат.

Цей метод визнання прибутку дозволений за певних умов до використання в американській системі US-GAAP. Він урегульований американськими стандартами SOP № 81-1 та ARB № 45.

Але цей метод був заборонений у системі МСФЗ, та не дозволяється

П(С)БО 18 до застосування українськими підрядниками.

Чому ж міжнародні стандарти відмовилися від методу, який дає точний результат?

Провідні експерти висловлюються з цього приводу так:

«З одного боку, метод завершеного контракту більше відповідає загальним концепціям визнання виручки та принципу консерватизму, оскільки передбачає визначення виручки та визнання фінансового результату за проектом тільки після повного його завершення.

З іншого боку,

своєчасність надання інформації щодо здійснюваних довгострокових контрактів, навіть ще незавершених, є найважливішою метою фінансової звітності загального призначення»7.

7

Текст наведено в перекладі з російської мови. Джерело: МСФО: практика применения / Аверчев И. В. — М.: Эксмо, 2008 — С. 168.

Фінансові аналітики визнають, що в цьому випадку вони готові пожертвувати точністю визначення суми прибутку заради оперативного отримання даних про нього:

«

Компанія не може чекати аж до завершення того чи іншого проекту, щоб вже після того включити прибутки та витрати, пов’язані з ним, до своєї звітності. В такому випадку, про її справжній фінансовий стан на даний момент годі буде скласти якусь певну думку. Адже, в одному періоді завершених проектів може не бути взагалі, а в наступному можуть завершитися одразу три будівництва. Немає сенсу підходити до звітів компаній з подібним режимом роботи з тими самими установками, що й до звітності звичайних підприємств. Отже, будівельні компанії вносять у свої звіти про фінансові результати дані про незавершені проекти»8.

8 МакКезі, Венді. Посібник Financial Times з аналізу та використання фінансової звітності / Пер. з англ. — К.: Всеувито; Наукова думка, 2003, С. 43.

Необхідно зауважити, що навіть за умови визнання системою міжнародних та національних стандартів лише одного методу визнання доходу —

методу ступеня завершеності — менеджмент підприємства-підрядника має важелі суттєвого впливу на фінансові показники своєї компанії. Ці важелі ґрунтуються на тому, що в обліковій політиці компанії можуть бути використані три різні варіанти методу ступеня завершеності. Крім того, даючи власну оцінку якості внутрішньофірмового планування, менеджмент підприємства може протягом будівництва маніпулювати показником прибутку, відображуючи його у фінансовій звітності на нульовому рівні (метод нульової прибутковості), або як від’ємне значення (резервування майбутніх збитків).

 

3. Методологія обліку контрактів непідрядного типу

Крім власне підрядних договорів, будівельні компанії можуть брати участь в інших угодах, які умовно можно поділити на два типи:

1. Контракти про спільну діяльність.

2. Девелоперські контракти

 

3.1. Спільна діяльність

Облік спільної діяльності врегульований в українській практиці лише в загальних рисах у

П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції».

Відповідно до

п. 19 цього стандарту кожен з учасників відображає доходи та витрати, отримані від спільної діяльності. Крім того, національні правила обліку забороняють відображати активи, задіяні в спільній діяльності, у складі фінансових інвестицій.

Світова практика зазвичай регламентує облік операцій спільної діяльності (

joint ventures) як раз рамками подібними до загальних правил обліку фінансових інвестицій, а забудовники, що керують спільною діяльністю, зазвичай докладно наводять окремі дані щодо відповідних угод у примітках до своїх фінансових звітів.

Зазвичай облік ставиться до спільної діяльності як до

окремого підприємства в економічному розумінні, яке функціонує як звичайна господарська одиниця.

Система стандартизації не містить суворих приписів щодо часу та періодизації визнання прибутку за такими контрактами.

Отже, забудовники, на яких покладено облік відповідних операцій, ведуть їх відповідно до власних уявлень про доречність застосування тих чи інших правил.

Критичне значення тут мають конкретні умови конкретної угоди про спільну діяльність:

«

Права та зобов’язання кожного учасника спільної діяльності, сфера операцій спільної діяльності, метод розподілу прибутку або збитку спільної діяльності зазвичай встановлюється угодою про спільну діяльність. Прибуток та збиток розподіляються різними шляхами і можуть не співвідноситися з методом розподілу управлінських повноважень або іншої відповідальності»9.

9 Текст наведено в перекладі з англійської мови. Джерело: Construction Contractors. AICPA Audit and Accounting Guide. AICPA. New York. 2003, p.7.

 

3.2. Девелопмент

Що стосується обліку девелопменту, то слід наголосити на ключових економічних відмінностях господарської діяльності такого типу.

В українській практиці девелоперські проекти часто називають «будівництвом на продаж».

На відміну від договорів підрядного типу, будівельна компанія, що є забудовником реалізує в девелоперському проекті

власні уявлення про те, яким має бути майбутній об’єкт.

Тобто забудовник створює об’єкт не на замовлення іншої сторони (замовника), а за власною ініціативою, а потім продає споживачам об’єкт у цілому або окремі приміщення в об’єкті. Причому такий продаж не обов’язково відбувається після завершення будівництва. Угоди зі споживачами будівельного продукту (інвесторами, пайовиками, покупцями тощо) можуть укладатися і під час будівництва.

Зауважимо, що з економічної точки зору, забудовник продає споживачу не будівельно-монтажні

роботи, як в угодах підрядного характеру, а готову будівельну продукцію, у певному розумінні — товар. Саме ця риса обумовлює фактично виробничий тип обліку девелоперської діяльності.

Причому, юридична основа конкретної угоди може не мати жодного значення для визначення

економічного змісту операції. А саме економічний зміст, нагадаємо, впливає на облік відповідних операцій.

Прикладом типового девелопменту в українській практиці є діяльність забудовника, який отримує фінансування з фонду фінансування будівництва (ФФБ).

Місце майбутнього будівництва обирає забудовник. Він же легалізує так чи інакше доступ до земельної ділянки. Образ майбутнього житлового будинку (кількість поверхів, розташування квартир, етс) визначає забудовник. Він же замовляє проект та отримує відповідні дозволи на будівництво. Забудовник організовує будівництво будинку. Отже, такий забудовник є типовим девелопером.

І навіть якщо забудовник укладає з управителем ФФБ

договір підряду на будівництво об’єкта, в якому управитель визначається замовником, а забудовник називається підрядником, то такий забудовник не стає підрядником в економічному розумінні. Тобто забудовник, маючи юридичний статус підрядника, не мусить користуватися правилами підрядного обліку. Він веде облік будівництва за класичним виробничим регламентом:

— протягом будівництва, отримані від споживачів будівельного продукту кошти збільшують зобов’язання девелопера;

— вартість незавершеного будівництва не списується поетапно, а накопичується в активі балансу, і відображається в складі запасів;

— дохід, витрати та прибуток у цілому за проектом відображаються після закінчення будівництва.

На перший погляд усе доволі прозоро.

Проте будівельна практика свідчить, що угоди забудовників з контрагентами часто містять різноманітні умови, які не дозволяють чітко та впевнено визначити,

що саме реалізує будівельна компанія: будівельні роботи чи будівельну продукцію, є інвестор реальним замовником будівництва чи він є лише звичайним покупцем того об’єкта, який пропонується продавцем-девелопером.

Саме тому провідні світові системи стандартизації пропонують бухгалтерам проаналізувати різні критерії, щоб зробити висновок про те, який тип обліку обрати для відображення у фінансовій звітності операцій за конкретною угодою.

В американській системі US-GAAP ще в 1982 році Радою зі стандартів фінансового обліку (FASB) було прийнято спеціальний стандарт FAS 66 «Облік продажу нерухомості». За цим стандартом визнання прибутку в момент продажу нерухомості або пізніше називається

методом повного нарахування (full accrual method).

Указаний стандарт містить докладні ознаки та детальні описи операцій та контрактних умов, які дозволяють бухгалтерам з’ясувати, чи є доречним застосуванням методу повного нарахування.

Рада з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (IASB) у липні 2008 року затвердила спеціальне Тлумачення 15 «Угоди з будівництва нерухомості» (

IFRIC Interpretation 15 Agreements for the Construction of Real Estate), присвячене роз’ясненню, коли доречним для обліку будівельних операцій є підрядний метод, а коли більш адекватним бізнес-реаліям буде механізм обліку операцій з продажу продукції (нерухомість як товар). Це тлумачення набуло чинності з 2009 року.

Відповідно до зазначеного Тлумачення договір про будівництво нерухомості вважається

угодою про продаж товару, коли «покупець має лише обмежену можливість впливати на вигляд нерухомості, наприклад вибирати дизайн з діапазону пропозицій визначених підприємством, або визначати тільки незначні зміни до основного проекту».

Цікаво, що прийнятий у липні 2009 року МСФО для малого та середнього бізнесу (

IFRS for SME) визначає відповідні контрактні ситуацій за правилами Тлумачення 15, але від зворотнього, конкретизуючи критерії класифікації контрактів. У параграфі 23A.14 цього документа зазначається таке:

«

Підприємство, що працює в будівництві нерухомості прямо або через субпідрядників, та укладає угоди з одним або більше покупцями перед тим, як будівництво закінчене, повинно обліковувати таку угоду як продаж послуг, використовуючи метод ступеня завершеності, тільки якщо:

(а) покупець має можливість визначати

головні структурні елементи проекту нерухомості перед тим, як будівництво розпочалося та/або визначати головні структурні зміни щодо незавершеного будівництва (незалежно від того, чи використовує він таку можливість), або

(b) покупець придбає та постачає будівельні матеріали та підприємство надає лише будівельні

послуги».

Зрозуміло, що категорії «обмежена можливість», «незначні зміни», «головні структурні елементи» є дуже відносними. У їх визначенні велику роль відіграють

професійні судження менеджменту забудовника. Тому Тлумачення 15 не може звести до нуля ризик застосування забудовниками некоректної бухгалтерської методології. Але наразі слід визнати, що поява такого документа значною мірою впорядкувала існуючи механізми, що використовували європейські забудовники до 2009 року.

Система національних стандартів містить лише деякі елементи девелоперського обліку. Ознаки такої моделі обліку можна знайти в

Інструкції про План рахунків, яка описує схему обліку пайової участі в будівництві. Саме цей механізм не дозволяє забудовнику протягом зведення об’єкта відображати доходи, витрати та прибуток.

Утім, від нормального девелоперського обліку пайовий механізм відрізняється тим, що:

— вартість незавершеного будівництва відображається не в складі запасів забудовника, а в складі його

необоротних активів;

— після завершення будівництва забудовник не відображає у Звіті про фінансові результати дохід на

всю суму, отриману від пайовиків, і не відображає витрати на всю вартість будівництва.

У вітчизняній системі стандартизації, на жаль, досі не існує деталізованого алгоритму, який би дозволив головним бухгалтерам будівельних компаній адекватно визначити належний метод визнання доходів, витрат і прибутку.

Це дозволяє українським забудовникам на власний розсуд вирішувати питання про те, яку саме методологію застосувати для обліку угод на будівництво.

Дефіцит офіційного нормування в зазначеній сфері спричиняє підвищення ризиків спекулятивного впливу на показники фінансової звітності українських будівельних компаній.

 

4. Перспективи

На нашу думку, українським будівельним компаніям слід очікувати на зміни в методології обліку договорів пайової участі, які доцільно було б поєднати з одночасним наданням докладних роз’яснень з боку Міністерства фінансів щодо застосування загальновизнаної девелоперської методології обліку. Адже девелопмент набув останніми роками в Україні значних обсягів.

Що стосується класичної підрядної методології, то очевидно, що майбутнє

П(С)БО 18 повністю залежитеме від змін IAS 11.

У цьому сенсі визначальними стануть результати глобального міжнародного дослідницького

Проекту10, що присвячений реформі визнання доходів у бухгалтерському обліку:

10 Детально про цей проект — див. «Будівельна бухгалтерія», 2009, № 7, с.45.

«РМСФЗ11 здійснює спільний Проект з РСФО12 США, метою якого є розроблення всеосяжного зводу принципів для визнання виручки. Підготовлений за результатами Проекту стандарт замінить МСФО 11 та МСФО 18»13.

11 Рада з МСФЗ.

12 Рада зі стандартів фінансого обліку.

13 Текст наведено в перекладі з російської мови. Джерело: МСФО: точка зрения КПМГ. Практическое руководство по международным стандартам финансовой отчетности, подготовленное КПМГ. 2007/8: В 2 ч./Пер. с англ. — 4-е изд. — Альпина Бизнес Букс, 2008, часть 2, С. 1080.

Аудитори Ernst & Young з цього приводу зазначають, що IAS 11

«свого часу буде замінено новим стандартом, що ґрунтується на абсолютно новому наборі принципів, імовірно, тоді, коли Рада з МСФЗ завершить роботу над проектом щодо відображення виручки»14.

14

Текст наведено в перекладі з російської мови. Джерело: Применение МСФО: в 3 ч.: Пер с англ. — М.: Альпина Бизнес Букс, 2008, часть 3, С. 1701.

Українські бухгалтери мають усвідомлювати, що міжнародна система стандартизації наразі змінюється надзвичайно швидкими темпами. І результати вказаного Проекту з реформування обліку доходів плануються до прийняття вже найближчим часом.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі