Теми статей
Обрати теми

Реклама в будівельній діяльності: особливості оформлення та обліку

Редакція ББ
Стаття

Реклама в будівельній діяльності:особливості оформлення та обліку

Влада Карпова, консультант

 

З рекламними питаннями доводиться стикатися практично кожному будівельному підприємству. Адже в сучасних умовах без активного рекламування своєї діяльності продати «будівельний продукт» не вийде. У зв’язку з цим у сьогоднішній статті ми розповімо про особливості оформлення та відображення в обліку будівельної реклами.

 

ДОКУМЕНТИ СТАТТІ

ЦК

— Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

Закон про забудову

— Закон України «Про планування і забудову територій» від 20.04.2000 р. № 1699-III.

Закон про ПДВ

— Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР.

Закон про податок на прибуток

— Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.

Закон про ПДФО

Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV.

Закон про рекламу

— Закон України «Про рекламу» від 03.07.96 р. № 270/96-ВР.

Декрет про місцеві податки

— Декрет КМУ «Про місцеві податки і збори» від 20.05.93 р. № 56-93.

Порядок № 693

— Порядок накладення штра-фів за порушення законодавства про рекламу, затверджений постановою КМУ від 26.05.2004 р. № 693.

Правила № 2067

— Типові правила розміщення зовнішньої реклами, затверджені постановою КМУ від 29.12.2003 р. № 2067.

ДБН Д.1.1-1-2000

— Державні будівельні норми. ДБН Д.1.1-1-2000 «Правила визначення вартості будівництва», затверджені наказом Держбуду від 27.08.2000 р. № 174.

 

Будівельна реклама — особливості оформлення

Вимоги до змісту рекламних оголошень містяться в

Законі про рекламу, в ст. 1 якого реклама визначається як «інформація про особу або товар, поширена в будь-якій формі і будь-яким способом і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами і їх інтерес відносно таких осіб або товару».

У цьому

Законі реклама розділяється на декілька видів: зовнішня, внутрішня, реклама на телебаченні і радіо, в друкарських засобах інформації, на транспорті і т. п. Кожен з таких видів поширення рекламної інформації має свої особливості, проте стосовно реклами в будівельній діяльності, перш за все, слід взяти до уваги вимоги ст. 251 Законупро рекламу: «Реклама об’єктів будівництва з метою продажу житлових або нежитлових приміщень, в тому числі пов’язаних із залученням коштів населення, дозволяється лише за наявності ліцензії (дозволу) на здійснення будівельної діяльності та дозволу на виконання будівельних робіт на конкретному об’єкті, що рекламується. Така реклама має містити номер ліцензії (дозволу), дату її видачі та найменування органу, який видав цю ліцензію (дозвіл)».

1 У п. 71 Порядку № 693 йдеться про ліцензії на продовження будівельної діяльності, але тут, очевидно, мається на увазі ліцензія на здійснення будівельної діяльності.

Оскільки в

ст. 251 Закону про рекламу йдеться про рекламу об’єктів будівництва з метою продажу як житлових, так і нежитлових приміщень, можна зробити висновок, що її вимоги поширюються на будівництво житлових і нежитлових об’єктів. Це підтверджується й тим, що залучення коштів населення в цій нормі назване лише як одне з джерел фінансування будівництва, тобто вони можуть бути й іншими.

Разом з цим у будь-якій «будівельній» рекламі необхідно врахувати також положення

п. 2 ст. 8 Закону про рекламу, які встановлюють, що «розповсюджувачі реклами не можуть поширювати рекламу, якщо відповідно до законодавства види діяльності або товари, що рекламуються, підлягають обов’язковій сертифікації або їх виробництво чи реалізація вимагає наявності відповідних дозволу, ліцензії, а рекламодавець не надав розповсюджувачу реклами копії таких сертифіката, дозволу, ліцензії, засвідчених у встановленому порядку».

Отже, в тих випадках, коли рекламована діяльність підлягає ліцензуванню, або на неї слід отримувати дозвіл, розповсюджувачу реклами необхідно надати копії цих документів, а в самій рекламі не зайвим буде зазначити реквізити ліцензії (дозволу).

Але тут виникає питання з порядком посвідчення копій таких документів, оскільки цей механізм у Законі про рекламу не зазначено. Ми вважаємо, що за відсутності спеціальних положень копії ліцензії (угоди) для цілей їх передачі розповсюджувачу реклами можуть бути засвідчені і печаткою самого рекламодавця.

За недотримання наведених вище вимог

Закону про рекламу Держспоживстандарт може накласти чималий штраф у розмірі п’ятикратної вартості розповсюдження реклами (ст. 27 Закону про рекламу). Причому ці штрафи накладаються як на рекламодавців, винних у порушенні Закону про рекламу, так і на розповсюджувачів реклами.

І тут слід зауважити, що стосовно штрафів у будівельній рекламі нещодавно

постановою КМУ від 16.09.2009 р. № 980 до Порядку № 693 було внесено зміни, відповідно до яких:

1) на

рекламодавців штрафи накладаються в тому разі, якщо в рекламі об’єктів будівництва не були зазначені відомості про номер ліцензії (дозволу) на здійснення1 будівельної діяльності, дату її видачі та найменуванні органу, що видав таку ліцензію (дозвіл);

2) на

розповсюджувачів реклами штрафи накладаються за рекламування будівельних об’єктів за відсутності у відповідних осіб ліцензії (дозволу) на здійснення будівельної діяльності та дозволу на проведення будівельних робіт на конкретному рекламованому об’єкті.

З

п. 71 Порядку № 693 можна зробити висновок, що в разі самостійного розповсюдження реклами другий штраф накладатиметься також на рекламодавців. У принципі, є підстави вважати, що «подвійне» штрафування рекламодавця в цьому випадку обґрунтоване, оскільки відповідальність у вигляді штрафу тут накладається за різні види порушень: перший за те, що в рекламі не зазначено відповідну інформацію, другий — за рекламування діяльності за відсутності дозвільної документації.

Якщо вартість реклами визначити неможливо (наприклад, коли реклама поширювалася самостійно рекламодавцем), то згідно з

п. 7 ст. 27 Закону про рекламу на рекламодавців і розповсюджувачів реклами рішенням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів (Голови Держспоживстандарту) може бути накладено штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (до 5100 грн.).

Крім викладених вище вимог у будівельній рекламі слід дотримуватись і загальних умов, що висуваються до змісту рекламної інформації в

Законі про рекламу, які стосуються всіх видів реклами.

Зокрема, відповідно до

ст. 6 Закону про рекламу і ст. 35 Закону «Про мови в Українській РСР» від 28.10.89 р. № 8312-XI тексти рекламних оголошень повинні виконуватися українською мовою, на що неодноразово звертали увагу офіційні органи (див., наприклад, листи Держкомітету з питань техрегулювання і споживполітики від 24.12.2004 р. № 11733-3-11/17, Держспоживстандарту від 13.10.2004 р. № 9251-3-11/17, Держкомітету телебачення і радіомовлення від 22.04.2004 р. № 2041/34/5-1, Держкомпідприємництва від 08.04.2004 р. № 2275). Водночас у листах Держкомітету з питаннь техрегулювания і споживполітики від 24.12.2004 р. № 11733-3-11/17 та Держспоживстандарту від 13.10.2004 р. № 9251-3-11/17 зазначалося, що реклама в регіональних ЗМІ може наводитися іншою мовою (наприклад, російською), якщо цю мову було зазначено під час реєстрації такого ЗМІ.

 

Особливості «будівельного» рекламування для підрядника та замовника

Чинне законодавство не містить будь-яких обмежень щодо складу осіб, які мають право давати будівельну рекламу. Розглянемо особливості рекламування для тих випадків, коли рекламодавцями виступають підрядник і замовник. Тут слід, перш за все, звернути увагу на нюанси, пов’язані з оподаткуванням рекламних послуг. Адже, виходячи із загального рекламного

п.п. 5.4.4 Закону про податок на прибуток для того, щоб витрати на рекламу мали шанс потрапити до валових витрат рекламодавця, вона має бути пов’язана з товарами (роботами, послугами), які продаються рекламодавцем. Тому для отримання права на валові витрати рекламований вид діяльності (послуга) має здійснюватися самим рекламодавцем. Стосовно будівельної реклами це означає таке.

Рекламодавець-підрядник.

У цьому випадку підряднику необхідно привести в рекламі свої реквізити з вказівкою на те, що на рекламованому об’єкті будівельні роботи ведуться саме ним. Реклама може проводитися як з ініціативи самого підрядника з метою рекламування його діяльності, так і з ініціативи замовника для рекламування об’єктів, що будуються підрядником. Утім, ніщо не заважає рекламодавцеві-підряднику об’єднати інтереси замовника зі своїми, адже в рекламі, як правило, наводиться посилання і на будівельні роботи, і на об’єкт будівництва.

Якщо проведення рекламної кампанії замовником не передбачалося, рекламні витрати здійснюються за рахунок підрядника і належать до витрат його діяльності.

Якщо ж реклама проводилася за погодженням із замовником, то відповідно до

ДБН Д.1.1-1-20002 рекламні витрати належать до накладних витрат (п. 6 р. IV додатка Л) і їх украй бажано зазначити в кошторисі на будівництво, що пов’язано з декількома причинами.

По-перше, в будівельній діяльності ціни, як правило, наводяться в кошторисі, який може бути приблизним (динамічним) або твердим. І оскільки зміни до твердого кошторису вносяться тільки за угодою сторін (

ч. 3 ст. 844 ЦК), то рекламодавцеві-підряднику, який не зазначив рекламні витрати в твердому кошторисі, залишається або погоджувати ці додаткові витрати із замовником, або здійснювати їх за свій рахунок. Причому замовник цілком може й не погодитися на додаткові витрати, оскільки рекламна ситуація не вписується у виключні випадки можливої зміни твердої ціни (п.п. 3.3.3.2 ДБН Д.1.1-1-2000).

Аналогічна ситуація спостерігається і в разі встановлення динамічної договірної ціни, яка згідно з

п.п 3.3.9.2 ДБН Д.1.1-1-2000 в частині накладних витрат, у тому числі й рекламних, уточнюється лише у випадках, передбачених контрактом.

По-друге, стосовно оподаткування підрядника

ДПАУ в п. 1 листа від 31.03.2006 р. № 1931/Х/15-0314 вказала на те, що витрати будівельного підприємства, пов’язані з будівництвом об’єкта3,можуть бути включені до валових витрат за умови, що вони передбачені кошторисом. З таким підходом, звичайно, можна посперечатися, оскільки кошторис не є первинним документом, що підтверджує факт понесення будь-яких витрат, на що звертають увагу й офіційні органи (див. листи Держпідприємництва від 17.02.2009 р. № 1378, Держбуду від 15.04.2004 р. № 8/8-437). До того ж Закон про податок на прибуток жодних вимог у частині обов’язкового підтвердження витрат для цілей валових витрат саме кошторисом не висуває. Водночас підрядникам, що не бажають зайвий раз конфліктувати з контролюючими органами, простіше все ж зазначити рекламні витрати в кошторисі.

2 Нагадаємо, що ці норми мають обов’язковий характер у разі визначення вартості об’єктів, будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ і організацій державної власності, а за умови будівництві за рахунок інших джерел фінансування вони є рекомендаційними і їх застосування обумовлюється контрактом (див. листи Мінрегіонбуду від 09.04.2009 р. № 12/14-382, від 28.10.2008 р. № 9/2-6, лист Держбуду від 04.09.2003 р. № 7/5-826, п. 1 листа Мінбуду від 27.12.2005 р. № 10/2-6, лист ДПАУ від 31.03.2006 р. № 1931/Х/15-0314).

3 У той же час ситуації, в яких рекламні витрати від самого початку покладаються на підрядника, під дію цього листа не потрапляють, оскільки в них підрядник рекламує не сам об’єкт, що будується, а виконання на ньому своїх будівельних робіт.

Витрати на рекламу у складі інших накладних витрат відповідно до

п.п. 4.2.1.5 ДБН Д.1.1-1-2000 мають визначатися на підставі витрат попереднього звітного періоду за цими статтями, з урахуванням потужності організації та обсягу робіт, які пропонуються до виконання. Проте слід зауважити, що до рекламних витрат ці положення не завжди застосовні, оскільки, по-перше, підрядник у попередніх періодах може їх не мати. По-друге, підрядники, як правило, власними силами рекламу не виготовляють, тому використовувати для розрахунку розміру рекламних витрат показники потужності організації та обсягу робіт недоречно.

На нашу думку, у таких випадках у кошторисі можна навести орієнтовну суму, визначену на підставі аналізу прогнозних розцінок на рекламу відповідного виду (телебачення, транспорт тощо).

На практиці трапляються ситуації, коли підрядник рекламує відразу декілька об’єктів, які він будує, замовниками яких виступають різні особи. Як діяти в такій ситуації? У нормативних документах не міститься якогось механізму розподілу рекламних витрат між замовниками, тому це питання підрядник вирішує за погодженням із замовниками. На нашу думку, за базу розподілу логічно прийняти вартість робіт у розрізі кожного договору підряду із замовником (зрозуміло, без урахування рекламних витрат), хоча можна використовувати й інші дані.

Сума рекламних витрат, що підлягають компенсації замовником, зазначається у складі накладних витрат в актах приймання-передачі робіт, Акті за формою № КБ-2в та Довідці про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-3) — за умови їх складання.

Рекламодавець-замовник.

У цьому варіанті в рекламі слід навести посилання на те, що будівництво об’єкта здійснюється за замовленням рекламодавця-замовника, а також його реквізити. При цьому зі змісту реклами має бути чітко видно зв’язок рекламованого об’єкта з видами діяльності, що здійснюються замовником. Зокрема, якщо замовник рекламує об’єкт, що будується, з метою його подальшого продажу, то бажано зазначити в рекламі відповідну інформацію.

 

Коли інформація не є рекламою

Згідно з

п. 7 ст. 8. Закону про рекламу не належить до реклами розміщення інформації про виробника товару і товар у місцях, де цей товар реалізується або надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання і оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та його упаковці.

Стосовно будівельної реклами це означає, що такою не вважатиметься інформація про дозвіл на виконання будівельних робіт (підготовчих робіт у будівництві), а також відомості про замовника і підрядника будівельних робіт, що розміщуються в доступному для огляду місці на відповідному стенді на будівельному майданчику (

ст. 28, 29 Закону про забудову, п. 13 Порядку надання дозволу на виконання підготовчих робіт, п. 17 Порядку надання дозволу на виконання будівельних робіт, затверджених постановою КМУ від 30.09.2009 р. № 1104). У зв’язку з цим витрати на поширення й розміщення такої інформації включаються до складу валових на підставі загального п.п. 5.2.1 Закону про податок на прибуток.

 

Облік будівельної реклами — загальні моменти

Податковий облік рекламних заходів регламентується

п.п. 5.4.4 Закону про податок на прибуток, відповідно до якого всі рекламні витрати відображаються так:

1. Нелімітовані витрати

включаються до валових витрат без обмеження, а ПДВ, що припадає на них, належить до складу податкового кредиту. До цієї групи включаються витрати на проведення передпродажних і рекламних заходів щодо товарів (робіт, послуг), які продаються рекламодавцем, зокрема:

— усі види реклами, що розповсюджується через ЗМІ, за допомогою зовнішніх носіїв інформації, тощо;

— роздача носіїв інформації, які крім рекламної, інших функцій не виконують (прайс-листи, рекламні каталоги, рекламні листівки, проспекти, плакати).

Валові доходи та податкові зобов’язання з ПДВ унаслідок роздачі такої рекламної продукції не виникають, оскільки вона не відповідає ознакам товару (не має самостійної цінності), тому їх поширення не може вважатися продажем у розумінні

п. 1.31 Закону про податок на прибуток . Це підтвердила ДПАУ в листах від 13.06.2006 р. № 6421/6/16-1515-26, від 03.06.2002 р. № 3428/6/15-1215-26.

Зауважимо, що до валових можуть потрапити тільки ті рекламні витрати, які чітко зв’язуються з товарами (роботами, послугами), що реалізуються саме рекламодавцем. Для будівельної діяльності це означає, що для отримання права на валові витрати у рекламодавця-підрядника в рекламному оголошенні мають бути зазначені ті види будівельних робіт, які він здійснює. Якщо ж рекламодавцем виступає замовник, рекламне оголошення має містити інформацію про види діяльності замовника.

2. Лімітовані витрати

— такі витрати належать до складу валових у межах ліміту, який обчислюється в розмірі не більше 2 % від оподатковуваного прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік (від показника рядка 11 декларації з податку на прибуток минулого року). До них належать витрати на:

— організацію прийомів, презентацій та свят, що здійснюються з рекламними цілями;

— придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями.

Для отримання права на валові витрати, на думку представників податкового відомства4, необхідно оформити такі документи:

— наказ керівника із зазначенням мети роздачі зразків, дати (періоду) та місця проведення рекламної акції, переліку товарів, що роздаються, та їх кількості щодо кожного найменування, прізвищ працівників, відповідальних за безоплатну роздачу зразків;

— видаткові накладні на видачу зразків відповідальним особам;

— звіти про розповсюдження зразків, що складаються особами, відповідальними за їх безоплатну роздачу.

4 Див. «Рекламна діяльність: бухгалтерський облік» // «Вісник податкової служби України», 2007, № 42.

Операції з безоплатного розповсюдження подарунків потрапляють у поняття «поставка товарів» з

п. 1.31 Закону про податок на прибуток. Проте ДПАУ в листі від 23.10.2000 р. № 5837/6/15-1116 зазначила, що в тих випадках, коли безоплатне поширення товарів (робіт, послуг) можна чітко ідентифікувати як рекламу, такі операції не включаються до складу валових доходів платника податку. Водночас, ураховуючи наявність й інших консультацій представників податкових органів з цього питання, в яких висувалася вимога про визначення валового доходу за рекламними роздачами подарунків виходячи з вартості розданої продукції5, можна запропонувати «компромісний варіант» оподаткування.

5 Див. консультацію «Податковий та бухгалтерський облік витрат на виготовлення і здійснення реклами» в журналі «Вісник податкової служби України», 2006, № 25 — 26.

Звідси випливає, що до валових доходів за звичайними цінами включаються тільки роздача подарунків і призів особам, зазначеним у

п.п. 7.4.3 Закону про податок на прибуток (у тому числі і звичайним фізособам), але за умови персоніфікації одержувачів. У решті ситуацій валові доходи щодо безоплатно розданої продукції у рекламодавця виникати не повинні, що підтверджується листами ДПАУ від 26.05.2006 р. № 5907/6/15-0316, № 10022/7/15-0316, від 19.12.2006 р. № 23881/7/15-0317, від 29.04.2005 р. № 197/2/15-1110.

Усі операції з роздачі подарунків і призів обкладаються ПДВ за звичайними цінами (див.

листи ДПАУ від 13.06.2005 р. № 5436/6/15-2315, від 27.04.2005 р. № 4517/5/15-2416, від 03.06.2002 р. № 3428/6/15-1215-26, від 18.02.2002 р. № 1065/6/ 16-1215-26), які, на думку ДПАУ, не можуть дорівнювати нулю (див. лист ДПАУ від 13.06.2006 р. № 6421/6/16-1515-26)6. Хоча Державна інспекція з контролю за цінами в листі від 02.03.2007 р. № 200/3-10/378 та Держкомпідприємництва в листі від 18.07.2007 р. № 5279 висловили думку, що нульова ціна може бути вказана і на ціннику, але ця позиція підійде, швидше, сміливим платникам.

6 Нам відома тільки одна консультація представників податкових органів, у якій зазначалося, що звичайні ціни при безоплатному отриманні від органів ДПС програмного забезпечення для подання звітності в електронному вигляді дорівнюють нулю (див. журнал «Вісник податкової служби України», 2009, № 17, с. 21). Проте оскільки тут розповсюджувачем продукції виступили органи ДПС, навряд чи цю консультацію удасться застосувати на практиці іншим «звичайним» платникам податку.

В одержувачів рекламні подарунки за умови потрапляння до 2 % ліміту, з точки зору ДПАУ, не повинні обкладатися податком з доходів фізичних осіб (див.

листи ДПАУ від 13.02.2006 р. № 1216/6/17-0716, № 2607/7/ 17-0717, від 14.10.2005 р. № 9924/6/17-3116, від 29.09.2004 р. № 18835/7/17-3117, від 15.09.2004 р. № 8060/6/17-3116), проте в частині грошових подарунків податківці наказують цей податок утримувати (див. лист ДПАУ від 04.09.2009 р. № 539/4/16-1510). Водночас, за відсутності законодавчих норм, що передбачають можливість звільнення від податку з доходів подарунків, що потрапили до 2 % ліміту, безпечніше аргументувати їх необкладення відсутністю персоніфікації одержувачів. Податківці зазначають, що і в цьому разі податку з доходів не буде (див. листи ДПАУ від 04.09.2009 р. № 539/4/16-1510, від 19.04.2007 р. № 3852/6/17-0716, від 29.07.2005 р. № 7129/6/17-3116).

У разі персоніфікації одержувача утримується податок з доходів із застосуванням натурального коефіцієнта (у 2009 р. — 1,176471).

Якщо одержувачу видають призи та виграші, то податок з доходів утримується за подвійною ставкою податку — 30 % (

п. 7.3 Закону про ПДФО), що підтверджують і представники податкового відомства (див. листи ДПАУ від 04.09.2009 р. № 539/4/16-1510, від 13.02.2006 р. № 1216/6/17-0716, № 2607/7/17-0717, від 14.10.2005 р. № 9924/6/17-3116, від 18.03.2004 р. № 2025/6/17-3116, від 16.03.2004 р. № 1940/6/17-3116).

У будівельного підприємства рекламні витрати в податковому обліку не пов’язуються з конкретним об’єктом і відображаються в загальному порядку. Проте, на нашу думку, певна специфіка спостерігатиметься за ситуації, коли замовник компенсує підряднику понесені ним рекламні витрати, і при цьому підрядник веде облік за правилами довгострокових договорів (

п. 7.10 Закону про податок на прибуток). У цьому випадку підрядник в обліку відносить рекламні витрати до витрат і доходів (у частині компенсації їх замовником) за конкретним договором і відображає їх за «довгостроковими» правилами.

Згідно зі

ст. 11 Декрету про місцеві податки об’єктом податку на рекламу є вартість послуг з установлення і розміщення реклами, рекламодавець цей податок, як правило, перераховує рекламному агентству у складі оплати рекламних послуг і окремо в обліку не виділяє.

У бухгалтерському обліку витрати на рекламу включаються до складу витрат на збут (рахунок 93), а в поелементному вираженні відносяться до інших операційних витрат (рахунок 84), що підтверджується

п.п. 5.21 Методичних рекомендацій з формування собівартості будівельно-монтажних робіт, затверджених наказом Держбуду від 16.02.2004 р. № 30. Такі витрати не включаються до собівартості будівельно-монтажних робіт (див. п. 1 р. 2 додатка 3 до цих Методрекомендацій). Придбані рекламні брошури, каталоги, прайси спочатку зараховуються на субрахунок 209 «Інші матеріали», а у міру їх використання списуються на рахунок 93.

На цьому ми сьогодні закінчимо розмову про будівельну рекламу, у наступному номері газети читайте про особливості відображення в обліку окремих видів реклами.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі