Нова методологія обліку доходів: міжнародні перспективи
Олександр Лобанов, директор Видавничого будинку «Фактор»
Дискусії у світовій професійній спільноті про те, чи варто реформувати бухгалтерські механізми обліку доходів, в останній рік помітно пожвавішали. Це, поза всякими сумнівами, спричинено фінансовою кризою, що вибухнула.
Лідери Великої Двадцятки неодноразово висловлювалися за вдосконалення усталеної системи фінансової звітності. На їх заклики змушені були відгукнутися основні органи глобальної стандартизації фінансової звітності.
З 26 по 28 жовтня 2009 року в Норфолку було проведено спільне засідання Ради зі стандартів фінансового обліку (FASB) і Ради з міжнародних стандартів обліку (IASB).
Серед інших тем на цьому засіданні обговорювалися проблеми, пов’язані з визнанням доходу. Провідними органами світової стандартизації було розглянуто питання надання бухгалтерам відповідного керівництва для допомоги у визначенні того, яка частина доходу підлягає визнанню у фінансовій звітності.
У документах, що обговорювалися на зустрічі, було запропоновано механізм розподілу ціни угоди на основі
«відносно окремої ціни продажу» (relative standalone selling price basis) за кожним контрактним зобов’язанням.Щодо цієї проблеми було прийнято
попереднє рішення з таких питань:1
. При розподілі контрактної ціни слід брати до уваги виконання договору за кожним окремим його сегментом. Такий сегмент може включати виконання одного чи більше договірних зобов’язань. Підприємство повинне мати підтвердження того, що кожен сегмент у принципі може продаватися на ринку окремо.2.
При сегментації контракту підприємство має визначити, коли товари (роботи, послуги) передаються споживачу, рентабельність таких товарів (робіт, послуг) та їх істотність.3
. Підприємство має оцінювати «окрему ціну продажу», якщо вона не очевидна. При цьому необхідно максимізувати використання доречних очевидних чинників, що відображають контрактні витрати.4.
Проектом відповідного стандарту не планується приписувати до обов’язкового застосування будь-які спеціальні методи оцінки «окремої ціни продажу».Провідні світові органи стандартизації визнали
прийнятними методи оцінки доходу, що ґрунтуються на оцінці:— одиниць доходу (units of output);
— одиниць витрат (units of input);
— перебігу часу (passage of time).
Вибраний метод має застосовуватися
послідовно щодо кожного контрактного сегмента.У цьому контексті важливо зауважити, що в США останнім часом радикально реформується методологія визнання доходів.
Серед інших змін активно пропагується новий метод визнання доходу від виконання робіт і надання послуг, що називається
«метод покажчика» (Milestone Method).У квітні 2009 року було запропоновано до обговорення проект документа, що регламентує застосування цього методу (EITF 08-9, «Milestone Method of Revenue Recognition»).
У разі затвердження цієї методології основними орієнтирами для визнання доходу стануть контрактні
премії чи заохочення (incentive or bonus), які, власне, і називають «покажчиками». Ці заохочення є винагородами за виконання конкретних контрактних зобов’язань, тобто дохід визнається за окремо визначеними зобов’язаннями, а не на основі систематичного визнання протягом певного часу.Кожен «покажчик» визначається як конкретна подія, щодо якої на дату укладення контракту існує суттєва невизначеність стосовно досягнення такої події.
Неважко помітити, що розвиток бухгалтерської методології відбувається шляхом облікового дроблення контрактів.
І якщо конкретна угода із замовником передбачає виконання комплексу різнорідних робіт, то бухгалтерам у визнанні контрактного доходу слід орієнтуватися на результати виконання кожного зобов’язання окремо.
