Про плату за землю
Лист ДПАУ від 14.05.2009 р. № 9954/7/15-0717
Державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі
Державна податкова адміністрація України у зв'язку із внесенням змін до Земельного кодексу України (далі — Кодекс), який регулює земельні відносини в України, та з метою забезпечення своєчасності та повноти сплати плати за землю до місцевих бюджетів повідомляє наступне.
Відповідно до статті 15 Закону України від 3 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю», зі змінами та доповненнями (далі — Закон № 2535), власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Законом України від 5 березня 2009 року № 1066-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об'єднання земельних ділянок
» (набрав чинності через місяць з дня його опублікування — з 2 травня 2009 року) внесено зміни до Кодексу (статті 125, 126 Кодексу викладені в новій редакції).Отже,
право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Кодексу).Частиною другою статті 126 Кодексу
встановлено, що право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж та цільового призначення, посвідчується цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою або свідоцтвом про право на спадщину.При цьому відповідно до
статті 132 Кодексу угоди про перехід права власності на земельні ділянки повинні містити, зокрема, момент переходу права власності на земельну ділянку. Додатком до угоди, за якою здійснюється відчуження земельної ділянки приватної власності, є державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується (або відчужувалась). Угоди про перехід права власності на земельну ділянку підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.Таким чином, власник земельної ділянки, який набув її у власність із земель приватної власності без зміни її меж та цільового призначення, повинен сплачувати земельний податок до бюджету з дня виникнення права власності на землю, що посвідчується цивільно-правовою угодою щодо відчуження такої земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, якщо інше не визначене в цій угоді (повинна містити момент переходу права власності на земельну ділянку).
Щодо сплати земельного податку у разі набуття
права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності повідомляємо наступне.Статтею 116 Кодексу
встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.Відповідно до
статті 128 Кодексу рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки. Укладання договорів купівлі-продажу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, здійснюється відповідно до порядку, визначеного частиною першою цієї статті.Договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає
нотаріальному посвідченню. Документ про оплату або про сплату першого платежу (у разі продажу земельної ділянки з розстроченням платежу) є підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації.З огляду на те, що
використання землі в Україні є платним (стаття 2 Закону № 2535) власники земельних ділянок, які набули їх у власність за договорами купівлі-продажу із земель державної або комунальної власності, повинні сплачувати земельний податок із часу укладання таких договорів. При цьому, в умовах договору купівлі-продажу земельних ділянок зазначається обов'язковість покупця сплачувати земельний податок з моменту посвідчення цивільно-правової угоди. Зазначена позиція ДПА України підтримана Державним комітетом України із земельних ресурсів (лист від 22.04.2009 р. № 14-22-4/4433).Разом з тим повідомляємо, що відповідно до
статей 7, 8 Закону № 2535 у разі придбання земельної ділянки на підставі цивільно-правової угоди розмір земельного податку розраховується від суми, що дорівнює грошовій оцінці землі, але в будь-якому разі сума, від якої розраховується розмір податку, не може бути меншою ціни земельної ділянки, що вказана в угоді.
Заступник голови С. Чекашкін
КОМЕНТАР
Це роз’яснення ДПАУ зобов’язане своєю появою зовсім свіжим змінам, що з’явилися в
Земельному кодексі України від 25.10.2001 р. № 2768-III (далі — Земельний кодекс).Так, з 2 травня 2009 року
ст. 125, 126 цього Кодексу було викладено в новій редакції. Норми, наведені у згаданих статтях, регламентують момент виникнення прав на земельну ділянку і документи, що засвідчують такі права.У листі, що коментується, ДПАУ роз’яснила: придбаваючи землю, що перебуває
у приватній власності, без зміни її цільового призначення, земельний податок необхідно сплачувати з дня виникнення права власності на цю ділянку. За придбані земельні ділянки державної та комунальної власності з бюджетом слід розраховуватися з моменту укладення договору купівлі-продажу, в якому цю умову обов’язково має бути закріплено.У разі придбання земельної ділянки на підставі цивільно-правової угоди розмір земельного податку розраховується від суми, що дорівнює грошовій оцінці землі, і при цьому така сума не може бути менше ціни земельної ділянки, зазначеної в угоді.
Григорій Козаков
