Коментар до змін, унесених до Загальних умов укладення договору підряду
Борис Бідій, юридична фірма «Орлов, Михайленко та партнери»
Кабмін постановою від 17.06.2009 р. № 601 уніс зміни до Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою КМУ від 01.08.2005 р. № 668.
Аналіз проекту вказаного документа, що вносить такі зміни, було опубліковано в газеті «Будівельна бухгалтерія», 2009, № 2, с. 45.
У цьому номері газети читайте коментар до постанови КМУ від 17.06.2009 р. № 601.
ДОКУМЕНТИ СТАТТІ
ЦК
— Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.ГК
— Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.Закон № 3201
— Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 15.12.2005 р. № 3201-IV.Постанова № 601
— постанова Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві» від 17.06.2009 р. № 601.Постанова № 668
— постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві» від 01.08.2005 р. № 668.
Перш ніж перейти до теми нашого коментаря, необхідно сказати кілька слів про те, чому, власне, існує необхідність додаткового врегулювання відносин будівельного підряду.
Договір підряду має давню історію. Положення про договір підряду як про самостійний тип договору містилися вже в ЦК РРФСР 1922 року. Договір підряду на капітальне будівництво, як окремий тип договору1, згадувався в ЦК УРСР 1963 року, причому власне норми зазначеного Кодексу практично не справляли регулюючого впливу на відносини замовника з підрядником, а як правило ці відносини регулювалися всілякими наказами та правилами, практично не залишаючи сторонам договору вибору при вирішенні тих чи інших питань. Цивільний кодекс України 2003 року, що враховує ринкові відносини суб'єктів господарювання, пропонує вже докладну регламентацію договору будівельного підряду. Характерно й те, що розділ
ЦК, що регулює будівельний підряд, містить гл. 61, де такий договір визначено як різновид договору підряду; також ЦК окремо присвячує ще один розділ регулюванню підрядних відносин у сфері проектних і дослідних робіт. Водночас у результаті прийняття ГК і рознесення в такий спосіб норм, що раніше традиційно регулювали відносини в межах цивільного права, у ГК з'являється глава, присвячена відносинам підряду в капітальному будівництві.1 Це було зумовлено плановим характером економіки, при цьому регулювання відносин будівельного підряду так різко відрізнялося від загальних положень про підряд, що описувалося окремою главою ЦК.
Але в чому ж усе-таки причина того, що законодавець став приділяти більше значення докладному регулюванню договірних підрядних відносин, у тому числі й шляхом видання підзаконних актів? Причина, як нам здається, у такому. Уже давно відомими правознавцями (наприклад, О. С. Йоффе) відзначалася така відмітна особливість договору підряду: моменти укладення та виконання договору підряду мають
часовий розрив, що виражено в обов'язках не лише підрядника, а й замовника (тобто у прийнятті виконаних робіт). Прийняттю та оплаті робіт завжди передує їх завершення. Такий стан справ зберігається і при попередній оплаті робіт2. У сфері будівництва відносини між замовником та підрядником набувають найтривалішого характеру, а інколи можуть зберігатися і після прийняття об'єкта в експлуатацію (наприклад, у зв'язку з обов'язком підрядника усувати дефекти, що виявилися протягом гарантійного терміну). Водночас у будівництві високі ризики пошкодження чи повної втрати майна. Це і змушує законодавця докладно регулювати відносини між сторонами такого договору, цим надаючи визначеності відносинам сторін і стабільності цивільному обороту в цілому.2 Питання це дуже важливе і не завжди розуміється належним чином. Принцип оплати робіт після їх здавання замовнику є загальним для підряду (ст. 854). Щодо оплати робіт за будівельним підрядом цей принцип зберігається — ч. 4 ст. 879 ЦК містить таке положення «оплата робіт здійснюється після прийняття побудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інше не встановлено угодою сторін». Але навіть якщо авансові платежі передбачено договором, підрядник має право на оплату лише за наявності «результату робіт» — це ключове положення з цього питання, яке можна побачити при комплексному аналізі норм ЦК про підряд. При цьому, якщо немає результату, то немає й оплати. У замовника виникає право вимагати повернення сплачених авансів. До речі, це та ознака, що відрізняє договір підряду взагалі від договору особистого найму.
Крім того, однією з проблем, вирішенню яких служило прийняття КМУ
постанови № 668, була наявність численних термінологічних невідповідностей між ЦК та ГК, з чим ця постанова успішно впоралася — її без перебільшення можна назвати одним з найуспішніших нормативних актів, прийнятих урядом свого часу, принаймні, у сфері будівництва.Перш за все, зауважимо, що загальні умови укладення та виконання договорів підряду (далі — загальні умови), як зазначено в тексті самого документа (
п. 2 постанови № 668), «зобов'язані враховуватися» (як сформульовано в самому документі) всіма суб'єктами зазначених відносин. Таким чином, ця постанова мала на меті заповнити правові прогалини в регулюванні підрядних відносин у будівництві3.3 Стаття 4 ЦК дозволяє це, відносячи постанови КМУ до актів цивільного законодавства.
У цілому слід зауважити, що власне факт прийняття
постанови № 668 (з урахуванням змін, унесених постановою № 601 ) є позитивним правовим явищем, оскільки зазначена постанова не обмежує сферу дії договірного узгодження сторін, але дає сторонам методологічні орієнтири в побудові зазначених договірних відносин.Що стосується прийняття цих змін до загальних умов, то, звичайно, зміни було необхідно внести, оскільки власне норми
ЦК зазнали змін з часу прийняття постанови № 668, ось тільки прийняття цих змін явно запізнилося. Зміни до ЦК було прийнято вже кілька років тому резонансним на той час Законом № 3201 і стосувалися таких ключових для будівельного підряду питань, як виникнення власності на об'єкт, що будується, розподілу ризиків між сторонами договору підряду та їх страхування. Саме ці питання і стали предметом змін, що вносяться постановою № 601.Зупинимося на найважливіших питаннях, порушених
постановою № 601: тут цікаві не стільки власне положення кабмінівської постанови (вони визначаються нормами закону), а та проблематика, якої вони стосуються.Ключовим питанням змін у правовому становищі сторін будівельного підряду стали зміни, унесені до
ст. 876 ЦК, яка на противагу своєму первісному змісту установила, що власником об'єкта будівництва стає замовник, якщо інше не передбачено договором сторін.Очевидно, що зміни, які зачепили
ст. 800 ЦК, викликані тими ж причинами і відносять ризик загибелі або пошкодження майна на ту чи іншу сторону відповідно до закону. Слід зауважити, що формулювання є дуже розпливчатим і вибране, як нам здається, явно невдало. Відповідно до закону в цьому випадку означає «відповідно до загальних норм ЦК», у той час як традиційне регулювання питань ризиків прямо вказувало на сторону, яка мала нести такі ризики. Таке ж саме розпливчате формулювання міститься тепер і у ст. 881 ЦК, де вказується, що страхування об'єкта будівництва здійснюється замовником або підрядником, віддаючи це на розсуд сторін. Тут простежується все той же зв'язок тепер уже страхування ризиків з вирішенням питання залежно від того, в якої сторони договору підряду виникає право власності на об'єкт будівництва.Унесення одночасних змін до зазначених норм
ЦК мимоволі вказує на їх внутрішній зв'язок. Але в цьому випадку це служить поганим орієнтиром — цей зв'язок не такий однозначний. Але найцікавіше в цьому, як нам здається, що люди, які готували зміни до закону, самі не підозрюють про наявність можливостей, які надаються загальними положеннями ЦК щодо незалежного врегулювання питання про ризик випадкової загибелі (пошкодження) об'єкта будівництва та питання про право власності.Як відомо, принцип, на підставі якого ризик випадкової загибелі речі несе її власник, для нашої ситуації являє собою тільки юридичну презумпцію, відступ від якої при підряді можливий відповідно до найзагальнішої норми
ЦК на підставі договору сторін (ст. 323 ЦК). Таким чином, вирішення питання про ризик випадкової загибелі об'єкта будівництва і питання про право власності на нього (об'єкт) — речі різні.Тут непогано пригадати, що мета всіх унесених
Законом № 3201 змін мала досить кон'юнктурний характер і була пов'язана передусім з бажанням забудовників отримати фінансування під об'єкт незавершеного будівництва. Запропоноване регулювання питання про право власності на створюваний об'єкт суперечить традиційним підходам цивільного права в цьому питанні. У нашому випадку завжди вважалося, що право власності на новостворювану річ первісно виникає у підрядника, котрий, як правило, виконує роботи зі своїх матеріалів або, як висловлювалися раніше, своїм утриманням, і тільки з моменту передачі речі таке право власності визнавалося за замовником. Це відповідало й тому стану справ, що об'єкт будівництва залишався у фактичному володінні підрядника, він же і забезпечував охорону цього об'єкта. Отже, вирішення питання власності первісно мало збалансованіший характер.Дуже важливо, що все-таки більшість основоположних принципів, покладених в основу регулювання відносин сторін договору підряду, збереглися у своєму первісному вигляді, незважаючи на викладене вище. Так, цікавим моментом щодо розподілу ризиків між сторонами, який знайшов відображення в тексті
постанови № 601, є регулювання нормами ЦК питання можливості підрядника претендувати на оплату виконаної роботи в разі випадкової загибелі об'єкта будівництва до моменту його передачі замовнику (п. 10 постанови № 601). Загальна концепція ризиків стосовно договору підряду свідчить, що за межами ризику підрядника перебувають вина замовника або, іншими словами, — наслідки, що сталися через необережність або намір останнього. Частиною 5 ст. 879 ЦК передбачено, що ризик знищення або пошкодження речі до моменту передачі замовнику несе підрядник, крім випадків, якщо таке пошкодження сталося з вини замовника і підрядник у цьому випадку не має права вимагати плати за роботу. Це положення відповідає сутності договору підряду, предметом якого завжди виступає передача об’єктованого результату роботи . Зазначена стаття повторює принцип, викладений у загальних положеннях про підряд, — ст. 855 ЦК. Неважко побачити, що норма, сформульована у ст. 855 ЦК, має імперативний характер, а у ст. 879 ЦК перетворюється на диспозитивну, даючи сторонам можливість відступити від застереженого правила, у чому проявляється особливість підряду в будівництві, де роботи коштують дорого.Акт приймання-передачі робіт тепер називатиметься
актом про виконані роботи. Нагадаємо, що зазначений документ має особливе значення, якщо власником виконаних робіт є підрядник. Саме з підписанням цього документа пов'язуються перехід права власності від однієї сторони договору підряду до іншої і відповідно розподіл ризиків загибелі майна (перехід останніх до замовника завжди пов'язують з підписанням зазначеного акта — ст. 882 ГК). Крім того, саме з цим моментом пов'язується можливість заяви замовником вимоги щодо усунення виявлених у роботі недоліків.Крім зазначених фундаментальних питань, що зачіпають інтереси сторін договору будівельного підряду, необхідно відзначити ще одну новелу, яка з'явилася в
постанові № 601. Вона стосується проведення технічного та авторського нагляду в будівництві. Тут не відбулося жодної сенсації, просто постанова закріпила усталену практику проведення нагляду в будівництві.Як нам здається, рекомендації, установлені
постановою № 668 в її новій редакції, у цілому відповідають своїм цілям, але водночас не усувають усіх питань та можливих суперечностей, унесених до розділу ЦК, присвяченого договору будівельного підряду, і виною тут якраз є зазначені відступи від традиційного регулювання відносин підряду, здійснені свого часу під тиском будівельного лобі. Погодьтеся, не можна ламати добре перевірені практикою правові традиції, що не раз довели свою розумність і ефективність на практиці, тільки на догоду інтересам певних суб'єктів ринку. Адже закон має регулювати відносини з прицілом на довгострокову вигоду всіх сторін відносин і суспільства в цілому, а не брати до уваги інтереси конкретних осіб, діяльність яких підпадає під регулювання цього закону.Крім викладеного вище, слід зауважити, що норми нашого
ЦК не дають можливості застосовувати в нас прийняті в міжнародній практиці типові форми договорів підряду, що рекомендуються міжнародними організаціями консультантів, наприклад, без значних їх змін (адаптації), після чого вони їх зміст значно втрачають. Однією з таких найвідоміших організацій є Міжнародна федерація інженерів-консультантів (FIDIC). Чим добрі такі контракти — вони пропонують загальновизнані стандарти технічного контролю (контролю якості робіт) у будівництві. Крім того, типові контракти, розроблені FIDIC, мають збалансований розподіл відповідальності сторін.Отже, якщо ми хочемо інтегруватися в європейське та світове співтовариство, нам ще доведеться переглянути правове регулювання відносин будівельного підряду з урахуванням європейської усталеної практики. І тут не потрібно далеко ходити за прикладами — у ЦК Російської Федерації низку статей присвячено правому становищу самостійної фігури інженера (інженерної фірми), який представляє замовника та має великі повноваження для вирішення ключових питань проекту, що відповідає принципам складання зазначених міжнародних контрактів.
