Права користування майном, унесені до статутного фонду підприємства, не підлягатимуть амортизації: позиція ДПАУ
Лист ДПАУ «Про порядок податкового обліку окремих операцій» від 17.04.2009 р. № 8177/7/15-0517
У зв’язку з надходженням запитів від платників податку та органів державної податкової служби, а також з метою належної організації адміністрування податку на прибуток Державна податкова адміністрація України повідомляє про порядок податкового обліку (амортизації) прав на користування виробничими та офісними будівлями, спорудами, устаткуванням та обладнанням, внесених до статутного фонду підприємства.
Пунктом 1.2 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»
(далі — Закон) визначено, що нематеріальний актив — це об’єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об’єктом права власності платника податку (п. 1.2 ст. 1 Закону).Зважаючи на те, що поняття «промислова власність» чинним законодавством не визначено,
Закон під нематеріальним активом визнає права, які мають бути аналогічними правам інтелектуальної власності. В свою чергу, право інтелектуальної власності складає окрему групу відносин, урегульовану цивільним правом.Так, відповідно до
ст. 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності — це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Тобто об’єктом інтелектуальної власності є нематеріальний об’єкт (результати інтелектуальної і творчої діяльності).Статтею 420 Цивільного кодексу України
визначено, що до об’єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать: літературні та художні твори; комп’ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці.Враховуючи вищевикладене, зазначені у запиті
права користування майном не є правами інтелектуальної власності або іншими аналогічними правами і тому не можуть бути визнані нематеріальними активами для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств.Таким чином, внесені до статутного фонду підприємства права користування майном не підлягатимуть амортизаці
ї відповідно до ст. 8 Закону. Головам Державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі довести зазначене роз’яснення до відома платників податків і підпорядкованих підрозділів та забезпечити його врахування при проведенні контрольно-перевірочної роботи та апеляційних процедур.
Заступник голови С. Чекашкін
КОМЕНТАР
Лист написаний з приводу операції внесення прав користування активами до статутного фонду.
Проте висновки, зроблені в цьому листі, є значно вагомішими за своїми наслідками і стосуються фактично будь-яких операцій з
правами користування майном.Висновок, зроблений податківцями, вельми цікавий: будь-які права користування майном не можуть бути визнані як нематеріальний актив (НМА) в податковому обліку.
Головним бухгалтерам така теза навряд чи сподобається. Адже права користування майном визнаються нематеріальними активами в
бухгалтерському обліку. Проблема в тому, що визначення НМА за бухгалтерськими та податковими нормативами суттєво відрізняються. Працівники ДПАУ скористалися невизначеністю категорії «інші аналогічні права», та фактично заборонили визнавати права користування як НМА в податковому обліку.Одним з поширених прикладів бухгалтерських НМА може бути право користування земельною ділянкою1.
1 Докладніше — див. «Будівельна бухгалтерія», 2009, № 4, с. 9 — 12.
Слід визнати, що будівельникам доволі часто доводиться стикатися з такими активами, як права користування. Особливо тоді, коли будівництво ведеться за договорами про
спільну діяльність.Ще одним прикладом використання будівельниками прав користування земельною ділянкою є
суперфіцій (гл. 34 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV).Що ж робити бухгалтерам, коли підприємство несе
реальні витрати заради придбання прав користування тими чи іншими активами?Чи означає поява зазначеного роз’яснення ДПАУ, що вартість прав користування взагалі не відобразиться в податковому обліку і відповідні витрати назавжди втратили шанс на зменшення оподатковуваного прибутку?
За обережного підходу, який є лояльним до фіскальних вимог ДПАУ, такий висновок буде коректним.
Разом з тим, за умови
широкого трактування змісту витрат, повязаних з господарською діяльністю платника податків, вартість прав користування майном, може зменшити оподатковуваний прибуток не через амортизацію НМА, а безпосередньо збільшуючи суму валових витрат.
Сергій Шемет
