«Липова» безкоштовність
Сергій Шемет, консультант
Різні прийоми, до яких удаються маркетологи, прагнучи збільшити збут товарів, інколи можуть зіграти злий жарт з головними бухгалтерами підприємств-покупців.
Коли товари реалізуються з відстроченням платежу, для бухгалтерії вкрай важливо чітко ідентифікувати всі відповідні контрактні умови.
Без точного визначення конкретних преференцій поставки покупець не тільки не зможе правильно розрахувати вартість активів, а й ризикує постати перед необхідністю донарахування податків.
Розглянемо ситуацію, в яку потрапив головбух однієї з підрядних організацій під час планової податкової перевірки.
У періоді, що перевіряється, підприємство здійснювало закупівлю будівельних матеріалів в оптовому гіпермаркеті.
Умови поставок полягали в такому:
— продавець надає покупцям право на
безкоштовний товарний кредит на строк до трьох місяців;— після закінчення тримісячного строку на суму поставки нараховується обумовлений процент;
— при негайній оплаті вартості товару покупець отримує знижку 5 %.
Усі ці умови зафіксовано в рахунку та накладній, за якими здійснюється відвантаження товарів.
Підрядник купив партію будматеріалів, яку було оплачено через два місяці після отримання товару.
Таким чином, підрядник скористався безкоштовним товарним кредитом, наданим оптовим гіпермаркетом.
При перевірці зазначених операцій податкові інспектори заявили, що підприємство отримало
безповоротну фінансову допомогу в сумі процентів, не сплачених за товарним кредитом. На думку працівників податкової служби, валовий дохід підприємства має бути збільшено на суму «звичайних» процентів за товарним кредитом.Податківці звертають увагу головбуха на те,
що безповоротну фінансову допомогу може бути надано у формі процентів, нарахованих на суму кредиту (п.п. 1.22.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР, далі — Закон про податок на прибуток). А кредит, у свою чергу, у термінах Закону про податок на прибуток може надаватися і у формі товарного кредиту (п.п. 1.11.2 цього Закону).Нам важко погодитися з таким підходом.
З первинних документів (рахунок, накладна) дійсно випливає, що підприємство отримало «товарний кредит». Причому «безкоштовний».
Однак із визначення
товарного кредиту, наведеного в п.п. 1.11.2 Закону про податок на прибуток, можна дійти висновку, що таким є лише та поставка, яку було здійснено «під процент».Інакше кажучи, якщо проценти продавцем не нараховувалися, то в розумінні
Закону про податок на прибуток, формально кажучи, така операція товарним кредитом, власне, і не є.Якщо ж говорити
по суті, то в описаній ситуації підприємство все-таки товарним кредитом скористалося. Причому зовсім не безкоштовним.Звернемо увагу на ту знижку, яку надає покупцям гіпермаркет при негайній оплаті товару.
Якщо при розрахунку на місці покупець отримує 5 % знижку, то це фактично означає, що справжня ціна товару на 5 % менша від номінально зафіксованої в первинних документах.
Тому, заплативши через два місяці після поставки суму, на 5 % більшу від фактичної ціни, покупець реально скористався товарним кредитом, узятим у постачальника під 30 % річних.
Отже, з
економічної точки зору, підрядна організація і товарний кредит отримала, і проценти за ним заплатила.Тому ні про яку «безкоштовність» у цьому випадку не може бути мови.
Сума не отриманої підприємством знижки і є платою за відстрочення платежу.
Згідно з вимогами міжнародних стандартів проценти за товарним кредитом не повинні включатися до вартості придбаних запасів. У параграфі 18 МСБО 2 зазначається таке:
«
Суб’єкт господарювання може купувати запаси на умовах відстрочених розрахунків. Якщо угода фактично містить елемент фінансування, цей елемент, наприклад, різниця між ціною придбання за нормальних умов кредиту та сплаченою сумою, визнається як витрати на відсотки протягом періоду фінансування».Вітчизняні стандарти таких чітких указівок не містять, що дає українським головбухам можливість не виділяти із загальної суми, перерахованої постачальнику, товарно-кредитні проценти.
Тому не дивно, що в цій ситуації бухгалтерський облік не відреагував на сутність операції та не зафіксував нарахування процентів за товарним кредитом.
Узагалі кажучи, перед нами — класичний приклад того, як рекламні трюки продавців створюють проблеми покупцям. Маркетологи, використовуючи вразливості людської психології, досить часто експлуатують категорію «безкоштовності» у збутових акціях. Але мудреці та кваліфіковані економісти знають, що безкоштовний сир буває тільки в пастці.
Однак практика показує, що наявність у первинних документах слова «безкоштовне» діє на податківців як червона ганчірка на бика, тож дуже важко довести до їх свідомості ті прості економічні істини, про які ми розмірковували вище.
Тому для уникнення конфліктів з податковими органами покупцям слід уникати потрапляння на «безкоштовний» гачок.
Головбухи мусять провести відповідну роз’яснювальну роботу з постачальниками. І навіть якщо продавці системно проводять «безкоштовні» акції, то, придбаваючи в них активи, постачальники мають наполягати на тому, щоб для них виписувалася «первинка» в індивідуальному порядку з фактичними даними, без указівки на всілякі «безкоштовні» спокуси.
