Примушування до передачі землі в оренду
Постанова Вищого господарського суду України від 22.01.2009 р. № 2-16/2213-2008
Позовна вимога, з якою суб'єкт господарювання звернувся до суду, була такою:
змусити місцеву раду визнати за суб'єктом господарювання право на оренду земельної ділянки, на найближчій сесії після набуття сили рішенням суду прийняти рішення з питання надання суб'єкту господарювання земельної ділянки для будівництва, а в разі неприйняття такого рішення, зокрема нерозгляду цього питання на найближчій сесії, вважати договір оренди укладеним у запропонованій суб'єктом господарювання редакції з моменту закінчення місячного строку з дня набуття законної сили рішенням суду.Із ситуацією, що підштовхнула суб'єкта господарювання до подання такого позову, на жаль, багато хто знайомий. Рішенням місцевої ради суб'єкту господарювання було дозволено розробити проект відведення земельної ділянки для будівництва, який було розроблено, погоджено та надано місцевій раді на затвердження. Після цього рішенням виконкому місцевої ради було надано дозвіл на виконання комплексу проектних робіт для будівництва, затверджено акт відбору і дослідження земельної ділянки. Розроблений проект землевідведення, що пройшов державну земельну експертизу, було надіслано до комітету з управління земельними ресурсами місцевої ради для винесення питання про передачу земельної ділянки в оренду на сесію місцевої ради. Однак, незважаючи на те, що це питання тричі виносилося на розгляд сесії місцевої ради, рішення про надання суб'єкту господарювання земельної ділянки в оренду так і не було прийнято.
Суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили вимоги суб'єкта господарювання. При цьому вони виходили з того, що
неприйняття місцевою радою рішення свідчить про її бездіяльність, яка порушує право суб'єкта господарювання на оренду. Це право підлягає захисту в суді на підставі ч. 2 ст. 77 Закону про місцеве самоврядування*, згідно з якою спори про відновлення порушених прав юридичних та фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку. Оскільки суб'єкт господарювання виконав усі необхідні дії, передбачені земельним законодавством для отримання земельної ділянки в оренду, його вимоги підлягають задоволенню .* Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.97 р. № 280/97-ВР.
Однак
з такими висновками не погодився ВГСУ. В основу його рішення було покладено такі законодавчі приписи:— передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (
ч. 1 ст. 124 ЗК*);* Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-III.
— питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях місцевої ради (
п. 34 ст. 26 Закону про місцеве самоврядування);— сторони укладають договір оренди землі лише за наявності згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду; прийняття ж рішення судом про примушування розгляду про надання суб'єкту господарювання земельної ділянки в оренду, на думку ВГСУ, фактично унеможливлює прийняття на сесії ради негативного рішення, тобто робить безглуздим розгляд цього питання місцевою радою; системний же аналіз норм
ч. 7 ст. 179 ГК**, ч. 4 ст. 202, ст. 627 ЦК*** свідчить про те, що господарські договори укладаються лише за взаємним волевиявленням сторін.** Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.
*** Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.
