Теми статей
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Чи можуть рекламні видатки

Редакція ББ
Будівельна Бухгалтерія Березень, 2009/№ 5
Друк
Стаття

Чи можуть рекламні видатки забудовника бути активом?

Історія одного конфлікту

Іван Чалий, консультант

 

Наскільки своєрідною є будівельна діяльність, настільки нестандартними можуть бути і видатки забудовників.

На відміну від підприємств інших галузей, будівельні компанії часто-густо рекламують не лише власний бренд, а й конкретні одиниці своєї готової продукції. Ця особливість дозволяє значною мірою «персоналізувати» рекламні видатки.

Чи можуть забудовники визнати видатки на рекламу активом у Балансі?

 

Ситуація

Почнемо з ілюстрації проблеми прикладом, пов'язаним зі складанням річної бухгалтерської звітності одним з найбільших українських забудовників.

У 2008 році підприємство, у зв'язку з різким падінням попиту, вирішило здійснити великомасштабні вкладення в рекламну кампанію.

На замовлення забудовника було проведено дві рекламні акції. Першу було спрямовано на надання потенційним покупцям квартир інформації про щойно споруджений великий житловий комплекс. Другу — на формування у споживачів стійкого позитивного образу забудовника.

У межах першої кампанії описувалися всі переваги

конкретного об'єкта. Друга кампанія, будучи суто іміджевою, мала на меті розвіяти песимізм інвесторів, які вклали свої кошти у ще не добудовані забудовником об'єкти.

У бухгалтерському обліку кошти, витрачені на першу кампанію, було віднесено

до вартості об'єкта, що рекламувався. Відповідні суми віднесено до дебету рахунка 28.

Що стосується другої акції, то бухгалтерія діяла таким чином: кошти, витрачені на

створення рекламного ролика (права на які згідно з договором з виробником ролика передано забудовнику), було капіталізовано у складі нематеріальних активів (по дебету рахунка 12), а видатки на показ цього ролика по телебаченню було списано на поточні витрати (до дебету рахунка 93).

При проведенні аудиту річної звітності аудитори почали вимагати списати до

витрат звітного періоду (до дебету рахунка 93) усі видатки, понесені в межах обох рекламних кампаній.

Однак керівництво забудовника не погодилося з думкою аудиторів.

По-перше, з точки зору менеджменту забудовника всі капіталізовані суми рекламних бюджетів відповідають бухгалтерським ознакам

активів. А по-друге, загальне списання всіх рекламних видатків на витрати 2008 року призведе до того, що річний звіт забудовника з прибуткового перетвориться на збитковий. Це, у свою чергу, може спричинити серйозне загострення проблем у відносинах із кредиторами забудовника.

Хто ж має рацію в цьому спорі?

 

Аргументи сторін

Спочатку проаналізуємо аргументи, які озвучив фінансовий директор забудовника, захищаючи в дискусіях свою позицію щодо відповідності рекламних видатків до всіх критеріїв активу.

Відповідальний топ-менеджер зазначає, що в обох випадках рекламні видатки понесено компанією заради отримання

майбутніх економічних вигод. Ці вигоди передбачається отримати не лише у звітному 2008 році, а й у подальших звітних періодах. За аналогією менеджер наводить приклад з матеріальними рекламними активами. Коли підприємство створює та встановлює капітальні рекламні білборди, їх вартість відноситься до складу основних засобів та амортизується протягом декількох років. Така практика не викликає претензій в аудиторів. І вартість білбордів, незважаючи на їх очевидну рекламну економічну сутність, капіталізується в активі балансу безперешкодно. Чому ж тоді аналогічні рекламні видатки нематеріального характеру потребують абсолютно іншої облікової політики і негайно в загальній сумі мають бути списані на витрати?

Менеджери наполягають на тому, що

принцип відповідності витрат і доходів не дозволяє списати всі рекламні видатки негайно. Адже доходи, породжені такими видатками, з'являться у забудовника не у 2008 році, а пізніше.

Крім того, CFO1 забудовника, говорячи про рекламний бюджет житлового комплексу, наголосив на тому, що відповідні видатки мають

пряму ув'язку з конкретним об'єктом видатків. Тому вони за своєю економічною сутністю є не накладними витратами, що підлягають негайному списанню, а фактично прямими витратами.

1

Chief Financial Officer — фінансовий директор.

Для посилення своєї позиції менеджери забудовника апелюють до гармонійності податкового та бухгалтерського обліку і звертають увагу на те, що і в

податковому обліку компанії видатки на створення рекламного фільму було визнано нематеріальним активом. При цьому фінансовий персонал забудовника апелює до листа ДПАУ від 22.03.2006 р. № 2674/6/15-0316, де було наведено ланцюжок таких висновків:

«

Законом України «Про кінематографію» визначено, що фільм — це аудіовізуальний твір кінематографії, що складається з епізодів, поєднаних між собою творчим задумом і зображувальними засобами, та який є результатом спільної діяльності його авторів, виконавців і виробників. За способами фіксації зображення та розповсюдження фільми поділяються на кіно-, відеофільми тощо.

Виробництво фільму — це діяльність, що поєднує співпрацю авторів і виконавців фільму та інших суб'єктів кінематографії, спрямовану на втілення твору кінематографії технічними засобами.

Законом України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних» визначено, що

аудіовізуальний твір — це твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, диску для лазерних систем зчитування тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрану (кіноекрану, телевізійного екрану тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними) неігровими чи іншими.

Пунктом 1.2 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі — Закон) визначено, що нематеріальний актив — об'єкти

інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку.

Відповідно до статті 420 Цивільного кодексу України до об'єктів права

інтелектуальної власності, зокрема, належать літературні та художні твори.

Статтею 433 Цивільного кодексу України визначено, що об'єктами авторського права є літературні та

художні твори, зокрема аудіовізуальні твори.

Виходячи з викладеного, фільм відноситься до нематеріальних активів

».

Аудитори, у свою чергу, звертаються до

п. 19 П(С)БО 16 , що приписує відносити видатки на рекламу до складу збутових витрат, а також до п. 9 П(С)БО 8, який забороняє капіталізувати рекламні видатки.

Крім цього, аудитори наполягають на дотриманні

принципу обачності, згідно з яким, у разі сумнівів, бухгалтер має обирати ту облікову політику, що запобігатиме заниженню витрат підприємства. А в разі капіталізації рекламних видатків витрати у звіті 2008 року, на думку аудиторів, буде істотно занижено.

Для посилення своєї позиції аудитори вдалися до відповідних норм

МСБО 38, у параграфі 69 якого зазначено:

«

69. У деяких випадках видатки здійснюються для забезпечення майбутніх економічних вигід суб’єкта господарювання, але при цьому не створюється і не купується жоден нематеріальний чи інший актив, який можна визнати. У таких випадках видатки визнаються як витрати на час їхнього понесення.

Наприклад, видатки на дослідження завжди визнаються як витрати на час їхнього понесення (див. параграф 54), за винятком випадків, коли вони є складовою витрат на об’єднання бізнесу. До інших прикладів видатків, що їх визнають як витрати на час їхнього понесення, належать:

a) видатки на введення в експлуатацію (витрати на введення в експлуатацію), якщо їх не включають у собівартість об’єкта основних засобів згідно з МСБО 16 «Основні засоби». Витрати на введення в експлуатацію можуть складатися з витрат на заснування (такі як витрати на юридичні та секретарські послуги), понесених при створенні юридичної особи, видатків на відкриття нових виробничих потужностей чи нового виду діяльності (витрати, які передують відкриттю) або видатків на започаткування нових операцій, продуктів чи процесів (витрати, які передують експлуатації);

б) видатки на навчання;

в)

видатки на рекламу та стимулювання продажу;

г) видатки на переміщення чи реорганізацію частини або всього суб’єкта господарювання

».

Аудиторський посібник КПМГ у зв'язку з цим декларує дуже суворі та недвозначні постулати:

«Следующие виды затрат должны относиться на расходы по мере возникновения,

независимо от того, выполняются ли общие критерии признания нематериальных активов:

<...>

— затраты на рекламу или мероприятия, связанные с продвижением продукции (товара)

;

<...>

Что касается затрат на

рекламные и другие мероприятия, связанные с продвижением продукции (товара), по нашему мнению, не имеет значения, относятся ли эти мероприятия к какому-либо конкретному продукту, или же они относятся к бизнесу в целом; в любом случае соответствующие затраты должны относится на расходы по мере возникновения»2.

2

МСФО: точка зрения КПМГ. Практическое руководство по международным стандартам финансовой отчетности, подготовленное КПМГ. 2007/8. В 2-х ч. / Пер. с англ. — 4-е изд. — М.: Альпина Бизнес Букс, 2008. — С. 323.

Що стосується

податкового обліку, то аудитори схильні до того, щоб визнати за доцільне списання всіх рекламних видатків до валових витрат на підставі положень п.п. 5.4.4 Закону про податок на прибуток3.

3

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР.

 

Аналіз ситуації

Перш за все зауважимо, що не можна заперечувати наявність серйозної (якщо не сказати — фундаментальної) проблеми ідентифікації природи зазначених видатків:

«Існують серйозні дебати в бухгалтерському професійному середовищі стосовно доцільності капіталізації рекламних видатків. Прибічники цієї ідеї наполягають на тому, що рекламні видатки створюють імовірні майбутні економічні вигоди, що контролюються підприємством, і тому такі видатки задовольняють визначенню активів. <...> Опоненти заявляють, що вигоди від реклами є невизначеними, не є достовірно вимірними, і тому мають бути списані в момент понесення»4

.

4

Advertising expenditures can be capitalized... well at least sometimes / By Jerry G. Kreuze, Joseph G. Pung. — Oct, 1997 (http://findarticles.com).

Питання, по суті, має суто

концептуальний характер.

Деякі американські теоретики із цього приводу вельми красномовні

:

«

Капитализация, т. е. признание объекта как актива, должна быть применена ко многим объектам, которые традиционно считаются издержками. Например, средства, затраченные на рекламу, могут рассматриваться как издержки, только если не удовлетворяют хотя бы одному из четырех критериев (признания актива — Примеч. авт.). В противном случае, учитывая, что цель рекламы — увеличение доходов фирмы, расходы на нее следует учитывать как актив.

<...>

Итак,

расходы на рекламу могут рассматриваться как актив вопреки общепринятой их трактовке как издержек»5.

5

Хендриксен Э. С., Ван Бреда М. Ф. Теория бухгалтерского учета. — М.: Финансы и статистика, 2000. — С. 396.

Тому керівництво забудовника, яке прагне визнати видатки як вартість НМА, можна зрозуміти. Точка зору керівників ні в якому разі не безпідставна. Професіоналізм фінансових менеджерів забудовника в цьому випадку не може бути поставлено під сумнів.

Цікаво, що навіть американські аудитори (СРА6) змушені констатувати наявність серйозної невизначеності у сфері як податкового, так і бухгалтерського обліку:

6

Certified Public Accountant — сертифікований суспільний бухгалтер.

«Податкові та бухгалтерські органи визнають, що для СРА важко встановити критерії того, коли саме компанія має капіталізувати рекламні видатки»7.

7

When Should Advertising Ве Capitalized? The IRS and FASB have specific guidelines companies should follow / By Larry Maples and Melanie Earles // Journal of Accountancy. — MAY 1999. (http://www.journalofaccountancy.com/).

Система стандартизації US-GAAP8 у параграфах 175 — 176 положень SFAC 6 «Елементи фінансових звітів» містить такі тези:

«Часто неясність стосовно економічних та бізнес-результатів призводить до того, що підприємство не може встановити можливість отримання економічної вигоди <...> Наприклад, підприємства

рекламують, розвивають ринок <...> і витрачають значні кошти для цього. Невизначеність існує не щодо спрямованості на збільшення майбутніх економічних вигод, а щодо того, чи будуть отримано такі вигоди, і якщо будуть, то до якої міри мети будуть досягнуті. Деякі видатки на рекламу <...> є прикладом того типу витрат, за якими оцінити майбутні економічні вигоди особливо важко».

8

Звід загальноприйнятих принципів бухобліку США.

Інакше кажучи, цілі, які ставить перед собою підприємство, виділяючи гроші на рекламні кампанії, сумнівів не викликають: підприємство розраховує отримати приріст доходу. Однак найчастіше підприємство не може в момент понесення рекламних видатків достовірно передбачити, наскільки виправдаються його рекламні сподівання. Ось чому різні системи стандартизації переважно наполягають на тому, що рекламні видатки необхідно списувати відразу.

 

Аргументи на користь забудовника

Як і будь-яке правило, ідея про явну витратність рекламних видатків може мати винятки. Система US-GAAP, наприклад, містить окремий стандарт, що регулює загальні правила обліку рекламних видатків, — SOP No. 93-7, «Звітність щодо рекламних видатків».

У SOP 93-7 надано класифікацію різних типів реклами.

Відповідно до цього стандарту видатки на так звану

«рекламу прямого відгуку» (direct-response advertising) може бути капіталізовано. Решта видатків на рекламу підлягає списанню на витрати в момент їх понесення.

Щодо ідентифікації

реклами прямого відгуку стандарт містить досить суворі критерії.

Капіталізація можлива тільки в тому випадку, якщо:

— продаж спрямовано на

конкретних споживачів, до яких спеціально звернено рекламу;

— реклама дає результат в імовірному отриманні майбутніх вигод.

Факти, що підтверджують виконання таких умов, повинні

документуватися. Конкретні споживачі, які потрапляють до сфери реклами прямого відгуку, мають фіксуватися в окремих картотеках, де зазначаються імена, телефони, адреси, форми замовлень, купонів, карток тощо.

Таким чином, відмітними рисами реклами прямого відгуку є її особистісна

персоналізація, спрямованість на абсолютно конкретну цільову аудиторію, якій розсилаються каталоги, листи, прейскуранти тощо.

Отримання економічних вигод такого роду має підтверджуватися

конкретним попереднім досвідом проведення подібних акцій підприємством. Умоглядні припущення про імовірність того, що реклама принесе дохід, чи деякі дані загальної галузевої статистики не можуть бути підтвердженням отримання майбутніх вигод.

Крім зазначених особливостей, система US-GAAP передбачає ще кілька

галузевих правил обліку рекламних видатків.

Деякі стандарти дозволяють компаніям капіталізувати рекламні видатки,

навіть якщо вони не відповідають формі реклами прямого відгуку. Ці винятки описано у:

— SFAS No. 53 — для кіноіндустрії;

— SAFS No. 60 — для страхових компаній;

— SFAS No. 67 —

для операцій з нерухомістю.

Звернемо увагу на останній з перелічених стандартів. Він називається «Бухоблік видатків та операцій первісної оренди проектів нерухомості» та серед усього іншого порушує питання видатків на рекламу активів, що є

продуктом будівництва в девелоперських проектах. Згідно з цим стандартом видатки на рекламу нерухомості можуть капіталізуватися в балансах забудовників: параграф 28 стандарту дозволяє включати рекламні видатки до складу «витрат, понесених для продажу нерухомості», які відповідно до параграфу 17 підлягають капіталізації.

Таким чином,

операції з нерухомістю визнано особливим випадком, для якого як виняток дозволяється визнавати рекламні видатки активом компанії.

Отже, якби український забудовник, проблеми якого розглядаються в цій статті, подавав звіт за стандартами US-GAAP, він міг би претендувати на капіталізацію рекламних видатків. Як мінімум, у частині видатків, що стосуються реклами конкретного житлового комплексу.

Але щодо системи

міжнародних стандартів, на які орієнтовано українську систему стандартизації, то вона в цьому розумінні набагато менш гнучка. Винятків тут практично немає.

 

Підіб’ємо підсумки.

У дискусії, що виникла між аудиторами та менеджерами забудовника, з

формальної точки зору, найімовірніше, потрібно визнати правоту аудиторів.

Звичайно, керівництво компанії може апелювати до аналогії з деякими аргументами, властивими викладеним раніше концептам US-GAAP, і сподіватися на те, що аудитори погодяться на компроміс: визнають як виняток рекламні видатки активами та вимагатимуть докладно описати це у примітках до звітності.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі