Відображення валової заборгованості у фінансовій звітності
У грудні 2008 року підрядник виконав роботи на суму 1000 тис. грн. (оборот по дебету рахунка 23). За підсумками грудня замовник підписав акт і відобразив дохід на суму 900 тис. грн. Витрати, списані під цей акт, склали 850 тис. грн. (Дт 90 — Кт 23). Прибуток за контрактом дорівнює 50 тис. грн.
За результатами грудня в Балансі підрядника у статті незавершеного виробництва відображено суму 150 тис. грн. (сальдо по дебету рахунка 23).
Аудитори наполягають на тому, щоб суму 150 тис. грн. було зазначено ще і в рядку 1120 Форми № 5.
Чи мають рацію аудитори?
У рядку 1120 Форми № 5 відображається сума
валової заборгованості замовників.П(С)БО 18
визначає цей показник так:«
Валова заборгованість замовників за роботи за будівельним контрактом — сума перевищення витрат підрядника і визнаного ним прибутку (за вирахуванням визнаних збитків) над сумою проміжних рахунків (без непрямих податків) на дату балансу з початку виконання будівельного контракту».Звернемо увагу, що при описі алгоритму розрахунку
валової заборгованості замовників стандарт використовує категорію «витрати підрядника», яка не тотожна терміну «витрати за будівельним контрактом». «Витрати за будівельним контрактом» — це «собівартість робіт за будівельним контрактом». Термінологічна відмінність дає деяким фахівцям підстави припустити, що «витрати підрядника» є ширшим поняттям порівняно із собівартістю.Інакше кажучи, якщо під
собівартістю мається на увазі лише собівартість реалізації (оборот Дт 90 — Кт 23), то до витрат підрядника включаються ще й суми «незавершенки»*.* Такі твердження можуть обґрунтовуватися певними посиланнями на МСБО 11 «Будівельні контракти».
Якщо як
проміжний рахунок підрядник використовує акти виконаних робіт, то ситуація, описана в запитанні, має такий вигляд:— підрядник зазнав загальних витрат за контрактом на суму 1000 тис. грн. (тобто ці роботи вже реально виконано на користь замовника і матеріалізовано у відповідних активах), але виставив замовнику лише 900 тис. грн.;
— підрядник на кінець звітного періоду ще не списав на користь замовника фактично понесені витрати (матеріалізовані у відповідних активах) на суму 150 тис. грн.
Таким чином
, можна припустити, що на дату балансу замовник за фактом має компенсувати підряднику не лише 900 тис. грн. за актом, але і ще як мінімум 150 тис. грн. Цей борг не є звичайною дебіторською заборгованістю у звичному розумінні. Тому П(С)БО 18 називає його валовою заборгованістю замовника:валова заборгованість замовника = витрати підрядника + визнаний прибуток - проміжний рахунок = 1000 тис. грн. + 50 тис. грн. - 900 тис. грн. = 150 тис. грн.
П(С)БО 18
вимагає відображення таких сум у статті незавершеного виробництва з одночасним розкриттям їх у примітках до фінансової звітності.Мабуть, аудитори, які перевіряли звітність підрядника, дотримуються саме таких висновків. І в такому разі з ними важко не погодитися.
Єгор Трубников
