Роз’яснють фахівці податкових органів
Наше підприємство — платник податку на прибуток. Просимо надати роз’яснення: яким чином у податковому обліку відображаються витрати на придбання об’єкта нерухомості та земельної ділянки під ним з метою демонтажу старого і будівництва нового об’єкта?
Для відповіді на це запитання слід звернутися до
Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, із змінами та доповненнями (далі — Закон про податок на прибуток).Згідно з
п.п. 5.2.1 Закону про податок на прибуток до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачені (нараховані) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.При цьому
п. 5.1 указаного Закону валові витрати виробництва та обігу (далі — валові витрати) — сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Тобто зазначені витрати повинні мати безпосередній зв’язок із господарською діяльністю платника податку.Господарська діяльність — це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (
п. 1.32 Закону про податок на прибуток).Таким чином, якщо витрати підприємства-забудовника, що пов’язані з будівництвом об’єкта, передбачено кошторисом (який забезпечує достовірне визначення вартості будівництва) і вони пов’язані з веденням господарської діяльності підприємства, зазначені витрати належать до складу валових на підставі
п.п. 5.2.1 Закону про податок на прибуток.При цьому відповідно до абзацу четвертого
п.п. 5.3.9 Закону про податок на прибуток не підлягають віднесенню до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Таким чином, платник податку має право включати до складу валових витрат лише ті витрати, які підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими (первинними) документами.Згідно з
п. 5.9 Закону про податок на прибуток платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких уключаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Тобто товари, витрати на придбання і поліпшення яких включаються до складу валових, беруть участь у перерахунку відповідно до п 5.9 указаного Закону.Таким чином, виходячи з вищевикладеного, можна зробити висновок, що в податковому обліку придбання об’єкта, що підлягає знесенню, призведе до збільшення валових витрат згідно з
п.п. 5.2.1 Закону про податок на прибуток. Вартість цього об’єкта обліковується за правилами п. 5.9 Закону про податок на прибуток.
Наталія Кирпа,
начальник відділу масово-роз’яснювальної роботи
та звернень громадян ДПІ у Дніпровському районі м. Києва
Від редакції
Щодо цієї проблеми ми присвятили коментар в нашій газеті (див. «Будівельна бухгалтерія», 2008, перший рекламний номер, с. 45 — 47). Радує, що в цілому фахівці податкової служби дійшли тих самих висновків, що й автор нашої публікації.
Слід зауважити, що такий механізм податкового обліку витрат є найадекватнішим у тій ситуації, коли забудовник на місці старого об’єкта споруджує новий об’єкт
з метою його подальшої реалізації.Також звернемо увагу читачів на умову, яку висувають податківці: щоб опинитися у складі валових витрат, витрачання має бути передбачено кошторисом.
Будівельна компанія має намір здійснювати будівництво садових будинків за індивідуальним замовленням. Розрахунки — виключно у безготівковій формі. Чи потрібно придбавати торговий патент на здійснення діяльності з надання побутових послуг?
Згідно з
п. 1 ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.96 р. № 98/96-ВР, із змінами та доповненнями (далі — Закон № 98/96), патентуванню підлягає діяльність з надання побутових послуг, ще здійснюється суб’єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами як в окремих приміщеннях, будівлях, їх частинах, так і за їх межами.Відповідно до
п. 2 ст. 31 Закону № 98/96-ВР під побутовими послугами слід розуміти діяльність, пов’язану з наданням платних послуг для задоволення особистих потреб замовника за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків, уключаючи кредитні картки.* Наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України «Про затвердження Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000)» від 27.08.2000 р. № 174.
Тобто розрахунки за надані побутові послуги можуть здійснюватися як у готівковій, так і в безготівковій формах.
До
Переліку послуг, що належать до побутових і підлягають патентуванню, затвердженого постановою КМУ від 27.04.98 р. № 576, належать, зокрема, послуги з будівництва житла за індивідуальним замовленням.Згідно з галузевим класифікатором
«Класифікація послуг і продукції у сфері побутового обслуговування» (ГК 201-01-2001), затвердженим наказом Мінекономіки України від 19.02.2002 р. № 51, до послуг з будівництва житла за індивідуальним замовленням, зокрема, належать послуги з виготовлення та будівництво садових будинків.Ураховуючи викладене, суб’єкт підприємницької діяльності, який надає послуги з будівництва садових будинків, повинен придбавати торговий патент на здійснення діяльності з надання побутових послуг незалежно від форми проведення розрахунків із замовником.
У
п. 3 ст. 2 Закону № 98/96-ВР зазначено, що торговий патент видається за плату суб’єктам підприємницької діяльності державними податковими органами за місцезнаходженням цих суб’єктів або за місцезнаходженням їх структурних (відокремлених) підрозділів, суб’єктам підприємницької діяльності, що провадять торговельну діяльність або надають побутові послуги (крім пересувної торговельної мережі), — за місцезнаходженням пункту продажу товарів або пункту з надання побутових послуг, а суб’єктам підприємницької діяльності, що здійснюють торгівлю через пересувну торговельну мережу, — за місцем реєстрації цих суб’єктів. При цьому відповідно до п. 1 ст. 6 Закону № 98/96-ВР кошти, одержані від продажу торгових патентів, зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування (місцевих бюджетів) за місцем оплати торгового патенту.
Тетяна Олійник,
головний державний податковий інспектор відділу масово-роз’яснювальної роботи
та звернень громадян ДПІ у Голосіївському районі м. Києва
