Проценти за банківським депозитом: за якою статтею доходу?
Наше підприємство розмістило гривнєвий депозит у банку та отримує за ним дохід у вигляді процентів, які передбачено договором. До якої статті доходу відносити такі доходи?
Класифікація доходу в цьому випадку багато в чому залежить від того, як бухгалтер класифікує у звіті сам депозит.
Тут можливі декілька варіантів.
Перший варіант
. Депозит може розглядатися як стаття дебіторської заборгованості. Адже розміщуючи депозит, підприємство по суті надає банку позику (рахунок 377 або 183).Другий варіант
. Якщо брати до уваги мету вкладення коштів до банку під процент, то таке вкладення можна назвати фінансовою інвестицією (рахунок 35 або рахунок 14). Адже підприємство, розміщуючи тимчасово вільні кошти, прагне збільшити свій прибуток.Третій варіант
. Ураховуючи те, що для депозиту банк відкриває спеціальний депозитний рахунок, головбух підприємства може розцінити депозитні кошти як «Інші рахунки в банку в національній валюті» (рахунок 313) або як «Інші грошові кошти» (рахунок 33).Погляд на депозит як на звичайний банківський рахунок, дає підстави прийти до висновку: проценти, що нараховуються за залишками на такому рахунку, є
іншими операційними доходами (рахунок 719). Саме такий підхід відображено в листі Мінфіну від 29.12.2008 р. № 31-34000-20-16/45983.На наш погляд, такий варіант невиправдано
формальний.У бухгалтерському обліку головна не
форма операції, а її суть. Суть же депозиту найчіткіше характеризується першим та другим варіантами його класифікації.Перераховуючи кошти в депозит, підприємство надає позику банку. За цією позицією підприємство отримує дохід у вигляді фіксованих
процентів (п. 20 П(С) БУ 151). По суті, ця операція мало чим відрізняється, наприклад, від облігаційного доходу.1 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку «Дохід», затверджений наказом Мінфіну України від 29.11.99 р. № 290.
Тому стаття форми № 2 «
Інші фінансові доходи» (рахунок 73) буде в цій ситуації найбільш доречною.Тієї ж думки дотримуються й відомі незалежні аналітики2.
2 Див. наприклад, «Бухгалтер», 2009, № 31, с. 47.
Єгор Трубніков
