Щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, оренди земельної ділянки під нежилим приміщенням у багатоквартирному жилому будинку і сплати податку на землю
Лист Державного комітету України із земельних ресурсів від 14.05.2009 р. № 5475/22/12-09
Державний комітет України із земельних ресурсів на лист <...>, що надійшов від Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, щодо роз’яснення деяких питань законодавства в межах компетенції повідомляє.
Щодо зміни цільового призначення земельної ділянки
Відповідно до
частини третьої статті 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земель, що перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється з ініціативи власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.Порядок
зміни цільового призначення земель, що перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 р. № 502 «Про затвердження Порядку зміни цільового призначення земель, що перебувають у власності громадян або юридичних осіб».Якщо зміні цільового призначення підлягає
частина земельної ділянки, то відповідно до вимог згаданої постанови зазначене здійснюється шляхом складання проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки.
Щодо оренди земельної ділянки під нежилим приміщенням у багатоквартирному жилому будинку
Відповідно до
частини першої статті 42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовано багатоквартирні жилі будинки, а також будівлі, споруди і прибудинкові території державної чи комунальної власності, що належать до них, надаються в постійне користування підприємствам, установам та організаціям, що здійснюють управління цими будинками.У разі
приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка, як зазначено в частині другій статті 42 Земельного кодексу України, може передаватися безоплатно у власність або надаватися в користування об’єднанню власників.Відповідно до
частини третьої статті 2 Земельного кодекси України об’єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).Статтею 79 Земельного кодексу України
визначено поняття земельної ділянки, а саме: земельна ділянка — це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.Положеннями
абзацу десятого статті 1 Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що прибудинкова територія — це територія довкола багатоквартирного будинку, призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.З урахуванням вищевикладеного у
спільну власність чи оренду надається земельна ділянка для обслуговування всього будинку, а не його частини, оскільки встановити на місцевості межі ділянок для обслуговування окремих приміщень у багатоквартирному будинку, окреме місце розташування (адресу) неможливо.Правовстановлюючий документ може бути видано на
всю земельну ділянку під багатоквартирним будинком, включаючи вбудовані приміщення, переведені до нежитлового фонду.Відповідно до вимог
пункту 1.13 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації та зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку та право постійного користування земельною ділянкою і договорів оренди землі, затвердженої наказом Держкомзему України від 04.05.99 р. № 43, складання державного акта на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою при передачі земельної ділянки, яку було раніше надано громадянам, підприємствам, установам, організаціям і товариствам громадян усіх видів, у постійне користування або при переоформленні правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки, провадиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка згідно із затвердженою відповідною технічною документацією.
Щодо сплати податку на землю
Відповідно до положень
статті 1 Закону України «Про плату за землю» податок — обов’язковий платіж, що справляється з юридичних та фізичних осіб за користування земельними ділянками. Статтею 20 Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що частка в загальному обсязі обов’язкових платежів на утримання і ремонт неподільного майна в багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно загальній площі приміщень, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.Частка
в загальному обсязі обов’язкових платежів на утримання і ремонт загального майна та в інших спільних витратах у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно загальній площі приміщень, що перебувають у користуванні фізичних або юридичних осіб.Таким чином, з урахуванням того, що податок на землю чи орендна плата сплачується за
всю земельну ділянку власником або користувачем, необхідно визначити частку в загальному обсязі земельного податку чи орендної плати за землю, що належить власнику приміщення, з урахуванням призначення цього приміщення та отримувати з власника вбудованого чи прибудованого приміщення цю частку для подальшої сплати обов’язкових платежів до бюджету.
Заступник голови В. Петрук
КОМЕНТАР
У першій частині
листа фахівці Держкомзему констатують загалом очевидний факт: узяти в оренду частину земельної ділянки, на якій розташовано багатоквартирний жилий будинок, не можна через те, що встановити межі частин ділянки, які належать до окремих приміщень такого будинку, нереально. Саме такий підхід було викладено в листі Держкомзему від 12.05.2005 р. № 14-22-13/3702.Схожу проблему Держкомзем описував також у
листі від 17.10.2007 р. №14-17-2-Р1618/8694.Що стосується другої частини
листа, то, взагалі кажучи, ми мусимо зауважити, що питання сплати податків не входять до компетенції Держкомзему.Водночас слід узяти до уваги, що в цьому
листі фахівці Держкомзему, по суті, повторили точку зору ДПАУ про те, що власники приміщень у багатоквартирному будинку безпосередньо не сплачують податок на землю. Вони можуть лише компенсувати свою частку суми податку, нарахованого на всю ділянку, закріплену за будинком. Сплачувати ж податок має або власник ділянки, або її користувач.Податківці ж, як правило, вважають за краще покласти тягар сплати податку на підприємства чи організації, що здійснюють
управління жилим будинком (ОСББ, ЖБК, ЖЕК тощо), — див., наприклад, лист ДПАУ від 15.11.2007 р. № 11404/6/15-0716, а також консультації фахівців ДПАУ у «Віснику податкової служби України», 2001, № 17; 2003, № 32; 2006, № 9.
Єгор Трубніков
