Фінансові коефіцієнти як обмежувач
інвестиційної активності на ринку будівництва житла
Валерій Воскобойников, аспірант Харківської національної академії міського господарства
ДОКУМЕНТИ СТАТТІ
Закон про фінансово-кредитні механізми
— Закон України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» від 19.06.2003 р. № 978-IV.Закон № 692
— Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення фінансових механізмів здійснення інвестицій у будівництво житла» від 18.12.2008 р. № 692-VI.Ліцензійні умови
— Ліцензійні умови провадження діяльності із залучення коштів засновників управління майном для фінансування об’єктів будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю, затверджені розпорядженням Держфінпослуг України від 24.12.2004 р. № 1225.Методрекомендації №421
— Методичні рекомендації щодо ведення управителями фонду фінансування будівництва та/або фонду операцій з нерухомістю бухгалтерського обліку власного майна та майна, що перебуває в їх управлінні, затверджені розпорядженням Держфінпослуг України від 27.03.2008 р. № 421.
Законом № 692
унесено до ст. 11 Закону про фінансово-кредитні механізми важливу поправку, згідно з якою «будь-які обмеження щодо кількості об’єктів будівництва, що можуть споруджуватися в рамках кожного ФФБ, а також щодо обсягів залучених управителем ФФБ в управління коштів, не встановлюються».Як бачимо, законодавець у цьому питанні виявив завидну непохитність. У
Законі він недвозначно вказує на «будь-які» обмеження. Очевидно, під «будь-якими» маються на увазі як прямі, так і непрямі обмеження.Джерелом таких обмежень для управителів ФФБ традиційно є державний орган, компетентний у питаннях регуляторної політики у фінансовому секторі економіки, — Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України (Держфінпослуг).
На сьогодні, слід визнати, ситуація склалася досить суперечлива. З одного боку, Верховна Рада чітко вимагає усунути
всі обмеження щодо залучення ресурсів управителями ФФБ. З іншого боку — Держфінпослуг на підставі покладених на неї повноважень зобов’язана піклуватися про інтереси інвесторів і по можливості не допускати невиправданого ризику при фінансуванні будівництва житла.З цієї делікатної ситуації для чиновників Держфінпослуг є тільки один вихід — використання суб’єктивних тлумачень поняття «обмеження щодо обсягів залучених в управління коштів».
Одним з основних документів Держфінпослуг у сфері регламенту ринкової поведінки управителів ФФБ є
Ліцензійні умови.Ліцензійні умови
містять кілька показників, котрі так чи інакше співвідносяться із сумою залучених від довірителів коштів.У
п. 3.10 Ліцензійних умов зазначається, що у процесі діяльності ліцензіата поточне співвідношення суми залучених від засновників коштів до власного капіталу ліцензіата не може перевищувати 50.Отже, Держфінпослуг висуває вимогу про те, щоб на кожну гривню власного капіталу управитель ФФБ не зміг залучити більше ніж 50 гривень коштів інвесторів.
Такого роду показники зазвичай відносять до показників
фінансового левериджу:«Такі показники вимірюють ризик беззахисності кредиторів у співвідношенні з вартістю активів, доступних для задоволення всіх вимог»1
.1 У перекладі українською мовою. Джерело: Helfert Erich A. Techniques of financial analysis: а modern approach. / Ed. by Irwin/McGraw-Hill. — 9th ed. — 1997. — P. 100.
Поза всякими сумнівами обмеження фінансового левериджу є ні чим іншим, як обмеженням обсягів ресурсів, що залучаються.
Тому, на наш погляд, з моменту набрання
Законом № 692 чинності до управителів ФФБ, які порушили зазначений норматив, не може застосовуватися санкція, передбачена Ліцензійними умовами, — тимчасове призупинення дії ліцензії.Проаналізуємо такі ліцензійні показники, як коефіцієнт абсолютної ліквідності, коефіцієнт забезпечення повернення грошових коштів та коефіцієнт платоспроможності.
Відповідно до
Ліцензійних умов коефіцієнт абсолютної платоспроможності розраховується без урахування активів та зобов’язань ФФБ.Отже, цей коефіцієнт навряд чи може обмежувати обсяги залучення коштів інвесторів.
Що стосується коефіцієнта забезпечення повернення грошових коштів, то він визначається як відношення суми сформованого резервного фонду до загальної суми зобов’язань перед довірителями.
Цей фінансовий коефіцієнт має структурний характер та, очевидно, має на меті виражати мінімальну частку, що підлягає заморожуванню на рахунках управителя ФФБ. (Хоча, з точки зору практичної реалізації вимог
Ліцензійних умов, таке резервування, формально відбувшись в облікових регістрах управителя ФФБ у вигляді пасивного сальдо рахунка 483, може й не супроводжуватися заморожуванням активів у його балансі.)Як би не повівся управитель ФФБ з коштами оперативного резерву, відповідне нормування, на наш погляд, не може обмежувати обсяги залучення коштів інвесторів. Адже Держфінпослуг у цьому випадку регламентує не масу залучення, а ту частину цієї маси, яка тимчасово має перебувати у розпорядженні управителя ФФБ.
Тому коефіцієнт забезпечення повернення грошових коштів не може трактуватися як обмежувач залучення інвестицій.
Коефіцієнт платоспроможності в тому вигляді, як його визначено
Ліцензійними умовами, є досить суперечливим показником, і «про трактування значення коефіцієнта платоспроможності в стінах Держкомфінуслуг можна лише здогадуватися» 2.2 Чалий І. Довірче управління коштами в системі фінансування будівництва. — 2-ге вид., перероб. і доп. — Х.: Фактор, 2008. — С. 120.
Основна ідея алгоритму розрахунку цього показника полягає в тому, що співвідносяться суми власного капіталу та активів. При цьому активи зважуються на коефіцієнти ризику.
Чи є підстави вважати, що нормування такого співвідношення може обмежити суму залучення коштів від довірителів ФФБ?
На перший погляд таке обмеження не вбачається. Адже у формулі розрахунку коефіцієнта немає суми зобов’язань перед довірителями.
Однак слід усвідомлювати, що в результаті процесу залучення інвестиційних ресурсів управитель збільшує як зобов’язання перед засновниками довірчого управління, так і активи на рахунках обліку грошових коштів.
Це означає, що при зростанні залучення коштів інвесторів відповідним чином збільшиться сума активів з
нульовим коефіцієнтом зважування ризику.Інакше кажучи, збільшення грошових сум на рахунках ФФБ не спричинить зниження коефіцієнта платоспроможності.
Але надалі, коли кошти інвесторів перераховуватимуться на користь забудовника, переходячи в балансі з іпостасі грошей в іпостась дебіторської заборгованості (Дт 371 — Кт 311), до них буде застосовано коефіцієнт зважування 30 % (
таблиця 2 Методрекомендацій № 421). Це спричинить зниження коефіцієнта платоспроможності і, отже, може призвести до подолання управителем ФФБ його мінімального нормативного значення, установленого Ліцензійними умовами в розмірі 0,08.Таким чином, можна стверджувати, що
непрямо коефіцієнт платоспроможності здатний обмежувати масу інвестицій, що залучаються управителями ФФБ.Підбиваючи підсумок, зауважимо, що у процесі коригування Ліцензійних умов фахівцям Держфінпослуг необхідно вилучити з їх тексту положення, що суперечать ліберальним нормам Закону про фінансово-кредитні механізми. Насамперед це стосується положень, що обмежують співвідношення власного капіталу і залучених коштів, а також значення коефіцієнта платоспроможності.
