«Гаряча лінія»: відповіді на дзвінки читачів
Дмитро Вовк, юрист
До редакції від наших читачів-бухгалтерів часто надходять запитання юридичного характеру. У сьогоднішньому номері газети ми даємо відповіді на ті з них, які, на нашу думку, мають найбільший рейтинг у загальній кількості запитань. Телефонуйте нам, пишіть — і відповідь на ваше запитання буде опубліковано на сторінках нашої газети.
ДОКУМЕНТИ СТАТТІ
ЦК
— Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.ГК
— Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.ГПК
— Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.91 р. № 1798-XII.Закон про госптовариства
— Закон України «Про господарські товариства» від 19.09.91 р. № 1576-ХІІ.Закон про виконавче провадження
— Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.99 р. № 606-XIV.Закон про банкрутство
— Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.92 р. № 2343-ХІІ.
Ситуація 1. Підрядник укладає договір на виконання будівельно-монтажних робіт. Чи потрібно при цьому вимагати від замовника статутні документи? І якщо потрібно, то в якій формі: звичайні ксерокопії; ксерокопії, засвідчені печаткою організації, або нотаріально посвідчені копії?
Загальний порядок укладення господарських договорів (
глава 53 ЦК, глава 20 ГК) не передбачає обов’язку сторін вимагати одна від одної копій статутних документів. Водночас необхідно враховувати, що згідно зі ст. 88 ЦК у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства і виходу з нього. Ці вимоги стосовно господарських товариств деталізовано у ст. 4 Закону про госптовариства. Так, засновницькі документи господарського товариства повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників, найменування та місцезнаходження, розмір і порядок формування статутного капіталу, порядок розподілу прибутку та збитків, склад і компетенцію органів товариства і порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок унесення змін до засновницьких документів і порядок ліквідації та реорганізації товариства. Зважаючи на це, зі статутних документів контрагенти можуть дізнатися:1.
Чи існують у контрагента обмеження на здійснення певного виду діяльності (у нашому випадку — у сфері будівництва).2.
Чи встановлено обмеження для посадової особи контрагента, яка підписує від імені останнього договір, обмеження на укладення певних угод. Наприклад, договір, сума оплати за яким перевищує певну суму, може відповідно до статуту вимагати попередньої згоди чи подальшого схвалення загальних зборів учасників товариства (п. «і» ч. 5 ст. 41, ч. 1 ст. 59 Закону про госптовариства). Ураховувати ці обмеження важливо, оскільки якщо договір буде підписано керівником замовника без дотримання передбаченої статутом процедури, це може бути підставою для визнання укладеного договору недійсним на підставі пп. 2, 4 ст. 203, 207 ЦК. Аналогічної думки дотримуються й суди (п. 9 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 р. № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними», постанови ВГСУ від 13.04.2006 р. у справі № 5/200, від 20.12.2007 р. у справі № 8/125 «Д»). Якщо ж договір будівельного підряду внаслідок розміру вартості робіт потребує попередньої згоди загальних зборів учасників товариства, то при підписанні договору замовник повинен буде надати протокол загальних зборів учасників, на яких така згоду було надано (або виписку з протоколу).3.
Низку формальних моментів, які слід ураховувати при укладенні договорів: коректне скорочене найменування контрагента, його найменування іншими мовами тощо.Наведені аргументи свідчать, по-перше, про доцільність вивчення статутних документів контрагента перед укладенням договору, а по-друге, вказують на доцільність отримання від контрагента копій цих документів із метою уникнення ризику невиконання договірних зобов’язань або визнання договору будівельного підряду недійсним. Обґрунтовуючи право підрядника на отримання відомостей, наявних у статутних документах замовника, можна послатися на
п. 9 Загальних правил укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою КМУ від 01.08.2005 р. № 668. Цей пункт передбачає: якщо проект договору підряду готується підрядником, замовник зобов’язаний надати йому інформацію про обставини, необхідні для підготовки проекту. До таких, безумовно, можна віднести обсяг повноважень особи, яка виступає від імені замовника, права та повноваження власника замовника стосовно договорів, що укладаються останнім, тощо.Що стосується того, в якій формі підряднику слід вимагати копії статутних документів, то достатнім буде отримання копій, засвідчених печаткою та підписом уповноваженої особи замовника. На зазначених копіях має бути зроблено позначку «копія правильна» або «згідно з оригіналом». Надалі в разі виникнення спорів зазначені копії можуть бути як доказом у суді, так і підставою для звернення до правоохоронних органів, якщо замовник (його представник) умисно надав копії, що не відповідають оригіналу.
Ситуація 2. Компанія планує орендувати склад для будматеріалів. Але організація, яка надає склад, не хоче укладати договір оренди, а пропонує укласти договір відповідального зберігання. Фактично жодного відповідального зберігання не буде, буде звичайний склад з комірником компанії. Чим це може загрожувати компанії?
Нагадаємо, що згідно з
ч. 1 ст. 759 ЦК за договором найму (оренди) наймодавець передає чи зобов’язується передати наймачу майно в користування за плату на певний строк. Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов’язалася зберігати річ, передану їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцю у схоронності. При виборі необхідної договірної форми слід ураховувати такі особливості відносин оренди і зберігання.1. Володіння будматеріалами
. При оренді складу орендар зберігає право володіння будматеріалами, при передачі на зберігання будматеріали переходять у володіння зберігача. Крім того, слід мати на увазі, що ст. 941 ЦК передбачає: за згодою поклажодавця зберігач має право змішувати речі одного роду та однієї якості (наприклад, цеглу, цемент тощо), передані на зберігання.2. Володіння та управління складом
. Орендуючи склад, орендар має право використовувати його на свій розсуд, не порушуючи умов договору, у тому числі ввозити і вивозити з його території будматеріали, переміщати їх територією складу, визначати розпорядок і правила роботи складу тощо. Передаючи ж будматеріали на зберігання, поклажодавець усіх цих прав позбавлений, володіння майном здійснює зберігач. Тому якщо в разі оренди орендар може в міру необхідності вивозити будматеріали зі складу, самостійно визначаючи графік вивезення, то при зберіганні, наприклад, вивезення частини будматеріалів вважатиметься частковим розірванням договору зберігання, що означає необхідність інформування зберігача про конкретні строки вивезення матеріалів і тягне за собою необхідність присутності представника зберігача при вивезенні та підписанні відповідних документів (актів приймання-передачі майна від зберігача до поклажодавця).3. Користування земельною ділянкою, на якій розташовано склад
. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 796 ЦК одночасно з правом найму будови чи іншої капітальної споруди (її окремої частини) наймачу надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, що прилягає до будови чи споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, що передається наймачу. Якщо розмір ділянки в договорі не визначено, наймачу передається право користування всією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.Таким чином, уклавши договір оренди, орендар також набуває права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться склад будматеріалів, і відповідно може планувати підвезення та розвантаження цих матеріалів, їх самовивезення клієнтами орендаря тощо. Поклажодавець зі зрозумілих причин такої можливості позбавлений.
4. Поточний ремонт складу
. Згідно з ч. 1 ст. 776 ЦК поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, у разі укладення договору оренди орендар буде зобов’язаний здійснювати поточний ремонт складу. Поклажодавець не обтяжений цими витратами.5. Відповідальність і ризики
. Різним буде й характер відповідальності сторін у разі пошкодження або знищення будматеріалів. Так, при передачі будматеріалів на зберігання відповідальність за їх збереження несе зберігач (у нашому випадку — власник складу), що випливає зі ст. 942 ЦК. У разі ж укладення договору оренди складу будматеріали залишаються у володінні орендаря, який самостійно відповідає за їх збереження та не має права пред’являти претензії орендодавцю.6. Форма договору
. Не варто також забувати про особливості оформлення договорів оренди і зберігання. Якщо для договору зберігання вистачить простої письмової форми, то договір оренди, укладений на строк не менше трьох років, підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації (ст. 793, 794 ЦК).7. Розірвання договору
. І нарешті, певні особливості має порядок розірвання договорів зберігання та оренди. Поклажодавець має право вимагати повернення будматеріалів, переданих на зберігання, що спричинить припинення договірних відносин, у будь-який момент, навіть якщо строк зберігання не закінчився (ст. 953 ЦК). Орендар не має права розірвати договір оренди (і перестати сплачувати орендну плату) в односторонньому порядку, якщо інше не передбачено договором оренди.Виходячи з викладеного, якщо для компанії важливі оперативне управління своїми будматеріалами, забезпечення повного доступу до них, а також можливість самостійно визначати режим роботи складських приміщень, на яких зберігаються будматеріали, доцільніше буде укласти саме договір оренди складу.
Ситуація 3. Ми — будівельна компанія. Наш партнер не розплатився за своїми зобов’язаннями. При цьому добровільно сплатити борг він відмовляється чи не має можливості через неплатоспроможність. Як нам краще діяти в цьому випадку?
У цьому випадку будівельна компанія може звернутися з позовною заявою до суду. Законодавством передбачено різні процедури щодо стягнення боргів, включаючи банкрутство боржника. Розглянемо їх докладно.
Частина 1 ст. 16 ЦК
передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права чи інтересу. Виходячи з цього, якщо боржник не виконав свої грошові зобов’язання і своєчасно та повною мірою не розрахувався за договором, кредитор має право звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості.Позовні заяви у спорі між двома суб’єктами підприємницької діяльності розглядаються господарськими судами за місцезнаходженням відповідача (боржника). Позовна заява має відповідати вимогам
ст. 54 — 57 ГПК. У позові висувається вимога про стягнення суми боргу, а також штрафних санкцій (штрафу, пені), якщо їх передбачено договором. Крім того, слід пам’ятати, що згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом. Індекс інфляції та три проценти річних нараховуються на суму основного боргу (без урахування штрафних санкцій).Після задоволення позову судом останнім виноситься наказ про стягнення суми боргу, що надається до відділу Державної виконавчої служби (ВДВС) також за місцезнаходженням боржника. Строк проведення виконавчих дій становить 6 місяців (
ст. 25 Закону про виконавче провадження), хоча на практиці він часто не дотримується.Якщо ВДВС не може стягти суму боргу протягом трьох та більше місяців (строк обчислюється з моменту пред’явлення наказу господарського суду на виконання), а сума основного боргу (без урахування штрафних санкцій) становить не менше трьохсот мінімальних заробітних плат (на сьогодні це 189 000,00 грн.), кредитор має право ініціювати порушення справи про банкрутство боржника в порядку, визначеному
Законом про банкрутство. Основний недолік такого способу захисту кредитором своїх прав полягає в тому, що грошові зобов’язання банкрута погашаються з урахуванням черговості, установленої ст. 31 Закону про банкрутство (вимоги, описані в запитанні, якщо їх не забезпечено заставою, погашатимуться в четверту чергу), унаслідок чого майна боржника може не вистачити (і часто не вистачає) для задоволення кредиторських вимог.Необхідно також ураховувати, що описані способи стягнення заборгованості за договором, безумовно, є крайніми заходами. Ефективнішим і значно менш витратним може стати пошук прийнятних для сторін варіантів добровільного погашення боргу, що утворився. До останніх, зокрема, можна віднести:
1.
Розстрочення або відстрочення сплати заборгованості на підставі відповідної угоди, в якій можна передбачити додаткові штрафні санкції за порушення строків розрахунку.2.
Забезпечення вимоги кредитора заставою майна боржника з підписанням договору застави. У разі непогашення боргу в установлений строк заставодержатель (кредитор) звертає стягнення на заставлене майно шляхом учинення нотаріусом виконавчого напису на договорі заставі. Таким чином, процедура погашення заборгованості за рахунок продажу заставленого майна є менш тривалою, ніж стягнення боргу в судовому порядку.3.
Укладення договору поруки з керівником чи учасниками (акціонерами) боржника, які в такий спосіб нестимуть своїм майном солідарну з боржником відповідальність за невиконання останнім своїх зобов’язань перед кредитором.4. Розрахунок векселем з передбаченим строком погашення. У разі порушення строків розрахунку кредитор звертається до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису на векселі, за яким надалі здійснюватиметься стягнення боргу.
