Внески, отримані за договорами пайової участі в будівництві, до валового доходу не включаються
Ухвала Вищого адміністративного суду України від 30.04.2009 р. № К-34042/06
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Е» до державної податкової інспекції <...> про скасування податкового повідомлення-рішення за касаційною скаргою ДПІ на постанову господарського суду Харківської області від 03.07.2006 р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 10.10.2006 р. установив:
Позов подано про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.03.2006 р. № <...> за мотивами його невідповідності до чинного законодавства України.
Постановою господарського суду Харківської області від 03.07.2006 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.10.2006 р., позов задоволено. Названі судові акти з посиланням на приписи
пункту 1.6 статті 1, підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.9.1 пункту 7.9 статті 7, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і статті 331 Цивільного кодексу України мотивовано тим, що отримані позивачем грошові кошти за договорами пайової участі у фінансуванні будівництва не підлягають включенню до валового доходу підприємства, оскільки операції із залучення грошових коштів пайовиків для будівництва об’єкта нерухомості за своєю правовою природою є операціями з борговими зобов’язаннями і не передбачають переходу права власності на побудоване майно.Не погоджуючись із висновками попередніх судових інстанцій, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій
просить скасувати оскаржувані постанову та ухвалу місцевого та апеляційного господарських судів і відмовити в цьому позові . На обґрунтування касаційної скарги скаржник відзначає, зокрема, що пунктом 7.9 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено звільнення від обкладення ПДВ операцій з отримання від пайовиків внесків для фінансування будівництва житла, тоді як на підставі визначених статтею 3 та підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» об’єкта оподаткування і дати виникнення податкових зобов’язань названі операції обкладаються ПДВ на загальних підставах.Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про
відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.Попередніми судовими інстанціями у справі з’ясовано, що:
— ДПІ було проведено виїзну позапланову перевірку, оформлену актом від 22.05.2006 р. № <...>, на предмет достовірності нарахування ТОВ «Е» суми
бюджетного відшкодування ПДВ у рахунок майбутніх платежів за травень 2005 року;— під час проведеної перевірки відповідачем було встановлено
факт отримання позивачем грошових внесків на загальну суму <...> грн. за договорами пайової участі у фінансуванні будівництва, укладеними ТОВ «Е» з фізичними особами, без віднесення отриманої суми на валовий дохід позивача, що спричинило завищення від’ємного значення різниці між сумою податкових зобов’язань та податкового кредиту на <...> грн.;— за результатами проведеної перевірки 25.03.2006 р. ДПІ прийнято оскаржуване повідомлення-рішення про визначення суми завищення бюджетного відшкодування в розмірі <...> грн.;
— зазначеними договорами пайової участі у фінансуванні будівництва
не передбачено передачу права власності на об’єкт будівництва, а лише обов’язок позивача після закінчення будівництва передати пайовику виділену в натурі його частку у вигляді квартири для подальшого оформлення права власності.Причиною спору в цій справі стало питання щодо
правомірності віднесення на валовий дохід підприємства грошових коштів на фінансування будівництва, отриманих від пайовиків.Відповідно до
підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об’єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу (орендарю).Згідно з визначеннями, що містяться в
пунктах 1.6,1.31 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», товари — це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери і деривативи, що використовуються в будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення; продаж товарів — це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату чи компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, зберігання (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, що не передбачають передачу прав власності на такі товари.Наведені норми
Закону кореспондують із приписами підпункту 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 цього ж Закону, згідно з яким з урахуванням особливостей, установлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню грошові кошти чи майно, залучені платником податку у зв’язку із залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, зберігання (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.Частиною другої статті 331 Цивільного кодексу України
передбачено, що право власності на новозбудоване нерухоме майно (житловий будинок, будівлю, споруду тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна в експлуатацію, право власності виникає з моменту його прийняття в експлуатацію. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації .Отже, попередні судові інстанції, ураховуючи наведені законодавчі приписи та з урахуванням установлених ними обставин справи (зокрема, факту відсутності передачі права власності пайовикам за вказаними договорами), дійшли
правильного висновку про неправомірність віднесення відповідачем таких пайових внесків до валового доходу ТОВ «Е».Посилання ж скаржника на
пункт 7.9 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є необґрунтованим, оскільки наведена норма не містить закритого переліку договорів, операції за якими не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню.[Вищий адміністративний суд України] постановив:
Касаційну скаргу державної податкової інспекції <...> залишити без задоволення.
КОМЕНТАР
Найважливіше в наведеній судовій ухвалі, звичайно, те, що податківці спіймали облизня, бо їх скаргу не задовольнили.
Судячи з тексту ухвали, конфлікт між забудовником та податковою інспекцією триває з 2006 року. Предмет спору — відображення в податковому обліку операцій, проведених у межах
договорів пайової участі у фінансуванні будівництва.Що стосується оподаткування
прибутку, то тут у забудовника навряд чи виникли б проблеми з податківцями. Адже у 2006 році ситуацію з правилами обліку податку на прибуток від операцій за договорами пайової участі вже було вирішено на користь платників податків на найвищому рівні1.1
Лист ДПАУ від 11.04.2005 р. № 156/2/15-1110 і лист Комітету Верховної Ради з питань фінансів і банківської діяльності від 27.04.2005 р. № 06-10/10-503.Оскільки в тексті судової ухвали згадуються посилання на
Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (далі — Закон про ПДВ ), а також ураховуючи, що податківці перевіряли саме бюджетне відшкодування з ПДВ та виявили «завищення від’ємного значення різниці між сумою податкових зобов’язань та податкового кредиту», можна припустити, що розбіжності виникли саме через ПДВ.Очевидно, забудовник не нараховував ПДВ при отриманні пайових внесків та відображав податковий кредит при оплаті будівельних робіт. Ця схема, дійсно, може призвести до тимчасового перевищення суми податкового кредиту над сумою податкових зобов’язань з ПДВ.
Такий порядок обліку ПДВ регламентовано
спеціальними положеннями п. 4.7 Закону про ПДВ.Авторитетні юристи вважають, що ці положення є найдоречнішими при обкладенні ПДВ названих операцій (
див. «Будівельна бухгалтерія», 2008, перший рекламний номер, с. 29 — 30).Четвертий абзац судової ухвали свідчить про таке: податківці наполягали на тому, що ПДВ-обкладення пайових операцій має провадитися на
загальних підставах, а не за спеціальними правилами.Звичайно, текст ухвали ВАСУ особливою чіткістю не відзначається. (Чого варта, наприклад, фраза про
«неправомірність віднесення відповідачем таких пайових внесків до валового доходу». Начебто забудовник помилково завищував валовий дохід на зайві суми, а податківці з ним із цього приводу судилися). Однак позитивний для платника податків результат цілком очевидний.
Єгор Трубніков
