Собівартість БМР у кошторисі та бухобліку
Лист Мінрегіонбуду від 01.10.2010 р. № 2/14-13/14147
Державні будівельні норми ДБН Д. 1.1-1-2000 «Правила визначення вартості робіт» (далі — ДБН) встановлюють основні правила визначення вартості будівництва на всіх стадіях його здійснення, а саме: на стадії складання інвесторської документації, ціни тендерної пропозиції (договірної ціни) та проведення взаєморозрахунків за обсяги виконаних робіт.
Відповідно до пункту 3.1.2 ДБН кошторисна вартість будівництва, що визначається в складі інвесторської кошторисної документації, використовується для планування капітальних вкладень, фінансування будівництва, проведення тендерів. Ціна тендерної пропозиції (яка є договірною ціною) — це кошторис вартості підрядних робіт, за яку підрядна організація, визначена виконавцем робіт, згодна виконати об'єкт замовлення та використовується для проведення взаєморозрахунків за обсяги виконаних робіт. Питання собівартості будівельно-монтажних робіт не регулюються зазначеними ДБН.
Одночасно, питання методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі — Закон) регулюються Міністерством фінансів України, яке затверджує та реєструє в Мін'юсті України національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти, що застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами усіх форм власності.
Зокрема, порядок відображення в бухгалтерському обліку суми визнаних доходу і витрат за договором підряду або витрат на будівельно-монтажні роботи, групування на рахунках фактів фінансово-господарської діяльності, узагальнення інформації про наявність та рух активів тощо визначено Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Мінфіну України від 30.11.1999 р. № 291, та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (далі — П(С)БО), затвердженими наказами Мінфіну і зареєстрованими в установленому порядку Мін'юстом.
При цьому згідно із Законом підприємство самостійно обирає облікову політику, здійснює організацію бухгалтерського обліку на підприємстві. Відповідальність за це покладено на його власника (власників) або уповноважений орган (посадової особи), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Облікова політика підприємств державного, комунального секторів економіки (згідно з Положенням про порядок бухгалтерського обліку окремих активів та операцій, затвердженим наказом Мінфіну від 19.12.2006 № 1213) визначається у розпорядчому документі, який приймається підприємством і погоджується органом, до сфери управління якого він належить, або уповноваженим органом відповідно до установчих документів. У розпорядчому документі про облікову політику має бути встановлено методи оцінки, обліку і процедур, які має застосовувати підприємство та щодо яких нормативно-правовими актами з бухгалтерського обліку передбачено більш ніж один їх варіант.
Разом з тим, методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства визначає П(С)БО 16 «Витрати». Норми зазначеного Положення застосовуються до обліку витрат за будівельними контрактами з урахуванням особливостей їх визнання і складу, установлених П(С)БО 18 «Будівельні контракти», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2001 № 205.
Відповідно до пункту 15 П(С)БО 18 «Будівельні контракти» адміністративні витрати можуть бути визнані витратами за будівельним контрактом (собівартістю робіт за будівельним контрактом), якщо ці витрати безпосередньо пов'язані з виконанням цього будівельного контракту та окреме відшкодування зазначених витрат за умовами цього будівельного контракту покладено на замовника.
Заступник Міністра І. Соколов
КОМЕНТАР
У
листі надано докладні рекомендації щодо обліку адміністративних витрат і можливості їх віднесення до складу собівартості робіт за будівельним контрактом. Так, порядок формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства визначено П(С)БО 16 «Витрати», затвердженим наказом МФУ від 31.12.1999 р. № 318. Для формування собівартості будівельно-монтажних робіт також застосовуються норми П(С)БО 16, але вже з урахуванням особливостей визнання і складу «будівельних» витрат, що визначаються згідно з П(С)БО 18 «Будівельні контракти», затвердженим наказом МФУ від 28.04.2001 р. № 205. Відповідно до п. 15 П(С)БО 18 адміністративні витрати може бути визнано витратами за будівельним контрактом (собівартістю робіт за будівельним контрактом), якщо ці витрати безпосередньо пов'язані з виконанням цього будівельного контракту і окреме відшкодування цих витрат за умовами контракту здійснює замовник. Це означає: якщо кошторис погоджено із замовником, то передбачені в ньому адміністративні витрати в повному обсязі може бути віднесено до складу собівартості будівельно-монтажних робіт.Говорячи мовою бухгалтерських рахунків, адміністративно-господарські витрати, закладені до кошторису, потрапляють на рахунок
23 «Виробництво» (оскільки саме на цьому рахунку формується собівартість будівельно-монтажних робіт), з якого під час підписання акта виконаних робіт і відображення відповідного доходу списуються до дебету рахунка 90 «Собівартість реалізації» і при закритті звітного періоду «вирушають» на рахунок 79 «Фінансові результати». Отже, адміністративні витрати з кошторису не потраплять на рахунок 92 «Адміністративні витрати» і відповідно в рядку 070 Звіту про фінансові результати (форма № 2) не відображатимуться. Адміністративні витрати, пов'язані з виконанням декількох будівельних контрактів, визнаються витратами періоду і після закінчення цього періоду списуються на рахунок 79 «Фінансові результати», а пропорційний розподіл таких витрат між контрактами не провадиться.Наприклад
, згідно з умовами договору головний інженер підприємства-підрядника зобов'язаний особисто контролювати будівництво об'єкта не рідше ніж один раз на місяць. При цьому якщо таке будівництво буде в іншому регіоні, то, звичайно, виникнуть додаткові витрати на відрядження. У загальному випадку такі витрати потрібно списувати на рахунок 92 «Адміністративні витрати», але якщо ці витрати пов'язані з виконанням тільки цього контракту, а замовник згоден їх відшкодовувати і внести до кошторису, то в обліку підприємства-підрядника такі витрати можна відносити на рахунок 23 «Виробництво», тобто на собівартість будівельно-монтажних робіт.
Ірина Басова, Ганна Яковлєва
