Розмови про політику на бухгалтерській кухні: формуємо облікову політику

Розмови про політику на бухгалтерській кухні: формуємо облікову політику

Юлія Єгорова, консультант

 

Завершується старий звітний рік, починається новий. Саме час провести ревізію облікової політики на підприємстві. З цією метою хтось з бухгалтерів дістане спеціальний наказ, виданий рік тому, перегляне його та за необхідності запропонує керівництву внести зміни, а хтось просто освіжить у пам'яті основні операції підприємства та можливі альтернативи для них. Тому поговоримо про основні моменти формування облікової політики на підприємстві.

 

ДОКУМЕНТИ СТАТТІ

Закон про бухоблік

— Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV.

Закон про податок на прибуток

— Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР.

П(С)БО 1

— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджене наказом МФУ від 31.03.1999 р. № 87.

П(С)БО 2

— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затверджене наказом МФУ від 31.03.1999 р. № 87.

П(С)БО 6

— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», затверджене наказом МФУ від 28.05.1999 р. № 137.

П(С)БО 7

— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом МФУ від 27.04.2000 р. № 92.

П(С)БО 8

— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затверджене наказом МФУ від 18.10.1999 р. № 242.

П(С)БО 9

— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджене наказом МФУ від 20.10.1999 р. № 246.

П(С)БО 10

— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затверджене наказом МФУ від 08.10.1999 р. № 237.

П(С)БО 11

— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання», затверджене
наказом МФУ від 31.01.2000 р. № 20.

П(С)БО 13

— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 13 «Фінансові інструменти», затверджене наказом МФУ від 30.11.2001 р. № 559.

П(С)БО 15

— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджене наказом МФУ від 29.11.1999 р. № 290.

П(С)БО 16

— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом МФУ від 31.12.1999 р. № 318.

П(С)БО 17

— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 17 «Податок на прибуток», затверджене наказом МФУ від 28.12.2000 р. № 353.

П(С)БО 18

— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 18 «Будівельні контракти», затверджене наказом МФУ від 28.04.2001 р. № 205.

П(С)БО 21

— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», затверджене наказом МФУ від 10.08.2000 р. № 193.

П(С)БО 22

— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 22 «Вплив інфляції», затверджене наказом МФУ від 28.02.2002 р. № 147.

П(С)БО 23

— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 23 «Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін», затверджене наказом МФУ від 18.06.2001 р. № 303.

П(С)БО 29

— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 29 «Фінансова звітність за сегментами», затверджене наказом МФУ від 19.05.2005 р. № 412.

П(С)БО 31

— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати», затверджене наказом МФУ від 28.04.2006 р. № 415.

П(С)БО 32

— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 32 «Інвестиційна нерухомість», затверджене наказом МФУ від 02.07.2007 р. № 779.

Інструкція № 291

— Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом МФУ № 291 від 30.11.1999 р.

 

Сутність і форма

Законом про бухоблік

облікова політика визначається як сукупність принципів, методів та процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. Згідно з п. 5 ст. 8 Закону про бухоблік питання встановлення облікової політики належать до компетенції власників підприємства, органу, уповноваженого управляти державним майном, органу, уповноваженого управляти корпоративними правами держави.

Чинне на сьогодні законодавство поки що не зобов'язало підприємства неодмінно складати накази про облікову політику. Проте Мінфін у

листі від 21.12.2005 р. № 31-34000-10-5/27793 чомусь узяв на себе сміливість стверджувати, що «повноваження власника (власників) підприємства встановлювати облікову політику реалізується шляхом визначення в розпорядчому документі переліку методів оцінки, обліку та процедур, за якими нормативно-методична база передбачає більше одного їх варіанта». Отже, облікова політика підприємства, на думку Мінфіну, нібито має існувати у вигляді «розпорядчого документа», який найчастіше набуває форми наказу. Насправді облікова політика на підприємстві може чудово існувати і без будь-яких спеціальних наказів. Докладніше зупинимося на цьому в кінці статті, а поки що розглянемо варіант, коли облікова політика оформляється окремим розпорядчим документом — наказом.

Зрозуміло, що форми та структури наказу про облікову політику офіційно ніким не встановлено. Тому кожне підприємство може оформляти його в будь-якому зручному для себе вигляді, виходячи насамперед із власних інтересів та зважаючи на специфіку власного бізнесу.

Згідно з

п. 23 П(С)БО 1 облікова політика підприємства включає:

— принципи оцінки статей звітності;

— методи обліку щодо окремих статей звітності.

Основна інформація, яку повинен містити наказ про облікову політику, — це опис принципів оцінки статей звітності підприємства та вибір одного із запропонованих у законодавстві методів обліку. Ці принципи та методи висвітлюють в обліковій політиці лише за умови, якщо законодавство (національні або міжнародні стандарти бухгалтерського обліку тощо) пропонує кілька альтернатив на вибір. Абсолютно позбавлені сенсу положення наказу, які точно повторюють імперативні та безальтернативні законодавчі норми. Наприклад, зазначення в наказі, що бухгалтерський облік і складання фінансової звітності здійснюються відповідно до

Закону про бухоблік та національних стандартів, здається дивним. Адже тільки так і потрібно діяти. Або навіщо писати в наказі, що бухгалтерський облік ведеться за принципом нарахування доходів? Адже цей принцип і без того встановлено ст. 4 Закону про бухоблік як єдиний можливий. Від того, що подібні положення буде продубльовано в наказі, для підприємства нічого не зміниться. Про недоцільність уключення до розпорядчого документа про облікову політику підприємства безальтернативних методів оцінки, обліку та процедур (імперативних норм) Мінфін висловився в листах від 21.12.2005 р. № 31-34000-10-5/27793 і від 21.03.2006 р. № 31-34000-20-16/5770.

Якщо підприємство систематично здійснює операції, при обліку яких можливі альтернативи, то вибір такої альтернативи доцільно закріпити в наказі про облікову політику. Якщо ж операції, що вимагають вибору способу обліку чи оцінки, відбуваються не так уже й часто або взагалі поки що не здійснювалися, то підприємство може не згадувати про них у наказі. За потреби можна буде видати разовий розпорядчий документ при проведенні такої операції.

Облікова політика підприємства та її зміни розкриваються у Примітках до річної фінансової звітності в описовій формі або додаванням копії розпорядчого документа про встановлення та зміну облікової політики.

 

Зміст та елементи облікової політики

На думку Мінфіну (усе той же

лист від 21.12.2005 р. № 31-34000-10-5/27793), у наказі про облікову політику необхідно визначити:

— метод оцінки вибуття запасів;

— періодичність визначення середньозваженої собівартості одиниці запасів;

— порядок обліку (ідентифікований або взагалі) та розподілу транспортно-заготівельних витрат;

— методи амортизації необоротних активів;

— вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів;

— класи

8 і 9 Плану рахунків бухгалтерського обліку;

— періодичність (період) зарахування сум дооцінки необоротних активів до складу нерозподіленого прибутку;

— метод обчислення резерву сумнівних боргів;

— перелік створюваних забезпечень майбутніх витрат і платежів;

— порядок оцінки ступеня завершеності операцій з надання послуг;

— сегменти, пріоритетний вид сегментів, принципи ціноутворення у внутрішньогосподарських розрахунках;

— перелік і склад змінних та постійних загальновиробничих витрат, бази їх розподілу;

— перелік і склад статей калькуляції виробничої собівартості продукції (робіт, послуг);

— порядок визначення ступеня завершеності робіт за будівельним контрактом;

— дати визнання придбаних у результаті систематичних операцій фінансових активів;

— бази розподілу витрат за операціями з інструментами власного капіталу;

— поріг суттєвості щодо окремих об'єктів
обліку;

— порядок переоцінки необоротних активів;

— періодичність відображення відстрочених податкових активів та відстрочених податкових зобов'язань;

— наявність окремого балансу філії, представництва, відділення та інших відокремлених підрозділів підприємства.

 

Однак, на нашу думку, не всі зі складових цього списку є власне елементами облікової політики. Справа в тому, що вибір деяких облікових варіантів необхідно здійснювати індивідуально для кожного облікового об'єкта, ураховуючи всі обставини, що фактично склалися на дату такого вибору. Тому й немає сенсу свідомо обмежувати свій вибір у наказі про облікову політику, не володіючи завчасно інформацією про події, які могли б виникнути в майбутньому та вплинути на прийняття рішення з цього питання, а отже, і на достовірність фінансової звітності.

Наприклад, немає сенсу визначати в обліковій політиці методи і параметри амортизації основних засобів, адже економічно обґрунтований метод амортизації можна вибрати лише для кожного об'єкта індивідуально. Припустимо, підприємство купило новий легковий автомобіль марки Honda для директора і вантажний автомобіль для транспортування будівельних матеріалів. Хоча обидва ці основні засоби належать до одного класу — автомобілі, використовувати для них обох той самий метод амортизації було б помилковим. Для легкового автомобіля більше підійде прямолінійний метод, а для вантажного — виробничий. Більше того, параметри нарахування амортизації для різних об'єктів можуть бути різними навіть за умови використання одного методу. Наприклад, підприємство купило ще один легковий автомобіль Daewoo, але не новий, а той, що був у користуванні. Для його амортизації було вибрано прямолінійний спосіб, як і для автомобіля Honda. Зрозуміло, що автомобіль Daewoo, що був у користуванні, значно поступається за експлуатаційними параметрами новому автомобілю Honda, і тому строк його корисного використання буде значно менше. Цей строк визначає компетентна комісія підприємства при огляді автомобіля та оцінці його технічного стану.

І ще приклад. Ступінь завершеності робіт за будівельним контрактом можна визначити лише за кожним укладеним контрактом окремо, зважаючи на фактичну специфіку виконуваних робіт. І не страшно, якщо в першому кварталі ми застосували один порядок, а у другому — інший. Головне, щоб вибраний порядок давав нам об'єктивну оцінку ступеня завершеності робіт на кожну дату балансу. І таких ситуацій у житті підприємства може бути багато. Усі їх неможливо передбачити завчасно, тому ми й не рекомендуємо вносити відповідні альтернативи до наказу про облікову політику. Їх систематизовано у табл. 1.

 

Таблиця 1

Облікові альтернативи, які неможливо вибрати завчасно

№ з/п	Параметри обліку	Норми законодавства, що надають можливість вибору	Варіанти вибору, рішення за якими приймається в момент виникнення або зміни об'єкта обліку, а не завчасно
1	2	3	4
1	Тривалість операційного циклу	П. 4 П(С)БО 2	Визначається виходячи з проміжку часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням грошових коштів від реалізації виготовленої з них продукції (наданих послуг). Операційний цикл може варіюватися залежно від кон'юнктури ринку та реакції підприємства на неї, від видів виготовлюваної продукції чи послуг. Тривалість циклу не впливає на методику ведення бухгалтерського обліку
2	Класифікація необоротних та оборотних активів	П. 5 П(С)БО 7; п. 5 П(С)БО 8	Класифікація кожного активу провадиться індивідуально в момент визнання його активом
3	Методи амортизації основних засобів	П. 26 П(С)БО 7	Методи амортизації вибираються індивідуально для кожного об’єкта основних засобів: — прямолінійний; — зменшення залишкової вартості; — прискореного зменшення залишкової вартості; — кумулятивний; — виробничий; — податковий метод (згідно з п. 8.6 Закону про податок на прибуток) — та фіксуються в акті введення в експлуатацію
4	Методи амортизації інших необоротних матеріальних активів	П. 27 П(С)БО 7	Методи амортизації вибираються індивідуально для кожного об’єкта інших необоротних матеріальних активів та фіксуються в акті введення в експлуатацію: — прямолінійний; — виробничий; — «50 х 50» і 100 % способи амортизації МНМА при введенні їх в експлуатацію в першому місяці використання
5	Оцінка ступеня завершеності операцій з надання послуг	П. 11 П(С)БО 15	Вибір здійснюється індивідуально за кожним договором із замовниками виходячи з: — вивчення виконаної роботи; — визначення питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, у загальному обсязі послуг, які має бути надано; — визначення питомої ваги витрат у зв'язку з наданням послуг у загальній очікуваній сумі таких витрат
6	Ступінь завершеності робіт за будівельними контрактами	П. 4 П(С)БО 18	Вибір здійснюється індивідуально за кожним будівельним контрактом за одним із методів: — вимірювання та оцінки виконаної роботи; — співвідношення обсягу завершеної частини робіт і їх загального обсягу за будівельним контрактом у натуральному вимірі; — співвідношення фактичних витрат на початок виконання будівельного контракту до дати балансу та очікуваної (кошторисної) суми загальних витрат за контрактом
7	Перелік пов'язаних з підприємством сторін	П. 3 П(С)БО 23	Пов'язаними сторонами підприємства вважаються: — підприємства, що перебувають під контролем або суттєвим впливом інших осіб; — підприємства та фізичні особи, які прямо чи опосередковано здійснюють контроль над підприємством або суттєво впливають на його діяльність, а також близькі члени сім'ї такої фізичної особи. Перелік пов'язаних сторін може часто змінюватися, тому немає сенсу включати його до наказу про облікову політику
8	Методи оцінки активів та зобов'язань за операціями з пов'язаними сторонами	П. 6 П(С)БО 23	Методи: — порівняльної неконтрольованої ціни; — ціни перепродажу; — «витрати плюс»; — балансової вартості. Вибір здійснюється для кожної конкретної операції з пов'язаними сторонами в момент її здійснення
9	Формування фінансових витрат	Пп. 6 — 14 П(С)БО 31	У момент понесення фінансових витрат здійснюється вибір методу їх обліку залежно від обставин, що склалися: — капіталізація фінансових витрат, пов'язаних з організацією кваліфікаційного активу; — визнання фінансових витрат витратами звітного періоду, в якому їх було нараховано
10	Оцінка інвестиційної нерухомості у фінансовій звітності на дату балансу	П. 16 П(С)БО 32	Вибір здійснюється індивідуально для кожного об’єкта нерухомості при кожній оцінці на дату балансу: — за справедливою вартістю; — за первісною вартістю, зменшеною на суму нарахованої амортизації; — з урахуванням втрат від зменшення корисності та вигод від її відновлення
11	Методи визначення справедливої вартості інвестиційної нерухомості за відсутності активного ринку	П. 20 П(С)БО 32	Вибір здійснюється індивідуально для кожного об’єкта нерухомості при кожному визначенні справедливої вартості з урахуванням обставин, що склалися на момент вибору: — за останньою ринковою ціною операції з такими активами; — за поточними ринковими цінами; — за додатковими показниками, що характеризують рівень цін на інвестиційну нерухомість

　

А тепер спробуємо систематизувати елементи облікової політики, які може бути визначено завчасно для всього підприємства або деякої групи його операцій та включено до наказу про облікову політику (табл. 2). Справедливості заради зауважимо, що пункти 1, 2 і 4 табл. 2 — це питання організації власне бухгалтерського обліку на підприємстві, а не вибір облікової політики. Їх можна врегулювати окремим наказом про організацію бухгалтерського обліку на підприємстві, в якому також затвердити документообіг та форми первинних документів, що застосовуються на підприємстві, визначити коло матеріально відповідальних осіб, наявність посади касира, склад інвентаризаційних комісій, коло осіб, які мають право отримувати кошти в підзвіт, тощо.

 

Таблиця 2

Елементи облікової політики

№ з/п	Елементи облікової політики	Норми законодавства, що надають можливість вибору	Варіанти вибору
1	2	3	4
1	Організація бухгалтерського обліку	П. 4 ст. 8 Закону про бухоблік	— включення до штату підприємства посади бухгалтера чи організація бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером; — користування послугами приватного підприємця — фахівця з бухгалтерського обліку; — ведення бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією чи аудиторською фірмою; — ведення бухгалтерського обліку безпосередньо власником або керівником підприємства
2	Форма ведення бухгалтерського обліку	Ст. 9 Закону про бухоблік	— система регістрів бухгалтерського обліку (відомості, ордери, журнали тощо); — проста і спрощена форми бухгалтерського обліку (для малих підприємств)
3	Використання рахунків бухгалтерського обліку класів 8 і 9	Інструкція № 291	Рахунки класу 9 «Витрати діяльності» ведуться всіма підприємствами, крім суб'єктів малого підприємництва та інших організацій, діяльність яких не спрямована на ведення комерційної діяльності. Для таких організацій передбачено рахунки бухгалтерського обліку класу 8 «Витрати за елементами», хоча рахунки класу 9 їм вести не заборонено. Як правило, будівельне підприємство може вибирати, чи вести йому облік витрат тільки на рахунках класу 9, чи одночасно на рахунках класів 9 і 8
4	Об'єкти і періодичність проведення інвентаризації	Ст. 10 Закону про бухоблік	Об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим відповідно до чинного законодавства
5	Поріг суттєвості	П. 3 П(С)БО 1; рекомендації Мінфіну в листі від 29.07.2003 р. № 04230-04108	Поріг суттєвості в деяких випадках визначається підприємством самостійно згідно з визначенням суттєвої інформації в п. 3 П(С)БО 1
6	Вартісний критерій розмежування необоротних активів на основні засоби та малоцінні необоротні матеріальні активи (МНМА)	П.п. 5.2 П(С)БО 7	Визначається підприємством самостійно, як правило, на рівні до 1000 грн. (без ПДВ) з метою зближення податкового та бухгалтерського обліку. На практиці такий підхід себе не завжди виправдовує, тому ми рекомендуємо враховувати лише цілі бухгалтерського обліку без прив'язки до правил оподаткування. Наприклад, зовсім не обов'язково прив'язуватися до податкового вартісного критерію, якщо українське підприємство контролюється іноземним власником, в обліковій політиці якого такий критерій перевищує 1000 грн. У цьому випадку підприємство має підпорядковуватися вимогам власника, тим більше що це не суперечить нормам П(С)БО 7
7	Переоцінка необоротних активів	П. 16 П(С)БО 7	Визначається поріг суттєвості відмінності залишкової вартості об’єкта основних засобів від його справедливої вартості, після досягнення якого підприємство провадитиме переоцінку
8	Одиниця обліку запасів	П. 7 П(С)БО 9	— найменування; — однорідна група (вигляд)
9	Метод оцінки вибуття запасів	П. 16 П(С)БО 9 «Запаси»	— за ідентифікованою собівартістю відповідної одиниці запасів; — за середньозваженою собівартістю; — за собівартістю перших за часом надходження запасів (ФІФО); — нормативних витрат; — ціни продажу (для роздробу)
10	Розподіл транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ)	П. 9 П(С)БО 9 і додаток до П(С)БО 9	— використовувати окремий субрахунок обліку ТЗВ; — не використовувати окремий субрахунок обліку ТЗВ
11	Методи визначення величини резерву сумнівних боргів	П. 8 П(С)БО 10	— використання абсолютної суми сумнівної заборгованості; — використання коефіцієнта сумнівності
12	Методи визначення коефіцієнта сумнівності	П. 8 П(С)БО 10 і додаток до цього П(С)БО	— виходячи з питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході; — виходячи з класифікації дебіторської заборгованості за строками непогашення; — виходячи із середньої питомої ваги списаної протягом періоду дебіторської заборгованості в сумі дебіторської заборгованості на початок відповідного періоду за попередні 3 — 5 років
13	Забезпечення	Пп. 13 — 19 П(С)БО 11	У цьому елементі облікової політики вказуються лише ті забезпечення, які підприємство створює на додачу до перелічених у п. 13 П(С)БО 11 згідно з п. 14 П(С)БО 11
14	База розподілу витрат між інструментами власного капіталу	П. 27 П(С)БО 13	— кількість акцій; — сума операцій та інші обґрунтовані бази розподілу. Вибрані бази надалі повинні використовуватися послідовно, без необґрунтованих змін
15	Перелік і склад статей калькуляції виробничої собівартості продукції (робіт, послуг)	П. 11 П(С)БО 16	Докладний перелік статей калькуляції підприємство встановлює самостійно
16	Перелік та склад змінних і постійних загальновиробничих витрат, а також їх розподіл	П. 16 П(С)БО 16 і додаток 1 до цього П(С)БО	Докладний перелік статей цих витрат підприємство встановлює самостійно
17	База розподілу постійних загальновиробничих витрат на кожен об'єкт	П. 16 П(С)БО 16	— години роботи; — заробітна плата; — обсяг діяльності; — прямі витрати; — інша база розподілу
18	Перелік адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат	Пп. 17 — 20 П(С)БО 16	Докладний перелік статей цих витрат підприємство встановлює самостійно
19	Періодичність відображення відстрочених податкових активів та відстрочених податкових зобов'язань	П. 15 П(С)БО 17	— визначення ВПА та ВПЗ на кожну дату проміжної та річної фінансової звітності; — визначення ВПА та ВПЗ лише на дату річної фінансової звітності
20	Застосування середньозваженого валютного курсу	Пп. 10 — 11 П(С)БО 21	— перерахунок доходів, витрат і грошових потоків за правилами пп. 10.1 і 10.2 П(С)БО 21; — перерахунок доходів, витрат і грошових потоків за середньозваженим валютним курсом за відповідний місяць
21	Способи коригування фінансової звітності	П. 12 П(С)БО 22	Із застосуванням: — коефіцієнта коригування; — середнього індексу інфляції
22	Види сегментів, їх пріоритетність	Пп. 5 — 9 П(С)БО 29	Підприємство самостійно визначає склад і кількість сегментів фінансової звітності: — географічний (виробничий та збутовий); — господарський
23	Критерії розмежування інвестиційної та операційної нерухомості	П. 6 П(С)БО 32	Самостійно розробляються підприємством

　

Про поріг суттєвості

Докладніше зупинимося на такому елементі облікової політики, як поріг суттєвості. Міністерство фінансів України у

листі від 29.07.2003 р. № 04230-04108 рекомендувало такі величини порогу суттєвості для:

— окремих об'єктів обліку, що належать до активів, зобов'язань та власного капіталу підприємства, — 5 % від підсумку всіх активів, усіх зобов'язань та власного капіталу;

— окремих видів доходів і витрат — 2 % чистого прибутку (збитку) підприємства;

— відображення переоцінки або зменшення корисності об'єктів обліку — 1 % чистого прибутку (збитку) або величина, що дорівнює 10-відсотковому відхиленню залишкової вартості об'єктів обліку від їх справедливої вартості;

— окремих видів доходів, витрат неприбуткових організацій та відображення переоцінки або зменшення корисності об'єктів обліку — 0,5 % від суми надходжень на здійснення статутної діяльності;

— визначення фінансової оренди за строком оренди — 75 % строку корисного використання об’єкта оренди;

— визначення звітного сегмента при розкритті інформації про сегменти — 10 % чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) або фінансових результатів сегмента чи активів усіх сегментів підприємства;

— визначення подібних активів — не більше 10 % різниці між справедливою вартістю об'єктів
обміну;

— для інших господарських операцій та об'єктів обліку — від 1 до 10 % з урахуванням обсягів діяльності підприємства, характеру впливу об’єкта обліку на рішення користувачів та інших якісних факторів, які можуть впливати на визначення порога суттєвості.

 

Зміна облікової політики

Зміна облікової політики можлива тільки у випадках, передбачених стандартами бухгалтерського обліку, а саме

п. 9 П(С)БО 6:

— при зміні статутних вимог;

— при зміні вимог органу, що затверджує стандарти бухгалтерського обліку (Міністерства фінансів України);

— для забезпечення достовірного відображення подій чи операцій у фінансовій звітності підприємства.

Згідно з

п. 10 П(С)БО 6 не вважається зміною облікової політики її встановлення для подій чи операцій, що:

— відрізняються за змістом від попередніх подій та операцій;

— не відбувалися раніше.

Вплив змін облікової політики на події та операції минулих періодів відображається у звітності:

— коригуванням сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року;

— повторним наданням порівняльній інформації щодо попередніх звітних періодів.

У разі якщо коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року неможливо відобразити достовірно, то облікова політика поширюється тільки на події та операції, що відбуваються після дати зміни облікової політики. У всіх інших випадках облікова політика застосовується з моменту виникнення подій та операцій.

Дані про облікову політику підприємства та її зміни обов'язково розкриваються у Примітках до річної фінансової звітності (

пп. 18 — 19 П(С)БО 1, ст. 4 Закону про бухоблік).

 

І не забудемо про податки

Правила податкового обліку теж допускають деякі «вольності», але їх зовсім не так багато, як у правилах обліку бухгалтерського. Альтернативи існують для податкового обліку запасів та основних фондів.

Так, згідно з

п. 5.9 Закону про податок на прибуток платник податків самостійно вибирає метод оцінки вибуття запасів з перелічених у цьому пункті. На перший погляд здається, що цей метод для цілей податкового обліку має відповідати методу, вибраному для цілей бухгалтерського обліку. Такий підхід позбавляє необхідності ведення подвійного обліку запасів. Проте неледачий та обачливий бухгалтер може застосовувати різні методи в бухгалтерському та податковому обліку, якщо це відповідатиме інтересам підприємства. Наприклад, у бухобліку можна вибрати метод обліку за середньозваженою вартістю, щоб рівномірно відносити вартість запасів на витрати, а в податковому обліку вибрати метод обліку за ідентифікованою вартістю, щоб довільно регулювати величину об’єкта оподаткування. Такий вибір доцільно закріпити в наказі про облікову політику.

Якщо виробниче підприємство регулярно провадить розрахунок матеріальної складової в залишках незавершеного виробництва та в готовій продукції для цілей

п. 5.9 Закону про податок на прибуток , то методику цього розрахунку теж можна висвітлити в наказі.

Підпунктом 8.3.3 Закону про податок на прибуток

платникам податків надається право застосовувати щорічну індексацію груп основних фондів та нематеріальних активів. Підпунктом 8.6.1 Закону про податок на прибуток надано також право використовувати інші норми амортизації, що не перевищують норми, установлені цим самим підпунктом. Це рішення має бути прийняте до початку звітного року і не може бути змінене протягом такого року, воно доводиться до відома податкової інспекції разом з декларацією з податку на прибуток за перший квартал такого року. Деякі підприємства можуть застосовувати прискорену та бонусну амортизацію основних фондів за умови дотримання ними вимог пп. 8.6.3, 8.6.4, 8.6.5, 8.6.6, 8.6.7 Закону про податок на прибуток. Якщо підприємство вирішить скористатися цими правами, воно може закріпити свій вибір у наказі про облікову політику.

 

Не наказом єдиним

І нарешті, як і обіцяли, розповімо, чи можна формувати облікову політику на підприємстві, не оформляючи жодного спеціального наказу.

Як ми говорили вище, дуже багато методів та параметрів обліку визначаються в момент здійснення господарської операції чи її проведення (див. табл. 1 на с. 14). При цьому відповідний вибір може оформлятися шляхом видання розпорядчих документів або фіксуватися в первинних документах.

Так само можна оформляти й вибір облікових альтернатив, які ми включили до табл. 2. З однією лише відмінністю: зроблений вибір може бути змінено тільки за умови, якщо така зміна не суперечить

пп. 9, 10 і 11 П(С)БО 6.

Отже, якщо ми одного разу застосували деякий поріг суттєвості, опустивши несуттєву інформацію або не виправивши несуттєву помилку, то надалі ми сміливо можемо вважати порогом суттєвості розмір цих невідображених сум. Чи можна в майбутньому визнати несуттєвими значніші суми? На думку автора, можна, але за умови, що вони не перевищують пороги, рекомендовані Міністерством фінансів у

листі від 29.07.2003 р. № 04230-04108.

Або, наприклад, підприємство купило принтер вартістю 1500 грн. і прийняло рішення визнати його малоцінним необоротним матеріальним активом. Отже, надалі всі предмети не дорожче 1500 грн. повинні також належати до складу МНМА. Обов'язковою умовою для такого рішення має бути відсутність у складі основних засобів об'єктів дешевше 1500 грн. Якщо протягом того самого року підприємство купить ще один принтер вартістю 2000 грн. і теж вирішить віднести його до складу МНМА, то цим вартісний критерій для визнання активу МНМА збільшиться до 2000 грн. Зауважимо, що зменшувати цей критерій уже не можна, тобто після визнання принтера вартістю 2000 грн. як МНМА не можна буде надалі віднести до складу основних засобів об'єкти дешевше 2000 грн., а в уже наявному складі основних засобів теж не повинно бути таких об'єктів. У Примітках до фінансової звітності потрібно буде вказати той критерій, що застосовується на момент її складання.

Але одного разу вибрану одиницю обліку запасів та метод оцінки запасів при вибутті змінити надалі вже не можна. І так далі щодо кожного елемента облікової політики: спочатку робиться обґрунтований вибір з таким розрахунком, щоб саме він і застосовувався для всіх аналогічних активів та операцій у майбутньому.

Таким чином, параметри облікової політики підприємства може бути зібрано завчасно в єдиному спеціальному наказі, а можуть формуватися «під час справи», у міру необхідності такого вибору та оформлятися окремими наказами і будь-якими іншими документами. Головне в політиці — це зробити правильний вибір!