Відчудження землі для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності
Олена Борисова, юрист-аналітик,
Ніна Шульгіна, юрист-аналітик
До прийняття Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» від 17.11.2009 р. № 1559-VI парламент спонукала, начебто, гостра потреба у землі для організації та проведення чемпіонату з футболу Євро-2012. Закон поширюється на будь-які випадки, коли виникатиме «суспільна потреба» чи «суспільна необхідність» у відчуженні земельних ділянок приватної власності на потреби, пов’язані з будівництвом, капітальним ремонтом, реконструкцією об’єктів, визначених у Державній цільовій програмі підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, що здійснюється на замовлення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування та/або фінансується за рахунок державного чи місцевих бюджетів. Однак, із ст. 2 Закону випливає, що він може застосовуватись і для інших випадків виникнення суспільних потреб чи суспільної необхідності.
Отже, створено новий механізм відчуження майна приватної власності.
Пропонуємо разом з нами проаналізувати його.
ДОКУМЕНТИ СТАТТІ
Конституція
— Конституція України від 28.06.96 р. № 254к/96-ВР.Земельний кодекс
— Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-III.КАСУ
— Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-IV.Закон № 1559
— Закон України «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» від 17.11.2009 р. № 1559-VI.
Коли у суспільства виникає потреба чи необхідність?
Стаття 1 Закону № 1559
дає визначення термінів «суспільна потреба» та «суспільна необхідність», які є підставами для вилучення або викупу земельних ділянок з усіма об’єктами, розташованими на них. Отже:суспільна необхідність
— обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади виключна необхідність, для забезпечення якої допускається примусове відчуження земельної ділянки, інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, у встановленому законом порядку;суспільна потреба
— обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади потреба у земельних ділянках, у тому числі тих, на яких розміщені об’єкти нерухомого майна, викуп яких здійснюється в порядку, встановленому законом.Як бачимо, розмежувати потребу і необхідність, виходячи лише з визначень, наведених у
ст. 1 Закону № 1559 складно. Однак, ст. 4, 7 та 15 цього Закону деталізують та пояснюють ці визначення.Ось перелік
суспільних потреб, для задоволення яких орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування1 може прийняти рішення про викуп земельної ділянки (ч. 1 ст. 7 Закону № 1559):
| 1 | Забезпечення національної безпеки і оборони |
| 2 | Будівництво, капітальний ремонт, реконструкція та обслуговування лінійних об’єктів та об’єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, нафто-, газо- та водопроводів, ліній електропередач, зв’язку, аеропортів, нафтових і газових терміналів, електростанцій) та об’єктів, необхідних для їх експлуатації |
| 3 | Розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій в Україні згідно з міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України |
| 4 | Розміщення та обслуговування об’єктів, пов’язаних із видобуванням корисних копалин |
| 5 | Будівництво захисних гідротехнічних споруд |
| 6 | Будівництво та обслуговування нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, необхідних для їх експлуатації, споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва |
| 7 | Створення міських парків, будівництво дошкільних навчальних закладів, майданчиків відпочинку, стадіонів та кладовищ |
| 8 | Розташування об’єктів природно-заповідного фонду |
1 Далі за текстом іменовані — орган(и) влади.
Законом № 1559
установлено, що земельна ділянка для суспільних потреб може бути викуплена (обміняна на іншу з відповідною компенсацією) тільки за згодою власника.
До відома читачів
Згідно зі
ст. 9 Закону № 1559 до компетенції сільських, селищних, міських рад, Київської і Севастопольської міських рад віднесено прийняття рішень про викуп земельних ділянок в межах території здійснення їх повноважень, для таких суспільних потреб:— будівництво, капітальний ремонт, реконструкція та обслуговування лінійних об’єктів та об’єктів транспортної і енергетичної інфраструктури, пов’язаних з обслуговуванням відповідно територіальної громади села, селища, міста (доріг, мостів, естакад, газо- та водопроводів, ліній електропередачі, зв’язку, аеропортів, нафтових та газових терміналів, електростанцій), та об’єктів, необхідних для їх експлуатації;
— розташування об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення;
— створення міських парків, будівництво дошкільних навчальних закладів, майданчиків відпочинку, стадіонів та кладовищ.
Тепер розглянемо, для розміщення яких об’єктів можуть бути
примусово відчужені земельні ділянки та розташоване на них майно з мотивів суспільної необхідності. Частина 1 ст. 15 Закону № 1559 вказує, що земельні ділянки і розташоване на них нерухоме майно можуть бути відчужені з мотивів суспільної необхідності, якщо власник не дав згоду на викуп цих об’єктів для суспільних потреб виключно під розміщення:
| 1 | Об’єктів національної безпеки і оборони |
| 2 | Лінійних об’єктів та об’єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, магістральних трубопроводів, ліній електропередачі, аеропортів, нафтових і газових терміналів, електростанцій) та об’єктів, необхідних для їх експлуатації |
| 3 | Об’єктів, пов’язаних із видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення |
| 4 | Об’єктів природно-заповідного фонду |
| 5 | Кладовищ |
У
ст. 15 Закону № 1559 також міститься застереження, за яким вказані земельні ділянки вилучаються тільки у виключних випадках і тільки у державну чи комунальну власність. Звертаємо також увагу: виходячи з тексту ст. 15 Закону № 1559, можливість примусового вилучення з мотивів суспільної необхідності з’являється у органу влади тільки після того, як власник відмовився від викупу чи обміну земельної ділянки.І в
Законі № 1559, і в Конституції (ст. 41) вказується, що примусове відчуження об’єктів приватної власності може бути застосоване лише як виняток. Однак перелік «виняткових» підстав, які дають право на відчуження земельної ділянки з розташованим на ній майном, у Законі № 1559 доволі широкий (!).Зокрема, допускається примусове відчуження з мотивів суспільної необхідності, якщо будівництво об’єктів передбачається здійснити із застосуванням оптимального варіанта з урахуванням економічних, технологічних, соціальних, екологічних та інших чинників (
ч. 2 ст. 15 Закону № 1559). Критерії, за якими оцінюється оптимальність, не вказані, що дає можливість органам влади встановлювати їх самостійно.А у
ч. 4 ст. 4 Закону № 1559 вказано, що викуп земельних ділянок для суспільних потреб, примусове відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності здійснюються як виняток у разі якщо об’єкти, визначені у ст. 8 — 9 цього Закону № 1559, можна розмістити виключно на земельних ділянках, що відчужуються, або якщо розміщення таких об’єктів на інших земельних ділянках безпосередньо завдасть значних матеріальних збитків або спричинить негативні екологічні наслідки відповідній територіальній громаді, суспільству або державі в цілому. Закон № 1559 лишає відкритими питання: як доводити, що ці об’єкти можна розмістити виключно на певних земельних ділянках; які збитки підпадають під визначення «значні»; наскільки мають бути негативними екологічні наслідки, щоб необхідність могла бути визначена як виняткова.
Способи відчуження земельних ділянок
Закон № 1559
передбачає кілька способів відчуження земельних ділянок шляхом:— викупу;
— міни (надання особі у власність іншої земельної ділянки або нерухомого майна);
— примусового відчуження.
Згідно з
п. 1 ст. 10 Закону № 1559 ініціатива щодо викупу земельної ділянки, інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, для суспільних потреб може належати :—
органам виконавчої влади чи органам місцевого самоврядування;— спеціальним адміністраціям
щодо управління територіями та об’єктами природно-заповідного фонду;—
особам, які отримали спеціальний дозвіл (ліцензію) на користування надрами;—
підприємствам, які здійснюють будівництво, капітальний ремонт, реконструкцію, експлуатацію об’єктів транспортної та енергетичної інфраструктури, захисних гідротехнічних споруд і які погодили місце розташування таких об’єктів у випадках та в порядку, визначених ст. 151 Земельного кодексу.Але рішення про викуп земельної ділянки, інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, для суспільних потреб приймає орган влади, про що і буде розглянуто нижче.
Процедура викупу (міни) земельної ділянки
Етап 1
Звернення до органу влади із клопотанням про виникнення суспільної потреби (необхідності) у земельній ділянці
Зацікавлена у земельній ділянці особа звертається до органу влади з пропозицією про викуп
Для того щоб
рішення про викуп ділянки було прийняте органом влади, зацікавлена особа (а це може суб’єкт із вище наведенного переліку) має спочатку погодити місце розташування об’єкта. Для цього зацікавлена особа подає до органу влади клопотання про погодження місця розташування об’єкта та додає необхідні документи. Обсяг документів, які зацікавлена особа повинна подати до органу влади разом з клопотанням, буде залежати від того, для яких цілей (потреб чи необхідності) вилучається ділянка, простіше кажучи, від того, який об’єкт особа хоче розташувати на земельній ділянці. Орган влади передає подані зацікавленою особою документи до комісії з розгляду питань, пов’язаних з погодженням документації із землеустрою. Комісія протягом 3 тижнів з моменту отримання документів розглядає їх та дає висновок про погодження місця розташування об’єкта або висновок про відмову у погодженні документації із землеустрою. На підставі висновку комісії орган влади приймає рішення про викуп.Погодження місця розташування об’єкту здійснюється у порядку, передбаченому
ст. 151, ст. 186-1 Земельного кодексу, постановою КМУ «Деякі питання реалізації статті 186-1 Земельного кодексу України» від 23.12.2009 р. № 1420.
Етап 2
Прийняття рішення про викуп та повідомлення власника
Орган влади протягом місяця з дня надходження такої пропозиції приймає рішення про викуп земельної ділянки для суспільних потреб та протягом 5 днів від прийняття рішення інформує про це власника(ків)
При виконанні етапів 1 — 2
виникає колізія норм права. Річ у тім, що порядок звернення зацікавленої особи до органу влади та порядок прийняття рішення про викуп земельної ділянки, передбачені Законом № 1559, частково суперечать вимогам, установленим Земельним кодексом:
| За ст. 151 Земельного кодексу | За ст. 10 Закону № 1559 |
| Особи, зацікавлені у земельній ділянці, зобов’язані до початку проведення проектних робіт погодити з власниками землі, землекористувачами, органами влади місце розташування об’єкта, розмір земельної ділянки та умови її вилучення (викупу). Особи, зацікавлені у земельних ділянках, звертаються з клопотанням про погодження місця розташування об’єкта до відповідного органу влади. До клопотання разом з іншими документами додається нотаріально засвідчена письмова згода землевласника (землекористувача) на вилучення (викуп) земельної ділянки (її частини) із зазначенням розмірів передбаченої для вилучення (викупу) земельної ділянки та умов її вилучення (викупу). Ця процедура не розповсюджується на випадки, що допускають можливість примусового відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності
| Ініціатива щодо викупу земельної ділянки для суспільних потреб може належати лише особам, визначеним у ч. 12. Такі особи мають звернутися до органу влади з пропозицією про викуп.Орган влади розглядає пропозицію зацікавленої особи та у місячний строк приймає рішення про викуп. Рішення відповідного органу влади про викуп земельної ділянки з підстав, що допускають можливість примусового відчуження цих об’єктів, підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для реєстрації обмежень (обтяжень) речових прав на нерухоме майно, та набирає чинності з дня такої державної реєстрації (ч. 2). Цю частину Закону № 1559 можна трактувати таким чином, що рішення, які не допускають примусового відчуження земельної ділянки, державній реєстрації не підлягають. Далі орган влади, який прийняв рішення про викуп земельної ділянки, зобов’язаний письмово повідомити про це власника (власників) протягом 5 днів з дня прийняття рішення, але не пізніше як за 3 місяці до їх викупу. Інформація надсилається власнику(кам) земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому (їм) особисто під розписку. Якщо орган влади не зміг встановити місце проживання (перебування чи роботи) власника(ків), дається оголошення у відповідний друкований орган |
2 У цій графі таблиці ми посилаємося на норми ст. 10 Закону № 1559.
Тобто по випадках, коли допускається
примусове відчуження земельних ділянок згода власника для прийняття органом влади рішення про викуп не потрібна. Це випливає і з приписів Земельного кодексу, і з приписів Закону № 1559.А от щодо випадків,
коли примусове відчуження земельної ділянки не допускається, ситуація не зрозуміла. Відповідно до Земельного кодексу зацікавлена особа повинна спочатку отримати згоду власника (користувача) на викуп, а вже потім звернутися до органу влади з клопотанням про відчуження. Із Закону № 1559 не зрозуміло, потрібно отримувати згоду землевласника до прийняття органом влади рішення про викуп земельної ділянки, чи не потрібно, і власник повідомляється про прийняте рішення постфактум.Міністерство юстиції України неодноразово пояснювало, що у разі неузгодженості між актами, виданими одним і тим же органом, але які мають юридичну силу, застосовується акт вищої юридичної сили. При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.
У нашому випадку
Земельний кодекс має більшу юридичну силу, ніж Закон № 1559 . Однак Закон № 1559 є спеціальною нормою права порівняно з Кодексом. Але зміни у редакцію ст. 151 Земельного кодексу внесені Законом № 1559, тобто ці суперечливі редакції прийняті одночасно, спільним нормативним актом. За цих обставин не зрозуміло, яка норма права має застосовуватись. Головне юридичне управління Апарату Верховної Ради України звертало увагу на ці недоліки Закону, ще під час його підготовки, однак парламентарії не врахували зауваження юристів.
До відома читачів
Раніше весь клопіт, пов’язаний із пошуком, повідомленням та отриманням згоди від власника земельної ділянки покладався на зацікавлену у викупі особу. Відтепер розшук та повідомлення власника, а відповідно, і пов’язані з цим витрати, покладені на орган влади. Шукати власника доведеться через адресні бюро та органи внутрішніх справ (
абз. 2 ч. 3 ст. 10 Закону № 1559), і тільки якщо ці пошуку не дадуть позитивних результатів, можна звертатися до друкованого органу із оголошенням.Також звертаємо увагу, що Закон № 1559 вимагаєвимагає від органу влади інформувати тільки землевласників. Тобто землекористувачів про прийняте рішення на цьому етапі повідомляти не обов’язково.
Етап 3
Проведення переговорів щодо умов викупу ельної ділянки
ВласникВласник(ки) земельної ділянки, інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, протягом місяця з дня отримання інформації про викуп ділянки письмово повідомляє відповідний орган влади про надання згоди на проведення переговорів щодо умов викупу або відмову від такого викупу.
Якщо на час прийняття рішення про викуп земельна ділянка, інші об’єкти нерухомого майна, що на ній розміщені, передані в оренду та/або заставу чи власник земельної ділянки, що підлягає викупу, не є власником інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, до участі в переговорах залучаються власники цих об’єктів, орендарі та/або заставодержателі.
Переговори між органом влади, що прийняв рішення про викуп земельної ділянки та власником(ками) земельної ділянки, інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, проводяться щодо викупної ціни, строків та інших умов викупу.
Під час переговорів власнику(кам) може бути запропоновано здійснити обмін земельної ділянки із відповідною компенсацією.
На цьому етапі виникає ще одне питання. Із тексту
Закону № 1559 (ч. 5 ст. 10) випливає, що у рішенні органу влади про викуп ділянки мають бути зазначені умови викупу (орієнтовна викупна ціна, строк викупу, джерело фінансування витрат, пов’язаних з викупом), а також відомості про земельну ділянку, інші об’єкти нерухомого майна, що можуть бути надані замість викуплених. Однак у процесі переговорів умови викупу можуть змінитися. Як саме мають оформлюватись органом влади узгоджені сторонами у ході переговорів умови викупу, у Законі № 1559 не вказано.
Етап 4
Укладення правочину
Викуп (міна) земельної ділянки здійснюється лише за згодою її власників.
Викуп (міна) земельної ділянки здійснюється шляхом укладення договору купівлі-продажу (іншого правочину, що передбачає передачу права власності), підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Якщо протягом року з дня прийняття рішення про викуп земельної ділянки для суспільних потреб договір купівлі-продажу (іншого правочину, що передбачає передачу права власності) не укладений, рішення про викуп втрачає чинність. Це застереження не розповсюджується на випадки, коли допускається примусове відчуження об’єктів з мотивів суспільної необхідності (
ст. 12 Закону № 1559).У випадках, коли допускається примусове відчуження з мотивів суспільної необхідності, рішення про викуп земельних ділянок втрачає чинність, якщо протягом року з дня його прийняття орган влади не звернувся до суду з позовом про примусове відчуження цих об’єктів або якщо рішення суду про відмову у задоволенні позову набрало законної сили. Далі Закон зазначає, що прийняти нове рішення про викуп таких об’єктів з цих же підстав можна не раніше ніж через 5 років.
Це застереження дуже дивує. Адже суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є рішення суду, який в межах своєї компетенції вирішив спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Тобто коли одного разу суд вже відмовив органу влади у примусовому вилученні ділянки чи розташованого на ньому об’єкта, вдруге орган влади зможете звернутися до суду з цим позовом, тільки якщо зміниться власник (сторона спору) або межі земельної ділянки, яку цей орган влади намагався примусово вилучити у попередній раз (предмет спору), або причина, через яку орган влади вимагав вилучення ділянки (підстави)3. У інших випадках (
не тільки через 5 років, як це вказано у Законі № 1559, а взагалі ніколи !), суд або поверне позовну заяву (п. 5 ч. 2 ст. 108 КАСУ), або закриє провадження по справі (п. 4 ст. 157 КАСУ) — залежно від того, на якій стадії судового провадження з’ясується, що існує інше рішення (постанова) суду.3 Останній аргумент (зміна підстав) у цьому випадку найслабший. Тому що, як би не змінювалися події, через які орган влади вимагатимете вилучення земельної ділянки, вони будуть кваліфікуватися однаково — суспільна необхідність. І від того, як складеться судова практика, залежатиме, чи стане зміна обставин підставою для перегляду справи (розгляду нового спору). Можливо, суди вищих інстанцій дадуть якісь роз’яснення, можливо, виробиться прецедентне право з цих питань.
Етап 5
Перехід права власності
Право власності перейде до держави або територіальної громади після укладення правочина та державної реєстрації права власності.
Державна реєстрація права власності здійснюється лише після оплати попередньому власнику викупної ціни у повному обсязі.
Викупна ціна
Визначення вартості земельної ділянки та розташованих на ній об’єктів нерухомості є дуже болісним та, на думку авторів, викликатиме значну кількість спорів.
Відповідно до
ст. 5 Закону № 1559 викупна ціна включає вартість земельної ділянки (її частини), житлового будинку, інших будівель, споруд, багаторічних насаджень, що на ній розміщені, з урахуванням збитків, завданих власнику внаслідок викупу земельної ділянки, у тому числі збитків, що будуть завдані власнику у зв’язку з достроковим припиненням його зобов’язань перед третіми особами, зокрема, упущена вигода, у повному обсязі.У разі надання власнику іншої земельної ділянки замість відчуженої
у викупну ціну включається вартість виготовлення документації із землеустрою, розроблення якої необхідне для отримання у власність такої земельної ділянки, а також витрати, пов’язані з державною реєстрацією прав на неї.Вартість земельної ділянки буде визначатися на підставі її експертної грошової оцінки. Проте
Закон № 1559 не вказує, за якими принципами здійснюватиметься грошова оцінка землі та майна, розташованого на ній, як визначатиметься упущена вигода, яку треба відшкодувати у повному обсязі. Така розпливчастість норм може затягнути розгляд справи, адже багато обставин доведеться з’ясовувати сторонам у судовому порядку. Практика свідчить, що спори про відшкодування збитків можуть тривати роками, а механізм визначення упущеної вигоди в Україні взагалі належним чином не відпрацьований.Важливо!
До моменту державної перереєстрації права власності, землевласник має вільно володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном. Однак витрати, пов’язані з новим будівництвом, реконструкцією та капітальним ремонтом будівель і споруд, передачею їх у користування, заставу (іпотеку), закладенням багаторічних насаджень та проведенням інших заходів, що значно підвищують викупну ціну, за умови, що такі дії вчинюються після отримання власником об’єктів письмового повідомлення про їх викуп, не відшкодовуються (ч. 1 — 2 ст. 13 Закону № 1559).
Примусове відчуження земельної ділянки
Ми вже говорили вище про обставини та умови, за яких земельна ділянка може бути примусово відчужена з мотивів суспільної необхідності. Тепер розглянемо процедуру.
Примусове відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності здійснюється за рішенням суду.
Орган влади, що прийняв рішення про відчуження земельної ділянки, у разі недосягнення згоди з власником земельної ділянки та розміщеного на ній нерухомого майна звертається до
адміністративного суду із позовом про примусове відчуження зазначених об’єктів. Так, помилки у тексті немає — спір про речове право має розглядатися судом адміністративним та ще й за правилами, передбаченими Кодексом адміністративного судочинства України.Під час розгляду справи судом позивач (орган влади) повинен довести, що будівництво, капітальний ремонт, реконструкція об’єктів, під розміщення яких відчужується відповідне майно, є неможливим без припинення права власності попереднього власника.
У разі задоволення позовних вимог викупна ціна та порядок її виплати, а також перелік та порядок надання майна замість відчуженого визначається рішенням суду. Одночасно із задоволенням позовних вимог суд
може задовольнити вимоги щодо знесення житлового будинку, інших будівель, споруд, багаторічних насаджень, розміщених на земельній ділянці, що підлягають примусовому відчуженню (ще одна категорія майнових спорів, яка передається на розгляд адміністративного суду?!). Звертаємо увагу читачів! Суд не зобов’язаний одночасно з рішенням про примусове відчуження майна приймати рішення про знесення розташованих на цій земельній ділянці об’єктів. Тому, якщо орган влади зацікавлений у швидкому вирішенні справи, він може також додати ці вимоги до своєї позовної заяви, або уточнити свої позовні вимоги під час розгляду справиПідставою для державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на зазначені об’єкти буде рішення суду про примусове відчуження земельної ділянки, інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, та документи, що підтверджують попередню та повну сплату колишньому власнику викупної ціни або державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, надане замість відчуженого.
У
ст. 4 Закону № 1559 йдеться про те, що примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності здійснюється за умови надання її власнику відповідно іншої рівноцінної земельної ділянки, якщо інше не погоджено з власником відчужуваної земельної ділянки. А примусове відчуження житлового будинку (частини будинку, жилого приміщення) у зв’язку з викупом або примусовим відчуженням земельної ділянки здійснюється за умови надання його власнику (власникам) у власність іншого благоустроєного житлового будинку (частини будинку, жилого приміщення) з дотриманням вимог, передбачених житловим законодавством, якщо інше не погоджено з власником (власниками) відчужуваного житлового будинку (частини будинку, жилого приміщення).Отже, перерахувати гроші власнику без його згоди у разі примусового відчуження земельної ділянки не можна.
Однак, і нав’язати право власності на нерухоме майно, надане замість відчуженого, якщо особа буде заперечувати проти його прийняття, буде дуже складно. І приводів для оскарження, у тому числі і з посиланням на порушення приписів
ст. 41 Конституції, буде чимало.Відшкодування вартості земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна здійснюватиметься органом влади у грошовій формі шляхом унесення коштів на депозит нотаріальної контори за місцем розташування земельної ділянки, інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені. Також
Законом № 1559 передбачена можливість перерахування коштів на зазначений власником землі та майна, що відчужується рахунок.Отримати у добровільному порядку будь-яку інформацію від особи, яка заперечує проти позову, складно. На нашу думку, для отримання платіжних реквізитів відповідача позивач має звернувтись із відповідним клопотанням до суду під час розгляду справи.
Судом першої інстанції при вирішені спорів з примусового відчуження земельних ділянок
Законом № 1559 та ст. 186-1 КАСУ визначено апеляційні адміністративні суди за місцем розташування нерухомого майна, що підлягає примусовому відчуженню. Судом апеляційної інстанції у справах про примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності є Вищий адміністративний суд України.За подання позовів про примусове відчуження земельної ділянки та розміщеного на них нерухомого майна з мотивів суспільної необхідності судовий збір не сплачується.
Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Загальне враження від Закону № 1559
Створено цікавий механізм відчуження об’єктів приватної власності.
Розпливчастість окремих термінів Закону дає можливість для різних маніпуляцій та зловживань.
Термін розгляду справи надзвичайно короткий. Справи розглядатимуться по суті апеляційними адміністративними судами, а судом другої (апеляційної) інстанції по даних справах буде Вищий адміністративний суд України. Процедура розгляду регламентуватиметься Кодексом адміністративного судочинства України. Це звужує можливості пересічного громадянина для захисту своїх майнових інтересів.
В Україні всього 7 апеляційних адміністративних судів. Для прикладу, Львівським апеляційним адміністративним судом розглядаються апеляційні скарги на постанови адміністративних судів першої інстанції
шести областей. Це означає, що житель Закарпатської області повинен буде витрачати кошти на поїздки до Львова та Києва. Крім того, нашому пересічному громадянину доведеться звертатися до юристів за допомогою, оскільки відстояти свої майнові права та ще й з дотриманням процедури розгляду адміністративного позову без спеціальної освіти та хорошої практики майже неможливо. Не думаємо, що багато громадян спроможні понести такі витрати.Цілком зрозуміло, що застосування
Закону № 1559 у чинній редакції викличе напруження серед мешканців громад.Закон викликає безліч питань і у фахівців. Автори категорично не згодні з тим, що до компетенції адміністративного суду віднесено вирішення майнових спорів, які завжди розглядалися судами загальної юрисдикції та господарськими судами. Це може створити прецеденти, після яких поняття підвідомчості та підсудності справ, а також компетенції адміністративних судів зміниться.
Усе це потребує уточнень через прийняття Верховною Радою України відповідних змін або офіційного тлумачення Закону № 1559 Конституційним Судом України.
