Теми статей
Обрати теми

Коментар до листа про земельні сервітути

Редакція ББ
Стаття

Коментар до листа про земельні сервітути

Володимир Лежнін, юрист

 

У статті ми ще раз порушимо дискусійну тему про земельний сервітут. Чи можлива державна реєстрація договору земельного сервітуту? Як надійніше захистити право сервітуту? Про це та про багато що інше — у світлі нового листа Держкомзему від 24 вересня 2009 року1..

 

ДОКУМЕНТИ СТАТТІ

Конституція

— Конституція України від 28.06.96 р. № 254к/96-ВР.

ЗК

— Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-III.

ЦК

— Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

Закон про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно

— Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 р. № 1952-IV.

Постанова № 1088

— постанова Кабінету Міністрів України «Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру» від 17.07.2003 р. № 1088.

Тимчасовий порядок

— Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель, затверджений наказом Держкомзему України від 02.07.2003 р. № 174.;

Лист

— лист Державного комітету України із земельних ресурсів від 24.09.2009 р. № 14322/17/11-09.

 

1

Текст цього листа наведено на с. 6 цього номера.

 

Державним комітетом України із земельних ресурсів (далі — Держкомзем) 24 вересня 2009 року було видано

лист № 14322/17/11-09, в якому надається роз’яснення з деяких питань, пов’язаних із земельним сервітутом.

Слід пам’ятати, що Держкомзем не є органом, який надає офіційне тлумачення законів України. Згідно з

ч. 2 ст. 147 Конституції таким органом є Конституційний Суд України. Однак Держкомзем — це центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, що забезпечує регулювання земельних відносин, створення та ведення державного земельного кадастру і реєстрації в його складі земельних ділянок та прав на них.

У

листі Держкомзем роз’яснив, що орган місцевого самоврядування — розпорядник земельної ділянки може виступати стороною договору земельного сервітуту.

Такого висновку Держкомзем дійшов на підставі таких положень законодавства. Так, згідно з

ч. 2 ст. 100 ЗК земельний сервітут може бути встановлено договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володарем) земельної ділянки.

Відповідно до

ч. 1 ст. 84 ЗК у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Абзацом 1 п. 12 розділу X «Перехідні положення» ЗК

установлено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів — відповідні органи виконавчої влади.

У

листі Держкомзему також зроблено спробу усунути прогалину законодавця та врегулювати механізм реєстрації договору про встановлення земельного сервітуту.

Так, згідно з

ч. 2 ст. 100 ЗК договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, передбаченому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Статтею 4 Закону про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно

визначено, що обов’язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, зокрема, право користування (сервітут). Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухоме майно здійснюється у складі Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі — Державний реєстр прав). Адміністратором Державного реєстру прав є Центр ДЗК.

Відповідно до

абзацу п’ятого п. 4 «Прикінцеві положення» Закону про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно на Кабінет Міністрів України покладено обов’язок забезпечити в межах своїх повноважень прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону.

Неприйняття до цього часу

Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України нормативно-правових актів, необхідних для реалізації положень Закону, а саме Порядку ведення Державного реєстру прав та інших, унеможливлює дію Закону в повному обсязі, у тому числі ведення Державного реєстру прав.

Відповідно до

постанови № 1088 Центр ДЗК до створення Державного реєстру прав провадить реєстрацію земельних ділянок та прав на них шляхом унесення записів про реєстрацію земельних ділянок та прав на них до бази даних державного реєстру земель.

Центр ДЗК здійснює ведення державного реєстру земель відповідно до

Тимчасового порядку, яким не передбачено процедури реєстрації права користування чужою земельною ділянкою (сервітут).

Водночас

згідно з Тимчасовим порядком в автоматизованій системі державного земельного кадастру (далі — АС ДЗК) повинні міститися, зокрема, відомості про правовий режим земель. До стовпців 39 — 48 таблиці 5 «Відомості про наявні обмеження (обтяження) прав на земельну ділянку, земельні сервітути, договори оренди (суборенди) землі» реєстраційної картки земельної ділянки, що є складовою частиною Поземельної книги, уносяться відповідні дані.

Таким чином, до Поземельної книги (реєстраційної картки земельної ділянки) та АС ДЗК уносяться відомості про наявні сервітути земельної ділянки

.

Після внесення інформації про наявні сервітути земельної ділянки до Поземельної книги (реєстраційної картки земельної ділянки) та АС ДЗК відповідний структурний відокремлений підрозділ Центру ДЗК за заявкою зацікавленої особи може видати довідку в установленому законодавством порядку.

Слід зауважити: у

ст. 17 Закону про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно зазначено, що реєстрація здійснюється на підставі заяви з долученими до неї необхідними документами. Інформацію про перелік таких документів заявнику зобов’язані надати в органі держреєстрації. Розгляд заяви та прийняття рішення про держреєстрацію або про відмову в ній приймається у строк, що не перевищує 14 календарних днів з дня подання документів.

Із тексту

листа можна дійти висновку, що реєстрації підлягає не договір про встановлення земельного сервітуту, а право на земельний сервітут. Однак не слід плутати поняття «реєстрація права» та «реєстрація договору». Так, у ст. 100 ЗК ідеться про державну реєстрацію саме договору і тільки в порядку, установленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. Згідно зі ст. 210 ЦК правочин, що підлягає державній реєстрації, вважається вчиненим з моменту його державної реєстрації. Таким чином, з моменту державної реєстрації договору про встановлення земельного сервітуту виникає право на земельний сервітут . Або право на земельний сервітут виникає з моменту набуття чинності рішенням суду. Саме таке право може бути зареєстровано в порядку, встановленому цим листом.

Ураховуючи, що згідно з

ч. 2 ст. 19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією та законами України, відсутність законодавчо врегульованого порядку державної реєстрації договорів про встановлення земельного сервітуту тягне за собою відсутність правових підстав їх реєстрації. Як наслідок, зареєстровані в такий спосіб права на земельний сервітут на підставі договору може бути оспорено в подальшому. Ситуацію може виправити прийняття Верховною Радою України проекту Закону України «Про земельні сервітути», розробленого Держкомземом.

Однак повернемося від теорії та перспектив до реалій. Якщо вам, шановний читач, потрібно встановити право на земельний сервітут і ви вирішили зробити це шляхом укладення договору та реєстрації права, то в договорі слід зазначити:

— спосіб обтяження земельної ділянки;

— опис місця розташування з визначенням меж поширення права земельного сервітуту на плані (схемі);

— обсяг права земельного сервітуту;

— строк дії договору земельного сервітуту;

— плату за земельний сервітут (

лист Держкомзему від 02.11.2004 р. № 6-10-1071/727).

Далі, при зверненні до регіонального відділення ДП «Центр державного земельного кадастру» ми рекомендуємо також послатися на лист Держкомзему. Якщо ж вам відмовлять у реєстрації, то краще не оскаржувати це рішення в судовому порядку, а звернутися з позовом до суду в порядку цивільного судочинства про встановлення земельного сервітуту на підставі ч. 3 ст. 402 ЦК, згідно з якою в разі недосягнення згоди про встановлення сервітуту і про його умови спір вирішується в судовому порядку. Судовий шлях вирішення питання буде значно довшим, однак надійніше захистить ваше право на земельний сервітут.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі