Теми статей
Обрати теми

Самобуд в обліку

Редакція ББ
Стаття

Самобуд в обліку

Єгор Трубніков, консультант

 

Коли підприємства здійснюють будівництво тих чи інших об’єктів, вони мають пройти

всі передбачені законодавством дозвільні та реєстраційні процедури.

Ця аксіома не викликає сумнівів.

Проте на практиці, хочемо ми того чи ні, ця аксіома не завжди реалізується.

 

ДОКУМЕНТИ СТАТТІ

Закон про бухоблік

— Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV.

 

Причини порушення тих чи інших правил можуть бути різними. Від банальної правової безграмотності персоналу забудовника до різних прочитань положень відповідного законодавства.

Нічого гріха таїти, серед прагматиків побутує думка, що в деяких випадках дешевше здійснити будівництво без дотримання всіх процедур, а потім у судовому порядку узаконити самобуд.

Суди в таких випадках поводяться по-різному.

Трапляється, що судові вердикти шокують не тільки керівників компаній, але й головних бухгалтерів.

От, наприклад, до чого дійшли судді при розгляді справи про ідентифікацію юридичного статусу об’єкта незавершеного будівництва:

«

Увага: у колегії третейських суддів викликала сумнів можливість відображення будь-яких витрат, понесених на самочинне будівництво (у цьому випадку на будівництво, що здійснювалося без належного дозволу та належним чином затвердженого проекту) у податковому та бухгалтерському обліку підприємства <...> й у складі його активів. Податкове та облікове законодавство регламентує тільки операції в межах господарської діяльності підприємства. Діяльність може бути й негосподарською. Але будь-яка діяльність, здійснювана підприємством, повинна проводитися в межах Конституції та законів України. Не можна вкрасти щось та поставити його на баланс підприємства»1.

1 Що потрібно знати про недобуд. А. Костенецький. І. Зубрицька. Дебет-кредит, 2006, № 22, с. 23.

Тобто юристи поставили під сумнів відображення в балансі вартості активу, спорудження якого проводилося не в повній відповідності з установленими процедурами.

Спробуйте поставити себе на місце головбуха забудовника, який опинився в такій ситуації!

То хіба він може кваліфіковано судити про те, чи було дотримано

всіх юридичних формальностей при будівництві об’єкта?

Ці питання, як правило, не входять до компетенції головбухів. Адже відповідна проблематика виходить за межі їх посадових обов’язків.

Уявімо собі: головбух знає про те, що не всіх дозвільних процедур було дотримано. Модель його професійної поведінки, напевно, зводитиметься до отримання від керівника компанії чіткої вказівки про проведення відповідних господарських операцій. Тим самим відповідальність за порушення законодавчо встановлених алгоритмів, пов’язаних з веденням будівництва, повністю лягає на плечі керівника підприємства.

Як може головбух узагалі не відобразити в обліку «незаконні» операції?

Припустимо, підприємство здійснює закупівлю будматеріалів для будівництва.

Ця операція повністю законна, хоча законність самого будівництва, для якого придбано будматеріали, може й викликати сумніви.

Таким чином, головбух оприбуткує будматеріали проводкою Дт 20 — Кт 63.

Після цього виконроб принесе до бухгалтерії звіт, згідно з яким ці будматеріали списано на будівництво «незаконного» об’єкта.

Цей звіт є повноцінним

первинним документом, дані якого має бути відображено в обліку.

Якщо головбух не спише будматеріали за звітом виконроба, то відповідні залишки продовжуватимуть значитися на рахунку 20, і при проведенні інвентаризації постане питання про їх «розкрадання» виконробом, який чесно відзвітував про їх витрачання на виконанні будівельно-монтажних робіт.

Ця абсурдна ситуація фактично ілюструє абсурдність висновків, яких дійшли судді при розгляді справи про визначення правового статусу самобуду.

Насправді вибору в головбуха немає: законна чи незаконна операція, але якщо її

фактично проведено, вона не може не відображатися в обліку підприємства.

І якщо, наприклад, об’єкт основних засобів було побудовано з порушенням будь-яких дозвільно-реєстраційних норм, то це нічого не змінює з точки зору бухобліку. Адже витрати було

реально понесено, і саме вони втілюють в собі балансову вартість «незаконного» активу.

Що ж до інсинуацій, які висловлюються окремими юристами, то головбух може захистити свою позицію посиланням на

спеціальну законодавчу норму — на принцип превалювання сутності над формою, зафіксований у статті 4 Закону про бухоблік.

Цей принцип змушує головбуха обліковувати операції відповідно до їх

сутності, а не тільки виходячи з їх юридичної форми.

Зазначимо, що такий підхід до відображення реальних госпоперацій демонструється на концептуальному рівні не тільки

англо-саксонською моделлю бухобліку, до якої належить система МСБО — МСФЗ. Таких підходів до балансового відображення активів дотримано й у тих системах обліку, які прийнято відносити до континентальної бухгалтерської моделі. Навіть німецька система обліку, що славиться своїм трепетним ставленням до юриспруденції, визнає необхідність відображення в обліку фактичного стану справ:

«

Річ — незалежно від правового трактування — слід принципово відносити до активу тоді, коли вона втілює собою об’єкт майна. Ця абстрактна можливість відображення будь-чого в активі балансу, не розкриваючи конкретного (правового) обов’язку відображення в активі, відповідає на «теоретичне» запитання, чи маємо ми в своєму розпорядженні той чи інший об’єкт майна, у той час як конкретний обов’язок відповідає на «правове» запитання, чи існує визначена законодавчими актами можливість або обов’язок віднесення його до активу балансу. Принцип відображення в активі, що належить до системи принципів належного бухгалтерського обліку, орієнтується тільки на абстрактну можливість відображення речі в активі балансу»2.

2 Йорг Бетге. Балансоведение — М.: «Бухгалтерський облік» — 2000. — с. 59 — 60.

Правознавцям, які ставлять основним завданням дотримання юридичних формальностей, слід зрозуміти, що в балансі відображається, по суті, не сам об’єкт, а його вартість. Об’єкти (предмети, речі) мають вартість, незалежно від свого правового статусу. Вартість — це не стільки юридична, скільки економічна характеристика. І до неї не можна підходити виключно з правової точки зору.

Якщо об’єкт

контролюється підприємством, його вартість може бути достовірно визначено, і він несе в собі для підприємства потенціал економічної вигоди, то головбух просто зобов’язаний визнати такий об’єкт активом у балансі підприємства.

Загалом найчастіше відображення активу в балансі підтверджує той факт, що підприємство понесло витрати, пов’язані з його придбанням (створенням).

Слід зазначити, що тверезо мислячі юристи усвідомлюють це. Саме тому в деяких судових рішеннях говориться про те, що наявність об’єкта в балансі може підтверджувати повноваження на реєстрацію права власності на нього (

постанова Луганського окружного адміністративного суду від 01.10.2009 р. у справі № 2а-23954/09/1270).

Так чи інакше, але головбухам українських підприємств при виникненні спорів з юристами слід у першу чергу апелювати до норм бухгалтерського законодавства і дотримуватись у своїй професійній діяльності тільки тих указівок, що не суперечать спеціальним нормам, передбаченим для ведення обліку господарських операцій.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі