Розкриття фінансових даних: які вимоги
є пріоритетними?
Іван Чалий, консультант
Акціонерні товариства та емітенти облігацій, які подають свої фінансові звіти до ДКЦПФР у складі регулярної звітності, не завжди чітко уявляють собі, як співвідносяться вимоги, що висуваються до таких звітів бухстандартами і нормативними актами Держкомісії з цінних паперів та фондового ринку.
Ми проаналізуємо ситуацію, що склалася, та проілюструємо деякі практичні рішення, до яких дійшли головбухи провідних українських компаній.
ДОКУМЕНТИ СТАТТІ
Закон про бухоблік
— Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV.П(С)БО 7
— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку «Основні засоби», затверджене наказом Мінфіну України від 27.04.2000 р. № 92.Наказ № 302
— наказ Мінфіну України «Про Примітки до річної фінансової звітності» від 29.11.2000 р. № 302.Положення № 1591
— Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів, затверджене рішенням ДКЦПФР від 19.12.2006 р. № 1591.Положення № 72
— Положення про надання регулярної інформації відкритими акціонерними товариствами та підприємствами — емітентами облігацій, затверджене рішенням ДКЦПФР від 09.06.98 р. № 72.
Крім типових форм звітності, система
П(С)БО вимагає від підприємств розкривати у примітках додаткову інформацію, передбачену чинними стандартами бухобліку. Крім тих приміток, які формалізовано у формі № 51, наказ № 302 приписує оприлюднювати у складі річної фінансової звітності інформацію, що не потрапила до показників форми № 5, розкриття якої передбачено нормами чинних стандартів.1 Типову форму фінансової звітності № 5 «Примітки до річної фінансової звітності» затверджено наказом Мінфіну України від 29.11.2000 р. № 302.
Водночас нормативні акти ДКЦПФР висувають до емітентів цінних паперів окремі вимоги щодо оприлюднення звітності.
Проблема в тому, що вимоги Мінфіну, формалізовані в
П(С)БО, та вимоги ДКЦПФР, формалізовані в Положенні № 1591, не збігаються.Як діяти головбуху підприємства — емітента цінних паперів у тому випадку, коли він стикається з розбіжностями в нормативних вимогах?
До 2007 року
Положення № 72 , крім власне типових форм звітів, вимагало розкривати у звіті, що подається до ДКЦПФР, фінансову інформацію у примітках. Щоправда, у п.п. 2.1.5 Положення № 72 ця норма виглядала дещо непослідовно, адже у ній ішлося про подання власне «Приміток до фінансової звітності» та окремо про примітки до Балансу, Звіту про фінансові результати, Звіту про рух грошових коштів і Звіту про власний капітал.Такий підхід часто викликав у керівників підприємств сум’яття. Адже ні Мінфін, ні ДКЦПФР не регулювали зміст будь-яких спеціальних приміток, особливо приурочених до заповнення кожної окремої форми.
Тому аж до 2007 року підприємства — емітенти цінних паперів подавали до ДКЦПФР форми № 1, 2, 3, 4, супроводжуючи їх тими примітками, які вважали за потрібні.
Із прийняттям
Положення № 1591 ситуація кардинально змінилася. Тепер вимоги ДКЦПФР лаконічніші та конкретніші.У
п. 1 гл. 2 Положення № 1591 зазначається, що річна регулярна інформація емітентів поряд з іншим має включати «річну фінансову звітність».Згідно зі
ст. 11 Закону про бухоблік, фінансова звітність включає Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал і примітки до звітів.Таким чином, у складі річної звітності, що подається до ДКЦПФР, емітенти повинні наводити примітки в обсязі, передбаченому стандартами бухобліку.
Інакше кажучи, примітки до фінансової звітності, що подається до ДКЦПФР, мають повністю відповідати
наказу № 302. Це означає, що примітки повинні подаватися до Держкомісії з цінних паперів та фондового ринку не лише за формою № 5, а і в додатковому обсязі, зумовленому всіма вимогами всіх чинних стандартів. Винятком є лише скорочені звіти суб’єктів малого підприємництва.Але практика показала, що та визначеність, яка, здавалося б, мала настати після прийняття
Положення № 1591, усе-таки не стала абсолютною. «Винні» в цьому додаткові вимоги, які висуває ДКЦПФР до регулярної звітності емітентів. Ці додаткові вимоги часто дублюють норми П(С)БО, а тому заплутують багатьох головбухів.Проілюструємо проблему на прикладі розкриття інформації про основні засоби підприємства.
У
пп. 36 — 39 П(С)БО 7 наведено дані стосовно основних засобів, що підлягають обов’язковому розкриттю у примітках. Більшу частину цих даних відображено у формі № 5. Однак деяка інформація про основні засоби, яку обов’язково має бути розкрито в річному звіті, у формі № 5 не наводиться. До такої інформації належить, зокрема, інформація про методи амортизації, що застосовуються підприємством. Тому, відповідно до П(С)БО 7 та наказу № 302 у складі річних приміток, крім заповнення форми № 5, підприємства зобов’язані розкривати додатково інформацію про методи амортизації основних засобів.Водночас у
п. 1.15 гл. 2 Положення № 1591 міститься така вимога:«У описі до таблиці, що міститься у пункті 13.1 «Інформація про основні засоби емітента», вказуються терміни та умови користування основними засобами (за основними групами), первісна вартість основних засобів, ступінь їх зносу, ступінь їх використання, сума нарахованого зносу, чим зумовлені суттєві зміни у вартості основних засобів, а також інформація про всі обмеження на використання майна емітента».
Як бачимо, левова частка інформації про основні засоби, що й так розкривається згідно з вимогами
П(С)БО 7, має повторно наводитися ще і в окремій таблиці. Проте звернемо увагу: на відміну відП(С)БО 7, Положення № 1591 не вимагає розкривати інформацію про методи амортизації.
Така ситуація призвела до розбіжностей серед бухгалтерського загалу.
Багато підприємств визнали за необхідне розкрити інформацію в
максимальному обсязі, передбаченому П(С)БО 7, і не стали приховувати інформацію про методи амортизації.Так, ВАТ «Азовмаш» у звіті для ДКЦПФР за 2008 рік навело таку інформацію:
«Амортизацiя основних засобiв нараховується щомiсяця за нормами i методами згiдно з передбаченим податковим законодавством».
У тому ж дусі витримано і звіт за 2008 рік, поданий до ДКЦПФР ВАТ «МК «Азовсталь», де інформацію подано в розгорнутішому вигляді:
«ВАТ «МК «Азовсталь», вiдповiдно до п. 26
П(С)БО 7 «Основнi засоби» застосовує норми i методи нарахування амортизацiї, передбаченi податковим законодавством. Внаслiдок того, що балансова вартiсть основних засобiв, визначена для цiлей податкового облiку, не спiвпадає iз балансовою вартiстю основних засобiв у фiнансовому облiку, облiк основних засобiв ведеться на пiдприємствi окремо: для цiлей як податкового, так i фiнансового облiку».
До речі, не всі компанії віддають перевагу так званому
податковому методу амортизації. Наприклад, ВАТ «Федорівське» у звіті за 2008 рік, поданому до ДКЦПФР, зазначило такі дані:«Вартiсть основних засобiв за первiсною вартiстю складає 19087 тис. грн. Знос становить 13360,0 тис. грн., що дорiвнює 70,0 % вiд первісної вартостi. Метод амортизацiї на пiдприємствi застосовується
прямолiнiйний».Водночас деякі компанії не стали розкривати в річній регулярній звітності, поданій до ДКЦПФР, ті дані, які
прямо не вимагає розкривати Положення № 1591.У цьому контексті досить симптоматичною виглядає аргументація
листа від 23.11.2009 р. № 121, надісланого ВАТ «Будмеханізація» на адресу одного з користувачів фінансової звітності. Відповідаючи на запитання користувача про те, чому в Примітках не розкрито інформацію про методи амортизації, головбух названого акціонерного товариства зауважує:«Так, згідно з розділом 5 глави 2 п. 1.15 Положення № 1591 «У описі до таблиці «Інформація про основні засоби емітента», вказуються терміни та умови користування основними засобами (за основними групами), первісна вартість основних засобів, ступінь їх зносу, ступінь їх використання, сума нарахованого зносу, чим зумовлені суттєві зміни у вартості основних засобів, а також інформація про всі обмеження на використання майна емітента»;
прямої вказівки на розкриття інформації про методи амортизації основних засобів немає.На Ваше звернення повідомляємо, що амортизація основних засобів нараховується із застосуванням
прямолінійного методу, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об’єкта основних засобів (п. 26 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби».То хто ж має рацію в ситуації, що склалася?
Чи обов’язково в річному регулярному звіті, поданому до ДКЦПФР, наводити інформацію про методи амортизації?
Дивлячись ширше, як співвідносяться вимоги до розкриття фінансової інформації, що висуваються Мінфіном і ДКЦПФР?
Норми яких актів мають пріоритет при складанні звітності, що подається до ДКЦПФР?
Авторитетні фахівці цілком справедливо зауважують: у частині регулювання змісту власне
фінансової звітності, що подається до ДКЦПФР, пріоритет потрібно віддавати нормам Закону про бухоблік 2.2 Див. «Бухгалтерія», 2006, № 13, с. 113.
Інакше кажучи, конкуренції норм у цьому питанні фактично немає.
Власне
фінансовий звіт має подаватися до ДКЦПФР у повному обсязі, обумовленому Мінфіном. Плюс до цього у складі регулярної річної звітності підприємства також повинні розкрити ще й ті фінансові показники, які особливо застерігає ДКЦПФР у Положенні № 1591.Це означає, що річний регулярний звіт, поданий до Держкомісії з цінних паперів та фондового ринку, має містити
всю фінансову звітність підприємства, до складу якої входить максимальний обсяг інформації, котрий вимагають розкривати у примітках усі чинні стандарти бухобліку. А крім того, підприємства повинні оприлюднювати фінансові дані ще і у спеціальних форматах, необхідних ДКЦПФР.Зрозуміло, виконати ці вимоги досить важко.
Залишається тільки сподіватися, що фахівці ДКЦПФР підкоригують норми Положення № 1591 і, врешті-решт, позбавлять головбухів підприємств марного дублювання тих самих показників і в бухгалтерській, і у спеціальній звітності.
