Домоуправління: проблеми нарахування ПДВ
Балансоутримувачі, які прийняли від забудовників житлові будинки, часто укладають із власниками квартир договори на надання різних житлово-комунальних послуг.
Багато які з таких послуг обкладаються ПДВ у спеціальному режимі, при застосуванні якого головбухи балансоутримувачів стикаються з низкою проблем.
У цій статті розповімо, як вирішуються такі проблеми.
ДОКУМЕНТИ СТАТТІ
ЦК
— Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.Закон про житлкомпослуги
— Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 р. № 1875-IV.Постанова № 484
— постанова КМУ «Про затвердження Типового договору про надання послуг з управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків та споруд» від 20.05.2009 р. № 484.Закон про ПДВ
— Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР.
Стаття 13 Закону про житлкомпослуги
класифікує житлово-комунальні послуги залежно від функціонального призначення на чотири види:1) власне комунальні послуги (водо- та електропостачання, опалення, водовідведення еtс);
2) утримання будинків (прибирання, сантехобслуговування, поточний ремонт, освітлення еtс);
3) управління будинком (укладення договорів, балансоутримання еtс);
4) ремонт приміщень.
Донедавна більшість балансоутримувачів надавали мешканцям переважно послуги другого виду. Саме послуги з утримання будинків є профільною діяльністю ЖЕКів, ОСББ та ЖБК.
Цікаво складалася ситуація з такою послугою, як
управління будинком.Фактично балансоутримувачі, відображаючи будинки на своїх балансах і нараховуючи на них амортизацію, реально надають мешканцям цю послугу. Однак практично ніхто з балансоутримувачів не вносить відповідні послуги до тарифу. Адже мешканцям важко пояснити реальний сенс такої послуги, як балансоутримання.
Таким чином, балансоутримувачі надають домовласникам послуги з домоуправління безкоштовно. І взагалі кажучи, у податківців у такому разі є можливість порушити питання про обкладення таких послуг ПДВ.
Однак працівники ДПС, мабуть, усвідомлюючи масштаби балансоутримання і соціальну чутливість такої проблематики, вважали за краще не наполягати на оподаткуванні операцій з безкоштовного домоуправління. У
листах ДПАУ від 17.11.2006 р. № 13095/5/16-1615 і від 17.11.2006 р. № 6052/Т/16-1515-20 представники центрального податкового відомства ухилилися від прямої відповіді на запитання про оподаткування балансоутримання і послалися на те, що роз’яснення з цього питання потрібно одержувати в місцевих податківців, надавши їм додаткову інформацію.Перед нами — той випадок, коли фахівці ДПАУ не спромоглися глибоко розібратися в сутності проблеми. Ураховуючи існуючу неоднозначність правових тлумачень балансоутримання, це не дивно.
Підтвердженням цього є
лист ДПАУ від 13.12.2005 р. № 14798/5/16-1616-26, надісланий із ДПАУ до ДПІ м. Києва. У цьому листі зазначалося, що «договір, укладений, між балансоутримувачем та власниками житла, є договором доручення або довірчого управління, винагорода, отримана в результаті виконання якого, обкладається ПДВ на загальних підставах за ставкою 20 відсотків».Такі висновки у грамотних юристів здатні викликати лише гірку посмішку. Адже
управління, що регулюється Законом про житлкомпослуги, у цивільно-правовому розумінні не є ні звичайним дорученням, ні власне довірчим управлінням.Що стосується власне інституту
довірчого управління, описаного в ЦК, то потрібно визнати, що досить часто на практиці цей інститут помилково повністю ототожнюється з тією послугою з управління, яку надають балансоутримувачі мешканцям відповідно до Закону про житлкомпослуги.Так, деякі юристи вважають, що
«на сьогодні поняття «управління» і «довірче управління» здаються рівнозначними, оскільки в законодавстві між ними дефініцію1 не проведено2». Навіть юристи, які представляють державу, не завжди вбачають різницю між цими інститутами і коментують житлово-комунальне управління в контексті тих статей ЦК, що регулюють довірче управління (див., наприклад, лист Мін’юсту від 31.03.2006 р. № 19-9-2040).1 Автор у цьому випадку, як нам здається, не дуже вдало використав поняття «дефініція».
2 «Бухгалтерія», 2005, № 34, с. 62.
Мабуть, саме тому в
Типовому договорі про надання послуг з управління будинком, затвердженому постановою № 484, спеціально вказується на те, що «передача об’єкта в управління не тягне за собою переходу прав власності, довірчої власності на такий об’єкт до управителя».Тому, на наш погляд, послуги з домоуправління мають оподатковуватися у звичайному режимі за
загальними нормами Закону про ПДВ, без урахування спеціальних положень щодо операцій з довірчого управління (п. 4.7 Закону про ПДВ).Якщо ж послуги з домоуправління буде включено балансоутримувачем до складу так званої
квартирної плати, то на них, очевидно, мають поширюватися положення спеціального п. 11.11 Закону про ПДВ.Інакше кажучи, ці послуги мають оподатковуватися
касовим способом.Що стосується використання цього способу, то головбухи балансоутримувачів, завдяки недбалості українського законодавця, опинилися в непростій ситуації.
Справа в тому, що визначення касового
способу із Закону про ПДВ було вилучено. Однак у п. 1.11 цього Закону є визначення касового методу.Податківці не вбачають особливої різниці в цих поняттях і при роз’ясненні алгоритму застосування
п. 11.11 Закону про ПДВ упевнено посилаються на визначення касового методу, наведене в п. 1.11 цього Закону (див., наприклад, лист ДПАУ від 29.02.2008 р. № 4081/7/16-1515-05). Деякі незалежні експерти, однак, звертають увагу на недоречність такого посилання3.3 Див., наприклад, «Бухгалтер», 2008, № 15, с. 11.
Практика підтвердила, що найболіснішою проблемою при використанні «касового» механізму ПДВ-обкладення є проблема розподілу «вхідного» ПДВ за тими ресурсами, які водночас використовуються при наданні послуг, оподатковуваних касовим способом, та при наданні послуг, що оподатковуються у звичайному режимі.
Податківці в таких ситуаціях наполягають на необхідності ПДВ-розподілу «пропорційно» призначенню та використанню ресурсів. Отже, на їх думку, податковий кредит з однієї частини вартості ресурсів, що придбаваються4, має відображатися за касовим способом, а з іншої частини — за так званою першою подією.
4 Лист ДПАУ від 29.02.2008 р. № 4081/7/16-1515-05.
Одні авторитетні фахівці відзначають, що таку позицію законодавством не передбачено, і тому
«дії податківців з розподілу податкового кредиту за питомою вагою при застосуванні касового методу виходять за межі повноважень, наданих їм Законом» 5.5 Див. «Бухгалтерія», 2009, № 10, с. 69.
Інші аналітики не вбачають у такій позиції нічого неприйнятного і пропонують при такому розподілі як
аналогію використовувати алгоритм розподілу «вхідного» ПДВ, описаний у п.п. 7.4.3 Закону про ПДВ, призначений для розподілу в ситуаціях, коли підприємство здійснює одночасно пільговані та непільговані6 операції.6 Див. «Дебет-Кредит», 2006, № 32, с. 18.
Вибір позиції, звичайно, залишається за головбухом
.При цьому ми б рекомендували головбуху враховувати, що аналогія з п.п. 7.4.3 Закону про ПДВ не завжди може виявитися зручною. Адже застосування цієї норми також пов’язане з безліччю проблем7. Тому така аналогія може виявитися дуже хиткою опорою для ПДВ-обліку балансоутримувача.
7
Докладніше див. газету «Будівельна бухгалтерія», 2009, №2, с. 16; № 13, с. 11.
