Теми статей
Обрати теми

Медичне страхування та медичне обслуговування працівників

Редакція ББ
Стаття

Медичне страхування та медичне обслуговування працівників

Юлія Єгорова, головний бухгалтер

 

У цій статті поговоримо про так звані соцпакети, до яких, крім усього іншого, найчастіше входять медичне страхування та обслуговування працівників підприємства. Надаючи своїм працівникам ці блага, деякі підприємства піклуються про їх здоров’я та працездатність.

Медичне страхування в Україні поки що є добровільним видом страхування, хоча вже кілька років тому висловлювалися пропозиції про те, щоб унести його до списку обов’язкових видів разом із соціальним страхуванням.

 

ДОКУМЕНТИ СТАТТІ

ЦК

— Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

ГК

— Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.

Закон про податок на прибуток

— Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР.

Закон про ПДВ

— Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР.

Закон про ПДФО

— Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV.

Закон про страхування

— Закон України «Про страхування» від 07.03.1996 р. № 86/96-ВР.

Постанова № 333

— постанова КМУ «Деякі питання державного регулювання цін на лікарські засоби та вироби медичного призначення» від 25.03.2009 р. № 333.

Інструкція № 5

— Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. № 5.

 

Добровільне медичне страхування: загальні моменти

Основні поняття та їх визначення.

Щоб правильно вести бухгалтерський облік операцій з добровільного медичного страхування і розуміти правила їх оподаткування, нам потрібно розібратися в суті всіх понять.

Добровільне медичне страхування (далі — ДМС) має на меті компенсувати людям їх витрати на оплату медичних послуг та підтримання їх доброго здоров’я. Очевидно, що за своєю сутністю медичне страхування не може здійснюватися на користь юридичних осіб — роботодавців, воно здійснюється тільки на користь фізичних осіб — як тих, котрі перебувають у трудових відносинах із підприємством, так і тих, які не перебувають у таких відносинах (члени сімей працівників, пенсіонери, які вийшли на пенсію з цього підприємства, засновники підприємства та інші особи).

Суб’єкти

добровільного медичного страхування — це:

страховики — фінансові установи, що мають ліцензію на здійснення страхової діяльності (далі ми називатимемо їх страховими компаніями);

страхувальники — юридичні особи і дієздатні фізичні особи, які уклали договори ДМС зі страховиками. Страхувальники можуть укладати договори страхування на користь третіх осіб, які в цьому випадку є застрахованими особами. Стаття 3 Закону про страхування вимагає умовно-обов’язкової наявності згоди застрахованої особи на укладення такого договору зі стандартним застереженням «крім випадків, передбачених чинним законодавством». Дослідження питання, що це за випадки, виходить за межі нашої розмови, оскільки договір ДМС, що нами розглядається, до таких випадків не належить, а отже, укладається обов’язково за згодою застрахованої особи. Останні також можуть набувати прав та обов’язків страхувальника згідно з договором ДМС;

медичні установи, які саме і приходять на допомогу застрахованим особам при настанні страхових випадків, надають їм медичну допомогу та/або послуги за рахунок страхових коштів, акумульованих страховою компанією. Ці установи також можуть працювати тільки за ліцензією на право ведення лікувально-профілактичної діяльності. Страхові компанії працюють у тандемі з медичними установами, укладаючи договори про надання платних медичних послуг.

Добровільне медичне страхування може бути індивідуальним та колективним.

 

Види договорів ДМС.

Договір індивідуального ДМС укладається між страховою компанією та окремою фізичною особою — страхувальником. Застрахованою особою може бути як сам страхувальник, так і третя особа.

Договір колективного ДМС страхова компанія укладає з юридичною особою (підприємством, організацією, установою). Предмет цього договору — медичне страхування працівників юридичної особи та членів їх сімей. Такий договір буде тристороннім договором про страхування третіх осіб за їх згодою.

Основне законодавство, що регулює питання застосування договорів ДМС, включає

ЦК та ГК, а також Закон про страхування. Кодекси регламентують загальні аспекти, а Закон про страхування — детальніші питання і поняття. Так, розділ ІІ Закону про страхування містить конкретніші вимоги до оформлення договорів страхування, ніж кодекси. У ст. 6 Закону про страхування перелічено види добровільного страхування, у тому числі й медичне страхування, або безперервне страхування здоров’я.

 

Процес ДМС.

Процес ДМС відбувається таким чином:

1. Підприємство-страхувальник укладає договір зі страховою компанією на користь застрахованих третіх осіб на певний строк. У договорі застерігаються такі моменти:

— розмір страхових внесків;

— програма страхування;

— страхова сума, тобто граничний розмір страхового забезпечення, або перелік медичних послуг із зазначенням їх вартості;

— інші умови.

У договорі зазвичай указуються дані застрахованих осіб: прізвище, ім’я, по батькові, індивідуальний податковий номер тощо. Ці дані будуть потрібні для оподаткування операцій за договором та податкової звітності за формою № 1ДФ.

Розмір страхових внесків залежить від вибраної програми ДМС, рівня страхового забезпечення, строку страхування, тарифної ставки та інших умов, передбачених у договорі. Чим ширший перелік страхових подій, тим вищий розмір страхового внеску. Разом з цим у договорі ДМС завжди наявний і перелік таких умов, за яких страхова компанія не виплачує страхові виплати. Страхові внески можуть сплачуватися одноразово за весь строк страхування або періодично; у готівковій та безготівковій формах.

2. Після настання страхового випадку в межах строку дії договору ДМС застрахована особа звертається по допомогу до медичної установи. Оскільки між медичними установами і страховими компаніями укладаються відповідні договори, застрахована особа може звернутися лише до медустанови, зазначеної в договорі ДМС, або рекомендованої усно працівником страхової компанії вже при настанні страхового випадку. Щоб уникнути будь-яких непорозумінь, слід віддавати перевагу першому способу, коли перелік медустанов зафіксовано документально.

3. Страхова компанія перераховує страхову виплату:

— або на адресу медустанови, що надала допомогу застрахованій особі (згідно з виставленим рахунком);

— або безпосередньо застрахованій особі, яка самостійно оплатила медичні послуги (при цьому застрахована особа має пред’явити розрахункові документи, що підтверджують факт і розмір оплати).

У будь-якому з цих випадків розмір страхової виплати не може перевищувати граничного розміру згідно з умовами договору ДМС.

Отже, з особливостями змісту і виконання договору ДМС ми розібралися, а тепер розглянемо, як обліковувати і оподатковувати операції за цим договором. Ми визначили, що це тристоронній договір добровільного медичного страхування третіх осіб, який укладається страховою компанією та підприємством — юридичною особою на користь фізичних осіб, які можуть перебувати з підприємством у трудових відносинах, а можуть і не перебувати (члени сімей працівників, пенсіонери, засновники тощо).

 

Добровільне медичне страхування: податкові нюанси

Податок на прибуток.

Витрати на страхування з точки зору обкладення податком на прибуток є витратами подвійного призначення (п.п. 5.4 Закону про податок на прибуток). Це зумовлено тим, що в Україні існують обов’язкові та добровільні види страхування, і відповідно витрати на ці види слід обліковувати по-різному. Закон про податок на прибуток містить певні умови та обмеження для страхових витрат, адже операції з добровільного страхування не завжди тісно пов’язані з господарською діяльністю.

Що ж стосується конкретних витрат на ДМС, то

п.п. 5.4.6 Закону про податок на прибуток забороняє включати до валових витрат:

а) витрати на добровільне страхування життя, здоров’я та інших ризиків, пов’язаних з діяльністю фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником податку на прибуток;

б) витрати на будь-яке страхування сторонніх фізичних або юридичних осіб.

Отже, ми не зможемо віднести до складу валових витрат витрати на страхування і працівників підприємства (унаслідок того, що це ДМС), і сторонніх осіб — членів сімей працівників, пенсіонерів, які пішли на пенсію з нашого підприємства, засновників або взагалі сторонніх фізичних осіб, ніяк не «пов’язаних» із підприємством або з його працівниками. У другому випадку причиною є пряма заборона

Закону про податок на прибуток на включення витрат на будь-яке страхування сторонніх осіб.

 

ПДВ.

Операції з надання страхових послуг узагалі не є об’єктом обкладення ПДВ згідно з п.п. 3.2.3 Закону про ПДВ. Це означає, що суми страхових внесків не містять у собі суми ПДВ. Операції, пов’язані зі сплатою страхових внесків (або, інакше кажучи, з придбанням страхових полісів), підприємство-страхувальник (воно ж платник ПДВ) має відображати в рядку 15 декларації з ПДВ як «придбання… без податку на додану вартість вітчизняних… послуг.., що не призначаються для використання їх у господарській діяльності».

 

Податок з доходів фізичних осіб.

Оскільки договір ДМС укладається підприємством на користь фізичних осіб і не передбачає компенсації цими особами сплачених страхових внесків, відразу виникає запитання про те, чи не є сплачені внески (або, інакше кажучи, придбаний для фізичних осіб страховий поліс) доходом цих осіб? Відповідь ми знаходимо в абзаці першому п.п. 4.2.4 Закону про ПДФО. Так, вартість страхового полісу, придбаного підприємством для найманих працівників та членів їх сімей у межах договору ДМС, уключається до складу загального місячного оподатковуваного доходу працівника.

При розрахунку суми податку необхідно взяти до уваги норми

п. 3.4 Закону про ПДФО, оскільки страховий внесок, що сплачується підприємством на користь фізичної особи (купівля страхового полісу), — це, по суті, оплата третьою особою страхових послуг, наданих цій фізичній особі. Отже, це дохід фізичної особи в негрошовій формі — у формі кимось оплаченої послуги або, інакше кажучи, у формі страхового полісу. Тому, щоб нарахувати і сплатити податок із суми цього доходу і за його рахунок, як це передбачено п.п. 8.1.1 Закону про ПДФО, ми маємо збільшити вартість оплаченого полісу на коефіцієнт, що розраховується за формулою, наведеною в п. 3.4 Закону про ПДФО.

 


Закон про ПДФО

3.4. При нарахуванні доходів у будь-яких негрошових формах об’єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, що розраховується за такою формулою:

К = 100 : (100 - Сп),

де К — коефіцієнт;

Сп — ставка податку, установлена для таких доходів на момент нарахування.


 

Для оподаткування доходу у формі страхового полісу ДМС застосовується ставка, установлена в

п. 7.1 Закону про ПДФО. Сьогодні вона становить 15 %. Отже, шуканий коефіцієнт дорівнюватиме:

К = 100 : (100 - 15) = 100 : 85 = 1,176471.

Отже, у момент оплати вартості страхових полісів ДМС бухгалтер має виконати такі дії:

— оплатити вартість страхових полісів, перерахувавши кошти на користь страхової компанії;

— розрахувати величину об’єкта обкладення ПДФО, помноживши вартість кожного полісу на коефіцієнт К;

— обкласти отриманий результат з доходів за ставкою 15 %;

— відповідно до вимог

п.п. 8.1.4 Закону про ПДФО сплатити суму ПДФО до бюджету не пізніше банківського дня, наступного за днем сплати страхових внесків на користь страхової компанії. Сплата податку здійснюється на той самий бюджетний рахунок, на який підприємство зазвичай сплачує ПДФО з доходів найманих працівників.

У Податковому розрахунку за ф. № 1ДФ дохід у вигляді сплаченого страхового полісу показується з кодом

03 «страхові внески за платника податку»:

— у

графі 3а зазначається сума нарахованого доходу, визначена за правилами п. 3.4 Закону про ПДФО ;

— у

графі 3 — вартість сплаченого страхового полісу;

— у

графах 4а і 4 — сума нарахованого та утриманого податку відповідно. Арифметична сума граф 3 і 4а має дорівнювати значенню графи 3а, а графа 4 повинна збігатися з графою 4а, оскільки сума податку має нараховуватися та одночасно сплачуватися в повному розмірі.

 

Внески до соцфондів.

Внески до фондів обов’язкового соціального страхування на вартість сплачених страхових полісів не нараховуються та з неї не утримуються. По-перше, вартість тих полісів, які було придбано для працівників підприємства та членів їх сімей, не входить до фонду оплати праці згідно з п. 3.5 Інструкції № 5. По-друге, вартість тих полісів, які було придбано для пенсіонерів чи інших сторонніх фізичних осіб, не може вважатися заробітною платою через відсутність трудових відносин цих осіб з підприємством, що купило для них поліси.

Тепер викладемо весь цей процес мовою бухгалтерських проводок.

 

Приклад 1.

ТОВ «БудІнвест» застрахувало 150 фізичних осіб за договором ДМС. Для всіх осіб придбано однакові поліси за ціною 510,00 грн. За всі поліси було сплачено:

150

х 510,00 = 76500,00 (грн.).

Кожній особі — одержувачу полісу було нараховано оподатковуваний дохід у розмірі вартості полісу, збільшеної на коефіцієнт К:

510

х 1,176471 = 600,00 (грн.).

Із цього доходу утримано ПДФО:

600,00

х 15 % = 90,00 (грн.)

Із розрахунку на всіх застрахованих осіб загальна сума оподатковуваного доходу склала:

600,00

х 150 = 90000,00 (грн.).

Сума утриманого ПДФО:

90000

х 15 % = 13500,00 (грн.).

Бухгалтерський та податковий облік операцій, пов’язаних з виконанням договорів ДМС фізичних осіб, наведено в табл. 1.

 

Таблиця 1

№ з/п

Зміст операції

Бухгалтерський облік

Податковий облік

Дт

Кт

сума, грн.

ВД

ВВ

1

Сплачено страхові внески на користь страхової компанії

654

311

76500,00

2

Нараховано дохід фізичних осіб — одержувачів полісів та віднесено до складу операційних витрат у бухобліку

23, 91, 92, 93, 94

377

90000,00

Примітка. Витрати на медичне страхування сторонніх осіб найлогічніше обліковувати на субрахунку 949 «Інші операційні витрати», наприклад, у статті «Благодійні витрати».

3

Видано поліси фізичним особам

377

654

76500,00

4

Утримано ПДФО з доходу у вигляді вартості страхових полісів

377

641

13500,00

5

Сплачено ПДФО до бюджету

641

311

13500,00

 

Як бачимо, фактично підприємство-страхувальник несе витрати на страхування своїх працівників або сторонніх фізичних осіб не тільки в розмірі вартості полісів, а ще й у розмірі податку з доходів, нарахованого на цю вартість. У податковому обліку ці витрати не відносяться до складу валових, що у принципі не заважає відносити їх у бухобліку до складу:

— виробничих, адміністративних, збутових витрат залежно від сфери зайнятості працівників підприємства

або

— інших операційних витрат для сторонніх фізичних осіб.

 

Добровільне медичне обслуговування

Крім ДМС, до соцпакета роботодавця можуть входити також:

— добровільні профілактичні медичні огляди;

— добровільні щеплення від грипу чи інших хвороб;

— наявність аптечок на робочих місцях.

Поговоримо про оподаткування цих складових соцпакета.

 

Податок на прибуток та ПДВ.

Медичні огляди працівників можуть проводитися або силами самого підприємства, або медичними установами за плату.

У першому випадку медогляди проводяться у спеціальних медичних пунктах, що обладнані та утримуються підприємством-роботодавцем. Зауважимо, що наявність таких медпунктів і необхідність проведення медоглядів може бути передбачено законодавством з питань охорони праці або колективним договором. Витрати на утримання та роботу медпунктів можна сміливо віднести до складу валових витрат на підставі

п.п. 5.4.10 Закону про податок на прибуток. Чітко кажучи, якщо необхідність медоглядів передбачено законом, то вони вже не є добровільними і не повинні вважатися частиною соцпакета.

У другому випадку, коли підприємство оплачує послуги медичних установ, пов’язані з медичними оглядами працівників та членів їх сімей, з проведенням профілактичних щеплень без будь-яких документально закріплених підстав, то такі витрати не пов’язані з господарською діяльністю підприємства, а отже, їх не можна віднести до складу валових витрат у податковому обліку. Крім цього, в

абзаці четвертому п.п. 5.3.1 Закону про податок на прибуток зазначено, що до валових витрат не включаються витрати на «фінансування особистих потреб фізичних осіб».

Проте якщо проходження профілактичних медичних оглядів обов’язкове для працівників цього підприємства і якщо для цього підприємство користується послугами медичної установи, то витрати на такі медогляди, звичайно ж, включатимуться до складу валових витрат.

Крім того, існують ще норми «зарплатного»

п. 5.6 Закону про податок на прибуток. У п.п. 5.6.1 дозволено відносити до складу валових витрат «будь-які інші виплати у грошовій чи натуральній формі, установлені за домовленістю сторін». Як саме таку домовленість має бути встановлено, Закон про податок на прибуток не уточнює. Як правило, деталі трудових відносин та оплати праці найчастіше регулюються колективними договорами адміністрації підприємства з усім трудовим колективом або письмовими трудовими договорами з кожним працівником окремо. Якщо в цих документах передбачити відповідні «виплати в натуральній формі», а саме забезпечення працівникам добровільних медоглядів, проведення щеплень та оплату інших медичних послуг, але обов’язково в обмін на виконання працівниками своїх трудових функцій, то й витрати на ці цілі можна буде віднести до складу валових як заробітну плату.

Водночас подумаємо про податковий кредит з ПДВ. Якщо витрати на оплату медичних послуг (медоглядів, щеплень тощо) включено до складу валових витрат на одній із зазначених вище підстав і разом з цим повна вартість послуг уключає суми ПДВ, то такий ПДВ можна буде включити до складу податкового кредиту як ПДВ за операціями, пов’язаними з господарською діяльністю.

Однак усе викладене вище стосується тільки витрат на медичні послуги для працівників підприємства. Якщо ж понесені витрати стосуються членів сімей працівників або сторонніх фізичних осіб, то їх не можна включати до складу валових витрат ні за яких умов, а суми ПДВ не включаються до складу податкового кредиту.

 

Внески до соцфондів.

Внески до фондів обов’язкового державного страхування з вартості проведення медоглядів, щеплень та інших медичних послуг не утримуються і на неї не нараховуються, оскільки вона не включається до фонду оплати праці згідно з п. 3.27 Інструкції № 5 як «витрати на проведення оздоровчих заходів».

 

Податок з доходів фізичних осіб.

Підпунктом 4.3.22 Закону про ПДФО визначено, що не включаються до складу місячного чи річного оподатковуваного доходу фізичних осіб «кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на лікування та медичне обслуговування платника податків його роботодавцем за рахунок коштів, що залишаються після обкладення такого роботодавця податком на прибуток підприємства, за наявності відповідних підтверджуючих документів, крім витрат, зазначених у підпунктах «а» — «з» п.п. 5.3.4 п. 5.3 ст. 5 цього Закону». Зокрема, у п.п. «з» зазначено, що це придбання ліків, оплата вартості медичних послуг, що не підпадають під перелік життєво необхідних. Сьогодні такий перелік визначено постановою № 333.

Добровільні медичні огляди і добровільні щеплення не входять до цього переліку та не можуть вважатися життєво необхідними. Отже, витрати підприємства на оплату цих послуг слід обкладати податком з доходів фізичних осіб на підставі

п.п. 4.2.9 Закону про ПДФО. При цьому, звичайно, необхідно вести персоніфікований облік вартості послуг, наданих кожному працівнику або сторонній фізичній особі окремо.

Правила нарахування і сплати податку будуть такими самими, як і в разі купівлі страхових полісів для фізичних осіб (сплати внесків на адресу страхової компанії згідно з договором ДМС). Вартість наданих послуг помножується на коефіцієнт К = 1,176471 і з отриманої величини утримується 15 % податку. Податковий розрахунок за ф. № 1ДФ у цьому випадку заповнюється так само, як і при купівлі страхових полісів згідно з договорами ДМС, але код доходу буде

09 — «додаткове благо від роботодавця».

 

Витрати на облаштування та утримання аптечок.

Витрати на облаштування та утримання аптечок на робочих місцях найчастіше неможливо персоніфікувати. Насправді немає раціонального способу чітко визначити і задокументувати, який працівник та на яку суму використав лікарські засоби з конкретної аптечки, а також відповідно розподілити вартість аптечної шафи чи іншого обладнання для зберігання ліків. Звідси випливає висновок, що такі витрати ніяк не вдасться пов’язати з господарською діяльністю і віднести до складу додаткових благ, наданих роботодавцем найманим працівникам. Адже ми не знаємо, хто і скільки використав ліків, а отже, їх вартість не можна вважати «компенсацією за виконання трудових функцій». Звичайно, у світі немає нічого неможливого, і за наявності такого бажання, можна вести окремий облік використання ліків з аптечок, але, на наш погляд, це не має практичного сенсу внаслідок дуже малої питомої ваги витрат на аптечки в загальних витратах підприємства.

Але в загальному випадку, якщо немає персоніфікації витрат на аптечки, то немає ні ПДФО, ні валових витрат, ні податкового кредиту з ПДВ.

У бухгалтерському обліку витрати на облаштування та утримання аптечок відносяться на витрати залежно від місця розташування аптечок. Якщо вони знаходяться у виробничих цехах, то витрати слід віднести на рахунок

23 «Виробництво», якщо в головному офісі — то на рахунок 92 «Адміністративні витрати» тощо.

А тепер проілюструємо викладене на прикладах.

 

Приклад 2.

ТОВ «БудІнвест» оплатило послуги з проведення медичних оглядів та щеплень у сумі 20400,00 грн. (у тому числі ПДВ — 3400,00 грн.). Факт надання цих послуг підтверджено актом, в якому міститься список фізичних осіб, які отримали медичні послуги, асортимент, обсяг і вартість послуг, наданих кожній фізичній особі.

З метою обкладення ПДФО вартість послуг без урахування ПДВ було збільшено на коефіцієнт К за правилами п. 3.4 Закону про ПДФО:

(20400,00 - 3400,00)

х 1,176471 = 20000,00 (грн.).

З вартості послуг утримано податок з доходів:

20000,00

х 15 % = 3000,00 (грн.).

Податок сплачується до бюджету не пізніше банківського дня, наступного за днем оплати або фактичного надання медичних послуг залежно від того, яка подія відбулася раніше.

Аналітичний облік цієї операції будується таким чином: загальна вартість послуг з кредиту рахунка

631 у розрізі медичних установ списується до дебету рахунка 663 у розрізі працівників або до дебету рахунка 377 у розрізі тих самих працівників або сторонніх осіб. Вибір рахунка, що дебетується, залежить від того, на якій підставі надаються та оплачуються послуги: рахунок 663 використовується тільки в разі, якщо послуги надаються з дотриманням умов п. 5.6 Закону про податок на прибуток.

Бухгалтерський та податковий облік операцій, пов’язаних з оплатою медичних послуг для фізичних осіб, наведено в табл. 2.

 

Таблиця 2

№з/п

Зміст операції

Бухгалтерський облік

Податковий облік

Дт

Кт

сума, грн.

ВД

ВВ

1

2

3

4

5

6

7

1

Здійснено оплату медичних оглядів та проведення щеплень, у тому числі ПДВ

631

311

20400,00

17000,00*

Відображено податковий кредит з ПДВ

641 (ПДВ)

644

3400,00*

* Право на валові витрати і податковий кредит тільки лише за умови обов’язковості медичних оглядів або дотримання вимог п. 5.6 Закону про податок на прибуток, а отже, і за умови зв’язку з господарською діяльністю підприємства. Ці витрати показуються відповідно в рядку 04.1 або 04.3 декларації з податку на прибуток.

2

Нараховано дохід на користь фізичних осіб — одержувачів послуг та віднесено до складу операційних витрат

23, 91, 92, 93, 94

663, 377

20000,00

3

Підписано акт про надання послуг медоглядів та проведення щеплень.

377

631

17000,00

Відображено податковий кредит з ПДВ

644

631

3400,00

4

Утримано з доходу ПДФО

377

641 (ПДФО)

3000,00

5

Сплачено ПДФО до бюджету

641 (ПДФО)

311

3000,00

 

Приклад 3

. Підприємство забезпечує робочі місця аптечками, для чого купує відповідне обладнання, матеріали та лікарські засоби. Витрати на облаштування аптечок не підлягають амортизації в податковому обліку, витрати на придбання матеріалів та лікарських засобів не включаються до складу валових витрат і не беруть участі в розрахунку приросту/убутку ТМЦ за правилами п. 5.9 Закону про податок на прибуток.

Бухгалтерський та податковий облік придбання та укомплектування аптечок наведено в табл. 3.

 

№з/п

Зміст операції

Бухгалтерський облік

Податковий облік

Дт

Кт

сума, грн.

ВД

ВВ

1

Отримано від постачальників аптечні шафки

152, 153

631

2000,00

2

Отримано від постачальників ліки та матеріали

209

631

1000,00

3

Отримано роботи чи послуги з установлення аптечок

152, 153

631

900,00

4

Списано суму ПДВ за операціями 1, 2 і 3 до складу інших операційних витрат

949

631

780,00

5

Оплачено рахунки постачальників за отримані ТМЦ та послуги

631

311

4680,00

6

Уведено в експлуатацію аптечні шафки

10,11

152, 153

2900,00

7

Укомплектовано аптечки ліками та матеріалами

23, 91, 92, 93, 94

209

1000,00

 

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі