І знову про уніфікацію роботи дозвільної системи: тепер думка Держкомпідприємництва
Лист Держкомпідприємництва від 12.04.2010 р. № 4548
На лист Мінрегіонбуду від 01.04.2010 № 12/19-2-22-10-3409 щодо необхідності скасування постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.2010 № 90 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо надання документів дозвільного характеру в сфері будівництва» (далі — Постанова) Держкомпідприємництво повідомляє.
Вказаною Постановою передбачено видачу посадовими особами Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю відповідних документів дозвільного характеру в дозвільному центрі за місцем розташування об’єктів.
Прийняття вказаної Постанови є прогресом у реалізації державної політики щодо реформування дозвільної системи у сфері господарської діяльності, зокрема в частині делегування дозвільними органами власних повноважень своїм територіальним підрозділам.
Передача вказаних повноважень на місцевий рівень є кроком щодо максимального наближення до споживача відповідних адміністративних послуг, що в свою чергу мало схвальний відгук з боку населення, підприємців.
Постанова не порушує конституційних прав і свобод людини, а навпаки, створює розширені можливості для одержання громадянами відповідних документів та не позбавляє при цьому права такої особи щодо звернення безпосередньо до посадових осіб Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю за одержанням потрібних документів.
Крім того, такий спосіб одержання документів є запобіжним засобом щодо виникнення корупційних дій та зобов’язує посадових осіб Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю нести відповідальність, зокрема, за дотримання строків видачі відповідних документів, які встановлені законами.
Враховуючи викладене вище, Держкомпідприємництво не вбачає наявності неузгодженості вказаної Постанови вимогам чинного законодавства та ускладнення процедури отримання дозвільних документів.
При цьому слід також зазначити, що вказана Постанова на етапі погодження була підтримана Мінрегіонбудом, який погодив її без зауважень.
Скасування Постанови буде суперечити п. 1.2. Програмних засад діяльності Коаліції депутатських фракцій «Стабільність і реформи».
Голова М. Ю. Бродський
Коментар
Лист
Держкомпідприємництва, що коментується, з’явився у відповідь на лист Мінрегіонбуду від 01.04.2010 р. № 12/19-2-22-20-3409. У цьому листі Мінрегіонбуд указував на необхідність скасування постанови КМУ «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо видачі документів дозвільного характеру у сфері будівництва» від 27.01.2010 р. № 90 (далі — постанова № 90). Нагадаємо: у цій постанові КМУ встановив, що сертифікати відповідності, сертифікати відповідності державним будівельним нормам, стандартам і правилам (оформляються під час прийняття в експлуатацію об’єктів нерухомості, споруджених без отримання дозволу на виконання будівельних робіт), дозволи на виконання підготовчих та будівельних робіт видаються посадовими особами інспекції державного архітектурно-будівельного контролю (далі — інспекція ДАБК) у відповідних дозвільних центрах. Там же приймаються і документи для видачі відповідних сертифікатів і дозволів.У свою чергу, Мінрегіонбуд у
листі від 01.04.2010 р. № 12/19-2-22-20-3409 зазначає, що постанова № 90 не погоджується з вимогами ст. 281, 29, 301 Закону України «Про планування і забудову територій» від 20.04.2000 р. № 1699-ІІІ (далі — Закон про забудову), що регулюють порядок видачі сертифікатів відповідності та дозволів на виконання підготовчих і будівельних робіт, а також ускладнює процедуру видачі дозвільної документації. Крім того, на думку Мінрегіонбуду, сфера дії Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06.09.2005 р. № 2806-IV (далі — Закон про дозвільну систему) не поширюється на замовників — фізичних осіб, до яких, таким чином, не можуть висуватися вимоги щодо оформлення дозвільної документації в дозвільному центрі.Держкомпідприємництва в
листі, що коментується, не погодився з точкою зору Мінрегіонбуду і звернув увагу на те, що прийняття постанови № 90 дозволило наблизити надання адміністративних послуг до споживача і спростити отримання дозвільних документів. Крім того, ця постанова спрямована на запобігання корупційним діям і встановлює відповідальність посадових осіб інспекції ДАБК за дотримання строків видачі цих документів.На наш погляд, позиція Держкомпідприємництва в «боротьбі за повноваження», що розгорнулася з Мінрегіонбудом, виглядає переважнішою виходячи з такого.
По-перше
, постанову № 90 спрямовано на уніфікацію роботи дозвільної системи в цілому, створення ситуації, коли вся (чи більша частка) дозвільної документації оформлятиметься в одному місці (дозвільному центрі). Останнього вимагає, зокрема, принцип організаційної єдності, закріплений у ст. 1 Закону про дозвільну систему, згідно з яким видача документів дозвільного характеру (переоформлення, видача дублікатів, анулювання) суб’єктам господарювання здійснюється в дозвільному центрі шляхом взаємодії представників дозвільних органів, що забезпечується державним адміністратором у порядку, установленому цим Законом. Особливо «зворушує» в цьому розумінні аргумент Мінрегіонбуду про те, що обов’язок забудовників звертатися до дозвільних центрів створює значні перешкоди у здійсненні господарської діяльності: унеможливлює і доопрацювання поданої документації, і можливість безпосереднього спілкування для отримання своєчасної консультації від працівників цього державного органу. Практика діяльності інспекції ДАБК, у тому числі її відкритість, викликала і продовжує викликати досить неоднозначну реакцію підприємницького загалу, підтвердженням чого, зокрема, є значна кількість судових розглядів за участі цього органу та його підрозділів.По-друге
, ст. 281, 29, 301 Закону про забудову містять норми про видачу сертифікатів відповідності та дозволів на виконання підготовчих і будівельних робіт інспекцією ДАБК, а також про подання документів для їх отримання до інспекції ДАБК. Однак можна припустити, що зазначені норми тільки визначають орган, що здійснює ці повноваження, та основні моменти порядку видачі цих документів, не встановлюючи місця видачі сертифікатів і дозволів. У свою чергу, системне тлумачення зазначених норм та положень Закону про дозвільну систему дозволяє припустити, що має йтися саме про прийняття документів та видачу дозвільної документації через дозвільні центри з дотриманням усіх вимог, установлених цим Законом.По-третє
, Закон про дозвільну систему насправді діє стосовно дозвільних органів, адміністраторів, уповноваженого органу та суб’єктів господарювання. Буквальне розуміння цієї норми не дозволяє поширити її на фізичних осіб — замовників будівництва, які не є підприємцями. Проте цей момент не скасовує необхідності виконання вимог Закону про дозвільну систему щодо видачі дозвільної документації суб’єктам господарювання (замовникам, забудовникам, підрядникам) через дозвільні центри. Інакше кажучи, може бути поставлене запитання, наприклад, про зміни постанови № 90, які дозволять фізичним особам — не підприємцям звертатися безпосередньо до інспекції ДАБК, але не про скасування постанови в цілому.
Дмитро Вовк
