Теми статей
Обрати теми

Мати, дитина та пільги

Редакція ББ
Стаття

Мати, дитина та пільги

Наталія Григор’єва, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

 

На підприємстві працюють жінки, які розлучені та самостійно утримують дітей. Чи є такі працівниці одинокими матерями та які пільги зобов’язаний надавати роботодавець цій категорії працівників?

 

ДОКУМЕНТИ СТАТТІ

Закон про відпустки

— Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР.

Закон про податок з доходів

— Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV.

КЗпП

— Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р.

 

В Україні до категорії «одинока мати» належить (лист Мінпраці України від 20.04.2005 р. № 36-152):

— жінка, яка не перебуває у шлюбі та у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері;

— удова;

— жінка, яка виховує дитину без батька (у тому числі й розлучена жінка, котра виховує дитину без батька, незалежно від того, чи отримує вона аліменти, а також жінка, яка вийшла заміж, проте її дитину новим чоловіком не всиновлено).

 

Прийняття та звільнення

«Особливе ставлення» до цієї категорії працівниць роботодавець має враховувати вже на етапі проведення співбесіди. Слід пам’ятати, що

ст. 184 КЗпП регламентує особливості під час прийняття та звільнення одиноких матерів.

 


КЗпП

<…>

Стаття

184. Гарантії при прийнятті на роботу і заборона звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей

Забороняється відмовляти

жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов’язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям — за наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда.

При відмові у прийнятті на роботу зазначеним категоріям жінок власник або уповноважений ним орган зобов’язані повідомляти їм причини відмови

у письмовій формі. Відмова у прийнятті на роботу може бути оскаржено у судовому порядку.

Звільнення

вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років — частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається , крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням. Обов’язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

<…>


 

Ураховуючи статистику судових рішень у справах про порушення трудового законодавства, можна відзначити, що шанси на оскарження в судовому порядку працівницею такої відмови у прийнятті або звільненні досить великі.

В усьому іншому процедура прийняття на роботу одинокої матері здійснюється на загальних підставах шляхом укладення трудового договору (

ст. 21 КЗпП).

При укладенні трудового договору майбутні працівники надають такі документи:

— паспорт чи інший документ, що засвідчує особу;

— трудову книжку;

— довідку про присвоєння ідентифікаційного номера платника податку на доходи фізичних осіб;

— у випадках, передбачених законодавством, — документи про освіту (спеціальність, кваліфікацію), стан здоров’я тощо.

Крім того, для підтвердження свого статусу одинока мати додатково надає:

— свідоцтво про народження дитини;

— довідку органів реєстрації громадянського стану про підстави внесення до книги записів народжень відомостей про батька дитини;

— якщо вона вдова — свідоцтво про одруження і свідоцтво про смерть чоловіка, а якщо розлучена — свідоцтво про розірвання шлюбу.

Мінпраці у

листі від 19.05.2009 р. № 5565/0/14-09/13 також уточнює, що для надання розлученій жінці, яка самотужки виховує дитину, додаткової соціальної відпустки (власне статусу одинокої матері) необхідно надати роботодавцю документ, який би підтверджував те, що батько не бере участі у вихованні дитини. Таким документом, зокрема, може бути:

— рішення суду про позбавлення батька батьківських прав;

— рішення органів опіки та піклування або суду про участь батька у вихованні дитини;

— рішення суду або постанова слідчого про розшук відповідача у справі про стягнення аліментів;

— акт, складений соціальною комісією, створеною первинною профспілковою організацією чи іншою комісією на підприємстві;

— довідка зі школи про те, що батько не бере участі у вихованні дитини (не спілкується з учителями, не забирає дитину додому і не відвідує батьківські збори);

— інший підтверджуючий документ.

 

Додаткова відпустка

Право на додаткову відпустку одиноким матерям та жінкам, які самостійно виховують дитину, закріплено трудовим законодавством і

Законом про відпустки.

 


Закон про відпустки

<…>

Стаття 19. Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей

Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю

10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів.

За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати

17 календарних днів.

<…>


 

Строк такої додаткової відпустки

збільшено до 10 днів на рік із початку 2010 року, раніше це було 7 днів. Ця відпустка надається у зручний для працівника час та є неподільною відпусткою, тобто її не можна «відгуляти» частинами. Крім того, право на таку відпустку виникає щороку незалежно від кількості відпрацьованих днів у році. Працівника не можна відкликати з такої відпустки, оскільки це не «щорічна відпустка». Компенсація за додаткову відпустку виплачується тільки в разі звільнення і за всі 10 днів незалежно від того, в якому місяці року звільняється працівник: хоч у січні, хоч у грудні. І слід мати на увазі, що чинним законодавством не передбачено строку давності, після закінчення якого працівник втрачає право на таку додаткову відпустку.

 

Пільга щодо податку з доходів

Закон про податок з доходів

також передбачає застосування пільг при оподаткуванні зарплати одиноких матерів.

 


Закон про податок з доходів

Стаття 6. Податкові соціальні пільги

<…>

6.1. Перелік податкових соціальних пільг

З урахуванням норм пункту 6.5 цієї статті платник податку

має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у таких розмірах:

6.1.1.

у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, — для будь-якого платника податку;

6.1.2. у розмірі,

що дорівнює 150 відсоткам суми пільги, визначеної за правилами підпункту 6.1.1 цього пункту, — для платника податку, який:

а)

є одинокою матір’ю або одинокім батьком (опікуном, піклувальником) — у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

б) утримує дитину-інваліда — у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

в) має троє чи більше дітей віком до 18 років — у розрахунку на кожну таку дитину;

г) є вдівцем або вдовою;

<…>

6.5. Перерахунок та обмеження

6.5.1. Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом

звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.

При цьому граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги одному з батьків у випадках та розмірах, передбачених підпунктами «а» — «в» підпункту 6.1.2 пункту 6.1 цієї статті,

визначається як добуток суми, визначеної в абзаці першому цього підпункту, та відповідної кількості дітей.

Якщо платник податку отримує доходи у вигляді заробітної плати за час відпустки, то з метою визначення граничної суми доходу, що дає право на отримання податкової соціальної пільги, такі доходи (їх частина) відносяться до відповідних податкових періодів їх нарахування.

<…>


 

У своїх листах ДПАУ неодноразово роз’яснювала порядок застосування пільгових норм для одиноких матерів (див., наприклад,

лист ДПАУ від 22.06.2004 р. № 11496/7/17-3117).

 


Лист ДПАУ від 22.06.2004 р. № 11496/7/17-3117

Згідно з пунктом 12 Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 р. № 2035, платник податку вважається

одинокою матір’ю або одиноким батьком (опікуном, піклувальником), якщо на момент застосування працедавцем пільги, визначеної частиною «а» п.п. 6.1.2 п. 6.1 ст. 6 Закону, має на утриманні дітей віком до 18 років та не перебуває у шлюбі, зареєстрованому згідно із законом.

Згідно з нормами Сімейного кодексу України (з метою надання податкової соціальної пільги) «утриманням дитини» слід вважати, насамперед, її спільне проживання з одним із батьків. Документом, що підтверджує таке спільне проживання (утримання), може бути довідка ЖЕКу, довідка органу опіки, рішення суду або нотаріально завірений договір між колишніми чоловіком та дружиною щодо здійснення батьківських прав та виконання обов’язків тим з них, хто проживає окремо від дитини, наприклад чоловіком (ст. 109, 157 Сімейного кодексу), тощо.

Таким чином, якщо кожен із колишнього подружжя бажає скористатися правом на застосування до його доходу податкової соціальної пільги, визначеної частиною «а» підпункту 6.1.2 пункту 6.1 статті 6 Закону (як одинока мати чи батько), то разом із поданням до підприємства заяви щодо її застосування подаються, крім документів, визначених у Порядку, документи, що підтверджують факт утримання кожним з них дитини чи піклування нею.


 

Нагадаємо, що розмір соціальної податкової пільги у 2010 році становить

434,5 грн. Граничний розмір заробітної плати та інших прирівняних до неї виплат, компенсацій та відшкодувань, що дає право на застосування податкової соціальної пільги, — 1220 грн.

Таким чином, у 2010 р. одинока мати згідно з

п.п. «а» п.п. 6.1.2 ст. 6 Закону про податок з доходів має право на 150 % пільги на кожного з дітей віком до 18 років (651,75 грн. х кількість дітей) і 100 % пільги додатково на себе (434,50 грн.).

Свої особливості має й порядок визначення максимальної суми доходу, що дає право на податкову соціальну пільгу для одиноких матерів як категорії платників податку, перелічених у

пп. «а» — «в» п.п. 6.1.2 ст. 6 Закону про податок з доходів, а саме:

граничний розмір доходу, що дає право на застосування ПСП

одному з батьків, визначається залежно від кількості дітей, на яких надається пільга, а саме як добуток суми, установленої абзацом першим п.п. 6.5.1 ст. 6 Закону про податок з доходів (у 2010 році — 1220 грн.), і відповідної кількості дітей.

Важливим моментом, про який не варто забувати платникам податку, є час початку та закінчення застосування податкової соціальної пільги. Відповідно до п.п. 6.3.2 Закону про податок з доходів пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі