Загальновиробничі витрати підрядника: проблеми розподілу
Іван Чалий, консультант
У п. 12 П(С)БО 18 виділяються тільки два види контрактних витрат — прямі та загальновиробничі. Таким чином, зрозуміло, що загальновиробничі витрати можуть потрапити до складу собівартості підрядних будівельних робіт.
Однак досі не до кінця зрозуміло, чи в повній сумі такі витрати може бути списано на контрактну собівартість.
ДОКУМЕНТИ СТАТТІ
П(С)БО 18
— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 18 «Будівельні контракти», затверджене наказом Мінфіну від 28.04.2001 р. № 205.П(С)БО 16
— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Мінфіну від 31.12.99 р. № 318.Методрекомендації № 30
— Методологічні рекомендації щодо формування собівартості будівельно-монтажних робіт, затверджені наказом Держбуду від 16.02.2004 р. № 30.Методрекомендації № 81
— Методичні рекомендації щодо формування собівартості будівельно-монтажних робіт, затверджені наказом Держбуду від 07.05.2002 р. № 81.МСБО 11
— Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку (IAS) 11 «Будівельні контракти».
Сутність загальновиробничих витрат, з точки зору бухгалтерської механіки, полягає у відсутності їх
прямого зв’язку з конкретним об’єктом витрат. Такого роду витрати й досі, за старою традицією, багато хто з будівельних економістів іменує «накладними».Якщо витрати важко віднести до якогось конкретного об’єкта, то вони або підлягають віднесенню на загальні витрати компанії (такі витрати часто називають загальногосподарськими), або відносяться на виробничу собівартість за допомогою того чи іншого бухгалтерського алгоритму.
Історія проблеми
Будівельники давно звикли до нормування накладних витрат. Не так давно
«для кожного міністерства та відомства встановлювалися середні норми накладних витрат на будівельні роботи і граничні норми накладних витрат на монтажні та спеціальні роботи» 1.1 Текст перекладено українською мовою. Джерело: Волков Н. Р. Бухгалтерский учет в строительстве. — М.: Финансы и статистика, 1990. — С. 138.
Часи змінилися, а проблеми нормування непрямих витрат залишилися.
Первісна редакція
п. 14 П(С)БО 18 приписувала здійснювати розподіл загальновиробничих витрат «між об’єктами будівництва (з урахуванням специфіки робіт, що виконуються) пропорційно до прямих витрат; обсягів доходу; прямих витрат на оплату праці; відпрацьованого будівельними машинами і механізмами часу тощо».Ця норма істотно відрізнялася від загального порядку поділу загальновиробничих витрат на змінні та постійні з подальшим розподілом останніх виходячи з так званої
нормальної потужності (п. 16 П(С)БО 16). Нагадаємо: мета цього розподілу полягає в тому, що постійні загальновиробничі витрати нормуються. Та їх частина, що «вписалася» в норми, вважається розподіленою та згідно з п. 11 П(С)БО 16 відноситься на собівартість виробництва (до дебету рахунка 23), а наднормативна «нерозподілена» частина відразу включається до собівартості реалізації поточного періоду (до дебету рахунка 90).Відсутність згадок про «нормальний» розподіл у першій редакції
П(С)БО 18 дала фахівцям привід зробити висновки про те, що в будівництві класифікація загальновиробничих витрат на постійні та змінні не здійснюється, і розподіл постійних загальновиробничих витрат між рахунками 23 і 90 не провадиться2. Деякі аналітики навіть спробували знайти цьому факту пояснення, зауваживши, що «левову частку постійних витрат будівельного підприємства» становлять витрати на утримання незадіяних будівельних машин та механізмів, що не включаються до витрат за будівельним контрактом»3.2 Т. Онищенко П(С)БО 18 «Будівельні контракти»: особливості застосування // «Податки та бухгалтерський облік», 2002, № 16, с. 36.
3 Т. Онищенко. Будівельні контракти // «Податки та бухгалтерський облік», 2001, № 51, с. 23.
Однак повної єдності думок із цього питання все-таки не спостерігалося. Деякі фахівці вважали, що
«загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат відповідно до П(С)БО 16 «Витрати» 4.4 В. Костюченко. Облік будівельних контрактів згідно з П(С)БО // «Бухгалтерський облік та аудит», 2001, № 7, с. 20.
Начальник Управління методології бухобліку Мінфіну, коментуючи норми
П(С)БО 18, зазначав, що «загальновиробничі витрати включаються до собівартості будівельного контракту по можливості прямо чи розподіляються між об’єктами будівництва» 5.5 В. Пархоменко. Бухгалтерський облік підрядної діяльності // «Праця і зарплата», 2001, № 28, с. 5.
Із такого коментаря можна було зробити, як мінімум, два висновки:
1.
Не всі загальновиробничі витрати підлягають розподілу. Деякі з них можна відносити безпосередньо до дебету рахунка 23.2.
Розподіл провадиться тільки між об’єктами, тобто лише в межах рахунка 23.Перша теза, узагалі кажучи, викликає деякий подив. Адже якщо певні витрати у принципі може бути
прямо віднесено на собівартість якогось контракту, то такі витрати навряд чи можуть вважатися власне загальновиробничими.Цікаво, що Держбуд відреагував на норми
П(С)БО 18 абсолютно несподівано.У
п. 14 розділу VIII Методрекомендацій № 81 містилася неадекватна норма:«Загальновиробничі витрати визначаються по будівельній організації в цілому
як постійні, так і змінні, і відносяться з кредиту рахунка 91 «Загальновиробничі витрати» до дебету рахунка 90 «Собівартість реалізації», субрахунку 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг».Отже, про віднесення загальновиробничих витрат на собівартість БМР (до дебету рахунка 23) взагалі не йшлося.
Пізніше Держбуд спробував виправити становище, виправдовуючись тим, що
«у пункті 14 VIII розділу Методичних рекомендацій наведено тільки спрощену схему віднесення загальновиробничих витрат на собівартість реалізації будівельно-монтажних робіт» (лист Держбуду від 31.10.2002 р. № 8/8-585).Зрозуміло, жодне «спрощення» не могло бути виправданням такого грубого порушення стандартизованого порядку калькулювання собівартості виконаних підрядних робіт.
У 2003 році спірну норму
П(С)БО 18 було викладено в новій редакції.Розподіл було приписано проводити
«між об’єктами будівництва з використанням бази розподілу при нормальній потужності (пропорційно прямим витратам; обсягам доходів; прямим витратам на оплату праці; відпрацьованому будівельними машинами і механізмами часу тощо)».Такі формулювання викликали труднощі у тлумаченнях.
Справа в тому, що розподіл «між об’єктами» має на увазі віднесення загальновиробничих витрат на різні субрахунки рахунка 23, а розподіл за «нормальною потужністю» передбачає віднесення частини витрат на рахунок 90, а частини — на рахунок 23.
Тож формулювання
п. 14 П(С)БО 18, як і раніше, залишається нечітким.Деякі фахівці вважають, що загальновиробничі витрати «
розподіляються між контрактами»6. Це означає, що розподіл має відбуватися «всередині» контрактного рахунка 23.6
«Будівельна бухгалтерія», 2010, № 2, с. 23.У
п. 3 розділу 4 Методрекомендацій № 30 описано загальну процедуру «нормального» розподілу, але при цьому зазначається, що «постійні загальновиробничі витрати розподіляються між об’єктами витрат», і «загальна сума постійних загальновиробничих витрат (розподілених та нерозподілених), що включається до собівартості будівельно-монтажних робіт за договором підряду, не може перевищувати фактичну величину цих витрат».Інакше кажучи, усю суму загальновиробничих витрат має бути списано на собівартість виробництва (див. рис. 1).
Рис. 1. Розподіл загальновиробничих витрат між об’єктами
Але в цьому випадку виникає запитання: якщо на «договірну» собівартість БМР відносяться й «нерозподілені» постійні загальновиробничі витрати, то навіщо тоді взагалі провадити їх розподіл
за нормальною потужністю?Мінфін, коментуючи розподіл загальновиробничих витрат, у
листі від 20.02.2004 р. № 31-04200-10-10/2654 констатує:«Очікуваний середній обсяг діяльності (нормальна потужність) визначається в цілому для підрядної організації на підставі даних затверджених (погоджених) графіків, проектів організації виконання будівельно-монтажних робіт щодо об’єктів та будов і планованих (прогнозованих) витрат на обслуговування, організацію та управління будівельного виробництва».
Зрозуміло, що такий розрахунок необхідний лише для
повноцінного розподілу загальновиробничих витрат за алгоритмом так званої нормальної потужності відповідно до приписів П(С)БО 16.У такому разі підряднику слід дотримуватися схеми, зображеної на рис. 2.
Рис. 2. Розподіл загальновиробничих витрат за нормальною потужністю
Практика тлумачень
Як же діяти головбуху будівельної компанії: чи провадити йому «нормальний» розподіл
постійних загальновиробничих витрат?Узагалі розподіл накладних витрат на «умовно-постійну» та «умовно-змінну» частини для українських будівельників не новина7. Тому бухгалтерія, найімовірніше, може відповідним чином класифікувати зміст рахунка 91.
7 Текст перекладено українською мовою. Джерело: Экономика строительства: Учебник / Под ред. А. Ф. Румянцева. — М.: Госполитиздат, 1962. — С. 379.
Згідно з
п. 16 П(С)БО 16 до змінних витрат належать витрати на управління та обслуговування виробництва, розмір яких змінюється прямо пропорційно зміні обсягу діяльності.Постійні
ж витрати, навпаки, залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності.Вважаємо, що в
п. 14 П(С)БО 18 недаремно з’явилася пряма вказівка на «нормальну потужність». Це повністю відповідає параграфу 18 МСБО 11.Фахівці
управлінського обліку зазначають, що накладні витрати будівельного підприємства розподіляються за тими самими правилами, що й накладні витрати в будь-якій інший галузі8.8 Текст перекладено українською мовою. Джерело: Друри К. Введение в управленческий и производственный учет. — М.: Аудит-Юнити, 1998. — С. 161.
Таким чином, є достатньо підстав припустити, що в
П(С)БО 18 мається на увазі все-таки використання правил розподілу загальновиробничих витрат, описаних у П(С)БО 16.Судячи з усього, подібного підходу дотримуються і в певних академічних колах. В усякому разі, у недавно виданому в Києві підручнику «Облік у будівництві» при ілюстрації розподілу загальновиробничих затрат наведено проводку Дт 90 — Кт 91 для операції «
списання нерозподіленої частини загальновиробничих витрат»9.9 Крупка Я. Д. Задорожній З.В. Мельник Р. О. Облік у будівництві: Підручник. — К.: Знання, 2008. — С. 354.
Водночас формальне прочитання сьогоднішньої редакції
п. 14 П(С)БО 18 дозволяє зробити і протилежний висновок:«У П(С)БО 18 простежується одна з відмітних особливостей формування витрат за будівельним контрактом: загальновиробничі витрати
в повному обсязі (як постійні, так і змінні) підлягають розподілу між об’єктами будівництва, що виконуються підрядною організациєю» 10.10 Рудяк Ю., Піроженко О., Кавторєва Я. та ін. Усе про облік та організацію будівельної діяльності. — Х.: Фактор, 2005. — С. 217 — 218.
Бази розподілу
Вибір адекватної бази розподілу загальновиробничих витрат вважається критично важливим моментом будівельного обліку.
На думку деяких аудиторів,
«найпоширеніша причина розбіжностей між контрактним розкладом та звітом про фінансові результати полягає в неточності ставок накладних витрат»11.11 Estimating for Profits: A Primer for Measuring Up to the Bottom Line / Roy Bushman // CFMA Building Profits; March/April 2001 (www.cfma.org).
Пункт 14 П(С)БО 18
пропонує будівельникам широкий вибір баз розподілу.Жодних універсальних рецептів тут бути не може. Серед фахівців одностайності теж немає.
Одним фахівцям до вподоби розподіл загальновиробничих витрат між контрактами пропорційно їх дохідності:
«Хоча баз розподілу будівельних загальновиробничих витрат може бути багато (суми контрактних доходів, контрактних витрат і трудовитрати, здійснені за кожним контрактом), найраціональнішою здається база розподілу за
контрактними доходами. Крім того, оскільки всі витрати однакові за природою, розподіл цих витрат на підставі суми контрактних доходів, що генеруються кожним контрактом, задовольняв би також критерій послідовності» 12.12 IFRS 2005. Interpretation and Application of International Accounting and Financial Reporting Standards / Barry J.Epstein, Abbas Ali Mirza // John Willey & Sons,Inc. 2005. — Р. 186.
Водночас аудитори визнають, що
«найпоширеніші методи розподілу витрат на виконані роботи ґрунтуються на кількості трудовитрат або часу роботи устаткування, або на сумах трудовитрат, матеріальних витрат, або витрат на обладнання» 13.13 Keith R. Fetridge. What is Job Cost // CFMA Building Profits; November/December, 1999 (www.cfma.org).
В українських академічних колах також вважають, що
прямі витрати використовуються найчастіше як база розподілу загальновиробничих витрат14.14 Coombs W. E., Palmer W. J. Construction Accounting and Financial Management // McGraw-Hill Book Company, 1989. — Р. 262.
Фінансові менеджери будівельних компаній вважають, що
«велика частина будівельної індустрії вважає за краще використовувати загальні прямі витрати як стандартизовану базу для розподілу непрямих витрат» 15.15 Крупка Я. Д., Задорожний З. В., Мельник Р. О. Облік у будівництві: підручник. — К.: Знання, 2008. — С. 354.
Це не заважає їм визнавати недоліки цього методу. Основним аргументом супротивників такого розподілу є те, що значна частка прямих витрат припадає на вартість будматеріалів та субпідрядних робіт, які не є зваженим мірилом для розподілу внутрішніх витрат підприємства.
Що стосується ідеального варіанта, то він важко реалізується на практиці:
«Теоретично правильна відповідь на запитання про непрямі будівельні витрати полягає (як і для виробничих витрат) у розподілі різних типів накладних витрат за різними базами, і виборі таких баз відповідно до потреб конкретного розкладу компанії. У більшості будівельних компаній, однак, є два серйозні практичні заперечення цій відповіді. По-перше, тільки небагато які будівельні компанії розвинули використання даних за будівельними витратами до такого ступеня, що складність і вартість використання різних базисів для розподілу непрямих витрат можуть бути виправданими. По-друге, широка різноманітність індивідуальних будівельних об’єктів, з якими доводиться стикатися будівельним компаніям, рідко ставить проблеми розподілу у виробничих операціях»
16.16
Там же.
Кошторисно-документальний аспект
Другий розділ форми № КБ-2в називається «Загальновиробничі витрати». Таку ж назву має бухгалтерський рахунок 91.
Мабуть, саме цим дезорієнтуються деякі представники контролюючих органів, які намагаються порівнювати відповідні суми за даними форми № КБ-2в та оборотами Головної книги.
На наш погляд, такі порівняння не мають підстав. Бухгалтерські та кошторисні загальновиробничі витрати відрізняються як за складом, так і за методом розрахунку.
Якщо оборот рахунка 91 формується виходячи з
фактичних даних, підтверджених первинними бухгалтерськими документами, то визначення кошторисних загальновиробничих витрат відбувається відповідно до алгоритму, затвердженого ДБН.Про це недвозначно йдеться в
листі Держбуду від 22.05.2003 р. № 7/5-462:«
Усереднені показники Держбуду для визначення загальновиробничих витрат застосовуються при складанні інвесторської кошторисної документації. На стадії складання ціни тендерної пропозиції підрядник уточнює показники, що враховуються в інвесторській кошторисній документації, виходячи зі структури загальновиробничих витрат, що склалася в організації та передбачає заплановане обслуговування виробництва на конкретному об’єкті, та з Переліку загальновиробничих витрат, урахованих усередненими показниками Держбуду (додаток 19 до ДБН Д.1.1-1-2000, зі змінами та доповненнями). Умови уточнення показників для визначення загальновиробничих витрат указуються в контракті. При проведенні взаєморозрахунків у формі № КБ-2в по рядку «Загальновиробничі витрати» відображається сума зазначених витрат, що розраховується із застосуванням показників загальновиробничих витрат, передбачених у договірній ціні, пропорційно обсягам виконаних у звітному періоді робіт і кошторисній трудомісткості цих робіт, визначеній на підставі ресурсних елементних кошторисних норм».Зауважимо, що стосовно загальновиробничих витрат можлива процедура їх уточнення. І якщо сторони в контракті передбачили необхідність уточнення кошторисних показників за
фактичними даними, то таке уточнення спричинить відповідні коригування.Це означає, що бухгалтерії будівельного підприємства доведеться вести відповідний аналітичний облік рахунка 91 за контрактами, погоджуючи їх розподіл із замовником.
Якщо ж у контракті подібного застереження немає, то сума загальновиробничих витрат, відображена за кошторисними розрахунками у формі № КБ-2в, та сума загальновиробничих витрат, відображена в бухобліку, навряд чи збігатимуться.
Кошторисні показники визначаються планово-розрахунковими алгоритмами, а фактичні витрати будівельного підприємства — господарськими реаліями. І ніхто не в змозі ототожнити «факт» і «план», якщо тільки не йдеться про банальні «підгонки» показників.
Приклади
У звітному місяці підрядник здійснював роботи на трьох об’єктах.
Доходи в бухгалтерському обліку визнаються відповідно до прийнятої облікової політики, на підставі
виміру та оцінки виконаних робіт за актами, підписаними замовниками.Акти виконаних робіт зафіксували такі обсяги БМР (оборот по кредиту рахунка 70) щодо об’єктів17:
— Об’єкт № 1 — 600 тис. грн.
— Об’єкт № 2 — 1350 тис. грн.
— Об’єкт № 3 — 225 тис. грн.
2175 тис. грн.
17 У прикладі використовуються вартісні показники, «очищені» від ПДВ.
Прямі витрати щодо зазначених об’єктів відповідно до звітів виконробів склали:
— Об’єкт № 1 — 527 тис. грн.
— Об’єкт № 2 — 1278 тис. грн.
— Об’єкт № 3 — 217 тис. грн.
2022 тис. грн.
Відпрацьовано машино-годин будівельними машинами за звітний місяць на роботах, що виконувалися на об’єктах (за змінними машинограмами):
— Об’єкт № 1 — 60 маш.-год.
— Об’єкт № 2 — 200 маш.-год.
— Об’єкт № 3 — 52 маш.-год.
312 маш.-год.
Відпрацьовано людино-годин (за актами виконаних робіт) на об’єктах:
— Об’єкт № 1 — 1600 люд.-год.
— Об’єкт № 2 — 2100 люд.-год.
— Об’єкт № 3 — 1325 люд.-год.
5025 люд.-год.
За звітний місяць підрядник зазнав загальновиробничих витрат (оборот по дебету рахунка 91) на суму:
— змінні
загальногосподарські витрати — 10 тис. грн.
— постійні
загальногосподарські витрати — 25 тис. грн.
35 тис. грн.
Приклад 1. Повний
розподіл загальновиробничих витрат між об’єктами будівництва:а) пропорційно доходам:
— питома вага об’єктів:
— Об’єкт № 1: 600/2175 = 0,276
— Об’єкт № 2: 1350/2175 = 0,621
— Об’єкт № 3: 225/2175 = 0,103
— розподіл загальновиробничих витрат:
— Об’єкт № 1: 35 000
х 0,276 = 9660 (грн.)— Об’єкт № 2: 35 000
х 0,621 = 21735 (грн.)— Об’єкт № 3: 35 000
х 0,103 = 3605 (грн.)35000 (грн.)
б) пропорційно прямим витратам:
— питома вага об’єктів:
— Об’єкт № 1: 527/2022 = 0,261
— Об’єкт № 2: 1278/2022 = 0,632
— Об’єкт № 3: 217/2022 = 0,107
— розподіл загальновиробничих витрат:
— Об’єкт № 1: 35 000
х 0,261 = 9135 (грн.)— Об’єкт № 2: 35 000
х 0,632 = 22120 (грн.)— Об’єкт № 3: 35 000
х 0,107 = 3745 (грн.)35000 (грн.)
в) пропорційно відпрацьованим машино-годинам:
— питома вага об’єктів:
— Об’єкт № 1: 60/312 = 0,192
— Об’єкт № 2: 200/312 = 0,641
— Об’єкт № 3: 52/312 = 0,167
— розподіл загальновиробничих витрат:
— Об’єкт № 1: 35 000
х 0,192 = 6725 (грн.)— Об’єкт № 2: 35 000
х 0,641 = 22440 (грн.)— Об’єкт № 3: 35 000
х 0,167 = 5835 (грн.)35000 (грн.)
г) пропорційно трудовитратам:
— питома вага об’єктів:
— Об’єкт № 1: 1600/5025 = 0,318
— Об’єкт № 2: 2100/5025 = 0,418
— Об’єкт № 3: 1325/5025 = 0,264
— розподіл загальновиробничих витрат:
— Об’єкт № 1: 35 000
х 0,318 = 11130 (грн.)— Об’єкт № 2: 35 000
х 0,418 = 14630 (грн.)— Об’єкт № 3: 35 000
х 0,264 = 9240 (грн.)35000 (грн.)
Відображення в обліку та звітності:
Об’єкт 1, грн.
:| Показник | а | б | в | г |
| Дохід за контрактом (Дт 36 — Кт 70) | 600000 | 600000 | 600000 | 600000 |
| Прямі витрати за контрактом(Дт 231 — Кт 20, 13, 65, 66, 63) | 527000 | 527000 | 527000 | 527000 |
| Загальновиробничі витрати (Дт 231 — Кт 91) | 9660 | 9135 | 6725 | 11130 |
| Виробнича собівартість контракту(Дт 90 — Кт 231) | 536660 | 536135 | 533725 | 538130 |
| Прибуток від контракту | 63340 | 63865 | 66275 | 61870 |
Об’єкт 2, грн.:
| Показник | а | б | в | г |
| Дохід за контрактом (Дт 36 — Кт 70) | 1350000 | 1350000 | 1350000 | 1350000 |
| Прямі витрати за контрактом(Дт 232 — Кт 20, 13, 65, 66, 63) | 1278000 | 1278000 | 1278000 | 1278000 |
| Загальновиробничі витрати(Дт 232 — Кт 91) | 21735 | 22120 | 22440 | 14630 |
| Виробнича собівартість контракту(Дт 90 — Кт 232) | 1299735 | 1300120 | 1300440 | 1292630 |
| Прибуток від контракту | 50265 | 49880 | 49560 | 57370 |
Об’єкт 3, грн.:
| Показник | а | б | в | г |
| Дохід за контрактом (Дт 36 — Кт 70) | 225000 | 225000 | 225000 | 225000 |
| Прямі витрати за контрактом(Дт 233 — Кт 20, 13, 65, 66, 63) | 217000 | 217000 | 217000 | 217000 |
| Загальновиробничі витрати (Дт 233 — Кт 91) | 3605 | 3745 | 5835 | 9240 |
| Виробнича собівартість контракту(Дт 90 — Кт 233) | 220605 | 220745 | 222835 | 226240 |
| Прибуток від контракту | 4395 | 4255 | 2165 | (1240) |
Як бачимо, різні алгоритми розподілу приводять до різних
аналітичних фінрезультатів. Інколи контракт, маючи валову прибутковість, унаслідок значної частини віднесених на нього загальновиробничих витрат стає збитковим (приклад третього об’єкта при розподілі загальновиробничих витрат пропорційно трудомісткості робіт).Приклад 2.
Підрядник розподіляє постійні загальновиробничі витрати за нормальною потужністю пропорційно відпрацьованим машино-годинам.Вихідні дані — ті самі, що й для першого прикладу.
Управлінським персоналом установлено, що
при нормальній потужності компанії у 400 маш.-год. місячна сума постійних загальновиробничих витрат становить 27500 грн.Таким чином,
нормативна ставка постійних загальновиробничих витрат дорівнює:27500 грн. : 400 маш.-год. = 68,75 грн./маш.-год.
У звітному місяці відпрацьовано 312 маш.-год.
Постійні
розподілені (тобто витрати в межах установлених норм) загальновиробничі витрати:312 маш.-год.
х 68,75 грн./маш.-год. = 21450 грн.Усього фактично понесено
постійних загальновиробничих витрат у звітному місяці — 25000 грн.Отже,
нерозподілена (наднормативна) частина постійних загальновиробничих витрат становить:25000 - 21450 = 3550 (грн.).
Тому розподілу між контрактами підлягають загальновиробничі витрати в сумі:
35000 - 3550 = 31450 (грн.).
Розподіл між собівартістю контрактів провадиться пропорційно машино-годинам:
— питома вага об’єктів:
— Об’єкт № 1: 60/312 = 0,192
— Об’єкт № 2: 200/312 = 0,641
— Об’єкт № 3: 52/312 = 0,167
— розподіл загальновиробничих витрат:
— Об’єкт № 1: 31450
х 0,192 = 6040 (грн.)— Об’єкт № 2: 31450
х 0,641 = 20160 (грн.)— Об’єкт № 3: 31450
х 0,167 = 5250 (грн.)31450 (грн.)
У такому разі за звітний місяць головбух спише на собівартість реалізації (Дт 90 — Кт 91)
нерозподілену частину постійних загальновиробничих витрат у сумі 3550 грн. і відобразить такі контрактні результати, грн.:
| Показник | Об’єкт № 1 | Об’єкт № 2 | Об’єкт № 3 |
| Дохід за контрактом (Дт 36 — Кт 70) | 600000 | 1350000 | 225000 |
| Прямі витрати за контрактом(Дт 23 — Кт 20, 13, 65, 66, 63) | 527000 | 1278000 | 217000 |
| Загальновиробничі витрати (Дт 23 — Кт 91) | 6040 | 20160 | 5250 |
| Виробнича собівартість контракту(Дт 90 — Кт 23) | 533040 | 1298160 | 222250 |
| Прибуток від контракту | 66960 | 51840 | 2750 |
Неважко переконатися, що від того, який
метод розподілу та яку базу розподілу буде вибрано компанією-підрядником, залежать результати рентабельності кожного контракту.
