Теми статей
Обрати теми

(Не)наростання поліпшень

Редакція ББ
Стаття

(Не)наростання поліпшень

Андрій Твердомед, консультант

 

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» уже давно передбачає право на включення витрат на поліпшення основних фондів до валових витрат і розподіл таких витрат, що перевищують 10 % ліміт, з метою подальшої амортизації.

Тим дивнішою є усталена двоїста практика застосування платниками податків цієї норми, що якнайбезпосередніше впливає на суму податку на прибуток. Причина цього — не стільки неясність, що міститься в п.п. 8.7.1 Закону про податок на прибуток, хоча, звичайно, законодавець долю сум перевищення міг виписати й ретельніше.

Але ще більше стимулювала розбіжність думок про порядок розподілу поліпшень наявність двох роз’яснень, що суперечать одне одному. Проаналізуємо їх у сьогоднішній статті.

 

ДОКУМЕНТ СТАТТІ

Закон про податок на прибуток

— Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР.

 

Отже, про які роз’яснення йтиметься? У

листі Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України від 21.10.2004 р. № 06-10/10-1174 стверджується, що:

«застосування наростаючого підсумку для розподілу суми витрат, понесених у зв’язку з поліпшеннями основних фондів, що перевищують 10-відсотковий ліміт, Законом не передбачено».

Навпаки, у

листі ДПА у м. Києві від 04.11.2004 р. № 3413/10/31-105 роз’яснюється таке:

«при розподілі перевищення 10-відсоткової межі суми фактично понесених витрат на поліпшення основних фондів необхідно враховувати наростаючим підсумком».

Незважаючи на очевидну суперечність цих

листів, єдина думка досі не сформувалася, тож на практиці, як і раніше, застосовуються обидва підходи. Причому досить часто контролери погоджуються з обома.

Але не завжди. Інколи заперечення перевіряючих викликає як перший, так і другий варіант розподілу поліпшень з погрозами донарахувань та санкцій, що випливають із таких заперечень. Отже, розбіжність думок існує не лише серед платників податків, а й серед податківців. Ця розбіжність не має фіскальної спрямованості. Застосування будь-якого варіанта може спричинити як збільшення податкових зобов’язань, так і їх зменшення. Проте сам факт існування двох варіантів розподілу поліпшень створює для платників податків украй незатишну ситуацію, при якій вибір будь-якого з підходів не гарантує згоду з ним перевіряючих.

Хоча перший

лист було надіслано не контролюючим органом, а Комітетом, податківці останніми роками ставилися до нього лояльно. І причина тут не в тому, що думку профільного Комітету контролюючі органи високо цінують. Розбіжність думок ДПАУ і Комітету виникає часто. І практично завжди в цих випадках податкові інспектори погоджуються з позицією вищої за рівнем організації, що недивно. Однак справа саме в тому, що думка ДПАУ з дискусійного питання досі невідома. На наростаючому підході наполягає ДПА м. Києва. Водночас лист Комітету з питань фінансів і банківської діяльності підписано С. Буряком, який був на момент видання листа головою цього Комітету. Останніми ж роками він був головою ДПАУ, тож ігнорувати це податківці не могли. Тепер же цей суб’єктивний чинник перестав бути значущим. Тому цілком очікуваним є загострення проблеми розподілу поліпшень. І платники податків мають бути до цього готові.

З метою аналізу обґрунтованості підходів, що застосовуються до розподілу поліпшень, та їх впливу на податковий облік платників податків звернемося до прикладу.

 

Приклад

. Розподіл поліпшень основних фондів, тис. грн.

 

Групи основних фондів

Балансова вартість груп на 01.01.2010 р.

Сума поліпшень у I кварталі 2010 року

Розподіл поліпшень за I квартал 2010 року

Сума поліпшень у II кварталі 2010 року

Сума поліпшень за півріччя 2010 року

Розподіл поліпшень за півріччя 2010 року

1

110

20

8,0

16

36

24,63

2

70

12

4,8

14

26

17,79

3

80

8

3,2

0

8

5,47

4

40

10

4,0

15

25

17,11

Усього

300

50

20,0

45

95

65,0

 

Примітка.

У прикладі платники податків використовують право на включення до валових витрат поліпшень основних фондів у межах 10 %, передбачене п.п. 8.7.1 Закону про податок на прибуток, у сумі 30 тис. грн.

 

Наведений приклад ілюструє обидва підходи, однак для прихильників думки Комітету останні дві колонки зайві. Такі платники податків обмежуються розподілом поліпшень раз на рік, у кварталі перевищення 10-відсоткового ліміту (у прикладі це має місце вже в I кварталі в сумі 20 тис. грн.), розподіл цієї суми за групами основних фондів наводиться в колонці 4. У всіх наступних кварталах такі платники податків вартість поліпшень приєднують до балансової вартості відповідних груп. Отже, колонки 6 і 7 прикладу платники податків, які дотримуються «ненаростаючого» підходу, не розраховують.

Платники податків, котрі керуються роз’ясненням ДПА у м. Києві, здійснюють розподіл не тільки у кварталі перевищення, а і в усіх наступних кварталах року. У кварталі перевищення 10-відсоткового ліміту (у прикладі це I квартал, але це може бути й будь-який інший) ці платники податків діють точнісінько так, як і платники податків, які дотримуються позиції Комітету. Але, не зупиняючись на цьому, такі платники податків здійснюють розподіл поліпшень кожного звітного періоду року. У прикладі це виражається в підсумовуванні поліпшень за I та II квартали (у колонці 6) і подальшому розподілі поліпшень за півріччя (у колонці 7) для цілей складання декларації за цей період. Зрозуміло, якби приклад продовжити, то в ньому був би подальший розподіл поліпшень за 9 місяців, і, нарешті, за рік. Таким чином, розподіл поліпшень при такій методиці за I квартал, тобто квартал перевищення ліміту, є нібито попереднім, з подальшим перерахунком кожного наступного кварталу.

Прибічники цієї позиції схильні вважати, що застосування наростаючого підсумку при розподілі поліпшень випливає з:

— п. 16.4 Закону про податок на прибуток

, що вимагає розрахунку прибутку наростаючим підсумком у декларації за звітний період,

та

п. 11.1 Закону про податок на прибуток, що встановлює наростаючі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Однак розраховувати декларацію наростаючим підсумком ще не означає, що наростаючим підсумком потрібно розподіляти поліпшення. У

п.п. 8.3.1 Закону про податок на прибуток передбачено використання спеціального періоду — розрахункового кварталу. Саме це є аргументом у листі Комітету, який звертає увагу, що:

«будь-які розрахунки, передбачені статтею 8 Закону, здійснюються не наростаючим підсумком, а за розрахунковий квартал».

А

п.п. 8.7.1 Закону про податок на прибуток цілком чітко вказує, коли та який період необхідно використовувати. Його перший абзац, установлюючи базу для 10-відсоткового ліміту, закінчується словами «на початок такого звітного періоду». Але другий абзац, що регулює порядок розподілу витрат на поліпшення основних фондів, закінчується вже інакше — «на початок розрахункового кварталу»! Тобто кварталу перевищення ліміту.

Лист

же ДПА у м. Києва посилається тільки на перший абзац п.п. 8.7.1 Закону про податок на прибуток. Тому не дивно, що податківці дійшли помилкового висновку. Усе це свідчить про обґрунтованість позиції Комітету і не підтверджує думку київських податківців, які обмежилися при розгляді питання терміном «звітний (податковий) період» та випустили з уваги існування «розрахункового кварталу».

Утім, на користь «ненаростаючого» розподілу є ще один аргумент, що не згадується в

листі Комітету. Підпункт 8.3.2 Закону про податок на прибуток, що містить формулу визначення балансової вартості групи основних фондів (окремого об’єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу, установлює, серед іншого, склад витрат, на які щокварталу збільшуються групи. Цей показник виражено такою частиною формули:

«

П(а-1) — сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкції, модернізації та інших поліпшень основних фондів, що підлягають амортизації, протягом кварталу, що передував розрахунковому».

Звернемо увагу на закінчення показника.

Саме «кварталу», в однині, а не «кварталів»! Ураховуючи цей нюанс, ще раз звернемося до прикладу. У ньому платник податків не здійснює поліпшення у групі 3 основних фондів. Але при розподілі поліпшень наростаючим підсумком за півріччя сума розподілених поліпшень за цей період (5,47 тис. грн.) збільшується порівняно із сумою розподілених поліпшень за 3 місяці (3,2 тис. грн.) Адже у кварталі, що передує розрахунковому, основні фонди групи 3 не поліпшувалися. Отже, використання для розподілу наростаючої суми поліпшень суперечить п.п. 8.3.2 Закону про податок на прибуток.

Зауважимо, нарешті, що проблеми, порушені в цій публікації, не стосуються поліпшень орендованих основних фондів. Згідно з

п. 8.8 Закону про податок на прибуток витрати орендаря на поліпшення об’єкта оперативного лізингу (оренди), що перевищують 10-відсотковий ліміт, уключаються орендарем до балансової вартості відповідної групи основних фондів, а якщо такої групи немає, то вона створюється. Пропорційного розподілу таких витрат Закон про податок на прибуток від орендаря не вимагає. Отже, його позбавлено проблем вибору методу розподілу витрат на поліпшення, що перевищують 10-відсотковий ліміт.
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі