Депутатська турбота
про інвесторів будівництва житла
У березні 2010 року у Верховній Раді було зареєстровано одразу два законопроекти щодо відшкодування фізичній особі (інвестору) майнової шкоди, завданої внаслідок злочину, учинення якого пов’язане з інвестуванням будівництва житла. Перший з них (№ 6197) подано депутатом В. І. Коновалюком, а другий (№ 6197-1) — депутатом М. Я. Волинцем.
Указані законопроекти майже ідентичні.
Характерно, що автор другого законопроекту, на відміну від свого колеги, при обгрунтуванні причин подання, посилається на пункт 1 протоколу № 82 засідання Кабінету Міністрів України від 23.12.2009 р. (про хід виконання заходів щодо розв’язання проблем інвесторів, які потерпіли внаслідок діяльності групи будівельних компаній «Еліта-центр»).
Слід звернути увагу на те, що одна з цілей подання до парламенту вказаних документів полягає в реалізації
цивільно-правової (!) відповідальності держави у разі скоєння злочину у сфері будівництва житла.Головною ідеєю законопроектів є запровадження механізму відшкодування державою («за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів у межах відповідних бюджетних призначень») втрат, які понесли інвестори, коли боржник-забудовник не зміг виконати своїх обов’язків, і його майна не вистачило для розрахунків з інвесторами.
Для цього інвестору треба мати відповідне рішення суду та виконавчий документ, за яким стягнення не застосовувалося або було застосовано частково з відміткою про неможливість виконання судового рішення (у разі часткового виконання — із зазначенням суми фактично стягнутих та отриманих фізичною особою (інвестором) коштів) за підписом начальника відповідної державної виконавчої служби, скріпленим печаткою такого органу.
Після того, як держава компенсує інвестору майнову шкоду, вона матиме право зворотної вимоги (регресу) до боржника щодо відшкодування майнової шкоди у відповідному обсязі у разі відновлення платоспроможності боржника.
Депутати Коновалюк та Волинець мотивують свої законопроекти тим, що «одним із завдань правової, цивілізованої держави є створення умов для вільного та безпечного проживання її громадян. Учинення будь-якого злочину на території держави означає неефективне виконання нею взятих на себе функцій. Таким чином, пропозиція про те, що держава бере на себе зобов’язання щодо відшкодування особі шкоди, спричиненої їй унаслідок злочину, є
проявом турботи держави про її громадян, намаганням посилити їх соціальний захист, важливою гарантією захисту основних прав людини».При цьому депутати чомусь не згадують, що особливістю будь-якого інвестування є притамананний такій діяльності
ризик .Якщо громадянин не хоче ризикувати, він купує готове житло. Ті ж громадяни, які наважуються вкладати власні кошти в будівництво нового житла, свідомо стають інвесторами, а відтак свідомо перебирають на себе частину ризиків, якими характеризується будівництво. В обмін на це інвестори зазвичай отримують значні цінові поступки з боку забудовників.
Гарантуючи інвесторам позбавлення ризику за рахунок бюджету (тобто за рахунок інших платників податків!), держава ти самим поставить інвесторів будівництва житла у привілейоване становище порівняно з іншими економічними суб’єктами.
Таким чином, указані законопроекти, хоча і є свідченням турботливості та гуманності окремих депутатів, не відповідають капіталістичним реаліям сучасної економіки.
Дивний «альтруїзм» парламентарів здається дещо романтичним, зважаючи на їхню переконаність у тому, що реалізація вказаних проектів «не потребує додаткових витрат з державного бюджету України».
Василь Чучупака
