Плата за землю у проекті Податкового кодексу
7 жовтня 2010 року Верховна Рада України прийняла в першому читанні доопрацьований Кабміном
проект Податкового кодексу України, зареєстрований за № 7101-1 (далі — проект Податкового кодексу).Прийнятий у першому читанні
проект Податкового кодексу надіслано до профільного комітету парламенту для підготовки до другого читання та внесення поправок, запропонованих під час його обговорення.Згідно з
проектом Податкового кодексу плата за землю — загальнодержавний податок, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за землі державної та комунальної форм власності.Не переказуючи весь зміст розділу, присвяченого платі за землю, зупинимося фрагментарно на тих відмінностях, що різко контрастують з існуючою методологією її справляння.
1.
У разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами іншим суб'єктам земельний податок за площі, надані в оренду, розраховуватиметься від нормативної грошової оцінки, визначеної з урахуванням застосування відповідного коефіцієнта функціонального використання цих площ залежно від виду економічної діяльності орендаря. Як бачимо, ДПАУ все-таки вдалося наполягти на своїй ідеї про періодичний перерахунок земельного податку орендодавцем, який по черзі здає в оренду землю чи будівлі орендарям з різними видами діяльності. Про те, як зазначену норму буде реалізовано на практиці, поки що сказати важко — краще буде дочекатися відповідних роз'яснень податківців та Держкомзему.2. Відома на сьогодні вимога
ч. 5 ст. 12 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 р. № 2535-XII (далі — Закон № 2535) про необхідність сплати земельного податку на загальних підставах тими землекористувачами, які мають відповідні пільги з цього податку, але здають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі або їх частини, згідно з проектом Податкового кодексу не поширюється на бюджетні установи в разі надання ними будівель, споруд (їх частин) у тимчасове користування (оренду) іншим бюджетним установам.3. Як і раніше, платники земельного податку
самостійно обчислюють його суму щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають до органів ДПС за місцезнаходженням земельних ділянок податковий розрахунок земельного податку за встановленою формою з розбиттям річної суми рівними частинами за місяцями. Подання зазначеного річного розрахунку звільняє платника податків від обов'язку щомісячного декларування податку. Нововведення проекту Податкового кодексу полягає в такому: якщо піти альтернативним шляхом, тобто щомісяця подавати нову звітну податкову декларацію, то подання річної декларації стає вже не обов'язковим. Вважаємо таку новелу надзвичайно корисною для платників податків — землекористувачів, тож якщо вона залишиться в остаточному тексті документа, будемо настійно рекомендувати її застосування. При удаваному збільшенні трудомісткості (12 місячних декларацій після кожного місяця замість однієї річної наперед) такий спосіб знімає низку запитань та непорозумінь, пов'язаних з уточненням земельного податку і виправленням самостійно виявлених помилок при його розрахунку.4. Що стосується декларування податкових зобов'язань щодо
нововідведених земельних ділянок або за новоукладеними договорами оренди землі, то сьогодні воно здійснюється протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку. Як випливає з проекту Податкового кодексу, граничний строк подання декларації в зазначених випадках — 20 число місяця, наступного за звітним. Проте поки що залишається незрозумілим, яку (річну або місячну) податкову декларацію потрібно подати. За наявності свободи вибору ми б також рекомендували платникам податків користуватися способом, описаним у попередньому пункті.5. Деякі норми
проекту Податкового кодексу наводять нас на думку, що тепер обов'язок зі сплати земельного податку за земельну ділянку під будинком і навколо нього (так звану прибудинкову територію) намагаються покласти на фізичних та юридичних осіб, котрі є співвласниками багатоквартирного житлового будинку (на відміну від діючого на сьогодні порядку, коли такий податок має сплачуватися особою, яка здійснює експлуатацію чи управління будинком, тобто ЖЕКом, ОСББ тощо).6. Урегульоване питання щодо
моменту початку сплати земельного податку за земельні ділянки, на яких розташовано будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території, під час переходу права власності на такі будівлі, споруди (їх частини). Зазначений податок повинен буде сплачуватися на загальних підставах з дати держреєстрації права власності на нерухоме майно.7. Установлено також
обов'язок власника нежитлового приміщення (його частини) в багатоквартирному житловому будинку або приміщення, переведеного до нежитлового у зв'язку з придбанням його у власність, сплачувати земельний податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами), з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території, з дати держреєстрації права власності на нерухоме майно.8. Відбулися певні зміни і в механізмі індексації грошової оцінки землі. Як коефіцієнт для такої індексації
проект Податкового кодексу називає індекс споживчих цін, установлений законом про Державний бюджет України на відповідний рік.Ставки земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено
, також щороку уточнюються на зазначений вище коефіцієнт індексації, причому при проведенні такої індексації базовими пропонується вважати ставки податку, переписані з чинної редакції ч. 2 ст. 7 Закону № 2535. Водночас не можна не зауважити, що зазначеним Законом сукупно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 р. № 2154-VI у поточному році передбачалася індексація таких ставок на коефіцієнт 3,2, а розробники Податкового кодексу цей нюанс упустили. У результаті такої похибки може виявитися, що ставки земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено, на початок наступного року будуть у 3,2 раза нижчі, ніж сьогодні.9. І останнє. Теж незрозуміло, але факт — у
проекті Податкового кодексу відсутні вимоги, аналогічні тим, які сьогодні містяться в ч. 3 ст. 7 і ч. 2 ст. 8 Закону № 2535. Ідеться про припис у разі придбання земельної ділянки на підставі цивільно-правової угоди приймати за базу для розрахунку земельного податку за землі населених пунктів та землі поза населеними пунктами, надані для підприємств промисловості, транспорту, зв'язку та іншого призначення, величину, яка не може бути меншою, ніж ціна земельної ділянки, зазначена в такій угоді. Знову ж таки не можемо гарантувати, що зазначену норму не буде реанімовано в остаточній редакції Кодексу.
Ігор Хмелевський, Олена Уварова
