Теми статей
Обрати теми

Зміни у сфері державного регулювання будівництва житла

Редакція ББ
Стаття

Зміни у сфері державного регулювання будівництва житла

Дмитро Вовк, юрист

 

Будівництво житла завжди було «больовою точкою» будівельної галузі, яка в масовій свідомості громадян асоціюється з чергою скандалів, численними зловживаннями і не завжди високою якістю зданих в експлуатацію об’єктів. У зв’язку з цим не дивують спроби законодавця якимсь чином поліпшити нормативну базу, що існує в цій галузі. Однією з останніх спроб такого роду поліпшень є Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо вдосконалення державного регулювання у сфері будівництва» від 29.06.2010 р. № 2367. Аналізу цього Закону присвячено пропоновану статтю.

 

ДОКУМЕНТИ СТАТТІ

ЦК

 Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

Гірський Закон

 Гірський закон України від 06.10.1999 р. № 1127-XIV.

ЗК

 Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-III.

ЖК

 Житловий кодекс України від 30.06.1983 р. № 5464-Х.

КУпАП

 Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. № 8073-X.

Закон про ветеринарну медицину

 Закон України «Про ветеринарну медицину» від 25.06.1992 р. № 2498-ХІІ.

Закон про забудову

 Закон України «Про планування та забудову територій» від 20.04.2000 р. № 1699-ІІІ.

Закон про місцеве самоврядування

 Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР.

Закон про податок з доходів фізосіб

 Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV.

Закон про пожежну безпеку

 Закон України «Про пожежну безпеку» від 17.12.1993 р. № 3745-ХІІ.

Закон про радіаційну безпеку

 Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційної безпеки» від 08.02.1995 р. № 39/95-ВР.

Закон про рекламу

 Закон України «Про рекламу» від 03.07.1996 р. № 270/96-ВР.

Закон про санітарне та епідеміологічне благополуччя

 Закон України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» від 24.02.1994 р. № 4004-ХІІ.

Закон про сприяння будівництву

 Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву» від 16.09.2008 р. № 509-VI.

Закон про страхування

 Закон України «Про страхування» від 03.07.1996 р. № 85/96-ВР.

Закон про ТПП

 Закон України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 р. № 671/97-ВР.

Закон про фінансово-кредитні механізми

 Закон України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» від 19.06.2003 р. № 978-IV.

Закон про цінні папери

 Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 р. № 3480-IV.

Закон про інвестування

 Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18.11.1991 р. № 1560-ХІІ.

Закон № 2367

  Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо вдосконалення державного регулювання у сфері будівництва житла» від 29.06.2010 р. № 2367-VI.

Закон № 800

  Закон України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» від 25.12.2008 р. № 800-V.

Тимчасовий порядок № 1035

 Тимчасовий порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних і садових будинків з господарськими спорудами та будовами, спорудженими без дозволу на виконання будівельних робіт, затверджений постановою КМУ України від 09.09.2009 р. № 1035.

Порядок оренди житла з викупом

 Порядок оренди житла з викупом, затверджений постановою КМУ від 25.03.2009 р. № 274.

Порядок прийняття в експлуатацію

 Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затверджений постановою КМУ від 08.10.2008 р. № 923.

 

Попередня історія

Закон № 2367

пройшов досить довгий шлях до моменту власне його прийняття. Проект цього Закону створювався ще на виконання п. 1 Заходів щодо вдосконалення державного регулювання у сфері будівництва житла та стабілізації ситуації на первинному ринку житла, затверджених Указом Президента України від 03.03.2006 р. № 185. Метою законопроекту заявлялося вдосконалення державного регулювання у сфері будівництва житла шляхом унесення змін до чинних законів України, що забезпечить підвищення захисту прав громадян  інвесторів будівництва житла, відповідальності забудовників та фінансових установ  управителів, створення умов рівноправної сумлінної конкуренції, запобігання фінансовим зловживанням у процесі житлового будівництва та інвестування, що, у свою чергу, сприятиме стабілізації ситуації на первинному ринку житла. У процесі обговорення законопроекту до нього також було внесено норми, пов’язані з економічною та фінансовою кризою, що охопила будівельну галузь. Крім того, у законопроекті з’явилися положення, що прямо не стосуються будівництва житла. Деякі норми (зокрема, щодо регулювання фінансування будівництва, положення іноземних забудовників тощо) було вилучено на етапі розгляду Закону у Верховній Раді України та у зв’язку з урахуванням пропозицій, висловлених Президентом України, який спочатку наклав вето на цей Закон. Наскільки норми Закону № 2367 відповідають заявленим його авторами цілям, розглянемо нижче.

 

Запровадження єдиного державного реєстру громадян,
які потребують поліпшення житлових умов

Законом № 2367

унесено зміни до ст. 34 ЖК. Тепер громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, не тільки беруться на облік для отримання житлових приміщень у будинках державного та громадського фонду, а і вносяться до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, порядок ведення якого визначається Кабінетом Міністрів України. Ведення зазначеного реєстру покладено на органи місцевого самоврядування. У зв’язку з цим унесено зміни до п. «б» ст. 30 Закону про місцеве самоврядування, що регламентує повноваження виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад у сфері житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв’язку.

Із запровадженням зазначеного вище реєстру пов’язані й інші зміни, що вносяться до

ЖК:

— особу, яка претендує на отримання житлового приміщення у зв’язку з необхідністю поліпшення житлових умов, має бути внесено до цього реєстру (

ст. 42 ЖК, ця зміна набирає чинності з 01.01.2012 р.);

— до реєстру також уноситься запис про громадян, які перебувають на обліку як бажаючі вступити до житлово-будівельного кооперативу (

ч. 7 ст. 134 ЖК), а невнесення таких відомостей унеможливлює вступ до ЖБК (ч. 2 ст. 135 ЖК, ця зміна набирає чинності з 01.01.2012 р.);

— особи, винні в порушенні порядку ведення єдиного державного реєстру, притягуються до юридичної відповідальності (

ч. 1 ст. 189 ЖК). У цьому випадку законодавець, на жаль, непослідовний, оскільки відповідні зміни, наприклад, до розділу 11 КУпАП («Адміністративні правопорушення у сфері житлових прав громадян, житлово-комунального господарства та благоустрою») Законом № 2367 не внесено.

На сьогодні

порядок ведення єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, Кабінетом Міністрів ще не визначено. У цій сфері продовжують діяти Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм житлових приміщень в Українській РСР, затверджені постановою Ради Міністрів УРСР та Укрпрофспілки від 11.12.1984 р. № 470.

 

Удосконалення правового регулювання договору оренди житла з викупом

Особливим видом найму (оренди) житла, фактично визнаним

Законом № 800 одним зі способів інвестування в будівництво житла, є оренда з викупом, правовому регулюванню якої присвячено ст. 8101 ЦК. Частина 2 цієї статті встановлює, що за договором оренди житла з викупом одна сторона  підприємство-орендодавець передає іншій стороні  фізичній особі (орендарю) житло за плату на тривалий (до 30 років) строк, після закінчення якого або достроково, за умови повної сплати орендних платежів, житло переходить у власність орендаря. Таким чином, ця договірна форма передбачала обов’язок орендаря виплатити орендодавцю певну орендну плату, яка включала б і вартість житла. Тепер же договір оренди житла з викупом може також передбачати відступлення орендодавцем права вимоги боргу іншій особі  вигодонабувачу. Зауважимо: на нашу думку, цивільно-правовий принцип свободи договору, а також положення ч. 3 ст. 6 ЦК, що передбачає можливість відступити від положень актів цивільного законодавства, дозволяли і раніше сторонам договору оренди житла з викупом урегулювати свої відносини так само. Проте в такому разі для орендодавця зберігалися ризики, пов’язані з питаннями оподаткування таких операцій.

Зміни зачепили й питання істотних умов договору оренди житла з викупом. Згідно з

ч. 5 ст. 8101 ЦК (у редакції, чинній до прийняття Закону № 2367 ) істотні умови договору оренди житла з викупом установлювалися законом. Відповідний закон у цій сфері прийнято не було, проте діяв Порядок оренди житла з викупом, що містив у п. 5 умови, які мав уключати Примірний договір оренди. Сам Примірний договір було затверджено наказом Мінрегіонбуду від 24.06.2009 р. № 252.

Мабуть, розуміючи неоднозначність ситуації, що склалася, законодавець уніс зміни до

ч. 5 ст. 8101 ЦК, закріпивши безпосередньо в ній істотні умови договору оренди з викупом (п. 2 розділу І Закону № 2367). Перелік істотних умов практично не відрізняється від умов примірного договору, визначених Порядком оренди житла з викупом, за винятком одного: у ч. 5 ст. 8101 ЦК не потрапила умова щодо формування резерву непередбачених витрат, пов’язаних з обслуговуванням зобов’язань орендаря. Таким чином, істотними умовами договору оренди з викупом є:

1) найменування сторін;

2) характеристика житла, щодо якого встановлюються відносини оренди з викупом;

3) строк, на який укладається договір;

4) розміри, порядок формування, спосіб, форма і строки внесення орендних платежів та умови їх перегляду;

5) умови дострокового розірвання договору;

6) порядок повернення коштів у разі дострокового розірвання або припинення договору;

7) права та обов’язки сторін;

8) відповідальність сторін;

9) інші умови, визначені законом.

Слід звернути увагу на останній пункт істотних умов. На нашу думку, під нього підпадають саме умови, установлені в законодавчих актах. Умови, що містяться в

Порядку оренди житла з викупом, такими не є. Тому їх відсутність у договорах оренди житла з викупом не може спричиняти недійсність останніх.

Законом № 2367

деталізовано також питання оренди житла з викупом і в податковому законодавстві. До Закону про податок з доходів фізосіб унесено зміни, згідно з якими:

— вартість житла, що переходить у власність від підприємства-орендодавця до фізичної особи  орендаря після повної сплати орендних платежів за договорами оренди житла з викупом, є доходом, що не включається до складу місячного та річного оподатковуваного доходу (

п.п. 4.3.37 Закону про податок з доходів фізосіб);

— частина суми процентів (комісій, винагороди) договору оренди житла з викупом або фінансового лізингу житла, сплачених платником податку, що розраховується за правилами, визначеними у

ст. 10 Закону про податок з доходів фізосіб, уключається до податкового кредиту (п.п. 5.3.1 Закону про податок з доходів фізосіб).

 

Зміни у правовому регулюванні інвестиційної діяльності у сфері будівництва житла

Закон № 2367

також уніс певні зміни до Закону про інвестування. Насамперед увагу варто звернути на нову редакцію знаменитої ч. 3 ст. 4 Закону про інвестування, що містить перелік дозволених способів залучення інвесторів у будівництво житла. Раніше ця норма містила п’ять таких способів:

— фонд фінансування будівництва (ФФБ);

— фонд операцій з нерухомістю (ФОН);

— інститути спільного інвестування;

— недержавні пенсійні фонди;

— випуск цільових облігацій.

Сьогодні недержавні пенсійні фонди з цього списку вилучено, а також змінено формулювання щодо випуску цільових облігацій. Тепер ідеться про «випуск цільових облігацій, виконання зобов’язань за якими забезпечується одиницею такої нерухомості»

.

У зв’язку з цим зауважимо, що згідно з

ч. 2 ст. 7 Закону про цінні папери цільові облігації  це облігації, виконання зобов’язань за якими дозволяється товарами та послугами відповідно до вимог, установлених умовами розміщення таких облігацій. Якщо в попередній редакції ч. 3 ст. 4 Закону про інвестування було чітко зазначено, що базовим товаром за облігацією виступає одиниця нерухомості, що будується, то сьогодні ця нерухомість виступає лише способом забезпечення виконання зобов’язань за облігацією, що при буквальному тлумаченні цієї норми дозволяє припустити, що власне виконання зобов’язань можливе товарами та послугами, не пов’язаними із зазначеною нерухомістю.

Щодо недержавних пенсійних фондів зауважимо, що вони тепер окремо згадуються в

ч. 2 ст. 5 Закону про інвестування як суб’єкти інвестування, які здійснюють останнє відповідно до законодавства, що визначає особливості їх діяльності. У цьому випадку насамперед ідеться про Закон України «Про недержавне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1057-IV. Цей Закон, зокрема, передбачає ведення цими фондами інвестиційної діяльності на підставі інвестиційної декларації, в якій відображається інвестиційна політика фонду, реєстрацію інвестдекларації в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг тощо. Аналогічні вимоги висуваються до інвестиційної діяльності фінансових установ  юридичних осіб публічного права (наприклад, державних банків, інвестиційна діяльність яких провадиться з урахуванням вимог Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121-ІІІ) і страховиків. Страховики здійснюють інвестування з урахуванням вимог Закону про страхування, згідно зі ст. 31 якого страхові резерви може бути розміщено в інвестиціях в економіку України за напрямками, визначеними Кабінетом Міністрів України. До таких напрямків, затверджених постановою КМУ від 17.08.2002 р., віднесено й будівництво житла. Таким чином, у зв’язку з набуттям чинності Законом № 2367 об’єктивно перелік можливих варіантів інвестування в будівництво житла розширюється.

Крім того, законодавцем запроваджено

додаткову гарантію прав інвесторів при будівництві житла. Статтю 9 Закону про інвестування доповнено новою частиною, яка закріплює, що інвестування та фінансування однієї квартири в об’єкті будівництва кількома інвесторами можливе тільки за умови укладення між ними договору в письмовій формі, в якому визначаються частка кожного інвестора та порядок унесення ними відповідної інвестиції. На думку авторів Закону № 2367, це дозволить уникнути ситуації інвестування однієї квартири кількома інвесторами без їх згоди.

Цікаву зміну внесено до

ч. 1 ст. 15 Закону про інвестування. Раніше в абзаці другому цієї частини встановлювалося, що державна експертиза інвестиційних програм та проектів проводиться ДП «Спеціалізована державна організація  Центральна служба Української державної будівельної експертизи» центрального органу виконавчої влади з питань архітектури та будівництва та її місцевими підрозділами (філіями) за участі експертних підрозділів організацій  співвиконавців комплексної державної експертизи. Тепер же порядок проведення експертизи (у тому числі й визначення експертних установ) повністю віддано на відкуп Мінрегіонбуду, а Кабінет Міністрів згідно із Законом № 2367 зобов’язаний протягом шести місяців з моменту набуття чинності Законом привести свої акти у відповідність до норм останнього. Відмова від монополії певного суб’єкта на здійснення експертної діяльності є позитивним моментом, однак з урахуванням особливостей підзаконної нормотворчості в Україні подібне нововведення дозволяє побоюватися можливих «сюрпризів» у цій сфері.

 

Питання будівництва, прийняття в експлуатацію
 та експлуатації побудованої нерухомості

Законом № 2367

було внесено зміни в низку законодавчих актів, спрямовані на вдосконалення правового регулювання будівництва (у тому числі так званого «самобуду»), прийняття в експлуатацію та експлуатації об’єктів нерухомості.

Зокрема, зміни зачепили

Закон про забудову. До ст. 29 додано норму про те, що в разі здійснення реконструкції або капітального ремонту автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередачі, зв’язку, трубопроводів, інших ліній комунікацій у межах існуючих смуг відведення дозвіл на виконання будівельних робіт може надаватися без подання документа, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою (раніше таку норму вже деякий час було закріплено у ст. 29 Закону про забудову, проте потім її було скасовано). Таким чином, оформлення дозволу на проведення будівельних робіт на зазначених об’єктах тепер відбуватиметься за дещо спрощеною формою. Бентежить у цьому розумінні лише фраза «дозвіл може видаватися». Зважаючи на «специфіку» принципів діяльності дозвільних органів в Україні, таке не обов’язкове для них формулювання може призвести до того, що дозволи під різними приводами надаватимуться лише після подання правовстановлюючих документів на землю.

Крім того,

ст. 301 Закону про забудову доповнено частиною четвертою, згідно з якою прийняття в експлуатацію побудованих до 31.12.2008 р. без залучення підрядних організацій приватних житлових будинків садибного типу, дачних і садових будинків з господарськими спорудами та будовами, що споруджувалися без дозволу на виконання будівельних робіт, здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю за результатами технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж таких об’єктів у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади з питань будівництва та архітектури, за наявності документа, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій розміщено такий об’єкт.

Зауважимо, що

щось подібне стосовно приватного «самобуду» раніше вже було запроваджено на підзаконному рівні у вигляді Тимчасового порядку № 1035, який установив механізм та умови прийняття в експлуатацію таких будинків. При цьому цей Тимчасовий порядок поширюється тільки на фізичних осіб, які подали заяву про введення в експлуатацію до 31.12.2010 р., і стосується будинків, споруджених у період з 05.08.1992 р. по 01.01.2008 р. Прийняття в експлуатацію здійснюється інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю (далі  інспекція ДАБК) на підставі сертифіката відповідності державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

У свою чергу,

ст. 301 Закону про забудову, норми якої мають вищу юридичну силу стосовно Тимчасового порядку № 1035, обмежень щодо кола суб’єктів не містить (хоча сама природа регульованих відносин передбачає, що йдеться про фізичних осіб) та поширюється на будинки, споруджені до 31.12.2008 р. (без зазначення гранично раннього строку). Прийняття в експлуатацію об’єктів нерухомості, зазначених у ч. 4 ст. 301 Закону про забудову, можливе до 01.12.2012 р., коли ця норма втратить свою чинність. Повноваження щодо прийняття в експлуатацію залишилися за інспекцією ДАБК. При цьому видача сертифіката відповідності державним будівельним нормам, стандартам і правилам Законом не передбачена, однак тепер заявнику необхідно буде надати правовстановлюючий документ на землю (чого немає в Тимчасовому порядку № 1035), а введення в експлуатацію здійснюватиметься за результатами технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж .

Зміни також стосуються низки законодавчих актів, що регулюють повноваження контролюючих органів.

Зокрема, з

ч. 12 ст. 10 Закону про пожежну безпеку вилучено положення про те, що новостворені підприємства, які належать до категорії пожежонебезпечних об’єктів, можуть виконувати певні дії із здійснення господарської діяльності на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства за умови укладення договорів добровільного страхування відповідальності перед третіми особами. Тепер такі підприємства мають отримувати дозвіл органу пожежного нагляду на початок робіт.

Із повноважень органів державної санітарно-епідеміологічної служби

вилучено погодження введення в експлуатацію нових і реконструйованих об’єктів та винесення рішень про відповідність таких об’єктів вимогам санітарних норм (ч. 3 ст. 15, п. «ж» ч. 1 ст. 41 Закону про санітарне та епідеміологічне благополуччя). Такі ж повноваження у своїй сфері втратили органи ветеринарно-санітарного контролю і нагляду (із Закону про ветеринарну медицину вилучено п. 3 ч. 2 ст. 13).

Усунено також термінологічну суперечність між

ст. 301 Закону про забудову (у частині прийняття в експлуатацію об’єктів нерухомості на підставі сертифіката відповідності, що видається інспекцією ДАБК) і ст. 17 Гірського закону, ст. 38 Закону про радіаційну безпеку, що містили норми про прийняття в експлуатацію будов, споруд державними приймальними комісіями.

Крім того,

Законом № 2367 унесено зміну до ст. 30 Закону про місцеве самоврядування, пункт «б» якої доповнено повноваженням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради брати участь у прийнятті в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів у порядку, установленому законодавством. Нагадаємо: на сьогодні п. 4 Порядку прийняття в експлуатацію передбачає, що акт готовності об’єкта до експлуатації підлягає за письмовим зверненням замовника погодженню протягом 10 робочих днів виконавчим комітетом сільської, селищної або міської ради, або місцевою адміністрацією та органами, до повноважень яких відповідно до Закону віднесено участь у прийнятті закінчених будівництвом об’єктів в експлуатацію.

 

Зміни у правовому регулюванні фінансування будівництва

Зміни, унесені до законодавчих актів

Законом № 2357, стосуються й питань фінансування будівництва. Низка істотних нововведень з’явилася в Законі про фінансово-кредитні механізми.

По-перше

, тепер управителю фонду забороняється укладати договори управління майном з установниками та залучати кошти установників для фінансування спорудження об’єкта нерухомості до отримання забудовником у встановленому законодавством порядку дозволу на виконання будівельних робіт для спорудження об’єкта будівництва (ч. 2 ст. 7 Закону про фінансово-кредитні механізми). До цього наявність дозволу на виконання будівельних робіт була обов’язковою на етапі початку фінансування будівництва в межах ФФБ. Для ФОНів така вимога була відсутня. Подібна новація не лише убезпечує права довірителів фондів від можливих зловживань у цій сфері, а і стимулює управителів та забудовників до інтенсивнішого просування процесу будівництва житла.

По-друге

, зміни внесено до ст. 23 і 34 Закону про фінансово-кредитні механізми в частині заміни управителя ФФБ та ФОН . Якщо раніше нечітке формулювання відповідних норм дозволяло замінити управителя за позовом третьої особи, предметом якого могли бути й вимоги, що не стосуються безпосередньо його діяльності, то тепер заміна управителя можлива тільки за позовом довірителів ФФБ (власників сертифікатів ФОН) або контролюючого органу і тільки у зв’язку з порушенням управителем законодавства про фінансові послуги.

По-третє

, Законом № 2367 скасовано обов’язкове страхування будівельно-монтажних робіт забудовником і страхування довірителями майнових ризиків за договором про участь у ФФБ (ст. 7 Закону про страхування, аналогічні норми вилучено й із Закону про фінансово-кредитні механізми). Очевидно, на думку законодавця, це має спричинити зменшення собівартості житла, що будується. Але експерти в будівельній галузі обґрунтовано при цьому відзначають, що скасування страхування будівельно-монтажних робіт від пошкодження або знищення може призвести до порушення прав приватних інвесторів, оскільки в цьому випадку забудовник, найімовірніше, засвідчить форс-мажорні обставини і буде звільнений від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань (див., наприклад, http://news.ligazakon.ua/news/2010/7/30/28279.htm).

По-четверте

, скориговано вимоги до реклами житла, що будується, спрямовані на захист інвесторів (насамперед фізичних осіб) від несумлінних забудовників та управителів. Тепер забороняється поширювати рекламу про спорудження житлового будинку з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, без придбання/отримання суб’єктами господарської діяльності, які здійснюють його будівництво чи інвестування та фінансування, відповідно права власності або користування земельною ділянкою, ліцензії на здійснення будівельної діяльності, дозволу на виконання будівельних робіт або дозволу/ліцензії на здійснення діяльності з надання фінансових послуг або свідоцтва про реєстрацію випуску цільових облігацій, виконання зобов’язань за якими забезпечується одиницею нерухомості, що споруджується (ч. 1 ст. 8 Закону про рекламу). Раніше реклама об’єктів будівництва передбачала тільки наявність будівельної ліцензії та дозволу на виконання будівельних робіт (ст. 251 Закону про рекламу). Повноваження щодо контролю за рекламою про спорудження житлового будинку передано спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань містобудування та архітектури (ч. 1 ст. 26 Закону про рекламу).

 

Зміни, пов’язані зі сприянням розвитку будівельної
галузі в умовах фінансової та економічної кризи

Закон № 2367

містить і деякі норми, спрямовані на розвиток будівельної галузі та боротьбу з наслідками фінансової та економічної кризи. Так, ст. 3 Закону № 800 доповнено частиною 8, згідно з якою Торгово-промислова палата України та регіональні торгово-промислові палати за участі центрального органу виконавчої влади з питань будівництва та архітектури надають довідки про засвідчення форс-мажорних обставин1 відповідно до умов договорів за зверненнями суб’єктів господарської діяльності, які здійснюють будівництво житла (до прийняття Закону № 2367 ішлося про видачу довідки про припинення (призупинення) діяльності забудовника внаслідок дії обставин непереборної сили). У свою чергу, ст. 14 Закону про ТПП доповнено відповідним повноваженням торгово-промислових палат. Зауважимо, що подібне розуміння форс-мажору, під який підпадають практично всі можливі ситуації, за відсутності будь-якого чіткого механізму повернення залучених коштів інвесторів та відшкодування збитків, містить у собі потенційну небезпеку порушення прав інвесторів.

1 Форс-мажорними обставинами для цілей Закону № 800 є непередбачувані та непереборні обставини, що відбуваються незалежно від волі та бажання сторін, настання яких неможливо передбачити при укладенні договору і для протидії яким сторони не можуть ужити заходів.

Крім того, продовжено на 2 роки (до 15.10.2010 р.) строк дії п. 1 розділу Х Перехідних положень ЗК, згідно з яким у разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування об’єкта або надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки до 01.01.2008 р. передача в оренду таких ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону про сприяння будівництву). Також передбачено, що прийняті та не виконані до набуття чинності цим Законом рішення відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про погодження місця розташування об’єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки залишаються дійсними протягом двох років із дня набуття чинності цим Законом (з  14.10.2008 р.), а розроблені відповідно до цих рішень проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розглядаються в установленому законом порядку. Передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів). Останні положення, безумовно, на руку українським забудовникам.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі