Дивіденди в будівельних компаніях: особливості нарахування та виплати

Дивіденди в будівельних компаніях: особливості нарахування та виплати

Василь Качерай, головний бухгалтер ТОВ «Фінансова компанія «ЕКО-ДІМ»

 

Незважаючи на кризу, деякі будівельні компанії таки отримали прибуток за підсумками 2009 року. А деякі будівельні компанії просто нагромадили чималий нерозподілений прибуток у попередні роки і тепер, у часи кризи, акціонери вимагають виплатити його у вигляді дивідендів. Як правильно нарахувати та виплатити дивіденди будівельним компаніям, спробуємо розповісти в цій статті.

 

ДОКУМЕНТИ СТАТТІ

Закон про податок на прибуток

— Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР.

Закон про державний бюджет на 2010 рік

— Закон України «Про державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 р. № 2154-VI.

Закон про господарські товариства

— Закон України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 р. № 1576-XII.

Закон про акціонерні товариства

— Закон України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 р. № 514-VI.

 

Поняття дивідендів: хто може виплачувати дивіденди

Визначення поняття «дивіденд» дає нам

ст. 1 Закону про податок на прибуток, а саме: дивіденд — платіж, який здійснюється юридичною особою — емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав у зв’язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державними некорпоративним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв’язку з розподілом частини прибутку такого підприємства, платіж, який виплачується власнику сертифіката фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю. При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.

Отже, дивіденди можуть виплачувати виключно юридичні особи в разі наявності нерозподіленого прибутку, обрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

 

Хто приймає рішення про виплату дивідендів?

Рішення про виплату дивідендів приймають засновники підприємства і оформлюється протоколом учасників товариства. Засновники підприємства можуть прийняти рішення й не виплачувати дивідендів. Винятком є підприємства, частка яких належить державі, а також з 2010 року акціонерні товариства, які повинні не менше 30 % нерозподіленого прибутку спрямовувати на виплату дивідендів.

 

Коли потрібно сплатити авансовий внесок з податку на прибуток?

Відповідно до

п.п. 7.8.2 Закону про податок на прибуток підприємство, яке приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам, нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток, нарахований на суму дивідендів. Суму авансового внеску з податку на прибуток потрібно сплатити до або одночасно з виплатою дивідендів.

Авансовий внесок з виплати дивідендів сплачується не завжди. Відповідно до

п.п. 7.8.5 Закону про податок на прибуток авансовий внесок не сплачується:

— у випадку виплати дивідендів у вигляді акцій (часто, паїв), емітованих платником податку, який нараховує дивіденди, за умови що така виплата жодним чином не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів у статутному фонді емітента;

— при виплаті дивідендів інститутами спільного інвестування, а також виплати дивідендів у межах сум дивідендів, отриманих від юридичних осіб, які перебувають під контролем юридичної особи, яка здійснює виплату дивідендів;

— у межах отриманих дивідендів від пов’язаних сторін (по суті, це дозволяє без проблемно «транзитувати» дивіденди між пов’язаними сторонами до кінцевого власника).

Тож у випадку прийняття рішення спрямувати нерозподілений прибуток на збільшення статутного капіталу підприємства сплачувати авансовий внесок з податку на прибуток не потрібно за умови збереження пропорції всіх часток акціонерів у статутному капіталі підприємства.

 

Приклад

. Громадянин Іванов створив будівельну компанію «А». Компанія «А», в свою чергу, створила дочірнє підприємство «Б», яке займається ремонтними роботами. Якщо підприємство «Б» приймає рішення виплатити дивіденди підприємству «А», а підприємство «А» приймає рішення виплатити дивіденди громадянину Іванову в розмірі дивідендів, які отримує від підприємства «Б», то підприємство «А» авансового внеску з податку на прибуток уже не сплачує. У цьому випадку компанія «А» є «транзитом» між громадянином Івановим, як фактичним власником компанії «Б» і компанією «Б».

Таким чином, можна вважати, що остання редакція

Закону про податок на прибуток стимулює реінвестування прибутків підприємства в бізнес, а також виплату дивідендів кінцевому власнику, проходячи через ланцюжок пов’язаних компаній.

 

Як авансовий внесок з податку на прибуток зараховується в рахунок сплати податку на прибуток?

Згідно з

п.п. 7.8.3 Закону про податок на прибуток підприємство зменшує суму нарахованого податку на прибуток звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв’язку із нарахування дивідендів. Тобто, якщо у другому кварталі підприємство виплатило дивіденди і сплатило авансовий внесок з податку на прибуток, то на цю суму воно може зменшити суму до сплати податку на прибуток за підсумками лише другого кварталу, яка буде сплачуватися в третьому кварталі.

Взаємозалік податку на прибуток, який сплачується в другому кварталі за перший квартал та авансового внеску з податку на прибуток

не дозволяється.

 

Чи сплачують авансовий внесок з податку на прибуток платники єдиного податку?

Так, сплачують. При цьому відсутня можливість у майбутньому врахувати цей авансовий внесок з податку на прибуток у рахунок сплати єдиного податку чи інших платежів до бюджету. Це робить виплату дивідендів для юридичних осіб — єдиноподатників невигідну з точки зору оподаткування, оскільки втрачається, по суті, 25 % від суми виплачених дивідендів.

 

Приклад.

Порядок відображення в обліку виплати дивідендів.

ТОВ «Будівельник», платник податку на прибуток на загальних підставах прийняло рішення про виплату дивідендів у розмірі 500000,00 грн. Засновниками підприємства є ПП «Бетонбуд» та фізична особа Іваненко А. А. Обидва засновники володіють рівними частками.

В обліку ТОВ «Будівельник» відобразить наступне:

 

№ з/п	Зміст операції	Бухгалтерський облік		Сума,грн.	Податковий облік
		Дт	Кт		ВД	ВВ
1	Прийнято рішення про виплату дивідендів засновникам підприємства в розмірі 500000,00 грн.	441	443	500000,00	—	—
2	Нараховано дивіденди засновникам підприємства в розмірі 500000,00 грн.	443	671	500000,00	—	—
3	Сплачено авансовий внесок з податку на прибуток	6413	311	125000,00	—	—
4	Утримано прибутковий податок з виплати дивідендів Іваненку А. А. (15 %)	671	6411	37500,00	—	—
5	Виплачено дивіденди Іваненку А. А.	671	311	212500,00	—	—
6	Виплачено дивіденди ПП «Бетонбуд»	671	311	250000,00	—	—

　

В одержувача дивідендів ПП «Бетонбуд» отримання дивідендів буде відображатися наступним чином:

　

№ з/п	Зміст операції	Бухгалтерський облік		Сума,грн.	Податковий облік
		Дт	Кт		ВД	ВВ
1	Нараховано суму дивідендів	373	731	250000,00	—	—
2	Отримано дивіденди	311	373	250000,00	250000,00	—

　

Обов’язковість виплати дивідендів

До 2010 року право виплати дивідендів залишалося за власниками підприємств, за винятком підприємств державної власності, котрим держава встановлювала частку в прибутку, яку необхідно спрямувати на виплату дивідендів.

Законом про державний бюджет на 2010 рік

було внесено ряд змін до законодавства, яке регулює порядок виплати дивідендів господарськими товариствами. І хоча норми щодо дивідендів, які були внесені Законом про державний бюджет на 2010 рік, не дають відповіді на всі запитання, та все ж, на думку автора, вони таки змушують акціонерні товариства, створені відповідно до нового Закону про акціонерні товариства, виплатити дивіденди в розмірі не менше як 30 % від чистого прибутку звітного періоду. Цікавим залишається питання, чи потрібно виплачувати дивіденди, якщо в звітному році прибутку не отримано, але є нерозподілений прибуток попередніх років? Відповіді на це питання законодавство чітко не надає. Без відповіді залишається питання й щодо виплати дивідендів за підсумками 2009 року, якщо загальні збори акціонерів товариства, на яких було затверджено напрямки використання прибутку товариства, відбулися до 30.04.2010 р.1

¹ Саме 30.04.2010 р. набули чинності зміни до Закону про господарські товариства.

Щодо виплати дивідендів господарськими товариствами, відмінними від акціонерних, то обов’язковість виплати дивідендів ними лишається сумнівною, оскільки в самому

Законі про господарські товариства норми щодо обов’язковості виплати дивідендів немає.

На наш погляд, оскільки норму про обов’язкове спрямування на виплату дивідендів 30 % чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку внесено до

Закону про акціонерні товариства, то її мають виконувати лише акціонерні товариства, що привели свою діяльність у відповідність до цього Закону (тобто публічні та приватні АТ).

Підстави для такого висновку

: згідно з п. 2 розділу XVII Закону про акціонерні товариства положення Закону про господарські товариства, що регулюють діяльність акціонерних товариств, утратять чинність через два роки після набуття чинності Законом про акціонерні товариства, тобто 30.04.2011 р. Як роз’яснила ДКЦПФР, акціонерні товариства до приведення статуту й інших внутрішніх положень у відповідність до норм Закону про АТ мають керуватися у своїй діяльності до 30.04.2011 р. Законом про господарські товариства і відповідними підзаконними нормативно-правовими актами. Цими ж актами законодавства регулюються взаємовідносини товариства з акціонерами, інвесторами, органами державної влади й іншими особами (роз’яснення ДКЦПФР від 17.02.2009 р. № 3). Аналогічну позицію в листі від 07.05.2009 р. № 5224 висловив і Держкомпідприємництва.

Те, що в

Законі про господарські товариства є вказівка на необхідність розпорядження чистим прибутком після сплати обов’язкової суми дивідендів, не означає, що всі господарські товариства за наявності в них чистого прибутку мають виплатити дивіденди, оскільки такої обов’язкової до виплати суми Законом про господарські товариства не встановлено. Її передбачено тільки Законом про акціонерні товариства, дія якого поширюється виключно на публічні та приватні акціонерні товариства. Деякі податкові інспектори намагаються угледіти встановлення обов’язкової суми дивідендів у тому, що відповідна норма в Законі про акціонерні товариства, якою закріплено 30-відсотковий розмір виплат, визначає як суб’єктів, що зобов’язані їй підкорятися, господарські товариства, а не лише акціонерні. На цій підставі вони зазначають, що встановлений Законом про акціонерні товариства розмір і є обов’язковою для сплати сумою дивідендів, про яку йдеться у ст. 15 Закону про господарські товариства, а отже, вона обов’язкова для всіх господарських товариств. З такою позицією, безумовно, погодитися не можна, оскільки Закон про АТ може встановлювати обов’язкову для виконання норму лише для тих суб’єктів, на яких поширюється його дія, тобто для публічних і приватних АТ.

 

Хто контролює виплату дивідендів і які наслідки за їх невиплату?

На сьогодні чинним законодавством не визначено, які органи контролюватимуть виплату дивідендів господарськими товариствами. У податкових органів відсутні будь-які правові підстави контролю за обов’язковою виплатою дивідендів до моменту їх фактичної виплати, крім випадків наявності в капіталі товариств державної частки. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку може видавати розпорядження про усунення порушення

Закону про акціонерні товариства у вигляді несплати дивідендів.

У випадку невиплати дивідендів акціонерними товариствами акціонери можуть звернутися в суд щодо виплати їм дивідендів у встановленому законом порядку.

Також ДКЦПФР може винести рішення про усунення порушення щодо невиплати дивідендів, а також накласти штраф від однієї до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян².

 

Наслідки невиплати дивідендів у встановленому розмірі публічними та приватними АТ, які не провели річні загальні збори до 30.04.2010 р. та в яких є джерела для виплати.

По-перше, акціонери таких публічних і приватних акціонерних товариств можуть подати позови про виплату їм дивідендів у встановленому законом розмірі. За наявності всіх названих вище умов суди, думаємо, задовольнятимуть такі позови.

По-друге

, досить реальною виглядає загроза винесення ДКЦПФР рішення про необхідність усунути порушення вимог законодавства про цінні папери. Якщо такий припис виконано не буде, може бути застосовано штраф у розмірі від 1000 до 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто від 17000 до 85000 грн.2

² Пункт 8 ч 1. ст. 11 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30.10.1996 р. № 448/96-ВР.

Жодні негативні податкові наслідки настати не повинні, оскільки податкове законодавство прив’язує необхідність сплати авансового внеску з податку на прибуток до факту виплати дивідендів, а отже, доки дивіденди не виплачено, обов’язок зі сплати авансового внеску не виникає і жодних вимог податковими органами пред’явлено бути не може. Не входить до їх компетенції і контроль за дотриманням корпоративного законодавства. Вони можуть «вступити у гру» тільки після виплати дивідендів з метою проконтролювати, чи було сплачено авансовий внесок і чи не занижено його розмір.

 

Як виплатити дивіденди, не виплачуючи їх?

Якщо господарське товариство не хоче мати проблем з виплатою дивідендів, воно може прийняти рішення про виплату дивідендів шляхом реінвестування нерозподіленого прибутку в статутний капітал підприємства.

Згідно з

п.п. 7.8.5 Закону про податок на прибуток авансовий внесок при виплаті дивідендів не сплачується у разі виплати дивідендів у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих підприємством, яке нараховує дивіденди, за умови, що така виплата жодним чином не змінює пропорцій участі всіх акціонерів (учасників) у статутному фонді підприємства-емітента, незалежно від того, чи були такі частки належним чином зареєстровані та відображені в статутному фонді підприємства. Сума таких дивідендів не включається й до оподатковуваного доходу фізичних осіб — учасників товариства.

Отже, з податкової точки зору, достатньо прийняти рішення про виплату дивідендів шляхом реінвестування, навіть не реєструючи це рішення в установленому законом порядку.

 

Висновки

Дивіденд

— платіж, який здійснюється юридичною особою — емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав у зв’язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку

Рішення про виплату дивідендів приймається засновниками підприємства і оформлюється протоколом учасників товариства.

Відповідно до

п.п. 7.8.2 Закону про податок на прибуток підприємство, яке приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам, нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток, нарахований на суму дивідендів. Суму авансового внеску з податку на прибуток потрібно сплатити до або одночасно з виплатою дивідендів.

На сьогодні не існує органів, на які б покладався обов’язок контролю за обов’язковою виплатою господарськими товариствами дивідендів.

При невиплаті дивідендів ДКЦПФР може застосувати санкції до акціонерних товариств.

З метою уникнення виплати та оподаткування виплати дивідендів можна прийняти рішення про їх реінвестування в статутний капітал товариства.