Пайове будівництво: паями земля та гроші
Влада Карпова, консультант
Приводом для написання цієї статті стало запитання читача. ТОВ, що є власником землі, вирішило побудувати навчально-виробничий корпус, для цього повністю розроблено проектну документацію. За браком власних фінансових коштів чи може власник землі — замовник (вдавшись до послуг підрядників) залучити пайовика згідно з договором пайового будівництва до участі в будівництві з урахуванням того, що пайовик за рахунок власних коштів фінансує 100 % вартості будівлі (за певних обставин не розглядається договір про спільну діяльність)? Чи може пайовик-замовник отримати 25 — 35 % площ? Чи буде це отримання обкладено податком на прибуток?
ДОКУМЕНТИ СТАТТІ
ЦКУ
— Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.Закон про планування та забудову територій
— Закон України «Про планування та забудову територій» від 20.04.2000 р. № 1699-III.Закон про інвестдіяльність
— Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991 р. № 1560-XII.Закон про податок на прибуток
— Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР.Закон про ПДВ
— Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР.Закон про оцінку землі
— Закон України «Про оцінку землі» від 11.12.2003 р. № 1378-IV.Закон про оцінку майна
— Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 р. № 2658-III.Закон про фінансово-кредитні механізми
— Закон України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» від 19.06.2003 р. № 978-IV.Закон про фінпослуги
— Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 р. № 2664-III.Закон про банки
— Закон України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121-III.Порядок № 1104
— Порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затверджений постановою КМУ від 30.09.2009 р. № 1104.
Правові нюанси
Почнемо з правового аспекту питання. Проблема полягає в тому, що в законодавчих актах договори пайової участі в будівництві не виділено як окрему правову конструкцію, що породжує варіації в їх інтерпретації. Власне можливість укладення таких договорів ґрунтується на принципі свободи договору, застереженому в
ч. 1 ст. 6 і ст. 627 ЦКУ, відповідно до яких:«Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства» (ч. 1 ст. 6 ЦКУ).
«1. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦКУ)».
За правовою сутністю договори пайової участі в будівництві належать до змішаних договорів1, зазначених у
ч. 2 ст. 628 ЦКУ: «Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору».1 Саме такої позиції дотримуються й суди (див., наприклад, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2009 р. у справі № 2-а-9292/08/0470).
Як зазначають провідні юристи2, «залежно від формулювання предмета і умов конкретного договору пайової участі в будівництві він може містити елементи:
— договору про спільну діяльність (зазвичай виявляється у формулюванні «сторони зобов'язалися спільно діяти з метою будівництва об'єкта...»);
— договору підряду (зазвичай виявляється у формулюванні «замовник зобов'язується оплатити, а підрядник зобов'язується побудувати об'єкт...»);
— договорів доручення та комісії (зазвичай виявляється у формулюванні «замовник зобов'язується забезпечити виконавця грошовими коштами, а виконавець зобов'язується організувати будівництво шляхом укладення одного або кількох договорів...»);
— договору довірчого управління активами;
— договору купівлі-продажу майнових прав.
2 Див. Д. Михайленко, Г. Урусова. Договори часткової (пайового) участі в будівництві та інвестиційні договори // «Будівельна бухгалтерія», 2008, № 1, с. 26 — 31.
При цьому оскільки сторони визначають умови договору пайової участі в будівництві на власний розсуд, то й елементи зазначених вище договорів можуть включатися сторонами в найрізноманітніших комбінаціях».
Таким чином, форма правових відносин за конкретним договором пайової участі в будівництві залежатиме від його формулювань (домовленості сторін).
На практиці найбільшого поширення набули два варіанти договорів пайової участі в будівництві:
Варіант 1.
Пайовики доручають спорудження об’єкта будівельній організації (підряднику), що не є пайовиком.Варіант 2.
Пайовики доручають спорудження об’єкта одному з пайовиків.
Із запитання випливає, що замовник будівництва (ТОВ) планує залучати для будівництва об’єкта підрядників, проте незрозуміло, у межах яких відносин він збирається виконувати такі функції. Справа в тому, що для отримання дозвільної документації на будівництво (дозволу на виконання будівельних робіт, а в разі потреби — і дозволу на виконання підготовчих робіт) до ДАБК необхідно подати документацію від підрядника будівництва (
ст. 29 Закону про планування та забудову територій, п. 4 Порядку № 1104), зокрема:— копію ліцензії на виконання функцій генпідрядника будівництва об’єкта, засвідчену в установленому законом порядку;
— договір (контракт) підряду на будівництво об’єкта;
— документ про призначення відповідальних виконавців робіт;
— відомості про кваліфікацію і досвід фахівців, які братимуть участь у виконанні замовлення;
— пропозиції щодо залучення субпідрядників.
Наскільки можна зрозуміти із запитання, ТОВ-замовник не є будівельною організацією і відповідно ліцензії на виконання функцій генпідрядника не має3. Тому якщо для будівництва об’єкта планується залучати декількох підрядників, один з них повинен виконувати функції генпідрядника та залучати субпідрядників. Отже, до розглянутої ситуації застосовний лише перший варіант будівництва об’єкта з використанням договорів пайової участі.
3 На те, що у схемі «генпідрядник — підрядники» генпідрядник повинен мати ліцензію на виконання генпідрядних функцій, неодноразово звертала увагу і Держархбудінспекція (див. листи від 03.06.2009 р. № 22/7-3149, від 10.04.2008 р. № 22/10-875).
Тепер щодо
порядку виділення часток. Судячи із запитання, за договором пайової участі в будівництві планується участь двох пайовиків, між якими укладається відповідний договір (назвемо їх умовно «пайовик-замовник» і «пайовик-інвестор»). У цій схемі взаємовідносин, насамперед у договорі, потрібно визначити, на яких правах буде отримано у власність побудований об'єкт. Положеннями ст. 355 ЦКУ із цього приводу передбачається таке:«1. Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
2. Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
3. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.
4. Спільна власність вважається частковою,
якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно».Із цього випливає, що за відсутності в договорі особливих умов побудований об'єкт належатиме пайовикам на правах
спільної пайової власності, хоча цей момент не зашкодить окремо застерегти в договорі. Спільна часткова власність у цьому випадку означає, що у праві власності пайовиків визначено частку кожного з них (ч. 1 ст. 356 ЦКУ).Згідно з положеннями
ст. 357 ЦКУ:«1. Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено
за домовленістю співвласників або законом.2. Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом,
він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна».Таким чином, сторони в питанні виділення розміру часток можуть передбачити в договорі пайової участі в будівництві особливий порядок розподілу часток між пайовиками, у тому числі і в зазначеній у запитанні пропорції (для пайовика-замовника — 25–35 % площ). Якщо ж порядок розподілу часток у договорі буде відсутній, то за загальним правилом частки на побудований об'єкт розподілятимуться пропорційно розміру вкладів кожного з пайовиків.
Як бачимо, у будь-якому разі виникає необхідність оцінки сторонами внесених до будівництва вкладів. Із запитання випливає, що пайовик-замовник вкладає в будівництво земельну ділянку, а пайовик-інвестор — грошові кошти.
Такий порядок відповідає нормам чинного законодавства, зокрема, положенням
ст. 1 Закону про інвестдіяльність, де передбачається, що інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей. Про те, що вклади за договорами пайової участі в будівництві вважаються інвестиціями в термінах Закону про інвестдіяльність, зазначається, зокрема, у листі Держкомбуду від 25.04.2003 р. № 8/8-311, а в листах КВРУ з питань фінансів і банківської діяльності від 04.03.2004 р. № 06-10/220 і Держкомбуду від 26.01.2004 р. № 8/8-72 договори пайової участі визначаються як один з різновидів інвестиційних договорів. Підтверджують це й суди (див., наприклад, рішення Судової палати у цивільних справах ВСУ від 06.02.2008 р.).Таким чином, сторони мають право внести як вклад (інвестиції) за договором пайової участі як земельну ділянку, так і грошові кошти.
Але! Вклад у вигляді земельної ділянки за домовленістю сторін має бути оцінено. Незалежна професійна оцінка в цьому випадку провадиться в добровільному порядку, оскільки ні у ст. 13 Закону про оцінку землі, ні у ст. 7 Закону про оцінку майна операцію внесення земель недержавної власності (за умови, що само ТОВ не має у статутному фонді частини майна державної чи комунальної власності) як вклад у пайову власність не віднесено до випадків обов'язкового залучення професійного оцінювача. Тим часом, щоб уникнути непорозумінь, бажано оформити оцінку вкладів документально, наприклад, скласти Акт оцінки вкладів, підписаний пайовиками.Якщо пайовик-замовник бажає отримати 25 — 35 % площ побудованого об’єкта, то розмір часток у договорі бажано визначити так: вартість земельної ділянки становить 25 — 35 % від загальної суми вкладів, грошові кошти відповідно — 75–65 %.
З нескладної пропорції можна визначити, що при отриманні пайовиком-замовником 25 % від об’єкта вартість оцінки земельної ділянки має скласти:
ГВ : 75 %
х 25 % = ДВ х 33,33 %,де ГВ — розмір грошового вкладу пайовика-інвестора.
А для 35 % частки відсоткове співвідношення вартості земельної ділянки становитиме:
ГВ : 65 %
х 35 % = ГВ х 53,85 %.Наприклад, якщо пайовик-інвестор уносить як вклад 100 тис. грн., вартість земельної ділянки пайовика-замовника має скласти: при 25 % частці — 100 тис. грн. х 33,33 % = 33,33 тис. грн., при 35 % частці — 100 тис. грн. х 53,85 % = 53,85 тис. грн.
Перевіряємо:
25 % х (100 тис. грн. + 33,33 тис. грн.) = 33,33 тис. грн.
35 % х (100 тис. грн. + 53,85 тис. грн.) = 53,85 тис. грн.
Податкові нюанси
Питання оподаткування договорів пайової участі в будівництві належить до розряду неоднозначних. Це пов'язане з тим, що в податкових законах ці договори окремо не зазначено, а офіційні органи змінювали свою позицію з цього питання. На сьогодні, виходячи з роз'яснень офіційних органів, застосовуються два варіанти оподаткування, викладені в
листі КВР з питань фінансів і банківської діяльності від 27.04.2005 р. № 06-10/10-503.
Варіант № 1.
Договір на пайову участь у фінансуванні будівництва не передбачає передачу права власності на майно. При отриманні коштів від пайовиків у забудовника виникають боргові зобов'язання перед пайовиками, що погашаються при передачі пайовикам після завершення будівництва документів для оформлення права власності на відповідну частину об’єкта. Виходячи з цього кошти, що отримуються забудовником, оподатковуються за правилами, визначеними в п. 7.9 Закону про податок на прибуток, тобто до валових доходів уключається лише додатна різниця між сумою коштів, отриманих від пайовика для фінансування будівництва об’єкта, та розміром фактичних витрат забудовника, пов'язаних з виконанням доручення пайовика. Такий варіант оподаткування описано і в листі ДПАУ від 28.11.2003 р. № 18540/7/15-1117.Варіант № 2.
На договори пайової участі в будівництві не поширюється п. 7.9 Закону про податок на прибуток, а застосовуються загальні правила оподаткування, передбачені п. 4.1 цього Закону. Таким чином, уся сума, що отримується від пайовика, має включатися до складу валових доходів за першою подією. Цей підхід було відображено також у листі ДПАУ від 07.12.2004 р. № 23860/7/15-1117. У якому порядку в цьому випадку в пайовика-замовника виникає право на валові витрати, у листі не уточнюється.На нашу думку, витрати пайовика-замовника поділяються на дві складові:
1)
витрати, пов'язані з будівництвом власної частини об’єкта:— підлягають амортизації згідно з
п.п. 8.1.2 Закону про податок на прибуток після введення об’єкта в експлуатацію (якщо споруджується об'єкт основних фондів, який надалі передбачається використовувати в господарській діяльності пайовика-замовника),або
— включаються до валових витрат на підставі
п.п. 5.2.1 ст. 5 Закону про податок на прибуток з перерахунком за п. 5.9 цього Закону (у разі спорудження нерухомості пайовиком-замовником з метою подальшого продажу об’єкта). Саме такий підхід до обліку витрат пайовика-замовника був запропонований у листі ДПАУ від 01.11.2006 р. № 5696/Г/15-0314 і знаходить підтримку в судах (див., наприклад, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.06.2010 р. у справі № 2а-13143/09/2670);2)
витрати, пов'язані з будівництвом частини об’єкта, що припадає на частку пайовика-інвестора, відносяться до складу валових витрат на підставі п.п. 5.2.1 Закону про податок на прибуток з урахуванням перерахунку за п. 5.9 цього Закону. Саме таку позицію було викладено і в постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.06.2010 р. у справі № 2а-13143/09/2670.Що стосується дати виникнення права на валові витрати, то у взаємовідносинах пайовика-замовника з партнерами — платниками податку на прибуток за ставкою 25 % вона виникатиме за першою подією, що настала раніше між передоплатою товарів, робіт, послуг та їх отриманням (
п.п. 11.2.1 Закону про податок на прибуток). Якщо ж партнери не мають такого статусу, то право на валові витрати буде отримано лише за фактом придбання товарів, робіт, послуг (п.п. 11.2.3 Закону про податок на прибуток).Зауважимо також, що в жодному з листів ДПАУ не висловила свою позицію з приводу відображення операцій пайового будівництва в обліку з ПДВ. Більше того, у
листі ДПАУ від 17.11.2006 р. № 6052/Т/16-1515-20 було зазначено таке: «<...> Стосовно питань оподаткування податком на додану вартість операцій в межах виконання договорів на пайову участь4 в інвестуванні будівництва житла та оподаткування діяльності житлово-експлуатаційних контор і житлово-комунальних підприємств в частині балансоутримування будинків, то роз'яснення на них можна отримати від державної податкової інспекції за місцем реєстрації платника, за умови надання додаткової інформації, зокрема, визначення конкретних обставин справи здійснення зазначених операцій».4 Договори пайової участі та пайового будівництва мають схожий правовий характер, тому з позиції їх оподаткування їх можна ототожнити.
Отже, для уникнення проблем з перевіряючими бажано надіслати відповідний запит до місцевої ДПІ та отримати індивідуальне податкове роз'яснення з цього питання5.
5 Тим більше, що на практиці досить часто виникають конфліктні ситуації з перевіряючими з ДПІ із приводу порядку обкладення ПДВ операцій за договорами пайової участі в будівництві, що вирішуються в судовому порядку (див., зокрема, ухвалу ВАСУ від 30.04.2009 р. у справі № К-34042/06, постанови Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 21.07.2009 р. у справі № 2а-843/09/2770, Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2009 р. у справі № 2-а-9292/08/0470).
На нашу думку, вибір варіанта оподаткування за договором пайової участі в будівництві залежить від конкретних умов (формулювань) договору. Виходячи з описаної ситуації для сторін найприйнятнішим є варіант зазначення в договорі пайової участі в будівництві елементів договору комісії (доручення). У рамках такого договору пайовик-інвестор зобов'язується забезпечити пайовика-замовника грошовими коштами для будівництва об’єкта пайової власності, а пайовик-замовник зобов'язується організувати будівництво об’єкта шляхом укладення за дорученням пайовика-інвестора договору підряду з генпідрядником на його будівництво.
Тоді схему взаємовідносин між пайовиками можна показати в такому вигляді:
У цьому варіанті оформлення взаємовідносин отримані від пайовика-інвестора грошові кошти до валових доходів пайовика-замовника не включатимуться на підставі
п.п. 7.9.1 Закону про податок на прибуток (варіант № 1). На підтримку цього порядку оподаткування можна послатися також на висновки, зроблені в ухвалі ВАСУ від 30.04.2009 р. у справі № К-34042/06.Якщо за виконання доручення пайовику-замовнику буде передбачено виплату окремої винагороди, то така винагорода за правилом першої події потрапить до валових доходів та до податкових зобов'язань з ПДВ.
Власні витрати пайовика-замовника, зокрема на оформлення проектно-кошторисної документації з будівництва, доведеться включити до вартості основного фонду з нарахуванням подальшої амортизації, оскільки (виходячи із запитання) пайовик-замовник використовуватиме побудований об'єкт як основний фонд. Аналогічної позиції для такого варіанта використання об’єкта дотримуються і податківці (див.
консультацію «Оподаткування діяльності, що здійснюється за довгостроковим контрактом» у журналі «Вісник податкової служби України», 2007, № 32).Якщо ж пайовик-замовник передбачає свою частину об’єкта продати, проектні витрати в загальному порядку включаються до валових витрат за
п.п. 5.2.1 Закону про податок на прибуток. Це підтверджують і податківці (див. лист ДПАУ від 01.11.2006 р. № 5696/Г/15-0314). Судова практика свідчить про те, що не виключені конфлікти з перевіряючими із цього приводу, але вони вирішуються, як правило, позитивно для платників (див. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.06.2010 р. у справі № 2а-13143/09/2670).Що стосується ПДВ, то, як уже зазначалося, спеціальної норми для оподаткування операцій з пайового будівництва в
Законі про ПДВ немає. На нашу думку, правила оподаткування тут регламентуватимуться нормами п. 4.7 Закону про ПДВ. Пояснимо чому.Згідно з першим варіантом податківців обліку договорів пайового будівництва їх оподаткування регламентується нормами
п. 7.9 «Оподаткування операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями» Закону про податок на прибуток, яким регламентуються правила обліку операцій із залучення «платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, зберігання (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовим договорам, які не передбачають передачу права власності на таке майно».Режим обкладення ПДВ аналогічних господарських операцій регулюється нормами
п. 4.7 Закону про ПДВ і щодо операцій придбання майна. Це означає, що:«У разі якщо платник податку (далі — повірений) здійснює діяльність із придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи (далі — довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування грошових коштів (поставки в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (робіт, послуг) або поставки інших видів компенсацій вартості таких товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобов'язань є дата передачі таких товарів (результатів робіт, послуг) довірителю. При цьому довіритель не збільшує податковий кредит на суму грошових коштів (вартість цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу), перерахованих (переданих) повіреному, однак має право на збільшення податкового кредиту в податковий період отримання товарів (робіт, послуг), придбаних повіреним за його дорученням».
Для цілей оподаткування пайовик-замовник виступає як
повірений, який придбаває будівельні матеріали, підрядні будівельні роботи за дорученням пайовика-інвестора, який у цьому випадку виступає як довіритель. Отже, відповідно до цього підходу при отриманні пайовиком-замовником грошових коштів податкові зобов'язання не виникатимуть, а при їх перерахуванні підрядній організації виникне право на податковий кредит з ПДВ. Податкові зобов'язання виникнуть у період передачі пайовику-інвестору його частки в побудованому об'єкті.Інколи перевіряючі з ДПІ наполягають саме на застосуванні норм
п. 4.7 Закону про ПДВ до операцій у межах договорів пайової участі в будівництві, оскільки в цьому варіанті пайовик-інвестор набуває права на податковий кредит з ПДВ не при перерахуванні коштів пайовику-замовнику, а лише при отриманні своєї частки від побудованого об’єкта (див. із цього приводу ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2009 р. у справі № 2-а-9292/08/0470). Але тут уже сторони самостійно вибирають, який варіант оподаткування для них переважніший, передбачаючи відповідні умови в договорі.І ще один момент. Інколи сторони побоюються укладати договори пайової участі в будівництві через те, що вони мають ознаки договорів довірчого управління майном, а самі послуги належать до фінансових і можуть здійснюватися лише спеціальними установами.
Так, згідно зі
ст. 4 Закону про фінансові послуги, ст. 47 Закону про банки довірче управління фінансовими активами, грошовими коштами є фінансовою, банківською послугою, що підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства та після 01.01.2004 р. має надаватися лише фінансовими установами. Деякі підстави для цього, зокрема, містяться в листі КВРУ з питань фінансів і банківської діяльності від 04.03.2004 р. № 06-10/220.Держфінпослуг у
листі від 13.10.2003 р. № 1224/11/1-2-11 висловив таку думку: «залучення від фізичних та юридичних осіб коштів для інвестування з метою отримання від цієї діяльності відповідного прибутку (винагороди) слід вважати фінансовою послугою». Його позиція полягає в тому, що послуга із залучення коштів для капітального будівництва стає фінансовою тільки у випадках, коли договором прямо передбачено прибуток (винагороду) за залучення коштів. Отже, якщо в договорі про пайову участь у будівництві не передбачається прибуток (винагорода) за залучення коштів від третіх осіб, то діяльність у межах такого договору не може вважатися фінансовою послугою.Тим часом у ситуації, що розглядається, хвилюватися із цього приводу не слід із декількох причин.
По-перше
, як уже зазначалося, тут договір пайової участі в будівництві містить елементи договору доручення, які в ЦКУ регламентуються іншими положеннями, ніж договір довірчого управління майном (доручення — гл. 68 ЦКУ, довірче управління — гл. 70 ЦКУ). Це підтвердив і Держкомпідприємництва у п. 2 Інформаційного листа від 23.02.2004 р. № 1037, де зазначалося, зокрема, таке:«За договором доручення (згідно зі статтею 1000 ЦКУ) одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. На відміну від договору управління майном (стаття 1029 ЦК), повірений діє від імені та за рахунок довірителя і не має повноважень щодо управління майном, а лише щодо вчинення певних юридичних дій. Таким чином, договір доручення та договір управління майном є відокремленими правовими інститутами, що регулюються різними главами ЦКУ. Відповідно, на відносини, що виникають в рамках договору доручення, не поширюються правила, встановлені для договору управління майном (статті 1029 — 1045), а також іншими законодавчими актами, в тому числі і Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».
А в
п. 1 зазначеного вище листа було зроблено висновок, що:«У випадку укладення договору доручення предметом договору є зобов'язання повіреного вчинити від імені та за рахунок довірителя певні юридичні дії (наприклад, укласти з третьою особою (забудовником) договір пайової участі у будівництві житлового будинку). У такому випадку зобов'язання повіреного щодо перерахування коштів забудовнику
не становлять предмет договору і є допоміжною операцією в рамках зазначеного вище договору доручення, оскільки окремий вид господарської діяльності може складатися як з єдиного процесу, так і охоплювати ряд процесів (пункт 1 статті 259 Господарського кодексу України).Операції перерахування коштів у такому випадку
не можуть вважатися фінансовою послугою, за умови, що винагорода повіреному виплачується виключно за укладення договору пайової участі у будівництві і представництво інтересів довірителя, а дії повіреного з перерахування коштів не підлягають окремій оплаті, тобто таке перерахування коштів не має на меті отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.Відповідно, така діяльність юридичної особи — повіреного не підлягатиме обов'язковому ліцензуванню згідно із Законом».
По-друге
, Закон про фінансово-кредитні механізми, що регламентує специфіку укладення договорів довірчого управління в будівництві, на цю ситуацію взагалі не поширюється, оскільки регулює відносини тільки у сфері житлового будівництва (ст. 1 цього Закону).Отже, у цьому випадку жодні обмеження на укладення договору пайової участі в будівництві з елементами договору доручення не поширюються.
