Чи може перебувати в оренді у третьої особи дорога, якою здійснюється проїзд до земельної ділянки?
Дмитро Вовк, юрист
Приводом для написання цієї статті став лист нашого читача. Наше підприємство (далі — підприємство А) придбало склад, розташований на земельній ділянці, що перебуває в комунальній власності. При оформленні договору оренди на цю земельну ділянку з'ясувалося, що дорога, якою здійснюється під'їзд до ділянки, перебуває в оренді в іншого підприємства (далі — підприємство Б). У зв'язку з цим виконком місцевої ради пропонує укласти з цим підприємством договір сервітуту. Свою ділянку підприємство Б орендує з 2007 року, жодних договорів сервітуту з користувачами цієї дороги не укладало.
Чи має право виконком передати в оренду ділянку з розташованою на ній дорогою загального користування та який вихід із такої ситуації, крім укладення договору сервітуту?
ДОКУМЕНТИ СТАТТІ
ЦК
— Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.ЗК
— Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-III.Закон про приватизацію держмайна
— Закон України «Про приватизацію державного майна» від 04.03.1992 р. № 2163-ХІІ.Закон про автомобільні дороги
— Закон України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 р. № 2862-IV.Закон про оренду
— Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 р. № 2269-ХІІ.
Спробуємо розібратися в ситуації, оскільки із запитання не зовсім зрозуміло, що саме передано в оренду підприємству Б.
Основним нормативно-правовим актом у сфері експлуатації автомобільних доріг виступає
Закон про автомобільні дороги. Згідно зі ст. 1 цього Закону автомобільна дорога — це лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів. Автомобільні дороги поділяються на: автомобільні дороги загального користування; вулиці й дороги міст та інших населених пунктів; відомчі (технологічні) автомобільні дороги; автомобільні дороги на приватних територіях.Якщо говорити про автомобільні дороги загального користування (про які йдеться в запитанні), то ці дороги є складовою частиною Єдиної транспортної системи України і задовольняють потреби суспільства в автомобільних пасажирських і вантажних перевезеннях.
Автомобільні дороги загального користування перебувають у державній власності та не підлягають приватизації (ст. 7 Закону про автомобільні дороги). Згідно зі ст. 9 Закону про автомобільні дороги складовими частинами автомобільної дороги загального користування в межах смуги відведення є: земляне полотно, проїзна частина, дорожнє покриття, смуга руху, споруди дорожнього водовідведення, штучні споруди, інженерне облаштування: спеціальні споруди й засоби, призначені для забезпечення безпечних та зручних умов руху (освітлення, технологічного зв'язку, вимірювання вагових та габаритних параметрів транспортних засобів, примусового зниження швидкості руху), об'єкти дорожнього сервісу та архітектурне облаштування: архітектурні споруди і декоративні насадження, призначені для забезпечення естетичного вигляду автомобільних доріг; технічні засоби організації дорожнього руху, автопавільйони, лінійні споруди і комплекси, що забезпечують функціонування та збереження доріг; елементи санітарного облаштування; зелені насадження.Стосовно оренди автомобільних доріг загального користування діє
ч. 2 ст. 4 Закону про оренду, де передбачається, що об'єктом оренди не можуть бути об'єкти державної власності, які мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону про приватизацію держмайна. До таких об'єктів зазначена норма відносить і автомобільні дороги, крім тих, що належать підприємствам до першого їх розгалуження за межами території цих підприємств. Таким чином, передача в оренду автомобільних доріг загального користування (їх складових) неможлива. Тим більше вона не може здійснюватися місцевою радою чи її виконавчим комітетом. Якщо подібний факт усе-таки має місце (що, на нашу думку, малоймовірно), то підприємство А може звернутися з позовом про визнання відповідного договору оренди недійсним.Виходячи з викладеного вище ризикнемо припустити, що підприємство Б отримало в оренду
не дорогу, а земельну ділянку, через яку внутрішньою дорогою здійснюється проїзд до земельної ділянки підприємства А і до складу, що на ній знаходиться . «Пропозиція» підприємству А укласти договір сервітуту з підприємством Б, яка в цьому випадку надійшла від виконкому, є цілком логічною.Нагадаємо, що згідно зі
ст. 401 ЦК право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлено щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) чи іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Відповідно до ст. 98 ЗК право земельного сервітуту — це право власника чи землекористувача земельної ділянки на обмежене платне чи безплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він установлений. Одним із видів земельного сервітуту є право проїзду на транспортному засобі наявною дорогою (п. «б» ст. 99 ЗК). Також слід пам'ятати, що договір земельного сервітуту підлягає державній реєстрації (ст. 100 ЗК).У разі відмови підприємства Б укласти договір земельного сервітуту альтернативою може стати примусове встановлення сервітуту в судовому порядку за позовом власника земельної ділянки або землекористувача (ст. 402 ЦК, ст. 100 ЗК). Законодавство не окреслює коло підстав, що дозволяють суду прийняти рішення про встановлення сервітуту, проте судова практика виходить з того, що сервітут установлюється, коли власник земельної ділянки або землекористувач не може використовувати свою ділянку за призначенням (див., наприклад, постанову ВСУ від 18.10.2008 р. у справі № 10/217-4181).
