ПРО ВИПЛАТУ ДИВІДЕНДІВ ГОСПОДАРСЬКИМИ ТОВАРИСТВАМИ
Борис Бідій, юрист (м. Київ)
У нашій статті ми постараємося не лише прокоментувати лист Міністерства юстиції від 10.06.2011 р. № 379-0-2-11-8.1 (текст листа див. на с. 7), а й показати повну картину щодо товариств, відмінних від акціонерних компаній, а також торкнутися виплати дивідендів акціонерним товариством, у тому числі корпоративними інвестиційними фондами, що, на наш погляд, має бути цікаво не меншою мірою, ніж порушені в зазначеному листі Мін’юсту питання.
ДОКУМЕНТИ СТАТТІ
ЦК
— Цивільний кодекс України від 16.01. 2003 р. № 435-IV.ГК
— Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.ПК
— Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.Закон про госптовариства
— Закон України «Про господарські товариства» від 19.09.91 р. № 1576-XII.Закон про АТ
— Закон України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 р. № 514-VI.Закон про ІСІ
— Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» від 15.03.2001 р. № 2299-III.Закон про цінні папери та фондову біржу
— Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 р. № 3480-IV.Лист Мін’юсту
— Лист Міністерства юстиції України від 10.06.2011 р. № 379-0-2-11-8.1 (текст листа див. на с. 7).
Виплата дивідендів господарськими товариствами, відмінними від акціонерних компаній
Лист Мін'юсту
торкається двох питань, які безпосередньо позв'язані з виплатою дивідендів господарськими товариствами, відмінними від акціонерних товариств.Першим
із зазначених питань є питання про необхідність включення положень, що стосуються порядку та строків виплати дивідендів, до статуту господарського товариства.Мін'юст абсолютно справедливо зазначає, що загальні вимоги до статуту господарського товариства містяться у
ст. 88 ЦК і подібної вимоги зазначена стаття ЦК не містить. Але ми можемо знайти вимогу про включення подібних положень до статуту суб'єкта господарської діяльності у ст. 57 ГК1. Подібна вимога вважатиметься обов'язковою, такою, що висувається іншим законом, згідно зі ст. 88 ЦК.1 Звертаємо увагу на різницю в термінології ЦК та ГК.
Оскільки ми говоримо про обов'язковість вимог закону про включення до статуту товариства положень про
порядок і строк виплати дивідендів, нижче ми наведемо висловлювання судових інстанцій щодо цього питання.Наприклад, у
пп. 4.1 та 4.2 Рекомендацій Президії Вищого господарського Суду від 28.12.2007 р. №04-5/14 суд розглядає це питання в розрізі права судів визнавати недійсними установчі документи у випадку, якщо порушення закону2 не можуть бути усунені.2 Невключення до установчих документів обов’язкових положень, що вимагаються законом, які повинен містити статут господарського товариства, буде порушенням приписів закону.
Щоправда в зазначених
Рекомендаціях Президії Вищого Господарського Суду (ВГСУ) суд зазначає, що за наявності наміру сторін і реальної можливості це зробити, судам необхідно надавати таку можливість учасникам господарських товариств із загальною метою збереження стабільності цивільного обороту.Дещо пізніше
Постановою Пленуму Верховного Суду України (ВСУ) від 24.10.2008 р. № 13 (п. 13) ВСУ сформулював критерії, коли суд має право визнавати недійсними установчі документи господарського товариства.Аналізуючи правову природу установчого договору та статуту господарських товариств, указана
Постанова Пленуму ВСУ (п. 16) зазначає, що суди не мають права самі вносити зміни до статуту товариств, у зв'язку з тим, що це належить до виняткової компетенції загальних зборів.Усі роз'яснення ВСУ та ВГСУ цікаві й актуальні, і, як нам здається, акцент зроблено правильно: факт відсутності положень, що вимагаються законом, є, перш за все,
підставою для відмови в державній реєстрації господарського товариства.Адже якщо статут не містить будь-яких обов'язкових положень, то виникає законне запитання: а куди дивився державний реєстратор, переглядаючи ці документи до здійснення реєстрації такого товариства чи реєстрації змін до статутних документів? Адже це його прямий і головний обов'язок — перевірити положення статуту на відповідність до вимог закону.
Нагадаємо,
товариство вважається створеним з моменту його державної реєстрації. Для проведення процедури реєстрації до державного реєстратора подається серед інших обов'язкових документів статут товариства чи установчий договір товариства. Після державної реєстрації статут товариства набуває характеру локального нормативного акта, який пройшов перевірку з боку публічної влади на відповідність закону і набуває чинності як щодо товариства, та і щодо третіх осіб — його контрагентів.
Друге питання
, порушене в листі Мін'юсту (див. на с. 7), стосується можливості виплати дивідендів товариствами з обмеженою, додатковою відповідальністю, повними (командитними) товариствами частіше, ніж раз на рік. Мін'юст справедливо доходить висновку, що обмежень щодо цього законодавство, що регулює корпоративні відносини, не містить.Податкове законодавство також
не позв'язує прийняття рішення про виплату дивідендів з отриманням фінансового прибутку за підсумками поточного року (періоду).Згідно з
п.п. 153.3 ст. 153 ПК здійснювати такі виплати власнику корпоративних прав незалежно від того, чи отримано підприємством оподатковуваний прибуток, дивіденди товариство може виплачувати за рахунок нерозподіленого прибутку попередніх періодів.Таким чином, з точки зору податкового законодавства немає перешкод для виплати дивідендів, скажімо, за перше півріччя, більше того, така виплата сприяє наповненню державного бюджету, оскільки товариство, у разі прийняття рішення про виплату дивідендів, має перерахувати до бюджету
авансовий внесок за звичайною ставкою податку на прибуток з розрахунку сум виплачуваних дивідендів. При цьому податкове законодавство стимулює товариство показувати прибуток шляхом надання можливості такому товариству зменшувати суму нарахованого податку, перерахованого авансового внеску, а у випадку якщо сума авансового внеску перевищує суму податкових зобов'язань, результат буде переноситись на наступний період.На завершення зробимо ще одне зауваження щодо того, що,
якщо загальні збори учасників (акціонерів) не прийняли рішення про виплату дивідендів, їх не можна виплатити за рішенням суду: судове рішення не може в цьому випадку замінити рішення акціонерів (учасників) (див. практику розгляду корпоративних спорів, оприлюднену в листі ВСУ від 01.08.2007 р.).
Виплата дивідендів акціонерним товариством
Щодо акціонерних товариств, то тут
питання виплати дивідендів має свою передісторію.Стаття 9 Закону про цінні папери та фондову біржу
(чинного до прийняття Закону про цінні папери та фондовий ринок, який прийшов йому на зміну), яка знаходиться в розділі, присвяченому цінним паперам (акціям), містила положення про те, що дивіденди за акціями виплачуються один раз на рік за підсумками календарного року в порядку, передбаченому статутом акціонерного товариства3.3Стаття 9. Виплата доходу по акціях
.Дивіденди по акціях виплачуються один раз на рік за підсумками календарного року в порядку, передбаченому статутом акціонерного товариства, за рахунок прибутку, що залишається у його розпорядженні після сплати встановлених законодавством податків, інших платежів у бюджет та процентів за банківський кредит (ст. 9 Закону про цінні папери та фондову біржу).
Кореспондуюча норма про необхідність включення до статуту акціонерного товариства положення
про строк і порядок виплати частини прибутку (дивідендів) АТ раз на рік за підсумками календарного року , містилася у ст. 37 Закону про госптовариства, який раніше регулював діяльність акціонерного товариства.ДКЦПФР як уповноважений орган у сфері регулювання діяльності акціонерних товариств, видав кілька роз'яснень, які в цілому повторювали законодавство, чинне на момент їх видачі.
Якнайповніше питання виплати дивідендів на користь інвесторів було врегульовано ДКЦПФР шляхом прийняття відповідного положення, затвердженого
Рішенням ДКЦПФР від 25.12.2001 № 3864. Зазначене положення було нормативним документом, де в явній формі містилася заборона на виплати дивідендів за результатами кварталу чи півріччя 5 (далі — цитуємо): «2.3. Дивіденди за акціями сплачуються один раз на рік за підсумками календарного року. Не здійснюються нарахування та виплата проміжних дивідендів за підсумками кварталу чи півріччя. Виплата дивідендів акціонерам може проводитись одноразово в повному обсязі в строк, установлений вищим органом АТ та статутом товариства»4 На цей момент скасовано.
5 Рішення ДКЦПФР «Про затвердження Положення про порядок отримання інвесторами доходів від володіння корпоративними правами в акціонерних товариствах» від 25.12.2001 р. № 386 втратило чинність згідно з рішенням ДКЦПФР від 09.11.2010 р. № 1684.
Справжній стан справ
Згідно з перехідними положеннями прийнятого
Закону про АТ акціонерні товариства повинні були привести свої внутрішні документи та діяльність у відповідність із нормами цього Закону протягом 2 років з моменту набуття ним чинності, тобто до 01.05.2011 р., норми статті 1— 49 Закону про госптовариства втрачають чинність у частині, що стосується діяльності АТ.На відміну від попереднього законодавства, що регулювало діяльність АТ, профільний
Закон про АТ містить буквально таке:
Закон про АТ
Стаття 30. Порядок виплати дивідендів
<…>
2. Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.
Виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку відповідно до статуту акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців після закінчення звітного року.
У разі відсутності або недостатності чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку минулих років виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється за рахунок резервного капіталу товариства або спеціального фонду для виплати дивідендів за привілейованими акціями.
3. Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства.
<…>
На сьогодні залишаються чинними нормативні акти Комісії рекомендаційного характеру, які пропонують АТ «
через обмеженість законодавчих норм щодо виплати дивідендів» приймати власну прозору дивідендну політику ( Рішення ДКЦПФР «Про погодження Рекомендацій з найкращої практики корпоративного управління для акціонерних товариств України» від 02.06.2002 р. № 190 та Рішення ДКЦПФР «Про затвердження Принципів корпоративного управління» від 11.12.2003 р. № 571, документи наведені в інформаційному блоці на с. 29).
Закон про АТ
містить низку норм, які дозволяють зробити висновок про те, що базовим періодом для розрахунку та виплати дивідендів АТ є один рік.Ось ці положення. Згідно зі
ст. 30 розділу 6 «Дивіденди акціонерного товариства» Закону про АТ дивіденди виплачуються «із чистого річного прибутку чи нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів АТ у строк, що не перевищує 6 місяців із дня прийняття рішення загальними зборами про виплату дивідендів. Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства. При цьому згідно зі ст. 32 Закону про АТ загальні збори акціонерів мають скликатися щороку.Згідно з
пп. 11 та 15 ч. 2 ст. 33 Закону про АТ до виняткової компетенції загальних зборів акціонерів належить:— затвердження річного звіту товариства;
— затвердження річних дивідендів з урахуванням вимог, передбачених законом.
Таким чином, на сьогодні згідно із
Законом, дивіденди акціонерним товариством виплачуються за підсумками року. А Закон, хоча й не містить заборони акціонерному товариству виплачувати проміжні дивіденди, водночас, як нам здається, реалізованим таке право може бути лише за наявності в акціонерного товариства нерозподіленого прибутку, що, найімовірніше, свідчить про якісь перебої зі скликанням щорічних загальних зборів акціонерів, або про те, що з якихось причин загальні збори щодо питання виплати дивідендів не прийняли рішення. Інакше кажучи, це може свідчити про наявність якихось корпоративних конфліктів у АТ, наприклад про заперечення в суді рішення загальних зборів про виплату дивідендів.Виплатити дивіденди з
нерозподіленого прибутку можна шляхом скликання позачергових загальних зборів акціонерів.
Щодо питання виплати дивідендів корпоративним фондом
Згідно зі
ст. 2 Закону про ІСІ законодавство з питань діяльності акціонерних товариств застосовується до відносин у сфері спільного інвестування в частині, що не суперечить нормам спеціального закону, — Закону про ІСІ.Для правильного вирішення
питання, нам здається, його необхідно поставити так: чи застосовні зазначені вище норми законодавства про акціонерні товариства до ІСІ, що створюється у формі корпоративного інвестиційного фонду (КІФ), чи вважатиметься, що КІФ у частині виплати дивідендів має керуватися особливими правилами?Економічна суть дивідендів, які виплачуються як звичайним акціонерним товариством, так і КІФ одна:
дивіденди виплачуються з отриманого та нерозподіленого прибутку. Тільки прибуток звичайного акціонерного товариства визначається в порядку, установленому ПК, а прибуток КІФ — шляхом розрахунку вартості чистих активів, що припадає на одну розміщену акцію КІФ.Водночас, між звичайним АТ і КІФ існують великі відмінності. АТ згідно із
Законом про АТ може випускати привілейовані акції та виплачувати дивіденди за такими акціями за рахунок резервного фонду АТ чи спеціально створеного фонду для виплати дивідендів (ст. 30 Закону про АТ). КІФ же, навпаки, не має права створювати жодних резервних чи спеціальних фондів, адже мета його створення спеціальна — здійснення спільного інвестування. Акціонери КІФ — це інвестори, які чекають на свій дохід від здійснення спільного інвестування. Форма організації ІСІ у вигляді АТ — це лише технічний прийом для досягнення цілей спільного інвестування. Різниться й режим оподаткування прибутку, що отримується звичайним АТ та КІФ.Крім того, як здається, порядок виплати дивідендів пайовими інвестиційними фондами (ПІФ) не повинен дуже відрізнятися від виплати дивідендів КІФ. На практиці нам відомі окремі випадки, коли
Комісія реєструвала регламент ПІФ, що містить положення про можливість виплати дивідендів ПІФ кожного кварталу. Та й сам Закон про ІСІ не містить положень про період, за який КІФ (ПІФ) здійснює виплати дивідендів. Щодо КІФів спеціальне законодавство просто вимагає затвердження розміру та порядку виплати дивідендів загальними зборами акціонерів КІФ (ст. 19 Закону про ІСІ).Більшість КІФ створювалися відповідно до вимог
Закону про госптовариства, ст. 37 якого містила вимогу включати до статуту АТ положення щодо порядку та строків виплати дивідендів (за чинним законодавством — один раз на рік) (див. лист ДКЦПФР від 20.08.2004 р. № 20/03/10963 в інформаційному блоці на с. 29). Профільний закон — Закон про АТ не містить подібних вимог до статуту АТ, проте й не виключає наявність у статуті подібних положень. Як ми вже говорили, такі вимоги містить ст. 57 ГК, а, що цікаво, профільний закон — ні.Не менше цікаве в цьому відношенні
Положення про порядок реєстрації випуску акцій, затверджене Рішенням ДКЦПФР від 26.04.2007 р. № 942, у якому міститься пункт такого змісту:«...14) строк та порядок виплати дивідендів згідно зі статутом товариства або згідно з рішенням загальних зборів акціонерів у разі,
якщо статут акціонерного товариства не містить такої норми...»Водночас, ми вважаємо, що вимога
ст. 57 ГК про включення положень про порядок і строк виплати дивідендів до статуту «суб'єкта господарської діяльності» поширюється на акціонерні товариства як обов'язкова вимога, що висувається іншим законом згідно зі ст. 88 ЦК.Співвідношення положень статуту
про порядок і строк виплати дивідендів та рішення про порядок і строк виплати дивідендів загальних зборів акціонерів, ми вважаємо, має бути таким. Статут визначає загальний порядок і тимчасові рамки виплати дивідендів у межах максимальних строків, установлених законом, а загальні збори акціонерів можуть своїм рішенням уточнювати (конкретизувати) порядок виплати дивідендів, наприклад, уточнювати, де і як депонуватимуться не отримані акціонерами у строк дивіденди, а також установлювати інші, коротші строки виплати дивідендів, діючи на підставі закону та статуту.
Рішення ДКЦПФР «Про погодження Рекомендацій
з найкращої практики корпоративного управління
для акціонерних товариств України»
від 02.06.2002 р. № 190
<…>
1.2.2. Право на отримання частки прибутку товариства у формі дивідендів.
Обмеженість норм чинного законодавства щодо виплати дивідендів вимагає від товариства якомога повніше врегулювати ці питання в статуті.
З метою забезпечення рівного ставлення до всіх акціонерів та гарантування їх прав у статуті має передбачатися граничний строк виплати дивідендів (наприклад, не пізніше кінця року, наступного за тим, дивіденди за який виплачуються), а також форма виплати дивідендів (грошима або акціями товариства).Акціонерне товариство може мати й затверджену дивідендну політику, з якою потенційні інвестори можуть ознайомитися перед прийняттям інвестиційних рішень. Така дивідендна політика визначатиме не тільки частку прибутку, яку підприємство в майбутньому планує спрямовувати на виплату дивідендів, але й обставини, які братимуться до уваги при визначенні певного розміру дивідендів — особливості розвитку бізнесу в минулому періоді, потреби в реінвестуванні частини прибутку, наявність випущених товариством привілейованих акцій тощо. Але в будь-якому разі остаточне рішення про виплату або невиплату дивідендів навіть за наявності прибутку прийматиметься загальними зборами акціонерів.
<…>
Рішення ДКЦПФР «Про затвердження Принципів корпоративного управління» від 11.12.2003 р. № 571
<…>
2.1.2. Право на отримання частини прибутку товариства у розмірі, пропорційному належній акціонерові кількості акцій.
У товаристві повинна бути розроблена прозора дивідендна політика, спрямована на оптимізацію доходів акціонерів та розвиток товариства
. Дивідендна політика товариства повинна сприяти реалізації права акціонера на отримання дивідендів. Разом з тим дивідендна політика товариства повинна передбачати випадки, коли виплата дивідендів не дозволяється, зокрема, у разі неповної оплати акцій, або якщо виплата дивідендів може призвести до неплатоспроможності товариства. Дивідендна політика товариства має також враховувати потреби та доцільність у спрямуванні частини прибутку (дивідендів) на розвиток товариства. Виплата дивідендів за акціями має здійснюватися тільки у грошовій формі.Дивіденди повинні бути виплачені товариством протягом трьох місяців з моменту прийняття загальними зборами акціонерів рішення про виплату дивідендів.
<…>
Лист ДКЦПФР від 20.08.2004 р. № 20/03/10963
<…>
Відповідно до
ст. 154 Цивільного кодексу України установчим документом акціонерного товариства є його статут.Статут акціонерного товариства є локальним нормативним актом, обов'язковим як для всіх учасників цього товариства, так і для самого товариства як юридичної особи. Окрім загальних вимог, що є однаковими для статуту будь-якого господарського товариства,
статут акціонерного товариства має містити додаткові відомості, серед яких, зокрема, строк та порядок виплати частки прибутку (дивідендів) один раз на рік за підсумками календарного року.Відповідно до
ст. 159 Цивільного кодексу України та ст. 41 Закону України «Про господарські товариства» вищим органом акціонерного товариства є його загальні збори, до виключної компетенції яких належить затвердження порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів).Таким чином, вищезазначені норми, на нашу думку, слід розуміти так: виключно загальні збори акціонерів затверджують фінансову звітність товариства, здійснюють розподіл прибутків та збитків і вирішують питання про виплату дивідендів у порядку, передбаченому статутом акціонерного товариства.
