Теми статей
Обрати теми

Визначення збитків та матеріальної і моральної шкоди, відшкодування та розрахунок розміру

Редакція ББ
Стаття

Визначення збитків та матеріальної і моральної шкоди, відшкодування та розрахунок розміру

Сергій Кобзан, канд. техн. наук, директор агентства нерухомості ХІАН

Оксана Петренко, адвокат

 

У наведеній статті розглядаються поняття «шкоди» і «збитків», їх відмінності, необхідні елементи, порядок відшкодування, практичні моменти розрахунку розміру відшкодування. Також наведено конкретні види заподіяння шкоди та її відшкодування згідно зі статтями ЦК України. Наведені правовідносини з відшкодуванням шкоди щодо конкретних предметів чи внаслідок протиправної поведінки, які регулюються іншими нормативно-правовими актами.

 

ДОКУМЕНТИ СТАТТІ

ЦК

— Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

ГК

— Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.

Закон № 217

— Закон України «Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей» вiд 06.06.95 р. № 217/95-ВР.

Закон № 266

— Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» вiд 01.12.94 р. № 266/94-ВР.

Постанова № 284

— постанова КМУ «Про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» від 19.04.93 р. № 284.

Постанова № 116

— постанова КМУ «Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей» від 22.01.96 р. № 116.

Постанова № 545

— постанова КМУ «Про затвердження Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання» від 16.07.93 р. № 545.

Методика № 963

— Методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затверджена постановою КМУ від 25.07.2007 р. № 963.

Постанова № 6

— постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.92 р. № 6.

Постанова № 4

— постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95 р. № 4.

Постанова № 3

— постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» від 31.03.89 р. № 3.

Постанова № 20

— постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22.12.95 р. № 20.

 

У цивільному праві розділяють зобов’язання з відшкодування збитків (шкоди):

— завданих договірною відповідальністю;

— зобов’язання з відшкодування шкоди внаслідок недоговірної відповідальності.

Зобов’язання з відшкодування збитків (шкоди), завданих договірною відповідальністю, виникають із правомірного акта, наприклад, договору, односторонної угоди.

Зобов’язання з відшкодування шкоди внаслідок недоговірної відповідальності виникають з неправомірних актів, тобто з правопорушень. Сторони на момент виникнення такого зобов’язання не перебували у договірних зобов’язальних відносинах.

Так, відносини, пов’язані з відшкодуванням недоговірної шкоди, регулюються у

підрозділі 2 «Недоговірні зобов’язання» глави 82 «Відшкодування шкоди» ЦК.

На думку авторів цієї статті, необхідно розрізняти поняття «збитки» та «шкода», що дасть можливість при вирішенні спору зрозуміти підставу виникнення зобов’язання, порядок відшкодування шкоди й інші практичні моменти.

Деякі фахівці не розділяють поняття «збитки» та «шкода» і використовують їх в одному сенсі.

Далі ми розглянемо ці поняття окремо і у сукупності.

 

Збитки

Поняття збитків визначено у

ст. 22 ЦК, де вказано, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Необхідно розглянути визначення поняття «збитки» відповідно до приписів

ГК.

Так, приписами

ГК закріплено у ч. 1, 2 ст. 224, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі

ст. 225 ГК до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

— вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

— додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків унаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

— неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

— матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Законом щодо окремих видів господарських зобов'язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.

При визначенні розміру збитків

, якщо інше не передбачено законом або договором, ураховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, — на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.

Сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом.

 

Шкода: майнова і моральна

Під

шкодою необхідно розуміти саме ту недоговірну відповідальность, що виникає внаслідок неправомірних дій. Таким чиним, для відшкодування шкоди необхідно мати шкоду, протиправну поведінку, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вину (окрім випадків причинення шкоди джерелом підвищеної небезпеки).

Шкода

— зменшення або знищення майнових чи немайнових (особистих) благ, що охороняються законом.

 

Майнова шкода.

Майновою вважається шкода, що має певну економічну цінність та виражається у грошах.

Так, згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, установлених законом.

Відповідно до

ст. 23 ЦК моральною вважається шкода, що не має економічного змісту і полягає у такому:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від

:

— характеру правопорушення;

— глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації;

— ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування;

— інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Моральна шкода.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується

одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до

ст. 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Слід відмітити, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо:

1) шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, установлених законом.

Статтею 1168 ЦК

регулюється відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи.

Так, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

 

Умови для стягнення збитків у повному обсязі

Учасник господарських відносин, який учинив господарське правопорушення,

зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, — зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі (ст. 226 ГК).

Наведений припис, тобто вжиття порушником зобов’язання необхідних заходів щодо запобігання збиткам або зменшення їх, буде врахований судом при вирішенні питання відшкодування шкоди та стягнення пені або штрафних санкцій, які і може бути зменшено з урахуванням обставин, майнового стану особи (цивільні правовідносини).

Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. Інакше ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі, якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

Не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов'язаної сторони від подальшого виконання зобов'язання.

У разі невиконання зобов'язання про передачу їй індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов'язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків.

У разі невиконання зобов'язання виконати певну роботу (надати послугу) управнена сторона має право виконати цю роботу самостійно або доручити її виконання (надання послуги) третім особам, якщо інше не передбачено законом або зобов'язанням, та вимагати відшкодування збитків, завданих невиконанням зобов'язання.

Відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов'язання, не звільняє зобов'язану сторону від виконання зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Необхідно пам’ятати про регресні зобов’язання, що передбачені

ст. 228 ГК: учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу. Державні (комунальні) підприємства за наявності підстав зобов'язані вжити заходів щодо стягнення в порядку регресу збитків з інших суб'єктів господарювання або стягнути збитки з винних працівників підприємства відповідно до вимог законодавства про працю.

Договірні зобов’язання відрізняються від недоговірних тим, що є можливість, окрім відшкодування завданих збитків, стягнути і неустойку (штраф, пеню). Що фактично збільшує розмір збитків.

Відшкодування (стягнення) збитків передбачено загальними приписами цивільного права, зокрема,

книгою п’ятою «Зобов’язальне право» ЦК.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають

правові наслідки, установлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

У разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Унаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Необхідно звернути увагу, що відповідальність за неналежне виконання чи невиконання зобов'язавння та порядок відшкодування можуть бути більш детально закріплені у окремому виді договору.

У цій статті наведемо перелік

статей ЦК, якими урегульовано різні види заподіяння шкоди та її відшкодування: ст. 1169 — 1172, ст. 1177 — 1188, ст. 1191 — 1211.

Крім ЦК, правовідносини з відшкодуванням шкоди щодо конкретних предметів чи внаслідок протиправної поведінки врегульовані іншими нормативно-правовими актами.

1.

Збитки, завдані підприємству, установі, організації працівниками, які виконують операції, пов'язані із закупівлею, продажем, обміном, перевезенням, доставкою, пересиланням, зберіганням, сортуванням, пакуванням, обробкою або використанням у процесі виробництва дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, ювелірних, побутових і промислових виробів та матеріалів, виготовлених з використанням дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, відходів та брухту, що містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, а також валютні операції, і які є винними у розкраданні, знищенні (псуванні), недостачі або наднормативних їх втратах (крім втрат, що сталися у зв'язку з непередбаченими порушеннями технологічного процесу), якщо вони допущені внаслідок недбалості у роботі, порушення спеціальних правил, інструкцій, визначаються у розмірах, установлених Законом № 217.

2.

Відповідно до постанови № 284 власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, установленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Методика № 963

, спрямована на визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель унаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (далі — розмір шкоди). Розмір шкоди визначається окремо щодо кожного із зазначених правопорушень.

Розмір шкоди не включає витрати на:

— знесення будинків, будівель і споруд, які самочинно збудовані чи будуються на самовільно зайнятих земельних ділянках чи на земельних ділянках, не відведених в установленому порядку на цю мету;

— приведення земельних ділянок у стан, придатний для їх подальшого використання за цільовим призначенням;

— проведення рекультивації порушених земель.

3.

Порядок № 116 установлює механізм визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, крім дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей.

Підприємство, яке зазнало збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, повинно пам'ятати, що із сум, стягнутих відповідно до цього

Порядку , здійснюється відшкодування збитків, завданих підприємству, установі й організації з урахуванням фактичних витрат підприємства на відновлення пошкоджених або придбання нових матеріальних цінностей та вартості робіт з їх відновлення. Залишок коштів перераховується до державного бюджету.

4.

Відповідно до положень Закону № 266 підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:

— незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;

— незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;

— незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «

Про оперативно-розшукову діяльність» від 18.02.92 р. № 2135-XII; «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» від 30.06.93 р. № 3341-XII та іншими актами законодавства.

Завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду

у випадках незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У Законі № 266 визначено порядок, розрахунок відшкодування та інше.

5. Існують і інші нормативно-правові акти, які регулюють порядок відшкодування збитків і шкоди, наприклад, Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.91 р. № 1023-XII, Закон України «Про інформацію» від 02.10.92 р. № 2657-XII, Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 р. № 1961-IV тощо.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі