«Тендерні» питання підприємств
Валерія Константинова, економіст-аналітик ВБ «Фактор»
Останні зміни до Закону про державні закупівлі1 викликали багато запитань з боку державних підприємств, адже їх начебто виведено з-під дії Закону. При цьому на практиці виходить, що далеко не всі. У цій публікації ми розглянемо, в яких саме випадках підприємствам усе ж таки необхідно здійснювати свою закупівельну діяльність шляхом проведення конкурсних торгів.
ДОКУМЕНТИ СТАТТІ
Закон № 2289 — Закон України «Про здійснення державних закупівель» від 01.06.2010 р. № 2289-VI.
Закон № 3681 — Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань державних закупівель» від 08.07.2011 р. № 3681-VI.
Закон № 1682 — Закон України «Про природні монополії» від 20.04.2000 р. № 1682-IIІ.
Роз’яснення — лист-роз’яснення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 30.09.2011 р. № 3303-25/12551-07.
БКУ — Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 р. № 2456-VI.
ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.
1 Зміни набули чинності з 03.10.2011 р., див. наш коментар у статті «Довгоочікувані зміни до Закону про держзакупівлі», «Будівельна бухгалтерія», 2011, № 18, с. 42
На сьогодні сферу державних закупівель регулює Закон № 2289. Дія зазначеного Закону застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт і послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тис. грн., а робіт — 300 тис. грн.
Замовниками у розумінні Закону № 2289 виступають розпорядники державних коштів, які здійснюють закупівлю в порядку, визначеному цим Законом. При цьому розпорядники державних коштів — це органи державної влади, органи влади АР Крим, органи місцевого самоврядування, інші органи, установи, організації, визначені Конституцією та іншими актами законодавства України, а також установи чи організації, утворені у встановленому порядку органами державної влади, органами влади АР Крим, чи органами місцевого самоврядування та уповноважені на отримання державних коштів, взяття за ними зобов’язань і здійснення платежів, а також підприємства та їх об’єднання.
Водночас у зв’язку з останніми змінами, унесеними до Закону № 2289 Законом № 3681 (див. «Будівельна бухгалтерія», № 18, с. 42), які набрали чинності 03.10.2011 р., кошти підприємств та їх об’єднань було виключено з поняття «державні кошти» (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 2289). Таким чином, кошти підприємств та їх об’єднань відтепер не належать до державних коштів, а це означає, що дія Закону № 2289 на них більше не розповсюджується. Проте підприємства, що визначені у п. 21 ч. 1 ст. 1 Закону № 2289, таки повинні проводити свою закупівельну діяльність з урахуванням вимог Закону № 2289 у разі, якщо вони відповідають хоча б одній з таких ознак:
1) підприємство користується податковою пільгою, передбаченою податковим, митним законодавством України, — протягом строку користування такою пільгою;
2) підприємство відповідно до закону звільнене від обов’язку сплачувати заборгованість перед бюджетами за єдиним внеском на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, за зобов’язаннями перед фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування — протягом календарного року від дати такого звільнення;
3) підприємство отримує пряму або опосередковану бюджетну підтримку, у тому числі у вигляді компенсації частини витрат або відшкодування відсотків за кредитами, — протягом календарного року від дати одержання бюджетної підтримки.
Звідси виникає низка запитань:
— що робити з власними коштами підприємств?
— що таке «бюджетна підтримка»?
— яке послаблення податкового навантаження відноситься до податкових пільг?
— як правильно визначити період застосування Закону № 2289?
Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (далі — Мінекономрозвитку), є уповноваженим органом у сфері державних закупівель. Восени цього року воно видало Роз’яснення щодо застосування на практиці нових вимог законодавства сфери державних закупівель, де, до речі, питання розповсюдження Закону № 2289 на підприємства не залишилося без уваги.
Отже, відповімо на поставлені запитання, спираючись на зазначене Роз’яснення.
1. Щодо власних коштів підприємств
Нагадаємо, що до змін, тобто до 03.10.2011 р. під дію Закону № 2289 підпадали всі кошти підприємств, тобто як державні, так і власні кошті, що отримані від фінансово-господарської діяльності. Підтвердженням цього є лист Мінекономіки від 21.09.2010 р. № 3303-25/9208-12.
Після змін законодавства нічого не змінилося. Наприклад, державне підприємство користується пільгою, передбаченою митним законодавством України. При цьому бюджетних коштів воно не отримує. Чи розповсюджуються на таке підприємство дія Закону № 2289? Відповідь: так, розповсюджується, оскільки зазначене підприємство користується пільгою, передбаченою митним законодавством України, таким чином відповідає одній із зазначених ознак та відповідно потрапляє під дію Закону № 2289 протягом строку користування такою пільгою (п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону № 2289).
2. Щодо визначення «прямої або опосередкованої бюджетної підтримки»
Зазначеного визначення чинне на сьогодні законодавство, яким регулюється бюджетний процес у державі, не містить.
Виходячи з Роз’яснення Мінекономрозвитку під прямою або опосередкованою бюджетною підтримкою підприємствам слід розуміти отримані кошти відповідно до ст. 20 БКУ. Так, відповідно до зазначеної статті критерії та умови відбору суб'єктів господарювання, яким надається державна підтримка з бюджету, а також визначення обсягу такої підтримки зазначаються у порядках використання бюджетних коштів (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), які затверджуються Кабінетом Міністрів України або головним розпорядником бюджетних коштів за погодженням з Міністерством фінансів України. На виконання вимог БКУ Державне казначейство України наказом від 25.11.2008 р. № 495 затвердило Інструкцію щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету. Так, до бюджетної підтримки підприємств відносяться, зокрема, субсидії на покриття збитків підприємств, фінансову підтримку підприємств на безповоротній основі, а також інші субсидії; відшкодування відсотків за користування кредитами; державну підтримку громадських організацій; внески у статутні фонди суб'єктів підприємницької діяльності відповідно до законодавства, спрямовані на приріст обігових коштів тощо.
3. Щодо податкових пільг
Тут слід керуватися нормами ст. 30 ПКУ, відповідно до якої податкова пільга — це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав (особливостей, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат). Податкова пільга надається шляхом:
а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору;
б) зменшення податкового зобов'язання після нарахування податку та збору;
в) установлення зниженої ставки податку та збору;
г) звільнення від сплати податку та збору.
Наприклад, підприємство має пільгу щодо сплати земельного податку. Отже, таке підприємство повинно застосовувати норми Закону № 2289 протягом строку сплати земельного податку на пільгових умовах (п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону № 2289).
4. Щодо визначення періоду застосування Закону № 2289
Частина 1 ст. 2 Закону № 2289 визначає зазначені періоди залежно від конкретної ознаки. Але як бути у ситуації, коли, наприклад, процедуру закупівлі розпочато під час користування податковою пільгою, а потім підстав для її отримання підприємство більше не має? Або як визначити період користування ти ж самими податковими пільгами та відповідно як при цьому планувати обсяги закупівель?
Щодо цих запитань Мінекономрозитку зазначило наступне: якщо процедура закупівлі розпочата підприємством у період отримання бюджетної підтримки, дії податкової пільги тощо, то вона завершується відповідно до Закону № 2289, незалежно від закінчення зазначеного періоду.
А для визначення періоду користування відповідною податковою пільгою по податку, збору, платник податку може звернутися за податковою консультацією до органів державної податкової служби у порядку, визначеному ПКУ.
Перебіг строку (календарного року) застосування норм Закону № 2289 при отриманні бюджетної підтримки починається з наступного дня за днем одержання підприємством на свій рахунок першого платежу. Тут також слід наголосити, що під дію Закону № 2289 підприємство потрапляє з кожним новим випадком одержання бюджетної підтримки.
Додатково зазначимо щодо підприємств-монополістів.
Здійснення закупівель юридичними особами, які провадять діяльність у сферах, визначених ст. 5 Закону № 1682 відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону № 2289 повинно визначатися окремими законами. При цьому зазначених законів Верховною Радою України на сьогодні не прийнято. Отже, відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону № 3681 до прийняття спеціальних законів закупівля зазначеними особами повинна здійснюватися відповідно до норм Закону № 2289. Таким чином, суб’єкти природних монополій (суб'єкт господарювання (юридична особа) будь-якої форми власності (монопольне утворення), який виробляє (реалізує) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії), а також юридичні особи, які не мають статусу «суб’єкта природної монополії» при цьому здійснюють діяльність в одній зі сфер, визначених у ст. 5 Закону № 1682, а саме: транспортування нафти і нафтопродуктів трубопроводами; транспортування природного і нафтового газу трубопроводами та його розподіл; зберігання природного газу в обсягах, що перевищують рівень, який установлюється умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності із зберігання природного газу (ліцензійними умовами); транспортування інших речовин трубопровідним транспортом; передачі та розподілу електричної енергії; користування залізничними коліями, диспетчерськими службами, вокзалами та іншими об'єктами інфраструктури, що забезпечують рух залізничного транспорту загального користування; управління повітряним рухом; централізованого водопостачання та водовідведення; транспортування теплової енергії; спеціалізованих послуг транспортних терміналів, портів, аеропортів за переліком, який визначається Кабінетом Міністрів України, зобов’язані при закупівлі як за державні, так і за власні кошти застосовувати норми Закону № 2289 до прийняття ВРУ відповідних законів, які визначать особливості здійснення закупівель за державні кошти у відповідних сферах, визначених ст. 5 Закону № 1877.
Думка фахівця
Анатолій Касіяник, голова комітету з конкурсних торгів, директор Фінансово-економічного департаменту Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України
«Що таке тендер? На жаль, на сьогоднішній день законодавство України не дає чіткого тлумачення щодо цього терміна. У той же час можемо зазначити, що тендер — це процес закупівлі товарів, робіт чи послуг на конкурсній основі. Звісно, існує Закон України «Про здійснення державних закупівель» від 01.06.2010 р. № 2289-VI, який регулює здійснення закупівель за кошти держави (бюджету), і бюджетні установи повинні діяти в межах цього Закону. Приватні ж структури проводять тендери за власним регламентом для забезпечення оптимального співвідношення ціна — якість, але не про них зараз говоримо.
Закупівля товарів, робіт і послуг за державні кош-ти — складний та тривалий процес, який потребує належного законодавчого врегулювання. Cпеціально уповноваженим органом у сфері державних закупівель є Міністерство економічного розвитку і торгівлі України. То ж саме він формує та реалізовує державну політику у сфері державних закупівель, зокрема розробляє та затверджує відповідні нормативно-правові акти, здійснює проведення моніторингу та аналізу системи державних закупівель, надає роз’яснення щодо застосування законодавства у сфері державних закупівель та виконання, проводить подальшу роботу з наближення законодавства України у сфері державних закупівель до законодавства Європейського Союзу.
Відповідальним за організацію та проведення процедур закупівель Мінрегіону є комітет з конкурсних торгів при нашому міністерстві, який я очолив улітку цього року. Метою створення комітету є організація та проведення процедур закупівель на засадах колегіальності, відсутності конфлікту інтересів членів комітету та неупередженості.
Планування щодо здійснення процедур закупівель, а також складення та затвердження річного плану державних закупівель, вибір процедури закупівлі — усі ці та інші питання вирішуються на засіданнях комітету. Жодне рішення не приймається, як-то кажуть, поспіхом: адже йдеться про держзамовлення за державні кошти. Роботи у нас дійсно чимало, та працюємо ми всі сумлінно та злагоджено».
