Перевірки Держземінспекції

Перевірки Держземінспекції:

Володимир Лєжнін, юрист

Територіальні підрозділи Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель (далі — Держземінспекції) протягом першого півріччя 2011 року провели 30 тисяч перевірок дотримання вимог земельного законодавства, виявили 19,6 тисяч порушень, видали 19 тисяч приписів та склали близько 10 тисяч протоколів про адміністративні правопорушення. Державні інспектори притягнули до адміністративної відповідальності 7,8 тис. громадян та посадових осіб, на яких накладено штрафів на загальну суму понад 2 мільйони гривень (дані узяті з офіційного сайта Державного агентства земельних ресурсів України: http://www.dazru.gov.ua).

Що ж робити, щоб не потрапити у цю сумну статистику? Для початку необхідно правильно підготуватися до перевірки: привести у відповідність свої документи, знати «що і як» надати для перевірки, вміти зафіксувати порушення, оскаржити незаконні дії перевіряючих та результати перевірки.

ДОКУМЕНТИ СТАТТІ

Конституція — Конституція України від 28.06.96 р. № 254к/96-ВР.

КАС — Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-IV.

КУпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X.

КК — Кримінальний кодекс України від 05.07.2005 р. № 2747-IV.

Закон про державний контроль — Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003 р. № 963-IV.

Положення — Положення про порядок оформлення, видачі і реєстрації приписів у разі виявлення порушень земельного законодавства, затверджене наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 09.03.2004 р. № 67.

Порядок — Порядок планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003 р. № 312.

Порядок одержання документів — Порядок одержання документів, матеріалів та іншої інформації, необхідних для здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 19.05.2005 р. № 132.

Інструкція — Інструкція з оформлення державними інспекторами з контролю за використанням і охороною земель Держземінспекції та її територіальних органів матеріалів про адміністративні правопорушення, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 28.04.2009 р. № 205.

Постанова № 1068 — постанова КМУ «Про ліквідацію Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель» від 22.11.2010 р. № 1068.

Незважаючи на триваючі процеси реформування Держземінспекції, державні інспектори і на сьогодні проводять перевірки. Відповідно до Постанови № 1068 ліквідовано Держземінспекцію, відтепер забезпечення здійснення державного контролю за використанням і охороною земель покладено на Державне агентство земельних ресурсів України. Наразі державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Держземінспекція та її територіальні органи. Держземінспекція є структурним підрозділом центрального апарату Державного агентства земельних ресурсів України та має територіальні підрозділи у складі територіальних органів Державного агентства земельних ресурсів України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Державний контроль за використанням та охороною земель — комплекс заходів, з метою забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України; забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони та раціонального використання земель; запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення; забезпечення додержання власниками землі та землекористувачами стандартів і нормативів у сфері охорони та використання земель, запобігання забрудненню земель та зниженню родючості ґрунтів, погіршенню стану рослинного і тваринного світу, водних та інших природних ресурсів (ст. 2 Закону про державний контроль).

Основними принципами здійснення державного контролю за використанням та охороною земель є:

— забезпечення раціонального використання та охорони земель як основного національного багатства, що перебуває під особливою охороною держави;

— пріоритет вимог екологічної безпеки у використанні земельних ресурсів над економічними інтересами;

— повне відшкодування шкоди, заподіяної довкіллю внаслідок порушення земельного законодавства України;

— поєднання заходів економічного стимулювання і відповідальності у сфері використання та охорони земель (ст. 3 Закону про державний контроль).

Звісно, усі ці завдання та принципи справедливі, однак мета перевіряючих, в більшості випадків, відмінна від задекларованої в законі. Про це завжди слід пам’ятати та бути готовим. Мало лише правильно підготувати документи — слід правильно їх надати. Не показувати та не говорити зайвого. Однак не слід робити вигляд, що ви щось приховуєте. Запитують — відповідайте те, що вам вигідно. Не бійтесь виглядати безглуздо. Краще бути дурнем з грошима ніж розумником з великими боргами та проблемами.

Шляхи здійснення державного контролю за використанням та охороною земель викладені на рисунку (ст. 9 Закону про державний контроль).

Таким чином, проведення перевірок є одним з основних шляхів здійснення державного контролю. Загалом про планову перевірку повинні повідомити завчасно, однак залежно від виду перевірки попередження може й не бути. Більш докладно про це дивіться у таблиці «Види перевірок Держземінспекції».

Шляхи здійснення державного контролю за використанням та охороною земель

Які є види перевірок Держземінспекції?

Держземінспекція та її територіальні органи проводять такі види перевірок: планові, позапланові, оперативні.

Який порядок проведення перевірок?

Державні інспектори проводять перевірки стану дотримання земельного законодавства у присутності власників земельних ділянок чи землекористувачів або уповноважених ними осіб, а також осіб, які вчинили порушення земельного законодавства. У разі відсутності при перевірці власника чи землекористувача або уповноважених ними осіб перевірка проводиться за наявності двох свідків (п. 4.1 Порядку).

Коли до вас прийшли інспектори, вимагайте надання службових посвідчень. Перепишіть ці дані. Вимагайте надання документів щодо підстави перевірки. Якщо вони відповідають законодавству та виду перевірки (див. таблицю «Види перевірок Держземінспекції») — допустіть інспекторів до перевірки. Запропонуйте перевіряючим розписатися у Журналі реєстрації перевірок, форма якого затверджена наказом Державного комітету України щодо розвитку підприємництва від 10.08.98 р. № 18. Пам’ятайте, що у багатьох випадках, зокрема у Харківській області, державні інспектори приходять разом з працівниками органів прокуратури. Останні мають зовсім інші повноваження, про що вийде окрема стаття. Тому усе викладене у цій статті відноситься лише до державних інспекторів Держземінспекції, а не до супроводжуючих їх осіб.

При проведенні перевірки державний інспектор повинен діяти наступним чином:

— установлює особу, яка є власником земельної ділянки чи землекористувачем;

— при встановленні факту зміни власника чи користувача об'єкта нерухомості уживає заходів для з'ясування особи фактичного власника чи користувача;

— установлює правомірність використання земельних ділянок іншими землекористувачами, яким вони не надані у власність чи користування;

— перевіряє наявність документів, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою;

— перевіряє дотримання режиму використання земельної ділянки відповідно до цільового призначення;

— уточнює відповідність місця розташування та меж земельної ділянки, мір ліній, визначених у документах, які посвідчують право користування земельною ділянкою, фактичним мірам ліній на місцевості (п. 4.2 Порядку).

У разі якщо інспектор відхиляється від цих дій, це може свідчити про іншу мету перевірки. Будьте уважні та у разі такого відхилення коректно нагадайте інспектору про недопущення таких дій. Цим ви покажете свою правову обізнаність. Однак не слід цим зловживати, адже в подальшому ви можете цим настроїти інспектора проти вас. Дійте за обстановкою та з урахуванням усіх нюансів.

Якщо державний інспектор виявив порушення земельного законодавства — це одразу можна помітити за зміною його поведінки. У такому разі інспектор:

— з'ясовує обставини та суть скоєного порушення земельного законодавства;

— установлює особу, яка здійснила порушення земельного законодавства;

— установлює, чи є в діях чи бездіяльності особи, яка вчинила порушення земельного законодавства, ознаки адміністративного правопорушення або склад злочину;

— обстежує земельну ділянку і встановлює, чи завдана юридичними чи фізичними особами шкода земельним ресурсам унаслідок їхньої господарської та іншої діяльності.

На що звертають увагу державні інспектори під час перевірки?

Наразі Державне агентство підготувало проект наказу про затвердження Переліку питань для здійснення Держземінспекцією планових заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням суб’єктами господарювання вимог земельного законодавства. Хоча цей наказ не затверджено, однак іншого переліку питань немає. Тому вважаємо, що він може використовуватися суб’єктом перевірки як орієнтовний.

Орієнтовний перелік питань, що досліджуються під час перевірки Держземінспекцією:

— наявність правовстановлюючого документа на право власності чи право користування земельною ділянкою (державного акта або договору оренди);

— дотримання вимог земельного законодавства при набутті права власності на земельну ділянку (у тому числі за договорами купівлі-продажу, міни, дарування, застави, іншими цивільно-правовими угодами, а також під час її успадкування), чи права користування земельною ділянкою при наданні її у користування, у тому числі в оренду;

— відповідність місця розташування, меж земельної ділянки, мір ліній, визначених у документах, які посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою, фактичному використанню та мірам ліній на місцевості;

— відповідність цільового призначення земельної ділянки її фактичному використанню;

— наявність самовільно зайнятих земель;

— дотримання умов використання земельної ділянки відповідно до проекту землеустрою, затвердженого в установленому законодавством порядку;

— наявність спеціального дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву земельної ділянки (у випадках, передбачених законодавством);

— виконання умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту під час проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов’язаних з порушенням ґрунтового покриву (у разі здійснення даних робіт), у тому числі незаконне заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель;

— своєчасне проведення рекультивації порушених земель в обсягах, передбачених проектом рекультивації земель;

— дотримання правил, установленого режиму експлуатації протиерозійних, гідротехнічних споруд, збереження захисних насаджень;

— збереження межових знаків меж землекористування;

— дотримання строків своєчасного повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок та обов’язкового виконання заходів щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням;

— здійснення заходів, передбачених проектами землеустрою, щодо захисту земель від водної і вітрової ерозії, селю, підтоплення, заболочення, засолення, солонцювання, висушування, ущільнення та інших процесів, що призводять до погіршення стану земель;

— розміщення, проектування, будівництво та введення у дію об’єктів, які негативно впливають або можуть вплинути на стан земель;

— недопущення власниками та користувачами земельних ділянок псування земель шляхом їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, заростання чагарниками, дрібноліссям та бур’янами;

— чи відшкодовані втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (за їх наявності);

— чи заподіяна шкода земельним ресурсам внаслідок:

· самовільного зайняття земельної ділянки;

· використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

· зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу;

· непроведення рекультивації порушених земель;

Які повноваження мають державні інспектори?

Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право:

— безперешкодно обстежувати земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;

— давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

— складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;

— у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до міліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення;

— викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов'язаних з порушенням земельного законодавства України;

— передавати до органів прокуратури, органів дізнання та досудового слідства акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки злочину. Тобто передбачене КК України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинений суб'єктом злочин. До земельних злочинів, зокрема, відноситься «Самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво» (ст. 197¹ КК України), «Забруднення або псування земель» (ст. 239 КК України), «Незаконне заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель» (ст. 239¹ КК України), «Безгосподарське використання земель» (ст. 254 КК України);

— проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України;

— звертатися до органів прокуратури з клопотанням про подання позову до суду щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився (ст. 10 Закону про державний контроль).

Однак, усі ці повноваження не є безумовними та безмежними. Для кожного права державних інспекторів встановлено певний порядок його реалізації. Так, для отримання документів, матеріалів та іншої інформації, необхідних для здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, державний інспектор направляє суб’єкту, що перевіряється, письмове клопотання про надання документів, матеріалів та іншої інформації, необхідних для здійснення державного контролю за використанням та охороною земель. У цьому клопотанні державний інспектор зазначає перелік документів, матеріалів та іншої інформації, які необхідно надати до інспекції, термін та порядок їх надання. Клопотання підписується державним інспектором, яка проводить перевірку (пп. 2.3, 2.4 Порядку отримання документів).

З метою одержання від громадян, у тому числі посадових осіб, усних або письмових пояснень з питань, пов'язаних з порушенням вимог земельного законодавства, державний інспектор має право викликати вказаних осіб до інспекції. Таке повідомлення повинне містити:

— найменування посади (для посадових осіб), прізвище, ім'я та по батькові особи, що викликається;

— місцезнаходження юридичної чи місце проживання фізичної особи;

— зазначення часу та дати явки за викликом;

— найменування та місцезнаходження інспекції (назва населеного пункту, вулиця, номер будинку, кабінету, телефон);

— мету (підстави) для виклику;

— перелік документів, які необхідно мати при собі особі, що викликається (паспорт або інший документ, що посвідчує особу, довідку про ідентифікаційний номер, інші документи у разі потреби);

— наслідки неявки за викликом;

— найменування посади, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка викликає (пп. 3.4, 3.7 Порядку одержання документів).

Обмеження повноважень інспекції

Загальним критерієм законності дій та вимог посадових осіб є стаття 19 Конституції, згідно з якими правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державні інспектори мають право вимагати надання документів та пояснень лише необхідних для здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, а не всіх документів фірми загалом.

Обов’язки суб’єктів, що перевіряються:

— безперешкодно допускати державних інспекторів на земельні ділянки, що перебувають у їх власності чи в користуванні;

— надавати для ознайомлення і перевірки документи, які засвідчують це право (п. 1.3 Порядку).

Як оформлюються результати перевірок?

За результатами проведення всіх видів перевірок державний інспектор складає акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства (далі — Акт) (п. 5.1 Порядку). Акт складається у двох примірниках. Перший примірник акта залишається у державного інспектора, який проводить перевірку, другий — вручається або надсилається керівнику юридичної особи чи фізичній особі, які перевірялись. При проведенні спільних перевірок з іншими органами контролю копія акта надається цим органам.

В акті державний інспектор зазначає:

— дату та місце складання акта;

— посаду та прізвище інспектора (інспекторів), який (які) проводив (проводили) перевірку;

— посади та прізвища осіб, які були залучені до перевірки;

— посаду та прізвище представника юридичної особи чи прізвище фізичної особи, які були присутні при перевірці;

— місцезнаходження юридичної чи фізичної особи, які перевіряються;

— місце розташування земельної ділянки, її площу згідно із земельно-кадастровою документацією та фактичну площу, яка використовується;

— категорію земель та склад угідь;

— цільове призначення та фактичний стан використання (освоєння) земельної ділянки;

— наявність документів, які посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою;

— обставини порушення земельного законодавства;

— суть порушення з посиланням на акти чинного законодавства, вимоги яких порушені (п. 5.4 Порядку).

Акт підписується державним інспектором (інспекторами), який (які) проводить (проводять) перевірку, представником юридичної особи чи фізичною особою, що використовують земельні ділянки, свідками (за їх наявності). В акті наводиться план-схема місця розташування земельної ділянки (схематичний абрис чи викопіювання з картографічних матеріалів планів земельної ділянки з прив'язкою до місцевості та зазначенням суміжних землекористувачів). На плані-схемі вказується загальна площа земельної ділянки та площа, на якій виявлено порушення (забруднення, самовільне зайняття тощо) (пп. 5.5, 5.6 Порядку).

Який порядок притягнення порушників земельного
 законодавства до адміністративної відповідальності?

У разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор складає протокол про адміністративне правопорушення.

Протокол складається у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол оформляється державною мовою.

Усі реквізити протоколу заповнюються розбірливим почерком. Не допускається заповнення протоколу олівцем. У разі здійснення виправлень вони засвідчуються підписом державного інспектора, який склав протокол, та особи, щодо якої він складається. Після того, як протокол підписаний особою, щодо якої він складений, не допускається робити закреслення чи виправлення відомостей, що занесені до протоколу, а також внесення додаткових записів.

У протоколі повинні бути зазначені:

— дата та місце його складання;

— посада, прізвище, ім'я та по батькові державного інспектора, який склав протокол (указуються повністю, без скорочень);

— відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (прізвище, ім'я та по батькові, день, місяць та рік народження, місце народження, сімейний стан, у тому числі кількість утриманців (у разі наявності інформації), фактичне місце проживання/реєстрації (поштова адреса), посада та місце роботи або навчання (повне найменування юридичної особи та її місцезнаходження); якщо особа не працює, про це робиться відмітка);

— місце, час учинення та суть адміністративного правопорушення. Суть правопорушення описується якомога точніше згідно з вимогами відповідної статті КУпАП, на підставі якої складається протокол;

— законодавчі та інші нормативно-правові акти, вимоги яких порушено та які встановлюють відповідальність за вчинене правопорушення (з обов'язковим зазначенням статей (їх частин), пунктів, абзаців тощо;

— прізвища, імена та по батькові, місце проживання/реєстрації свідків та потерпілих (за наявності);

— пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, можуть бути викладені в протоколі або на окремому аркуші з відміткою про це в протоколі. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право надати в протоколі пояснення та зауваження щодо його змісту, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від надання пояснень у протоколі чи від його підписання у ньому обов'язково робиться запис про це.

До речі, надаючи пояснення, чітко напишіть, що не скоювали правопорушення, яке вам інкримінують. Опишіть мотиви незгоди з посиланням на норми чинного законодавства. Просіть викликати свідків, що підтвердять вашу позицію. Просіть не розглядати справу без участі вашого захисника. Опишіть зловживання та порушення з боку державних інспекторів, якщо таке мало місце;

— інші відомості, необхідні для вирішення справи (наприклад: відомості про наявність актів обстеження земельної ділянки, відмітки про наявність документів і речей, які підтверджують правопорушення, клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності);

— якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду земельним ресурсам, що призвело до втрат сільськогосподарського або лісогосподарського виробництва, про це також зазначається у протоколі (п. 2.5 Інструкції).

Справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення у 15-денний строк з дня одержання державним інспектором, правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи. Якщо протокол склав державний інспектор, який особисто розглядатиме справу, п'ятнадцятиденний строк, впродовж якого розглядатиметься справа, відлічується з дня складання протоколу.

Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через 2 місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні — два місяці з дня його виявлення. У разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або про її закриття.

Справа розглядається відкрито, крім випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці. У розгляді справи можуть брати участь: потерпілі, законні представники; захисник (адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи), свідки, експерт, перекладач.

Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КУпАП та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність.

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, державний інспектор виносить одну з таких постанов:

— про накладення адміністративного стягнення;

— про закриття справи (у випадку закінчення строку, відсутності складу адміністративного правопорушення тощо) (ст. 3 Інструкції).

Постанову про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено державному інспектору вищого рівня або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному КАС, з особливостями, встановленими КУпАП (п. 4.3 Інструкції).

Подання у встановлений строк скарги чи винесення прокурором протесту зупиняє виконання постанови про накладення адміністративного стягнення до розгляду скарги чи протесту (п. 4.5 Інструкції) .

Який порядок винесення приписів
про усунення наслідків порушення?

З метою усунення наслідків виявленого порушення державний інспектор видає особі, яка скоїла правопорушення, припис про їх усунення. Термін усунення наслідків правопорушення встановлюється державним інспектором, але не більше 30-денного строку.

Припис складається у двох примірниках. Перший примірник припису залишається у державного інспектора, другий — вручається або надсилається поштою керівнику юридичної особи чи фізичній особі, які порушили земельне законодавство.

У разі невиконання особою, яка допустила порушення земельного законодавства, припису протягом зазначеного в ньому строку, державний інспектор складає протокол про адміністративне правопорушення (за невиконання припису) за статтею 188⁵ КУпАП. З метою усунення наслідків правопорушення державний інспектор повторно видає припис про припинення правопорушення чи усунення його наслідків та встановлює строк його виконання, але не більше 30-денного строку.

При повторній відмові особи виконати припис (припинити порушення земельного законодавства чи усунути його наслідки) та при вжитті до неї усіх можливих заходів адміністративного впливу інспекція інформує про це відповідний орган прокуратури, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування (ст. 6 Порядку).

Державний інспектор має право звернутись до відповідного органу прокуратури з клопотанням про подання позову до суду щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Який порядок оскарження приписів
Держземінспекції за результатами перевірки?

Рішення державних інспекторів можуть бути оскаржені до вищестоящого органу або до окружного адміністративного суду.

Увага! Подання скарги до вищестоящого органу на дії посадової особи, яка видала припис, призупиняє його виконання до розгляду скарги в органі вищого рівня (посадовою особою вищого рівня).

Скарга на дії посадової особи, яка видала припис, розглядається органом вищого рівня (посадовою особою вищого рівня) в 10-денний строк. За результатами розгляду скарги орган вищого рівня (посадова особа вищого рівня) може скасувати припис повністю чи частково (скасувати окрему його вимогу), або залишити його без змін. Про результати розгляду скарги у 3-денний строк письмово повідомляється заявнику чи прокурору (у разі внесення протесту на дії посадової особи) (ст. 5 Положення).

Позови про визнання протиправними та скасування приписів подаються до окружного адміністративного суду.

Увага! Відповідно до ст. 99 КАС встановлюються такі строки звернення до адміністративного суду:

— щодо оскарження приписів — 6 місячний строк з моменту отримання;

— якщо приписи оскаржувалися до вищого за рангом органу — 1 місяць з моменту отримання відповіді.

Подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення інспекції, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію такого рішення чи його окремих положень, що оскаржуються (ч. 3 ст. 117 КАС).

Підставою такого забезпечення є існування очевидної загрози заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності припису або постанови (ч. 1 ст. 117 КАС).

Також з метою оскарження незаконних дій (бездіяльності) ви можете звернутися до вищого за рангом органу, органів прокуратури, міліції тощо.

Якщо незаконними діями інспекторів заподіяно матеріальну або моральну (діловій репутації) шкоду, ви можете звернутися з відповідним позовом до суду.

Алгоритм ваших дій у разі перевірки Дерземінспекцією:

1. Перевірити посвідчення, переписати дані посадових осіб.

2. Запропонувати перевіряючим розписатися у Журналі реєстрації перевірок, форма якого затверджена наказом Державного комітету України щодо розвитку підприємництва від 10.08.98 р. № 18.

3. Уважно ознайомитися із повідомленням про перевірку та клопотанням про надання документів. Із цих документів можна дізнатися про вид, мету та підставу перевірки.

4. Допустити державних інспекторів до перевірки у разі відсутності підстав для відмови у їх допуску.

5. «Закріпити» до перевіряючих свого працівника, який буде слідкувати за їх переміщеннями на об’єкті. Для роботи з документами виділити окрему кімнату.

6. Подавати оригінали документів для огляду тільки у присутності свого працівника. Складіть повний список копій документа, що надаються, із зазначенням назви документу та кількості аркушів. Передавайте документи тільки під підпис державного інспектора. Це підтвердить передачу документів та є гарантією, що вони не «зникнуть».

7. Не надавати зайвих документів, які не вимагаються, але можуть вам зашкодити. Не розповідати зайвого, якнайменше відповідати на запитання.

8. У разі виявлення порушень складати про це акти за підписами своїх працівників з наступним відображенням таких порушень у скарзі або позові.

9. У разі вимоги надати пояснення — писати власноручно лише те, що відповідає вашим інтересам. На провокуючі запитання — не відповідати, мотивуючи правом на відмову від дачі пояснень щодо себе, що закріплено ч. 1 ст. 63 Конституції.

10. Після закінчення перевірки ознайомитися з актом та отримати його копію.

11. У разі складання протоколу про адміністративне правопорушення, у графі пояснення особи напишіть, що не скоювали правопорушення, яке вам інкримінують. Опишіть мотиви незгоди з посиланням на норми чинного законодавства. Просіть викликати свідків, що підтвердять вашу позицію. Просіть не розглядати справу без участі вашого захисника. Опишіть зловживання та порушення з боку державних інспекторів, якщо таке мало місце.

12. Пам’ятайте про можливість оскарження рішень інспекції та строки звернення до адміністративного суду.