Будівельникам про ПДВ у Податковому кодексі
Юлія Єгорова, консультант з оподаткування
З прийняттям Податкового кодексу основні принципи обкладення ПДВ залишилися без істотних змін. Зазнали змін окремі норми чинного раніше Закону про ПДВ, деякі з них скасовано, а деякі є абсолютно новими. Але в цілому кількість таких змін є доволі значною, тож можна сказати, що тепер ми маємо нові правила справляння ПДВ.
У цій статті проведемо загальний огляд розділу V Податкового кодексу з урахуванням особливостей будівельної галузі.
ДОКУМЕНТИ СТАТТІ
ПК
— Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.Закон про податок на прибуток
— Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР.Закон про ПДВ
— Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР.
Загальна структура розділу V «Податок на додану вартість»
Статті цього
розділу ПК можна умовно поділити на дві групи:а) статті, що регулюють обкладення ПДВ усіх операцій та платників податків узагалі, які визначають загальні правила податкового обліку з ПДВ та подання звітності;
б) статті, що регулюють спеціальні режими оподаткування окремих операцій та окремих видів діяльності платників податків.
На початку
розділу V визначено коло осіб, які можуть або мають бути платниками ПДВ, правила їх реєстрації та анулювання реєстрації; також визначено об'єкт оподаткування, правила визначення місця поставки товарів та послуг, дату виникнення податкових зобов'язань для різних ситуацій.Далі, у
ст. 188 — 192, описано порядок визначення бази оподаткування в разі поставки товарів та послуг, а також в інших випадках (бартерні операції, комісійна торгівля, ліквідація основних фондів, імпорт, операції з давальницькою сировиною, порядок коригування бази оподаткування). У ст. 193 визначено дві ставки податку — основну та нульову, а наступні чотири статті містять перелік операцій, що обкладаються за основною та нульовою ставками, операцій, що не є об'єктом оподаткування та звільнені від оподаткування. Далі йдуть дві статті, в яких описано правила віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, а також правила його розподілу, якщо придбані товари та послуги використовуються в оподатковуваних та неоподатковуваних операціях. І нарешті, у ст. 200 — 203 визначено організаційні моменти: порядок визначення суми ПДВ до сплати до бюджету і строки проведення розрахунків, вимоги до податкової накладної, визначено звітні періоди і порядок подання податкової декларації з ПДВ.Друга група статей
розділу V ПК регулює порядок оподаткування окремих операцій та видів діяльності:— увезення давальницької сировини та вивезення готової продукції (
ст. 204 ПК);— вивезення давальницької сировини та ввезення готової продукції (
ст. 205 ПК);— операцій при переміщенні товарів через митний кордон України (
ст. 206 ПК);— туристичних послуг (
ст. 207 ПК);— послуг від нерезидентів, місце поставки яких знаходиться в Україні (
ст. 208 ПК);— діяльності у сфері сільського, лісового та рибного господарства (
ст. 209 ПК);— діяльності, пов'язаної з витворами мистецтва, предметами колекціонування та антикваріату
(ст. 210 ПК);— операцій, пов'язаних з виведенням енергоблоків Чорнобильської АЕС з експлуатації та з об'єктом «Укриття» (
ст. 211 ПК).
Коло платників ПДВ та порядок їх реєстрації
У
ПК дещо інакше визначено платників ПДВ, ніж у ст. 2 Закону про ПДВ.У
ст. 180 ПК перелік платників ПДВ має такий вигляд:— особа, яка вже веде господарську діяльність і добровільно бажає стати платником ПДВ, але ще не досягла обсягу оподатковуваних операцій у розмірі 300 тис. грн. за останні 12 календарних місяців. При цьому згідно зі
ст. 182 ПК така особа має виконати одну умову, а саме: не менше 50 % її продажів повинні здійснюватися на адресу інших осіб — також платників ПДВ;— особа, уже зареєстрована платником ПДВ на момент набуття чинності
ПК;— особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації платником ПДВ. Для такої реєстрації існує лише одна умова: загальна сума оподатковуваних операцій такої особи за останні 12 календарних місяців має перевищити 300 тис. грн.;
— інші особи, перелічені в
пп. 3 — 7 п. 180.1 ПК: імпортери; особи, які ведуть облік операцій у межах договору про спільну діяльність; управителі майна; особи, які торгують конфіскованим або безхазяйним майном, знахідками, скарбами тощо; особи, уповноважені сплачувати ПДВ щодо поставок послуг підприємств залізничного транспорту.До платників ПДВ додано:
— осіб, які порушили умови пільгових митних режимів чи умови надання податкових пільг (
п.п. 3 п. 180.1 ПК);—
осіб, які ведуть облік операцій за договором про спільну діяльність (п.п. 4 п. 180.1 ПК);— осіб, які
керують майном щодо операцій, пов'язаних з використанням майна, отриманого в управління (п.п. 5 п. 180.1 ПК).Що стосується осіб, які керують майном, якщо такі особи реєструються платниками ПДВ після початку відповідних операцій, то ця реєстрація обов’язково здійснюється у строки, установлені
п. 183.2 ПК, а якщо вони реєструються завчасно, то така реєстрація буде добровільною у строки, визначені в п. 183.3 ПК.Узагалі процедуру реєстрації та анулювання реєстрації платником ПДВ змінено доволі істотно. Зокрема, зауважимо, що змінилися строки реєстрації платником ПДВ при досягненні ним граничного обсягу оподатковуваних операцій. Якщо раніше можна було подавати заяву протягом 20 календарних днів з моменту досягнення такого обсягу, то тепер це необхідно зробити протягом
10 перших календарних днів місяця, що настає за місяцем, в якому вперше було досягнуто 300-тисячну межу. У зв'язку з цим звертаємо увагу, що згідно з п. 183.10 ПК така особа вважається платником з першого дня місяця, наступного за місяцем, в якому таке перевищення було досягнуто, а право на податковий кредит в неї з'явиться лише з моменту фактичної реєстрації платником ПДВ. Цю норму слід ураховувати, щоб завчасно спланувати свої дії та не втратити можливий податковий кредит у період з першого числа місяця, наступного за місяцем перевищення, по дату фактичної реєстрації платником ПДВ. Крім цього, подавати заяву про реєстрацію платником ПДВ тепер потрібно особисто самій фізичній особі або керівнику юридичної особи з підтвердженням повноважень (п. 183.7 ПК). Раніше таку заяву можна було надсилати поштою або доручити процедуру реєстрації будь-якому представнику підприємства, у тому числі сторонній особі (наприклад, такій, яка професійно надає подібні послуги). Тепер такі дії унеможливлено.Реєстрацію платника ПДВ може бути анульовано в таких випадках
(ст. 184 ПК):— добровільного подання заяви про анулювання, якщо обсяг оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців став меншим, ніж 300 тис. грн. При цьому такого платника має бути зареєстровано не пізніше ніж за 12 місяців до подання заяви про анулювання реєстрації (раніше такий строк дорівнював 24 місяцям згідно з
п.п. «а» п. 9.8 Закону про ПДВ);— прийняття рішення про ліквідацію або винесення судом рішення про ліквідацію юридичної особи — банкрута;
— прийняття платником рішення про перехід на єдиний податок без сплати ПДВ;
— якщо протягом 12 послідовних місяців платник податків не подає декларацію з ПДВ або подає нульову звітність з ПДВ;
— якщо обсяг поставок товарів чи послуг платника-добровольця іншим платникам ПДВ становить менше 50 % загальних обсягів поставок;
— якщо в ЄДРПОУ наявний запис про відсутність особи за її місцезнаходженням (місцем проживання) або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу;
— інші підстави, перелічені у
ст. 184 ПК.Таким чином,
ПК ужорсточує критерії для того, щоб не лише стати платником ПДВ, а й залишатися таким. Щоб не отримати звістку про анулювання реєстрації, платник ПДВ має потурбуватися про те, щоб у ЄДРПОУ не з'являлися небажані для нього записи (потрібно підтримувати контакт із державним реєстратором, вчасно подавати необхідні підтвердження).Нову умову про 50 % частку поставок іншим платникам ПДВ можна оцінити скоріше позитивно, ніж негативно. Адже в такий спосіб стимулюється відмова від сплати ПДВ платниками, які мають невеликі обороти і здійснюють основну частку своїх продажів неплатникам ПДВ. Таким чином, зменшується кількість платників ПДВ та знижується податкове навантаження на кінцевого споживача — неплатника ПДВ.
Об'єкт, база і ставки оподаткування
Згідно з
п. 185.1 ПК об'єктом обкладення ПДВ є такі господарські операції:— поставка товарів та послуг на митній території України;
— увезення та вивезення товарів і послуг на/з митній території України (експорт та імпорт);
— поставка послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів.
Визначення операцій з поставки товарів міститься в
п.п. 14.1.191 ПК та охоплює всі можливі випадки, коли зміна права власності на товари спричинює нарахування податкових зобов'язань з ПДВ. Визначення операцій з продажу результатів робіт (послуг) наведено в п.п. 14.1.203 ПК. Це будь-які операції з виконання робіт і надання послуг як за плату, так і безоплатно. У будівельній галузі саме ці операції є основними.Місце поставки
товарів, робіт і послуг тепер визначається окремою ст. 186 ПК. Для будівельних підприємств найактуальнішим є п.п. 186.2.2, в якому визначено, що місцем поставки послуг з підготовки та проведення будівельних робіт (а також інших робіт і послуг, пов'язаних з нерухомістю), є фактичне місцезнаходження нерухомого майна, з яким пов'язані відповідні роботи та послуги. Нічого нового тут немає: така сама норма була і в п.п. «в» п. 6.5 Закону про ПДВ.Згідно з
п. 188.1 базою оподаткування за операціями поставки товарів та послуг на митній території України, як і раніше, є їх договірна вартість, але не нижче за звичайну ціну, визначену за правилами ст. 39 ПК 1. Можливість 20 % відхилення від звичайних цін уже не допускається. У будівельній галузі це правило, як і раніше, буде основним правилом визначення бази оподаткування. Правила визначення бази оподаткування за деякими іншими операціями описано у ст. 188 — 192 ПК.1 Стаття 39 ПК набирає чинності з 01.01.2013 р., а поки що ми мусимо використовувати норми п. 1.20 Закону про податок на прибуток (п. 8 підрозділу 10 розділу XX ПК «Перехідні положення»).
Правила визначення
дати виникнення податкових зобов'язань визначено у ст. 187 ПК. У п. 187.1 ПК сформульовано старе добре «правило першої події» при поставках товарів та послуг на митній території України і дату визначення зобов'язань при експорті, а в подальших пунктах ст. 187 деталізовано правила для деяких інших операцій.Будівельникам слід звернути увагу
на п. 187.9, де зазначається, що датою виникнення податкових зобов'язань виконавця довгострокових договорів є дата фактичної передачі виконавцем результатів робіт за таким договором. При цьому довгостроковим контрактом є контракт із технологічним циклом понад один рік, якщо його умовами не передбачено поетапного здавання результатів виконання робіт або надання послуг. До набуття чинності ПК ця дата визначалася за датою збільшення валового доходу виконавця довгострокового контракту (п.п. 7.3.7 Закону про ПДВ). А валовий дохід збільшувався за підсумками кожного звітного періоду за допомогою оцінного коефіцієнта, що відображає ступінь виконання довгострокового контракту (п. 7.10 Закону про податок на прибуток). Інакше кажучи, якщо раніше можна було добровільно вибрати особливий порядок обліку результатів виконання довгострокових договорів, при якому валові доходи і податкові зобов'язання з ПДВ визначалися поступово в кожному звітному періоді, то тепер такого права у платників податків немає. Крім того, раніше довгостроковим вважався контракт, який планувалося завершити не раніше ніж через 9 місяців (п.п. 7.10.2 Закону про податок на прибуток), а сьогодні такий строк дорівнює одному року .Статтею 193 ПК
установлено дві ставки оподаткування:— основну ставку — 17 %;
— нульову ставку — 0 %.
Згідно з
п. 10 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК зниження основної ставки до 17 % поки що відкладається на три роки — до 1 січня 2014 року. За основною ставкою оподатковуються операції, зазначені у ст. 185 ПК, крім тих, що не є об'єктом оподаткування та звільнені від нього.Таким чином, поки що основною ставкою ПДВ залишається 20 %
Список операцій, що обкладаються за нульовою ставкою, наведено у
ст. 195. Це насамперед експортні операції, а також пов'язані з міжнародними перевезеннями, із забезпеченням або заправленням повітряних та морських суден, космічних кораблів та деякі інші операції.
Операції, що не є об’єктом обкладення ПДВ та звільнені від оподаткування
Що стосується операцій, які не є об'єктом обкладення ПДВ та потенційно можуть здійснюватися підприємствами будівельної галузі, то їх перелік здебільшого не зазнав змін, і навіть був трохи розширений, а саме: консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні та інші подібні послуги консультаційного характеру, а також послуги з обробки даних та надання інформації більше не є об'єктом обкладення ПДВ.
Список операцій, звільнених від обкладення ПДВ, наведено у
ст. 197 ПК. Підприємствам, що працюють у будівельній галузі, ми рекомендуємо звернути особливу увагу на норми пп. 197.1.14, 197.1.16, 197.15 і 197.16 ПК.Звільнено від обкладення ПДВ операції з безоплатної передачі об'єктів у державну або комунальну власність за рішенням органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.
Звільнено від оподаткування також операції з виконання будівельно-монтажних робіт при будівництві доступного житла та житла, що будується за бюджетні кошти (про спірність та неоднозначність цієї норми
ПК читайте у наступному номері нашої газети).І ще одне нововведення — це звільнення від оподаткування операцій з увезення в Україну енергозберігаючого устаткування та матеріалів, устаткування, що працює на поновлюваних джерелах енергії, тощо.
Податковий кредит
У
ст. 198 ПК визначено випадки виникнення права на податковий кредит:— придбання або виготовлення товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;
— придбання, будівництво, створення необоротних активів (у тому числі при їх ввезенні, включаючи ввезення за договорами оперативного чи фінансового лізингу);
— отримання послуг від нерезидента на митній території України;
— отримання послуг, місцем поставки яких є митна територія України.
Загальне правило визначення дати виникнення права на податковий кредит не змінилося (
п. 198.2 ПК). Такою датою, як і раніше, вважається дата події, що сталася першою:або
дата списання коштів з банківського рахунка в оплату товарів/послуг;або
дата отримання платником товарів/послуг, що підтверджується податковою накладною.Тут виникає запитання: чи необхідно підтверджувати податковою накладною факт здійснення передоплати за товари/послуги? На перший погляд здається, що ні, оскільки за датою передоплати виникає право на податковий кредит. Проте далі йде
п. 198.6, де зазначено, що до складу податкового кредиту не відносяться суми сплаченого ПДВ, не підтверджені податковими накладними. Тож виходить, що право на податковий кредит за датою списання коштів з банківського рахунка неможливо буде використовувати доти, доки не буде отримано податкову накладну на суму такої передоплати. Ця суперечність існувала і в Законі про ПДВ, і в незмінному вигляді збереглася в ПК.Саме в тому
п. 198.6 міститься нова норма, про яку слід пам'ятати при відображенні в декларації «запізнілих» податкових накладних: якщо платник податків не включив у відповідному звітному періоді до складу податкового кредиту суму ПДВ на підставі виписаних та отриманих у цьому самому періоді податкових накладних, то право на включення таких сум зберігається протягом 365 календарних днів з дати виписування податкової накладної. Незважаючи на те, що ця норма скорочує «строк придатності» для отриманих податкових накладних з 1095 до 365 днів, для сумлінних платників податків вона не несе негативних наслідків, хоча при цьому і зменшуються можливості «оптимізації» податкових платежів з ПДВ, адже регулювати податкові зобов'язання за допомогою податкового кредиту минулих періодів тепер можна лише протягом року. Платникам ПДВ, які використовують касовий метод, дозволено відображати «запізнілі» податкові накладні протягом 60 днів з дати їх виписування.Що стосується самої
суми ПДВ, дозволеної до включення до податкового кредиту, то згідно з п. 198.3 ПК ця сума визначається за договірною вартістю товарів чи послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 ПК2. У ПК більше не дозволяється допускати перевищення договірної ціни над звичайною в розмірі до 20 %, як це було в період дії Закону про ПДВ (див. п.п. 7.4.1 цього Закону).2 Стаття 39 ПК набирає чинності з 01.01.2013 р., а поки що ми мусимо використовувати норми п. 1.20 Закону про податок на прибуток (п. 8 підрозділу 10 розділу XX ПК «Перехідні положення»).
Нарешті вирішено питання багаторічних спорів з приводу заборони віднесення до складу податкового кредиту сум
ПДВ при купівлі легкових автомобілів. Спір вирішено на користь платників податків — тепер цей ПДВ можна включати до складу податкового кредиту на загальних підставах.Окремою
ст. 199 ПК чітко встановлено алгоритм пропорційного віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, якщо придбані або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково — в неоподатковуваних або звільнених від оподаткування. У будівельній галузі така ситуація може скластися, якщо будівельне підприємство будує житло за бюджетні кошти і здійснює поставки доступного житла або здійснює будь-які інші операції, що не обкладаються ПДВ або звільнені від оподаткування.У цій
статті досить чітко опрацьовано механізм розподілу «вхідного» ПДВ. Для розподілу використовується коефіцієнт, що розраховується як частка обсягу оподатковуваних операцій (без урахування сум ПДВ) за попередній календарний рік та загального обсягу поставок оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (також без урахування сум ПДВ) за той самий (попередній) календарний рік. Цей коефіцієнт, розрахований за даними попереднього року, використовується протягом усього поточного року. Наприкінці поточного року провадиться перерахунок такого розподілу з урахуванням фактичних обсягів операцій поточного року, результати якого відображаються в податковій декларації за останній звітний період такого року.
Податкова накладна
Вимоги до оформлення податкової накладної викладено у
ст. 201 ПК. Податкова накладна в ПК більше не називається «звітним» та «розрахунковим» документом, як це було в п.п. 7.2.3 Закону про ПДВ. Це правильно, оскільки вона дійсно не є ні звітним, ні розрахунковим документом.Збережено обов'язок платників податків подавати електронні реєстри податкових накладних до податкової інспекції. Це дає податківцям можливість провадити детальне звіряння даних контрагентів — платників ПДВ, і тепер вони повинні будуть повідомляти платників податків про розбіжності з їх контрагентами. Протягом 10 днів після отримання такого повідомлення можна буде уточнити свої зобов'язання без застосування жодних штрафних санкцій, у тому числі й 5 % «самоштрафу».
У
п. 201.9 ПК визначено, що податкова накладна, виписана продавцем — платником ПДВ, звільненим від сплати податку за рішенням суду, не дає права на податковий кредит. З приводу цієї норми виникають кілька запитань. Якою датою може бути виписано таку податкову накладну: до моменту звільнення чи після? Якщо накладну виписано до цього моменту, то платник, звільнений від сплати ПДВ, уже має сплатити свої податкові зобов'язання за цією накладною, а отже, її може бути включено до складу податкового кредиту покупця. Як тоді проконтролювати, чи звільнено продавця від сплати ПДВ на дату складання декларації покупцем? Хоча ДПАУ регулярно публікує дані про платників ПДВ на своєму сайті в мережі Інтернет, на це джерело інформації повністю покладатися не можна, адже воно оновлюється щодекади (п. 183.13 ПК), а не щодня. І не всі платники податків мають доступ до Інтернету. А як бути, якщо покупець дізнався про факт звільнення продавця від сплати ПДВ уже після того, як уключив кілька податкових накладних до кількох декларацій з ПДВ? Сподіватимемося, що з часом ці питання буде вирішено.Пунктом 201.10
передбачено обов'язок продавця реєструвати видані податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних. Спочатку до такого реєстру вноситимуться накладні, в яких сума ПДВ перевищує 1 млн грн., — з 1 січня 2011 року, потім з 1 квітня 2011 року цей поріг знизиться до 500 тис. грн., з 1 липня 2011 року — до 100 тис. грн., а з 1 січня 2012 року до реєстру вноситимуться всі накладні із сумою ПДВ понад 10 тис. грн. (п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення»).У
п. 201.11 ПК наведено список документів, які можуть підтверджувати право на податковий кредит без податкової накладної. Цей список майже не змінився порівняно з тим, що містився в п.п. 7.2.6 Закону про ПДВ, крім деяких «косметичних» змін. Проте головне не це, а те, що в ПК більше немає норми3, яка дозволяє включати до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені постачальникам готівковими коштами за умови, що загальна сума кожної такої операції не перевищує граничного розміру для готівкових операцій (сьогодні цей розмір дорівнює 10 тис. грн.). Платники ПДВ можуть тепер ураховувати податковий кредит без податкової накладної тільки за касовими чеками в сумі не більше 200 грн. за день (без урахування ПДВ). Немає більше «вільностей» при здійсненні готівкових розрахунків між платниками ПДВ, коли можна було не турбуватися про податкові накладні та податковий кредит. Тепер усім — і підзвітним особам, і працівникам бухгалтерій продавця та покупця — потрібно бути уважними і своєчасно виписувати й отримувати податкові накладні у випадках готівкових розрахунків у сумах понад 200 грн. на день.3 Ця норма містилася в абзаці першому п.п. 7.2.6 Закону про ПДВ.
Така практика вже не нова, адже податкові накладні за готівковими операціями виписувалися з моменту набуття чинності
Законом про ПДВ по 31 березня 2005 року, коли п.п. 7.2.6 було викладено в новій редакції. Проте сьогодні є один нюанс, а саме: разом з декларацією з ПДВ ми подаємо розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту. Продавець розшифровує податкові зобов'язання за всіма готівковими операціями як продаж іншим покупцям у загальній сумі, в одному рядку. Якщо такий продавець видасть одну або кілька податкових накладних за готівковими операціями, він уже не зможе залишити відповідну суму в групі «інші», адже покупець відобразить у своїй звітності отриману податкову накладну із зазначенням індивідуального податкового номера продавця. Отже, продавцю доведеться вести окремий облік виданих податкових накладних за готівковими операціями, щоб виключити відповідні суми з групи «інші» та відобразити їх із зазначенням індивідуального податкового номера покупця.
Автоматичне бюджетне відшкодування
Нормами
п. 200.18 ПК запроваджується поняття «автоматичне бюджетне відшкодування». Воно здійснюється за результатами камеральної перевірки, що проводиться протягом 20 календарних днів, наступних за останнім днем строку подання податкової декларації. Орган податкової служби протягом трьох робочих днів після закінчення перевірки подає до органу Державного казначейства відповідний висновок із зазначенням суми, що підлягає автоматичному відшкодуванню з бюджету.Щоб отримати право на автоматичне бюджетне відшкодування, платник податків має одночасно відповідати всім таким критеріям:
— не перебувати в судових процедурах банкрутства;
— у ЄДРПОУ немає записів про відсутність підтвердження відомостей, відсутність за місцезнаходженням, прийняття рішень про виділення або припинення, визнання недійсними засновницьких документів повністю або частково, припинення державної реєстрації;
— здійснювати операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, причому обсяг таких операцій має бути не менше 50 % загального обсягу поставок за останні 12 місяців;
— загальна сума розбіжностей між податковим кредитом платника податків та податковими зобов'язаннями його контрагентів становить не більше 10 % заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування;
— середня заробітна плата не менше ніж у 2,5 раза перевищує мінімальний рівень у кожному з останніх чотирьох звітних місяців чи кварталів;
— не мати податкового боргу;
— задовольняти один з таких критеріїв:
— або чисельність працівників перевищує 20 осіб у кожному з останніх чотирьох звітних місяців чи кварталів;
— або він має основні фонди для ведення задекларованої діяльності, балансова вартість яких у податковому обліку перевищує суму податку, заявлену до відшкодування за попередні 12 календарних місяців;
— або рівень податкових зобов'язань з податку на прибуток, що визначається як частка сплаченого податку та обсягів отриманих доходів, перевищує середній по галузі в кожному з останніх чотирьох звітних податкових періодів (кварталів).
Звітні (податкові) періоди, порядок подання декларації та строки розрахунків з бюджетом
Статтею 202 ПК
передбачено такі звітні періоди: місяць і квартал. Основним звітним періодом залишається місячний період. Платники податків, які згідно з п.п. «б» п. 154.6 ПК мають право на застосування нульової ставки податку на прибуток, до 1 січня 2016 року можуть застосовувати квартальний звітний період з ПДВ. При втраті права на нульову ставку з податку на прибуток такий платник податків зобов'язаний перейти на місячний звітний період з ПДВ.Як і раніше, декларація з ПДВ подається протягом 20 календарних днів після останнього календарного дня звітного місяця, а податкове зобов'язання сплачується протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем строку подання декларації.
«Особливі» операції та їх оподаткування
У другій частині
розділу V ПК описано порядок обкладення ПДВ окремих видів операцій та видів діяльності. Список цих видів наведено на початку статті.При ввезенні товарів на митну територію України ПДВ нараховується митним органом і сплачується не пізніше дня подання митної декларації. У
п. 206.2 перелічено правила оподаткування ввезення товарів у різних митних режимах. Зокрема, у митних режимах імпорту і реімпорту ПДВ сплачується в повному розмірі, за винятком операцій, звільнених від оподаткування.У разі поставки послуг від нерезидента на митній території України одержувач послуг — платник ПДВ нараховує податкові зобов'язання та виписує податкову накладну, яку потім має право включити до свого податкового кредиту. Якщо одержувач послуг — неплатник ПДВ, то він податкову накладну не виписує, а подає спеціальний додаток до декларації з ПДВ, в якому декларує податкові зобов'язання.
