Власники нежитлових приміщень у житлових багатоповерхівках: як бути із земельним податком?
Чи є платниками земельного податку власники нежитлових вбудованих або вбудовано-прибудованих приміщень у житлових багатоповерхових будинках?
В умовах дії
Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 р. № 2535-XII (далі — Закон № 2535) власники нежитлових вбудованих або вбудовано-прибудованих приміщень у житлових багатоповерхових будинках мали чимало клопоту. Незважаючи на сприятливі роз'яснення ДПАУ на їх адресу (серед таких роз'яснень важливе місце займав лист від 15.11.2007 р. № 11404/6/15-0716), місцеві податкові органи та органи місцевого самоврядування безупинно змушували таких власників сплачувати земельний податок, не маючи на те жодних підстав.На жаль, із прийняттям
Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі — Податковий кодекс) такі підстави з'явилися. Відтепер власник нежитлового приміщення (його частини) в багатоквартирному житловому будинку зобов'язаний сплачувати до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частини прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (див. п. 287.8 цього Кодексу). Як бачимо, формулювання цієї вкрай фіскальної норми повністю збігається з тими вимогами, що висувалися податківцями раніше, але виконувати її з початку поточного року необхідно всім.У зв'язку з цим слід зауважити, що, безумовно, зміст
п. 287.8 Податкового кодексу суперечить багатьом іншим його положенням, і насамперед базовому визначенню земельної ділянки. Припустимо, якщо стосовно правочинів з нерухомістю (п. 287.6 Податкового кодексу) неодмінною вимогою було зазначення в таких правочинах розміру та кадастрового номера земельної ділянки, що свідчило про виділення її в натурі (на місцевості), то щодо нежитлових приміщень у багатоквартирних житлових будинках об'єктом оподаткування названо «площі під такими приміщеннями (їх частинами), з урахуванням пропорційної частини прибудинкової території», про які, звичайно, у ст. 270 «Об'єкти оподаткування» Податкового кодексу немає жодних згадок.Більше того, якщо право на земельну ділянку під нерухомістю, про яке йдеться в
п. 287.6 Податкового кодексу, рано чи пізно, але все-таки можна зареєструвати (зазначеною нормою тільки «злегка» пересунуто момент сплати податку за таку ділянку), то отримати держакт на право власності на згадані вище «площі під нежитловими приміщеннями» не можна навіть теоретично! Знову ж таки багато запитань виникає щодо прибудинкової території: чи не вийде так, що за ту саму її частину сплачуватиме і власник нежитлового приміщення, і особа, зобов'язана вносити податок за всю прибудинкову територію в цілому? Або обговорювана норма застосовуватиметься лише тоді, коли такою особою виступатиме комунальне чи державне підприємство (ЖЕУ, ЖЕК, ПЖРЕП тощо), що тільки підсилить їх безгосподарність і безвідповідальність? Загалом, запитань безліч, але сподіваємося, що прояснити їх незабаром зможуть відповідні роз'яснення офіційних органів.Поки ж слід звернути увагу на те, що через відсутність у
Податковому кодексі перехідних норм власникам нежитлових приміщень слід керуватися приблизно такими міркуваннями:—
якщо нежитлове приміщення (його частину) в багатоквартирному житловому будинку придбано після 01.01.2011 р. (або придбано до, але право власності на нього зареєстровано після 01.01.2011 р.), податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частини прибудинкової території сплачуватиметься з дати держреєстрації права власності на таке приміщення (його частину);—
ті, хто придбав нежитлові приміщення до 01.01.2011 р. і право на таку нерухомість уже зареєстрував, стають платником земельного податку з 1 січня 2011 року.
Ігор Хмелевський
